КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент фінансового забезпечення
Обчислення надходжень за спеціальне
використання лісових ресурсів та користування
земельними ділянками лісового фонду
УДК 630*651.2
Метою написання статті є вдосконалення методики оподаткування лісокористувачів.
Нашими дослідженнями доведено, що законодавча норма стосовно того, що податок за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, яка визначається лісовим законодавством, суперечить необхідності здійснення плати за землю залежно від її кадастрової оцінки (за типами лісорослинних умов - у лісівництві). Вона переводить плату за землю в площину оплати за лісові ресурси, кількість і якість яких залежать від результатів господарювання.
Внаслідок такого становища власник природних ресурсів в особі держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування практично втратив реальний контроль за ефективністю використання лісгоспами земельних ресурсів. Державні податкові інспекції регіонального рівня лише отримують інформацію про надходження коштів до державного і місцевих бюджетів, не маючи жодних важелів їх прогнозувати та контролювати, утому числі непрямими методами згідно з чинною Інструкцією [4]. Цією Інструкцією не передбачено надання ДПІ інформації про кадастровий стан лісових земель за типами лісорослинних умов та про потенційну продуктивність їх за лісорослинними умовами, а також самі обчислення на етапі прогнозування надходжень при підготовці проекту бюджету наступного року. Не передбачено також надання інформації про ринкові ціни поточного року на провідні лісові матеріали, залежно від яких мають формуватись надходження лісового доходу наступного року. Наявність зазначеної інформації дала б змогу здійснювати прогноз фіскальних платежів та контроль за їх справлянням без прямого дослідження бухгалтерської звітності в лісгоспах.
Натомість в п. 7.1 Інструкції [4] зазначено, що контроль за дотриманням природоохоронного законодавства, обсягами використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду і правильністю обчислення суми збору здійснюється органами охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Однак зрозуміло, що контроль з їхнього боку за правильністю обчислення суми збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду (далі - СВЛР та КЗДЛФ) є несумісним з їх функціональними повноваженнями. Оскільки вони здійснюють власну підприємницьку діяльність, наділення їх функціями державного контролю суперечить конституційним основам правопорядку у сфері господарювання.
Обчислення фіскальних платежів за СВЛР та КЗДЛФ не може зводитись до кількості зазначених ресурсів, бо вони є результатом господарювання лісгоспів на землі, в яке держава не може втручатись в умовах ринкової економіки. Прибуткове господарювання на землі - проблема самих лісгоспів. Органи державної влади і суспільство мають усвідомити, що лісгоспи є не лісокористувачами, а землекористувачами. Хоча в Конституції України [1] ще немає норми про сплату земельної ренти, однак вона реально існує у вигляді додаткової вартості, що створюється природним шляхом внаслідок використання землі з метою здійснення лісівництва, і лісгоспи за право постійного користування ЗЛГП мають сплачувати земельний податок залежно від потенційної продуктивності лісових земель. Це положення належно обґрунтовують багато вчених. Зокрема, досить глибокий історичний аналіз необхідності вилучення доходу, обумовленого природними властивостями землі (земельної ренти), на громадські потреби проведено відомими вченими Національного аграрного університету України В. Клюєм і В. Ярмоленком [5].
У галузі лісівництва проблема вилучення ренти посилюється ще й тим, що здійснення усіх заходів з лісівництва та мисливського господарства фінансує держава, що вимагає обчислювати ренту також з урахуванням відповідних коштів. На жаль, до цього часу вилучення нетрудових доходів, обумовлених природними властивостями землі та державними інвестиціями в розвиток галузі, блокується десь у тіньових структурах галузевого менеджменту.
Зменшення у поточному році сум зазначеного збору на 51 526,8 тис. грн. є невиправданим і вимагає від органів державної влади вжиття необхідних заходів, здатних змінити економічну ситуацію на користь власника природних ресурсів, тобто лісових земель як найпродуктивнішої частки землекористування для здійснення лісівництва. З цією метою нами обгрунтовано систему обчислення фіскальних платежів у вигляді плати за лісові землі лісгоспами за матеріалами таксаційної оцінки лісових земель та їх розподілу за типами лісорослинних умов з урахуванням їхньої потенційної продуктивності за таблицями ходу росту корінних лісо-утворюючих порід [6], а саме:
площа лісових земель за породами, взятими на облік за матеріалами таксації (га);
розподіл земель за кадастровою оцінкою у межах кожної з лісових порід за типами лісорослинних умов (га);
клас бонітету корінних лісових порід, установлений за класифікацією акад. П. С. Погребняка;
очікувана частка корінних лісових порід у складі екологічної ніші за типами лісорослинних умов.
Отже, потенційна продуктивність лісових земель та їхня кадастрова оцінка мають обчислюватись із ходу росту корінних лісоутворюючих порід і встановлення земельного податку незалежно від наслідків господарювання. Прикро, але про забезпечення лісгоспами раціонального використання земельних ресурсів та їхніх фіскальних зобов'язань згідно з природною продуктивністю використовуваних ними лісових земель в Інструкції [4] взагалі не йдеться. Немає і норми про порядок обчислення надходжень за СВЛР та КЗДЛФ при підготовці проекту закону про Держбюджет України на наступний рік, їх розмір знаходить відображення у складі додатка “Доходи Державного бюджету України”. Викликає сумнів визначення у складі держбюджету доходу у вигляді зазначеного збору, про що свідчить, зокрема, зменшення його більше ніж на 51 млн. грн. у бюджеті на 2009 р. протягом першої половини року.
Для обчислення об'єктивних фіскальних зобов'язань лісівництва нами запропоновано таку формулу:
Млкр= mtxp:Ax0,75Sk: 1000,
де Млкр - обсяг щорічного лісокористування відповідної лісової породи, тис. м3;
mtхр - запас деревини за таблицями ходу росту лісової породи, м3/га, при повноті 1,0 відповідного класу бонітету;
А - період ротації вирощування лісонасаджень, роки;
S - площа лісових земель у межах едафічної комірки, га;
k - частка лісонасаджень лісової породи у складі едафічної комірки;
0,75 - умовна повнота вирощування масиву лісонасаджень;
1000 - постійний коефіцієнт для приведення результатів обчислення з виміром в тис. м3.
Подальші розрахунки з обчислення та справляння фіскальних платежів потребують прозорої інформації щодо ринкових цін на провідні лісові матеріали попереднього періоду. Тільки на такій основі, тобто залежно від розміру цін на провідні лісові матеріали, податкові органи будуть спроможні об'єктивно і достатньо обгрунтовано встановлювати та контролювати фіскальні платежі лісгоспами за користування ними земельними ресурсами. Контрольні розрахунки свідчать, що надходження доходу від здійснення лісівництва для власника природних ресурсів штучно зменшуються щонайменше утричі від його реального розміру.
Наведені пропозиції певною мірою схожі на систему оподаткування лісових земель у Польщі, де лісовий податок з одного перерахованого гектара за рік становить еквівалент вартості 0,200 м3 пиловочника хвойної деревини, обчислений за середньою ціною продажу цієї деревини, що отримана надлісництвом (аналог українського лісгоспу) за перші три квартали року, попереднього податковому [8]. Все це свідчить про доцільність, необхідність і теоретичну обгрунтованість обчислення та справляння лісового доходу залежно від продуктивності лісових земель, не вдаючись до ускладнень збору за СВЛР та КЗДЛФ, з тим, щоб повернути додану вартість, яка створюється завдяки використанню природних ресурсів, на користь їх власника - українського народу, якого уособлює держава.
Перелік використаних нормативних документів:
1. Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР (зі змінами та доповненнями)
2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III (зі змінами, внесеними Законом України від 08.02.2006 р. № 3404-ІV)
3. Закон України від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ “Про плату за землю” (зі змінами та доповненнями)
4. Інструкція про механізми справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду (затверджено наказом Держкомлісгоспу України, Мінфіну України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України, ДПА України від 15.10.99 р. № 91/241/129/236/565)
5. В. Клюй, В. Ярмоленко. Обманчивое право на землю // Коммунист. - 22 трав. 2009 р. - С. 4.
6. Розробка нормативно-правових засад справляння платежів за користування надроземельними ресурсами (проміжний звіт за 2008 рік) // Звіт про наук.-дослід. роботу. - НДІ фін. права Нац. ун-ту ДПС України : Ірпінь, 2008. - С. 50.
7. Закон України від 26.12.2008 р. № 835-VІ “Про Державний бюджет України на 2009 рік”
Ustava z dnia 28 werzesnia 1991 r. “О lesach” // Каncelaria Sejmu. Dz. U. 1991 Nr 101 роz. 444
Андрій БОБКО,
кандидат сільськогосподарських наук,
Адам БОДЮК,
кандидат економічних наук,
Андрій ВИДИБОРЕЦЬ,
директор Департаменту
“Вісник податкової служби України” № 35 вересень2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)