Порядок звільнення працівників
у разі ліквідації (банкрутства) підприємства
Законодавством України з метою захисту прав працівників встановлено певні правила і порядок припинення трудових договорів з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі прийняття рішення про ліквідацію підприємства. Саме тому до такої процедури найбільші вимоги, зокрема нещодавно Законом № 1027-VI посилено відповідальність за порушення законодавства про працю шляхом накладання штрафу на роботодавців та посадових осіб.
Згідно з Господарським кодексом ліквідація - припинення діяльності суб'єкта господарювання. Зокрема, суб'єкт господарювання ліквідується:
за ініціативою осіб (власника чи уповноваженого ним органу, засновників суб'єкта господарювання .чи їх правонаступників);
у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;
у разі визнання його в установленому порядку банкрутом;
у разі скасування його державної реєстрації.
Статтею 40 КЗпП визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку ліквідації підприємства, установи, організації. Тобто ліквідація підприємства є підставою для розірвання трудового договору.
Крім того, якщо за інших випадків звільнення працівників не допускається в період їх тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці, то це не поширюється на випадок повної ліквідації.
У разі ліквідації підприємства, установи, організації допускається розірвання трудового договору без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Відколи керівник підприємства ухвалить рішення про звільнення працівників, він зобов'язаний не пізніше ніж за 2 місяці повідомити про це особисто кожного працівника за його підписом. Найкраще, щоб це було письмове попередження, вручене працівнику під розписку.
Також відповідно до частини третьої ст. 22 Закону № 1045-ХІV керівник підприємства зобов'язаний за 3 місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілкою про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Як зазначено в частині третій ст. 49-4 КЗпП професійні спілки мають право вносити пропозиції про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов'язаних із звільненням працівників.
Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне звільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій самій чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а за її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб.
Працівникам, трудовий договір з якими було розірвано, за умови їх реєстрації в службі зайнятості як таких, що шукають роботу, гарантується:
надання статусу безробітного, якщо протягом 7 днів працівнику не було запропоновано підходящої роботи;
право на одержання допомоги по безробіттю, яка виплачується з 8 дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості (статті 22, 23 Закону № 1533-III).
При цьому враховується період роботи перед настанням безробіття, тобто якщо протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, особа працювала на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше ніж 26 календарних тижнів та сплачувала страхові внески, то така особа має право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. Таким особам допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), довідку про розмір якої надає роботодавець, залежно від страхового стажу (до 2 років - 50%; від 2 до 6 років - 55%; від 6 до 10 років - 60%; понад 10 років - 70%) та виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100%; протягом наступних 90 календарних днів - 80%; у подальшому - 70%.
Працівники, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше ніж 26 календарних тижнів, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу, але така допомога встановлюється у мінімальному розмірі (360 грн.).
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом 2 років, а для осіб перед-пенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) - 720 календарних днів.
Слід зазначити, що згідно з КЗпП деякі категорії працівників, які звільняються у зв'язку з ліквідацією підприємства, підлягають обов'язковому працевлаштуванню, а саме:
вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років -якщо дитина потребує домашнього догляду за медичним висновком);
одинокі матері за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда (ст. 184 КЗпП);
батьки, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікуни (піклувальники) (ст. 186-1 КЗпП);
працівники, віднесені до категорій 1, 2, 3 постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Крім того, роботу їм необхідно пропонувати в першу чер гу виходячи з досвіду трудової діяльності та у межах їх кваліфікації (статті 20 - 22 Закону № 796-ХІІ).
Відповідно до ст. 47 КЗпП в день звільнення працівникові обов'язково необхідно видати належно оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення та провести з ним остаточний розрахунок.
Зокрема, у разі звільнення працівника у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації йому мають виплатити:
заробітну плату за фактично відпрацьований часу місяці звільнення. До речі, сума заробітної плати обкладається податком з доходів фізичних осіб та з неї слід сплатити страхові внески в загальному порядку;
грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону № 504/96-ВР);
вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП). При цьому працівникам, віднесеним до категорій 1, 2 постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС і до категорії 3 із числа учасників, виплачують вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат.
Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити перед їх виплатою (ст. 116 КЗпП).
Порядок обчислення компенсації
за невикористану відпустку
Як вже було зазначено, у разі звільнення працівнику виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.
При розрахунку суми компенсації за невикористані дні відпустки звертаються до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою № 100.
Відповідно до Порядку № 100 оплата компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.
Тобто розрахунковим періодом буде середня зарплата за останні 12 місяців, що передують виплаті грошової компенсації.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з 1 числа місяця після оформлення на роботу до 1 числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Крім того, відповідно до Порядку № 1078 суми компенсації за невикористану відпустку не підлягають індексації.
Приклад 1. Працівник звільнився 29.05.2009 р. Заробітна плата за розрахунковий період з 01.05.2008 р. по 30.04,2009 р. -11 500 грн. Кількість невикористаних днів відпустки - 14 к. дн.
Визначимо середньоденну заробітну плату:
11500 грн.: (365 к. дн. -10 с. н. дн.) = 32,4 грн.
Нагадаємо, що в цій ситуації травень не враховують при обчисленні середньої заробітної плати, оскільки Порядком № 100 визначено, що компенсацію розраховують за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані дні відпустки.
Сума компенсації становитиме:
32,4 х 14 к. дн. = 453,6 грн.
Порядок обчислення вихідної допомоги
звільненому працівнику
Сума вихідної допомоги розраховується виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення працівника. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше ніж два календарних місяці, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, розраховувати потрібно виходячи з тарифної ставки посадового (місячного) окладу.
Зазначимо, що як і суми компенсації за невикористану відпустку, суми вихідної допомоги не підлягають індексації.
Приклад 2. Працівник звільнився 29.05.2009 р. у зв'язку з ліквідацією підприємства. Заробітна плата за розрахунковий період з 01.03.2009 р. по 30.04.2009 р. -3450 грн. При цьому відпрацьовано у розрахунковому періоді 42 робочих дні.
Визначимо середньоденну заробітну плату:
3450 грн.: 42 р. дн. = 82,14 грн.
Визначимо середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді:
42 р. дн. : 2 = 21 р. дн.
Сума вихідної допомоги становитиме:
82,14 грн. х 21 р. дн. = 1724,94 грн.
Порядок виплати вихідної допомоги звільненим
працівникам підприємства-банкрута
Згідно зі ст. 22 Закону № 2343-ХІІ у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, усі права керівника підприємства-банкрута переходять до ліквідатора.
Крім цього, з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором насамперед за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту.
Черговість задоволення вимог кредиторів встановлено ст. 31 Закону № 2343-ХІІ. Зокрема, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такому порядку:
у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин;
У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).
Тобто відповідно до норм ст. 31 Закону № 2343-ХІІ виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута належить до першої черги задоволення вимог кредиторів. Вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута, задовольняються у другу чергу.
Інна ПЕТРЕНКО,
оглядач “Вісника”
“Вісник податкової служби України” № 37-38 жовтень2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)