КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент податку на прибуток та інших податків і зборів
(обов'язкових платежів)
Оподаткування прибутку підприємств
Визначення терміна “договір довгострокового страхування життя” з метою оподаткування (п. 1.37 ст. 1 Закону № 334/94-ВР) встановлює низку вимог щодо дії такого договору, зокрема вимогу сплати страхових внесків протягом не менш як п'яти років за кожну застраховану особу.
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону у разі порушення вимог договору довгострокового страхування життя, встановлених зазначеним вище пунктом Закону, в тому числі його дострокового розірвання, доходи, одержані страховиком за таким договором, оподатковуються за ставкою 3% у податковому періоді, в якому відбувся факт такого порушення, з нарахуванням пені на суму податкового боргу, розрахованої з початку податкового періоду, наступного за податковим періодом, на який припадає отримання таких доходів страховиком, до дня їх включення до валового доходу такого страховика згідно з цим підпунктом.
Якщо договір довгострокового страхування життя розривається з будь-яких причин до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, що встановлено цим Законом або іншим законодавством, у результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми або повне припинення зобов'язань страховика за таким договором перед таким платником податку, то платник податку, який збільшив валові витрати згідно з нормами пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону № 334/94-Вр зобов'язаний включити до складу валових доходів відповідного звітного періоду суму таких попередньо сплачених платежів (внесків, премій), збільшену на суму пені, нарахованої на суму податкового боргу, яка розраховується з початку податкового періоду, наступного за періодом, в якому такий платник податку вперше збільшив валові витрати на суму таких страхових платежів у межах такого договору, до дня подання податкової декларації за наслідками податкового періоду, на який припадає факт такого дострокового розірвання або порушення таких інших вимог. При цьому викупна сума або її частина, яка повертається платнику податку страховиком, не включається до складу валових доходів такого платника податку.
Виходячи з викладеного, у разі якщо підприємство-страхувальник припинило сплату страхових внесків страховику за договором довгострокового страхування життя до закінчення перших п'яти років сплати цих внесків, то для страховика таке припинення є порушенням вимог, установлених п. 1.37 ст. 1 Закону № 334/94-ВР Тому доходи, одержані страховиком за такими договорами, оподатковуються за ставкою 3% з нарахуванням пені в установленому частиною першою пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону порядку.
ПИТАННЯ 1. Договором довгострокового страхування життя передбачено, що страхова виплата може бути здійснена протягом перших 10 років у разі нещасного випадку чи захворювання, що не призвели до настання інвалідності І групи. Чи відповідатиме вимогам Закону № 334/94-ВР оподаткування страховиком отриманих за таким договором доходів за умови розмежування у договорі розміру страхових внесків за ризиками, що призводять до інвалідності І групи, з оподаткуванням за ставкою 0%, та за ризиками, що не призводять до інвалідності І групи, з оподаткуванням страхових внесків за ставкою 3% ?
ПИТАННЯ 2. Державну організацію включено до Реєстру неприбуткових організацій та установ за ознакою неприбутковості (0004). У зв'язку з фінансовими труднощами організація планує внести зміни до свого Положення в частині можливості здійснення торговельної діяльності у сфері роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Чи втратить така організація (після внесення зазначених змін до Положення) статус неприбутковості ?
ПИТАННЯ 3. Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України розглядається питання створення ним установи соціальної допомоги як окремої юридичної особи. Проектом статуту цієї установи визначено, що вона має право на наявність у її складі лікувально-профілактичних та санаторно-курортних закладів у формі філій для організації надання потерпілим на виробництві лікувально-профілактичної допомоги (у тому числі реабілітаційної). При цьому планується здійснювати на платній основі надання допомоги стороннім особам, тобто не тим, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві. Чи можна розраховувати, що таку установу буде включено до Реєстру неприбуткових організацій та установ за ознакою неприбутковості (0011), присвоєною Фонду, для звільнення від оподаткування деяких видів доходу, отриманих такою установою ?
ПИТАННЯ 4. Чи виникають податкові зобов'язання з податку на прибуток при передачі Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України майна в оперативне управління створеній ним установі ?
ПИТАННЯ 5. Чи включається до складу витрат на сплату процентів за кредитом, отриманим підприємством - платником податку на прибуток від банку-нерезидента, які відносяться до валових витрат такого підприємства, сума податку з доходів нерезидентів, який утримується з таких процентів ?
ПИТАННЯ 6. За якою датою визначається валовий дохід в іноземній валюті при продажу товарів на експорт: за датою складання ВМД чи за датою, зазначеною на штампі ВМД “Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в обсязі...” ?
ПИТАННЯ 7. З метою здійснення господарської діяльності на території України нерезидентом - італійською будівельною компанією створено представництво. Зазначене представництво є постійним представництвом нерезидента в Україні у розумінні Закону № 334/94-ВР та Конвенції між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень (за текстом - Конвенція) і здійснює діяльність з будівництва нерухомості на українській території за довгостроковим контрактом. Чи має право таке представництво застосовувати порядок оподаткування результатів діяльності, визначений п. 7.10 ст. 7 Закону № 334/94-ВР ?
ВІДПОВІДЬ 1. Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 334/94-ВР доходи страховиків, отримані внаслідок виконання договорів довгострокового страхування життя у разі виконання вимог щодо таких договорів, визначених п. 1.37 ст. 1 цього Закону, оподатковуються за нульовою ставкою.
Пунктом 1.37 ст. 7 Закону № 334/94-ВР дано визначення терміна “договір довгострокового страхування життя” - це договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як п'яти років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору страхування чи події, передбаченої в договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що провадяться в разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованою особи, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності І групи, при цьому страхова виплата провадиться незалежно від строку сплати страхових внесків (платежів, премій).
Отже, згідно з наведеним терміном договір довгострокового страхування життя передбачає єдиний страховий ризик - це дожиття застрахованої особи до закінчення дії договору або певного віку чи події. При цьому на страхові внески, пов'язані з таким ризиком, не поширюється обмеження перших 10 років лише в разі смерті або встановлення застрахованій особі інвалідності І групи. За всіма іншими ризиками страхову виплату, здійснення якої є основним обов'язком страховика згідно з договором страхування, у цьому терміні не передбачено.
З огляду на викладене, якщо договір страхування життя передбачає інші страхові ризики, що не відповідають вимогам, установленим п. 1.37 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, такий договір в цілях оподаткування не є довгостроковим договором життя, і страхові платежі, отримані за таким договором, не звільняються від оподаткування.
ВІДПОВІДЬ 2. Можливість включення до Реєстру неприбуткових організацій та установ установлено п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР! яким передбачено надання податкових пільг шляхом звільнення від обкладання податком на прибуток окремих видів доходів у разі їх отримання установами та організаціями, перелік яких визначено пп. 7.11.1 цього пункту.
Зокрема, згідно з абзацом “а” пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР неприбутковими організаціями є органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Підпунктом 7.11.2 цього пункту встановлено, що від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених в абзаці “а” пп. 7.11.1, отримані у вигляді:
коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;
пасивних доходів;
коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходів державних професійно-технічних навчальних закладів, отриманих від виготовлення та реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з їх основною статутною діяльністю;
дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджету, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.
Ознака неприбутковості (0004) присвоюється установам або організаціям, створеним органами місцевого самоврядування, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету згідно з Порядком № 355.
Абзацом другим пп. 7.11.8 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що доходи неприбуткових організацій, визначених в абзаці “а” пп. 7.11.1 цього пункту, які утримуються за рахунок бюджету, зараховуються до складу кошторисів (на спеціальний рахунок) на утримання таких неприбуткових організацій і використовуються виключно на фінансування видатків такого кошторису (включаючи фінансування господарської діяльності згідно з їх статутами), розрахованого та затвердженого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас абзацом другим пп. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що в разі якщо така неприбуткова організація отримує дохід із джерел інших, ніж визначені пп. 7.11.2 цього пункту, вона зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних з отриманням таких доходів, але не вище від суми таких доходів.
Згідно з пп. 7.11.12 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР центральний податковий орган установлює порядок обліку і подання податкової звітності про використання коштів неприбуткових організацій та вирішує питання про виключення організацій з Реєстру неприбуткових організацій та установ і оподаткування їх доходів у разі порушення ними положень цього Закону та інших законодавчих актів про неприбуткові організації.
Щодо інших видів діяльності, здійснення яких планується передбачити Положенням про таку державну організацію, зокрема таких, як торговельна діяльність у сфері роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, то слід зазначити таке.
Під господарською діяльністю згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР розуміють будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Відповідно до п. 2 ст. З Господарського кодексу підприємництвом є господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.
Таким чином, у разі здійснення організацією діяльності, яка відповідає в контексті чинного законодавства такій, що має на меті отримання прибутку, в тому числі визначенню терміна “господарська діяльність” відповідно до Закону № 334/94-ВР, зокрема роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, така організація не може бути включеною до Реєстру неприбуткових організацій та установ і, відповідно, мати право на звільнення від обкладання податком на прибуток окремих видів доходів.
ВІДПОВІДЬ 3. Можливість включення до Реєстру неприбуткових організацій та установ й особливості оподаткування неприбуткових організацій та установ передбачено п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР.
Відповідно до абзацу “г” пп. 7.11.1 цього пункту до Реєстру включаються інші, ніж визначені в абзаці “б” зазначеного підпункту, юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів.
Порядком № 355 установлено, що таким юридичним особам присвоюється ознака неприбутковості (0011).
Отже, включення до Реєстру неприбуткових організацій та установ і присвоєння відповідної ознаки неприбутковості організаціям (установам), перелік яких визначено пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, з метою пільгового обкладання податком на прибуток окремих доходів здійснюється державними податковими органами на підставі поданих разом із заявою за формою № 1-РН статутних (установчих) документів за умови дотримання положень п. 7.11 ст. 7 цього Закону.
Водночас слід зазначити, що відокремлений підрозділ юридичної особи на території України не може здійснювати діяльність як санаторно-курортний заклад, оскільки проведення господарської діяльності санаторно-курортними закладами без статусу юридичної особи суперечить ст. З Основ законодавства України про охорону здоров'я, якою передбачено, що заклади охорони здоров'я - це підприємства, установи та організації (тобто не відокремлений підрозділ юридичної особи), завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. Згідно з правилами ст. 16 цих Основ заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами й організаціями різних форм власності та приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців; порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.
Загальне положення про санаторно-курортний заклад, розроблене відповідно до ст. 22 Закону № 2026-III, затверджено постановою № 805 і визначає цей заклад як заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного і реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури й інших методів санаторно-курортного лікування (п. 1 Положення). Санаторно-курортний заклад є юридичною особою з моменту його державної реєстрації (п. 5 Положення) та діє на підставі статуту (положення), що затверджується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом.
Таким чином, не може включатись до Реєстру неприбуткових організацій та установ в цілях пільгового обкладання податком на прибуток установа соціальної допомоги, статутом якої визначено, що вона має право на наявність у її складі лікувально-профілактичних і санаторно-курортних закладів у формі філій для організації надання потерпілим на виробництві лікувально-профілактичної допомоги.
ВІДПОВІДЬ 4. Відповідно до ст. 137 Господарського кодексу правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Законом № 334/94-ВР передбачено, що не включається до валового доходу (валових витрат) і не підлягає оподаткуванню майно, залучене (передане) платником податку на підставі договору довірчого управління або інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі (підпункти 7.9.1 та 7.9.2 п. 7.9 ст. 7).
Таким чином, при передачі Фондом створеній ним установі майна в оперативне управління податкові зобов'язання з податку на прибуток у Фонду не виникатимуть.
ВІДПОВІДЬ 5. Оподаткування будь-яких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, зокрема процентів за борговими зобов'язаннями, здійснюється у порядку та за ставками, визначеними п. 13.2 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, а саме: резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6 ст. 13, зобов'язаний утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї етапі, за ставкою у розмірі 15% від їх суми та за їх рахунок, який' сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 5.3.3 п. 5.3 цієї стані передбачено, що до складу валових витрат не включаються витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених п. 7.8 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 і ст. 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків з доходів фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із Законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.
Таким чином, пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не дозволяє відносити до валових витрат саме витрати на сплату податку з доходу нерезидента, у даному випадку - проценти, а не витрати на сплату таких процентів.
Враховуючи те, що при виплаті доходів нерезиденту у вигляді процентів податок з таких доходів сплачується за їх рахунок, а не за рахунок підприємства, у податковому обліку цього підприємства сума сплачених (нарахованих) процентів, складовою яких є такий податок з доходу нерезидента, включається до валових витрат відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.
ВІДПОВІДЬ 6. Згідно з правилами ведення податкового обліку, встановленими ст. 11 Закону № 334/94-ВР, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Отже, валовий дохід при продажу товарів на експорт збільшується за правилом першої події.
При цьому в пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР зазначено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Нацбанку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Щодо дати складання ВМД, то слід зазначити таке. Відповідно до визначення, наведеного у п. 2 Положення № 574, ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається до митного органу і містить відомості про товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/ або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.
Щодо штампу на ВМД “Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в обсязі...” згідно з п. 7 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого наказом № 163/121, зазначений запис разом із датою фактичного вивезення товарів вчиняється для підтвердження факту вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України на звернення суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, до митного органу, що здійснив митне оформлення експорту цих товарів.
ВІДПОВІДЬ 7. Представництва іноземних суб'єктів господарювання, які в контексті Закону № 334/94-ВР є постійними представництвами, тобто є постійним місцем діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України (п. 1.17 ст. 1 Закону № 334/94-ВР), що отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції щодо таких нерезидентів або їх засновників, є платниками податку на прибуток (пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 цього Закону).
Порядок оподаткування таких платників податку на прибуток визначено п. 13.8 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, згідно з яким, зокрема, суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво нерезидента в Україні прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.
Статтею 7 Конвенції, яка є чинною з 25.02.2003 р., визначено, що якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то прибуток такого підприємства може оподатковуватись у другій Державі, але лише щодо тієї частини, яка стосується цього постійного представництва. При цьому до такого постійного представництва належить прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, зайнятим такою самою або аналогічною діяльністю за таких самих або аналогічних умов і діяло незалежно від підприємства, постійним представництвом якого воно є.
Тобто міжнародним договором чітко визначено правило, згідно з яким країна, в якій розташоване постійне представництво резидента іншої країни, має право на оподаткування прибутку, отриманого таким представництвом. При цьому зрозуміло, що порядок оподаткування такого прибутку визначається відповідно до чинного податкового законодавства країни, в якій здійснюється господарська діяльність постійного представництва нерезидента.
Отже, на постійні представництва нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток поширюються загальні правила оподаткування, визначені Законом № 334/94-ВР. Зокрема, Порядком складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво, затвердженим наказом № 274, передбачено, що визначення оподатковуваного прибутку такого представництва проводиться у загальному порядку, тобто за правилами, встановленими Законом № 334/94-ВР
Пунктом 7.10 ст. 7 цього Закону визначено порядок оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань. Згідно з пп. 7.10.1 цього пункту платник податку на прибуток може обрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом), під яким відповідно до пп. 7.10.2 п. 7.10 ст. 7 Закону № 334/94-ВР слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу “інжиніринг”, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт і розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через дев'ять місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).
Таким чином, постійне представництво італійського резидента в Україні, яке є платником податку на прибуток, має право застосовувати порядок оподаткування результатів своєї діяльності, визначений п. 7.10 ст. 7 Закону № 334/94-В, якщо така діяльність здійснюється за контрактом, що відповідає терміну “довгостроковий договір (контракт)”.
Перелік використаних нормативних документів:
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Господарський кодекс)
Конвенція між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень (дата підписання - 26.02.97 р., дата ратифікації - 17.03.99 р., дата набрання чинності - 25.02.2003 р.)
Закон України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР! зі змінами та доповненнями)
Закон України № 2026-III від 05.10.2000 р. “Про курорти” (зі змінами та доповненнями)
Постанова №574 Кабінету Міністрів України ввід 09.06.97 р. “Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію” (зі змінами та доповненнями, за текстом - Положення № 574)
Постанова №805 Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 р. “Про затвердження Загального положення про санаторно-курортний заклад” (зі змінами та доповненнями, за текстом - положення № 805)
Постанова № 2801-ХІІ Верховної Ради України від 19.11.92 р. “Основи законодавства України про охорону здоров'я” (зі змінами та доповненнями, за текстом - Основи законодавства України про охорону здоров'я)
Наказ № 163/121 Держмитслужби України, ДПА України від 21.03.2002 р. “Про затвердження Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України” (зареєстровано в Мін'юсті України 26.03.2002 р. за № 295/6583, зі змінами та доповненнями)
Наказ №274 ДПА України від 31.07.97 р. “Про затвердження Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво” (зареєстровано в Мін'юсті України 28.08.97 р. за № 352/2156, зі змінами та доповненнями)
Наказ №355 ДПА України від 03.07.2000 р. “Про затвердження Порядку визначення структури ознаки неприбуткових установ (організацій)” (зареєстровано в Мін'юсті України 27.07.2000 р. за № 451/4672, зі змінами та доповненнями, за текстом - Порядок № 355)
Ганна ЧЕРНИШОВА,
оглядач “Вісника”,
за сприяння:
Наталії
ХОЦЯНІВСЬКОЇ,
директора Департаменту,
Олексія
ЗАДОРОЖНОГО,
заступника директора
Департаменту,
Валентина
ЗАВГОРОДНЄВА,
заступника директора
Департаменту -
начальника відділу
адміністрування
податку на прибуток
та податкових платежів,
та Раїси БОЛІЛОЇ,
начальника відділу
оподаткування
фінансових установ,
підприємств з іноземними
інвестиціями
та нерезидентів
“Вісник податкової служби України” № 33 вересень2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)