КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Про контрактну форму трудового договору
ПИТАННЯ: У яких випадках застосовується контрактна форма трудового договору? З ким укладається контракт?
ВІДПОВІДЬ: Згідно зі ст.21 КЗпП контракт є особливою формою трудового договору, який укладається в письмовій формі на визначений сторонами договору строк. Права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору можуть установлюватися угодою сторін. У цій самій статті зазначено, що сфера застосування контракту визначається законами. Виходячи з, цього роботодавець може вимагати від працівника, який працює за безстроковим трудовим договором, укладання контракту тільки в тому разі, якщо він належить до категорії працівників, які згідно із законами працюють за контрактом.
Підставою для укладання контрактів з керівниками підприємств незалежно від форми власності є ст.65 Господарського кодексу України.
Для керівників державних підприємств контракт є обов'язковою формою трудового договору, який укладається згідно з Типовою формою контракту з керівником підприємства, що є в загальнодержавній власності, затвердженого постановою Кабінету Міністріві України від 02.08.95 р. №597, з наступними змінами. Під час укладання контрактів з керівниками підприємств недержавної форми власності зазначена Типова форма може використовуватися тільки як методичний матеріал.
Буквальне тлумачення терміну "підприємство" дає підстави зробити висновок про те, що контракт не укладається з керівниками філій, представництв, а також директорами за напрямами діяльності, бо вони мають статус заступників генерального директора (де такі посади передбачаються).
З іншими працівниками державних підприємств (незалежно від їхніх видів) укладання трудового договору у формі контракту законом не передбачено.
Це стосується й інших працівників господарських товариств (незалежно від їхніх видів).
Під час визначення сфери застосування контрактної форми трудового договору нерідко посилаються на ст.9 Закону України "Про підприємництво" (з набранням чинності з 1 січня 2004 р. Господарським кодексом України цей Закон утратив чинність, замість якого названі відносини регулюються ст.46 Господарського кодексу). Проте вона не може бути прямою підставою для укладання контрактів. Ця стаття не розширює сфери застосування контрактів і не визначає випадків їхнього застосування. Нею лише встановлюється, що "при укладанні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язується забезпечити належні і безпечні умови праці", тобто норма цієї статті припускає можливість (а не право) роботодавця укладати відповідно до чинного законодавства або трудовий договір, або трудовий договір у формі контракту, або угоду незалежно від виду договору про використання праці громадян, установлює обов'язок з боку роботодавця забезпечити належні і безпечні умови праці тощо.
Якщо чинним законодавством можливість укладання контрактів у відповідному випадку не передбачена, то роботодавець і працівник укладати контракт не мають права, хоч би він укладався за повної згоди сторін і відсутності будь-якого тиску з боку роботодавця.
Якщо чинне законодавство дозволяє укладання контрактів з працівниками, під час їхнього укладення слід керуватися Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.94 р. №170, а також Типовою формою контракту з працівником, затвердженою наказом Мінпраці України від 15.04.94 р. №23, зареєстрованим у Мін'юсті України 28.04.94 р. за №84/293 (із змінами, внесеними наказом від 12.04.95 р. №20).
Укладений контракт є підставою для подальшого видання наказу про прийняття на роботу або зарахування на посаду з дня, встановленого угодою сторін. Таким чином, контракт набирає чинності або з моменту його підписання, або з іншого строку події, зазначеної сторонами. Він оформлюється у двох примірниках (для кожної із сторін), що мають однакову юридичну силу.
На практиці виникають питання, пов'язані з введенням контрактної форми трудового договору. Якщо закон дозволяє у відповідних випадках укладати контракти, то він може бути укладений як під час наймання (прийняття) на роботу, так і в подальшому. Це випливає з ч.1 ст.21 КЗпП, яка не виключає можливості укладання контракту з працівником, який раніше був прийнятий на роботу на умовах безстрокового трудового договору.
Про введення контрактної форми трудового договору з раніше прийнятими працівниками потрібно видати наказ та ознайомити з ним відповідних працівників за два місяці до укладання контракту. Таке попередження потрібне у зв'язку з тим, що працівники, які відмовилися підписати контракти, підлягають звільненню за п.6 ст.36 КЗпП (у разі відмови від продовження роботи у зв'язку із змінами істотних умов праці).
Розірвання контракту провадиться з підстав, передбачених і законодавством, і самим контрактом.
Класичною підставою розірвання контракту є закінчення строку його чинності. У цьому випадку він розривається за п.2 ст.36 КЗпП, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці працівника. Попередження працівника про звільнення за таких підстав не провадиться.
Тільки за дострокового розірвання контракту в разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених контрактом (п.4-6 Типової форми контракту), він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні.
За дострокового розірвання контракту з ініціативи роботодавця у випадках, передбачених законодавством, звільнення працівників провадиться з підстав, визначених ст.40 і 41 КЗпП, з дотриманням вимог законодавства щодо порядку звільнення за цих підстав (ст.43, 147, 148 КЗпП). Якщо працівник не є членом профспілки, що діє на підприємстві, то попередньої згоди профкому на його звільнення не треба.
Дострокове звільнення з ініціативи працівника провадиться відповідно до ст.39 КЗпП, якою визначені поважні причини для звільнення.
Якщо працівник звільняється з підстав, передбачених контрактом (наприклад, за розголошення комерційної таємниці, невиконання умов контракту, порушення правил безпеки виробництва, недодержання заходів щодо охорони навколишнього середовища тощо), розірвання контракту провадиться за п.8 ст.36 КЗпП.
Виходячи з того, що застосування контракту як особливої форми трудового договору допускається за умови, якщо його укладання (сфера застосування) передбачене законом, він є різновидом строкового трудового договору, про який мова йде в ч.2 ст.23 КЗпП, де визначено, що строковий договір укладається в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Тому норма ч.2 ст.39-1 КЗпП (продовження чинності строкового трудового договору на невизначений строк) не поширюється на строкові трудові договори, в тому числі контракти, передбачені ч.2 ст.23 КЗпП.
Начальник юридичного управління
Ірина ТУБЕЛЕЦЬ
“Праця і зарплата” № 41(669), 04 листопада 2009 р.
Передплатний індекс: 30214