КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент оподаткування фізичних осіб

Оподаткування фізичних осіб

Оподаткування доходів фізичних осіб здійснюється згідно із Законом № 889-ІV.

Підпунктом 5.1.1 п. 5.1 ст. 5 цього Зако­ну визначено, що платник податку має пра­во на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Підстави для на­рахування податкового кредиту із зазначен­ням конкретних сум відображаються платни­ком податку у річній податковій декларації.

До складу податкового кредиту включають­ся фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими роз­рахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Зазначені документи не надсилаються до податкового органу, але зберігаються плат­ником податку протягом строку, достатньо­го для проведення податковим органом податкової перевірки щодо нарахування та­кого податкового кредиту.

Статтею 5 Закону № 889-ІV визначено перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту, та обме­ження права на нарахування податкового кредиту.

ПИТАННЯ 1. З якого часу можна буде застосовувати ставку податку в розмірі 10% від об'єкта оподаткування з доходів шахтарів ?

ПИТАННЯ 2. У яких випадках потрібно застосовувати 15-відсоткову ставку податку з доходів фізичних осіб до нерезидентів, а в яких - подвійний розмір ставки (30%) ?

ПИТАННЯ 3. Чи може скористатися правом на податковий кредит фізична особа протягом 2009 р. за умови, що відомості про місце проживання із зазначенням адреси внесено до паспортного документа у 2008 р. ?

ПИТАННЯ 4. Чи підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб одноразова грошова допомога, яка виплачується посадовим особам місцевого самоврядування у разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування, у зв'язку з виходом на пенсію? Якщо так, то хто в цьому випадку виконує функцію податкового агента ?

ПИТАННЯ 5. Який розмір податкової соціальної пільги встановлено для вдови, що виховує дитину до 18 років ? Який порядок її отримання ?

ПИТАННЯ 6. Підприємство на підставі заяви працівника застосовує до нарахованих доходів податкову соціальну пільгу. Але згодом з'ясувалося, що працівник є приватним підприємцем. Які дії має вчинити підприємство та які штрафні санкції застосовуються до працівника ?

ВІДПОВІДЬ 1. Статтею 4 Закону № 345-VI установлено, що ставка податку з доходів шахтарів ста­новить 10% від заробітної плати та інших доходів, що отримують за місцем основної роботи працівники, зайняті повний робо­чий день на підземних роботах.

Водночас змін до Закону № 889-ІV щодо встановлення ставки 10% податку для оподаткування доходів шахтарів Законом № 345-VI внесено не було.

Відповідні зміни внесено до п. 7.4 ст. 7 та п. 9.13 ст. 9 Закону № 889-ІV Зако­ном № 1564-VI. які набирають чинності з 1 січня 2010 р. Тобто з 1 січня 2010 р. доходи у вигляді заробітної плати, інших ви­плат і винагород, нарахованих (виплачених) платникам податків відповідно до умов трудового договору працівникам, зазначеним у п. 7.4 ст. 7 цього Закону, оподатковуються за ставкою 10% за правилами, встановле­ними цим Законом. Ставка податку станови­тиме 10% від об'єкта оподаткування з дохо­дів шахтарів - працівників, які добувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рід­кісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, за­йнятих на підземних роботах повний робо­чий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердже­ним Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене, оподаткуван­ня доходів шахтарів, одержаних протя­гом 2009 р. у вигляді заробітної плати, інших виплат і винагород, нарахованих (виплачених) таким платникам податку відповідно до умов трудового договору, здійснюється за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-ІV, у розмірі 15%, а починаючи з 01.01.2010 р. - 10%.

ВІДПОВІДЬ 2. Згідно із Законом № 889-ІV фізична осо­ба - нерезидент - це фізична особа, яка не є резидентом України (пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1).

Статтею 8 КЗпП встановлено, що тру­дові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законо­давством держави, в якій здійснене праце­влаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.

Наказом № 581 затверджено примірні форми Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентсько­го статусу та повідомлення працедавця про самостійне визначення резидентського ста­тусу фізичною особою - іноземцем.

Після одержання працедавцем повідомлення податкового органу інозе­мець набуває статусу податкового рези­дента України, і доходи, одержані ним від працедавця за виконання трудової функції (заробітна плата), оподатковуються у загальному порядку, встановленому За­коном № 889-ІV, за ставкою, визначеною у п. 7.1 ст. 7 цього Закону (15%).

В інших випадках, коли вимоги нака­зу № 581 не виконано, будь-які доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за ставкою, встановле­ною п. 7.3 ст. 7 Закону № 889-ІV (30%), за винятком визначених у пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 цього Закону доходів (від­сотки, дивіденди та роялті), до яких згід­но з положеннями абзацу другого цього підпункту застосовується ставка подат­ку, встановлена Законом № 889-ІV для оподаткування цих доходів резидентів (15%).

Водночас ст. 21 Закону № 889-ІV пе­редбачено: якщо міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Вер­ховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародно­го договору щодо суб'єктів, які підпадають під його дію.

Нагадаємо, що оскільки визначення ре­зидентського статусу іноземця здійснюєть­ся в межах звітного податкового (кален­дарного) року, то повідомлення працедавця податковим органом про самостійне визна­чення іноземцем чи особою без громадян­ства статусу податкового резидента України є чинним в межах податкового (календар­ного) року, тобто іноземці мають здійсню­вати підтвердження свого резидентського статусу щороку.

ВІДПОВІДЬ 3. Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 889-ІV платник податку має право вклю­чити до складу податкового кредиту звітно­го року частину суми відсотків за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визна­ченими ст. 10 цього Закону.

Пунктом 10.1 ст. 10 Закону № 889-ІV встановлено, що право у платника податку щодо податкового кредиту на іпотеку вини­кає у разі, якщо за рахунок такого іпотеч­ного житлового кредиту будується чи при-дбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце проживання.

Крім того, відповідно до положень Закону № 889-ІV платник податку, який бажає скористатися правом на податковий кредит за підсумками звітного року, повинен протягом року, наступного за звітним, подати до по­даткової інспекції за місцем своєї податко­вої адреси річну податкову декларацію про суму загального річного оподатковуваного доходу, зазначити підстави, суми та підтверд­ні документи щодо податкового кредиту.

Податкова адреса фізичної особи - це місце постійного або переважного прожи­вання платника податку, місце податкової реєстрації платника податку, визначене згідно із законодавством (п. 1.14 ст. 1 За­кону № 889-ІV).

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодек­су місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше примі­щення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Крім того, згідно зі ст. 1 Закону № 1382-ІV місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість мі­сяців на рік. При цьому згідно зі статтями 3 та 6 цього Закону відомості про місце проживання мають бути внесені до пас­портного документа із зазначенням адреси житла та внесенням цих даних до реєстра­ційного обліку, що здійснюється відповід­ним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Отже, якщо відомості про місце про­живання із зазначенням адреси було внесено до паспортного документа у 2008 р., то протягом 2009 р. фізична особа має право скористатися податковим кредитом щодо відсотків, спла­чених у 2008 р. за користування іпотеч­ним кредитом.

Водночас згідно з пп, 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 За­кону № 889-ІV у разі якщо платник податку не скористався правом на нарахування по­даткового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступ­ні податкові роки не переноситься.

ВІДПОВІДЬ 4. Частиною одинадцятою ст. 21 Закону № 2493-III встановлено, що у разі звіль­нення з роботи в органах місцевого само­врядування у зв'язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самовряду­вання виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десяти місячних поса­дових окладів за наявності не менше ніж десять років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

При цьому відповідно до частини третьої ст. 21 Закону № 2493-III джерелом форму­вання фонду оплати праці посадових осіб міс­цевого самоврядування є місцевий бюджет.

Підпунктом «д» п. 1.3 ст. 1 Закону № 889-ІV установлено, що дохід із дже­релом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, неза-лежно-від того, чи є такий працедавець ре­зидентом або нерезидентом.

Для цілей Закону № 889-ІV під терміном «заробітна плата» слід розуміти також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які ви­плачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (абзац третій п. 1 ст. 1 Закону № 889-ІV).

Згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Зако­ну № 889-ІV доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику пода­тку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, в тому числі виплати, передбачені частиною одинадцятою ст. 21 Закону № 2493-III, включаються до складу його загально­го місячного оподатковуваного доходу й оподатковуються за ставкою, встановле­ною п. 7.1 ст. 7 цього Закону, тобто 15%.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889-ІV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на ко­ристь платника податку, утримує податок із суми такого доходу за його рахунок, ви­користовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не перед­бачають сплати (перерахування) цього по­датку до бюджету (пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 За­кону № 889-ІV).

Підпунктом «а» п. 17.2 ст. 17 вище­зазначеного Закону встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів з джерелом їх поход­ження з України, є податковий агент.

Відповідно до пп. «б» п. 19.2 ст. 19 цьо­го Закону податковий агент зобов'язаний подати на загальних підставах до пода­ткового органу за місцем свого розташу­вання податковий розрахунок сум дохо­ду, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утрима­ного з них податку за ф. № 1ДФ, затвер­джений наказом № 451, з відображенням у цьому податковому розрахунку вище­зазначених доходів за ознакою доходу «01».

ВІДПОВІДЬ 5. Відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 За­кону № 889-ІV платник податку, заробіт­на плата якого не перевищує граничний розмір заробітної плати, визначеної для застосування податкової соціальної піль­ги (у 2009 р. - 940 грн.), має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у роз­мірі 50% від однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановле­ної законом станом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно з пп. «г» пп. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 За­кону № 889-ІV платник податку, який є вдівцем або вдовою, має право на по­даткову соціальну пільгу в розмірі 150% у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років при додержанні встановлено­го рівня нарахованої заробітної пла­ти в 2009 р. - 453,75 грн. на місяць (302,50 грн. х 150%).

Нагадаємо, що відповідно до ст. 6 цьо­го Закону податкова соціальна пільга за­стосовується лише до нарахованого на ко­ристь платника податку місячного доходу у вигляді заробітної плати виключно за од­ним місцем його нарахування (виплати). Визначення поняия «заробітна плата» наведено у п. 1.1 та пп. «д» п. 1.3 ст. 1 За­кону № 889-ІV.

Згідно з положеннями цих підпунктів заробітна плата - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, неза­лежно від того, є такий працедавець резидентом або нерезидентом. Крім того, для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» слід розуміти також інші заохочу­вальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із за­коном.

До доходів, відмінних від заробітної пла­ти, в тому числі до орендної плати, засто­сування податкової соціальної пільги За­коном № 889-ІV не передбачено.

Відповідно до пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону № 889-ІV платник податку, який має пра­во на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачено пп. 6.1.1 п. 6.1 цієї етапі, в тому числі встановле­ної підпунктами «а» та «г» пп. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Закону № 889-ІV, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги та додає відповідні підтвердні документи за формою, визначеною центральним подат­ковим органом.

При цьому в разі якщо платник по­датку має право на застосування подат­кової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у п. 6.1 цієї статті, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передба­чає її найбільший розмір, при дотриман­ні процедур, визначених пп. 6.4.1 п. 6.4 цієї статті (абзац перший п. 6.2 ст. 6 За­кону № 889-ІV).

Абзацом другим пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 За­кону № 889-ІV встановлено, що податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробіт­ної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосуван­ня пільги. Пільга не застосовується до до­ходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви.

Податкова соціальна пільга, отрима­на вдівцем або вдовою, надається до кін­ця року, в якому дитина досягає 18 років. Право на отримання такої податкової со­ціальної пільги втрачається у разі позбав­лення платника податку батьківських прав або якщо він відмовляється від дитини чи передає дитину на державне утримання, у тому числі до будинку маляти, дитини, ін­тернату, дитячого будинку сімейного типу, незалежно від того, справляється плата за таке утримання чи ні, а також якщо дитина стає курсантом на умовах її повного утри­мання починаючи з податкового місяця, на який припадає відповідна подія.

У такому випадку податкова соціальна пільга припиняється з податкового місяця, в якому такий вдівець або вдова бере на­ступний шлюб чи підпадає під опіку інших осіб.

Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги затверджено постановою № 2035.

Так, пп. 1 п. 12 Порядку № 2035 встанов­лено, що самотня матір або самотній бать­ко (опікун, піклувальник), які мають дитину (дітей) віком до 18 років, для застосуван­ня пільги з підстав, передбачених пп. «а» пп. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Закону № 889-ІV, крім заяви про застосування пільги подають ко­пію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про на­родження дитини (дітей) або документ про підстави для запису про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують наявність та вік дитини (дітей), затверджені відповід­ним органом країни, в якій іноземна фі­зична особа - платник податку постійно проживав(ла) до прибуття в Україну; копію рішення органу опіки і піклування про вста­новлення опіки чи піклування (якщо із за­явою звертається опікун або піклувальник); паспорт та свідоцтво про народження за­явника.

Для цілей цього пункту самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) вважаються особи, які на момент застосування працедавцем пільги, визначеної пп. «а» пп. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 За­кону № 889-IV маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.

Водночас вдівці або вдови для засто­сування пільги з підстав, передбачених у пп. «г» пп. 6.1.2 п. 6.1 Закону № 889-ІV, крім заяви про застосування пільги пода­ють паспорт, свідоцтво про укладення шлюбу, свідоцтво про смерть чоловіка (дружини)(пп. 4 п. 12 Порядку № 2035).

ВІДПОВІДЬ 6. Відповідно до Закону № 889-ІV приват­ний підприємець не має права на подат­кову соціальну пільгу і щодо доходів від підприємницької діяльності, і щодо заро­бітної плати, яку він може одержувати як наймана особа від працедавця.

Не застосовується податкова соціаль­на пільга також до доходів самозайнятої особи, одержаних від здійснення підпри­ємницької діяльності, а також іншої не­залежної професійної діяльності (пп. «е» пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону № 889-ІV).

Якщо такий платник податку у звітно­му році одержував податкову соціальну пільгу, то працедавець за місцем засто­сування цієї пільги провадить перерахун­ки сум доходів, нарахованих такому плат­нику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціаль­них пільг»

Після перерахунку виникає недоплата цього податку, і ця сума стягується праце­давцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподат­кування) за відповідний місяць.

Працедавець розраховує та утримує від­повідну суму недоплати податку за рахунок найближчої виплати доходу такому платни­ку податку, а при недостатності суми такої виплати - за рахунок наступних виплат. Якщо з будь-яких підстав суму недоплати не було утримано за рахунок доходу платника податку до закінчення граничного строку, встановленого законом для подання річної декларації з цього податку, то сума такої недоплати стягується податковим органом у порядку, визначеному законом.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припи­няє трудові відносини з працедавцем, вини­кає сума недоплати, що перевищує суму опо­датковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена час­тина такої недоплати включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

При цьому працедавець, який на під­ставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе відповідаль­ності за порушення платником податку ви­мог пп. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 Закону № 889-ІV, за винятком, коли такий працедавець і та­кий платник податку є пов'язаними особа­ми або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платни­ком податку, спрямованої на ухилення від обкладання цим податком (пп. 6.3.5 п. 6.3 ст. 6 цього Закону).

Платник податку може відновити пра­во на застосування податкової соціальної пільги, якщо він припиняє підприємницьку діяльність. У такому разі він подає заяву та документи, які підтверджують припинен­ня підприємницької діяльності. При цьому працедавець не тільки розраховує та утри­мує відповідну суму недоплати податку, а ще й накладає штраф у розмірі 100% суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а при недостатності суми такої виплати - за рахунок наступних виплат.

Перелік використаних нормативних документів:

Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. (зі змінами та доповненнями, за текстом - КЗпП)

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Цивільний кодекс)

Закон України № 889-ІV від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та допов­неннями)

Закон України № 345-VІ від 02.09.2008 р. «Про підвищення престижності шахтарської праці» (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 1382-ІV від 11.12.2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживан­ня в Україні»

Закон України № 1564-VІ від 25.06.2009 р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо престижності шахтарської праці»

Закон України № 2493-III від 07.06.2001 р. «Про службу в органах місцевого самоврядування» (зі змінами та доповненнями)

Постанова Кабінету Міністрів України № 2035 від 26.12.2003 р. «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги» (зі змінами та доповненнями, за текстом - Порядок № 2035)

Наказ ДПА України № 451 від 29.09.2003 р. «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (зареєстровано в Мін'юсті України 22.10.2003 р. за № 960/8281, зі змінами та доповненнями)

Наказ ДПА України № 581 від 05.10.2004 р. «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу»

Олена ХОБИЧ,
оглядач «Вісника»,
за сприяння:
Тетяни ДОБРОДІЙ,
начальника відділу
розгляду звернень
платників Департаменту,
та Наталії
ГОРМАКОВОЇ,
головного державного
податкового інспектора

“Вісник податкової служби України” № 41 листопад 2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)

Документи що посилаються на цей