ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
22 січня 2009 року
м. Київ
Справа N К-618/07
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є.,
при секретарі: Коваль Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2006 р. у справі N 7/339/06 господарського суду Миколаївської області за позовом державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
Встановив:
Постановою господарського суду Миколаївської області від 31.07.2006 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2006 р., позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 27.10.2005 р. N 0028052360/0 від 23.11.2005 р. N 0028052360/1, від 30.12.2005 р. N 0028052360/2, від 28.02.2006 р. N 0028052360/3, від 22.05.2006 р. N 0028052360/4 про визначення ДП «Миколаївський морський торговельний порт» податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 4 593 871,00 грн., в тому числі 2 417 827,00 грн. - основний платіж, 2 176 044,00 грн. - штрафні санкції, накладені на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимога підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 та пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо оподаткування податком на додану вартість операції з поставки товарів /робіт, послуг/ при здійсненні спільної діяльності пов’язує таку поставку товарів /робіт, послуг/ з передачею останніх на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів спільної діяльності, а оскільки відповідач, в порушення частини 2 статті 71 КАС України, не довів факту вибуття з балансу державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» майнового внеску у вигляді складу мінеральних добрив N 2 з обладнанням, підстави для збільшення обсягу продаж на вартість вказаного майна та донарахування суми податкового зобов’язання в податковому обліку позивача відсутні.
В касаційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважаючи, що передача внеску у спільну діяльність в будь-якому випадку, в тому числі в межах балансу одного підприємства є операцією з поставки, оскільки законодавчо не передбачено створення окремого балансу при здійсненні спільної діяльності без створення для цього окремої юридичної особи.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 17.10.2005 р. N 328/23-150/01125608, про порушення ДП «Миколаївський морський торговельний порт» підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 та пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок не оподаткування операції з внесення складу мінеральних добрив N 2 з обладнанням вартістю 12 089 136,45 грн. до спільної власності згідно договору про спільну діяльність від 09.02.2005 р. N 13-Р з ДП «Грінтур ЕКС» в червні 2005 року. До такого висновку податковий орган дійшов, виходячи з наступних обставин: згідно підпункту 3.1 пункту 3 договору про спільну діяльність грошові та майнові внески сторін договору, а також майно, створене або придбане сторонами в результаті спільної діяльності, складають їх спільну власність; згідно підпункту 7.4 пункту 7 цього ж договору кожна сторона не має права розпоряджатися своєю долею в спільному майні без згоди другого учасника договору; на момент укладення зазначеного договору склад мінеральних добрив N 2 з обладнанням обліковувався на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» на субрахунках 10420, 10320 рахунку 10 «Основні фонди»; станом на 30.06.2005 р. змін щодо відображення зазначеного складу в бухгалтерському обліку ДП «Миколаївський морський торговельний порт» не встановлено, що підтверджує, на думку податкового органу, передачу складу до спільної власності в межах балансу ДП «Миколаївський морський торговельний порт», уповноваженого підпунктом 4.1 пункту 4 договору про спільну діяльність вести спільні справи за цим договором, бухгалтерський та податковий облік спільного майна сторін договору.
Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-ІV, встановлено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
При здійсненні спільної (сумісної) діяльності передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг) /підпункт 3.2.8 пункту 3.2 цієї ж статті/.
За змістом вказаних норм підставою для виникнення у платника податку податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні спільної (сумісної) діяльності є передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності.
Отже, предметом доказування у даній справі є передача складу мінеральних добрив N 2 з обладнанням державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» у спільну діяльність.
Як встановлено судом, між ДП „Миколаївський морський торговельний порт» /Порт/ та ДП „Грінтур ЕКС» /Підприємство/ 09.02.2005р. укладено договір N 13-Р, згідно умов якого сторони для досягнення спільної господарської мети зобов’язалися об’єднати свої вклади та здійснювати без створення юридичної особи сумісну діяльність, пов’язану із виконанням накопичення мінеральних навалочних вантажів, які сприятимуть збільшенню вантажопотоку та одержанню прибутку (пп. 1.1 п. 1 договору). Внески Порту становлять 12 089 136,45 грн. у вигляді майна, що належить Порту /пп. 2.2 п. 2 договору/). Спільне майно сторін враховується на окремому балансі спільної діяльності, який ведеться Портом у порядку, погодженому з Підприємством (пп. 3.2 п. 3 Договору). Ведення спільних справ за цим Договором, ведення бухгалтерського та податкового обліку спільного майна сторін доручається Порту (пп. п. 4.1 Договору).
При цьому з додатку N 1 до договору про спільну діяльність, в якому наведено перелік майна, що передається Портом у спільну діяльність, відомості стосовно передачі складу мінеральних добрив N 2 відсутні.
Факт перебування складу мінеральних добрив N 2 на балансі Порту та відсутність передачі складу на баланс іншого суб’єкта господарювання - учасника спільної діяльності - встановлено також ДПІ під час перевірки позивача.
Пунктом 12 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом ДПА України від 30.09.2004 N 571, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.10.2004 за N 1389/9988, передбачено, що у разі, якщо платник податку - учасник спільної діяльності передає товари (результати робіт, послуг) з метою їх подальшого використання у такій діяльності, то така передача відображається у податковому обліку цього платника у порядку, установленому для продажу відповідних товарів (результатів робіт, послуг). Уповноважений платник, який отримує товари (результати робіт, послуг) від іншого учасника спільної діяльності з метою їх подальшого використання у такій діяльності, відображає отримання вказаних товарів (результати робіт, послуг) у відповідних рядках звіту та додатків до нього в порядку, установленому для придбання товарів (результатів робіт, послуг). Продажна (покупна) ціна товарів (результатів робіт, послуг), зазначених у цьому абзаці, визначається на рівні їх вартості, яка зафіксована в договорі про спільну діяльність. Будь-які інші операції з передання коштів або товарів (результатів робіт, послуг) між учасниками спільної діяльності відображаються у податковому обліку таких учасників у порядку, установленому законодавством з питань оподаткування.
Згідно пункту 13 цього ж Порядку у разі, коли основні фонди платника податку - учасника спільної діяльності використовуються як у власній господарській діяльності, так і в спільній діяльності, частина амортизаційних відрахувань за цими основними фондами враховується у звіті та додатку до нього в сумі, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду за цими фондами, як сума доходів, отриманих від спільної діяльності, відноситься до загальної суми таких доходів та валових доходів, отриманих цим платником від власної господарської діяльності.
Перебування майна, переданого як внесок для здійснення спільної діяльності, на балансі учасника спільної діяльності, уповноваженого вести облік результатів не позбавляє його можливості використовувати це майно у власній господарській діяльності, оскільки це майно залишається у його володінні та управлінні. А відтак виключається поширення на таке виділення майна для ведення спільної діяльності /без передачі на баланс іншого учасника спільної діяльності, уповноваженого вести облік результатів цієї діяльності/ поняття поставки товарів/робіт, послуг/.
За встановленого судом факту відсутності передачі складу мінеральних добрив N 2 з обладнанням вартістю 12 089 136,45 грн. на баланс іншого учасника спільної діяльності суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність здійснення позивачем оподатковуваної операції з поставки складу.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2006 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.