КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Юридичний департамент
Судова практика щодо особливостей банкрутства
підприємств з часткою державної власноті.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2864-III встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше ніж 25%.
Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств слід розуміти відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва для ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток/ паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється, зокрема, шляхом продажу майна у процесі провадження справи про банкрутство (визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства).
Положення частини п'ятої ст. 5 Закону № 2343-ХІІ, що регулюють провадження у справах про банкрутство, застосовуються до юридичних осіб - підприємств, які є об'єктами права державної власності, що не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів. Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджено Законом № 847-ХІV.
На практиці деякі державні підприємства-боржники не враховують положення вищезазначених законодавчих актів або по-різному їх тлумачать, вважаючи, що вимоги Закону № 2343-ХІІ на них не поширюються. В зв'язку з цим органи ДПС як кредитори подають заяви про банкрутство таких підприємств через їх фінансову неспроможність, за наслідком розгляду яких господарські суди виносять ухвали про порушення провадження у справах про банкрутство та запроваджують процедуру розпорядження майном. Таку позицію господарських судів попередніх інстанцій та органів ДПС підтримує й Вищий господарський суд України.
Позиція платника. Військовий радгосп “А” Міноборони України, вважаючи, що є державним підприємством, приватизації не підлягає і на нього поширюється дія Закону № 2864-III, не погодився з ухвалою підготовчого засідання господарського суду, відповідно до якої було запроваджено процедуру розпорядження майном боржника “А” терміном на шість місяців, визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора - міжрайонної державної податкової інспекції (за текстом - МДПІ), якого також зобов'язано у десятиденний термін подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з наданням відповідних доказів суду.
Судом призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого “Н”, якого зобов'язано скласти реєстр вимог кредиторів та надати суду у визначений строк на затвердження. Водночас призначено попереднє засідання суду, до дати настання якого розпорядника майна зобов'язано провести перші загальні збори кредиторів, а також призначено проведення підсумкового засідання суду. Органам управління боржника без погодження з розпорядником майна заборонено приймати рішення щодо: реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) і ліквідації боржника; створення юридичних осіб або участі у створенні інших юридичних осіб; створення філій та представництв; виплати дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; виходу зі складу учасників боржника юридичної особи та придбання у акціонерів раніше випущених акцій боржника.
Позиція органів ДПС. Військовий радгосп “А” мав заборгованість з ПДВ, зі сплати штрафних санкцій, пені за несвоєчасну сплату цього податку, заборгованість з ПДВ за наслідками сільськогосподарської діяльності, збору за забруднення навколишнього природного середовища, зі сплати штрафних санкцій за забруднення навколишнього природного середовища, фіксованого сільськогосподарського податку, зі сплати штрафних санкцій з фіксованого сільськогосподарського податку, пені за несвоєчасну сплату фіксованого сільськогосподарського податку, а також заборгованість за бюджетною позикою, наданою за державним замовленням відповідно до постанови № 124, та з пені за цією позикою, у зв'язку з чим МДПІ зроблено висновок про фінансову неспроможність радгоспу. З метою захисту інтересів держави МДПІ звернулася до господарського суду із заявою про банкрутство військового радгоспу “А”.
Рішення суду. Постановою Вищого господарського суду України відмовлено у задоволенні касаційної скарги військового радгоспу “А” на ухвалу господарського суду та постанову апеляційного господарського суду. Рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Своє рішення суд касаційної інстанції обгрунтував так.
Залишаючи ухвалу підготовчого засідання господарського суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що доводи боржника про те, що останній є державним підприємством і приватизації не підлягає, а тому на нього поширюється Закон № 2864-III, є необгрунтованими, оскільки частиною п'ятою ст. 5 Закону № 2343-ХІІ встановлено обмеження щодо застосування до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, лише двох судових процедур банкрутства: санації боржника та ліквідації банкрута.
Оскільки до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (але можуть бути корпоратизовані), затвердженого Законом № 847-ХІV, військовий радгосп “А” не включено, дія частини п'ятої ст. 5 Закону № 2343-ХІІ на нього не поширюється. Водночас боржник не є казенним підприємством і до нього також не може застосовуватися дія частини сьомої цієї статті.
Апеляційним господарським судом правильно встановлено, що при проведенні підготовчого засідання та при винесенні ухвали за його наслідками і вирішенні питання про забезпечення вимог кредиторів господарським судом дотримано вимоги статей 5, 11, 12 Закону № 2343-ХІІ та ст. 67 Господарського процесуального кодексу. Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Основним завданням суду відповідно до Закону № 3018-III є здійснення правосуддя на засадах верховенства права та забезпечення захисту гарантованих Конституцією та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Тому судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України та є обов'язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Перелік використаних нормативних документів:
Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР (зі змінами та доповненнями)
Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. № 1798-ХII (зі змінами та доповненнями, за текстом - Господарський процесуальний кодекс)
Закон України № 847-ХІV від 07.07.99 р. “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 2343-ХІІ від 14.05.92 р. “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції Закону України від 30.06.99 р. № 784-ХІV, зі змінами та доповненнями)
Закон України № 2864-III від 29.11.2001 р. “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 3018-III від 07.02.2002 р. “Про судоустрій України” (зі мінами та доповненнями)
Постанова Кабінету Міністрів України № 124 від 04.02.97 р. “Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році” (зі змінами та доповненнями)
Лариса ТРОФІМОВА,
директор Департаменту,
та Марина ФЕДОРЕНКО,
головний державний податковий
інспектор відділу моніторингу,
інформаційно-аналітичного
забезпечення і контролю
за діяльністю юридичних підрозділів
“Вісник податкової служби України” № 42 листопад 2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)