ДПАУ оподатковує доходи іноземців двома способами
залежно від факту подання заяви про нерезидентство
ДПАУ кардинально змінила підхід до ставки оподаткування доходів нерезидентів-фізосіб.
У листі від 22.09.2009 р. № 9345/6/17-0716 вона поділила нерезидентів на два сорти залежно від того, чи написав іноземець заяву про свій резидентський статус. Якщо не написав, то із зарплати нерезидентів для уникнення конфліктів з ДПАУ слід утримувати податок за ставкою 30%. Хоча досі ДПАУ дотримувалася ліберальних поглядів: зарплату всіх нерезидентів можна було обкладати податком з доходів фізосіб за ставкою 15%. Зокрема про це йдеться в наказі ДПАУ від 29.01.2004 р. № 50 «Про затвердження Податкового роз'яснення щодо застосування окремих норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Але ДПАУ в коментованому листі зазначає, що лист фактично скасовує наказ. Давно вже такого не було!
Тепер щоб обкладати зарплату іноземця за ставкою 15%, йому слід одержати резидентський статус, подавши до податкової заяву фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу, форма якої затверджена наказом ДПАУ від 05.10.2004 р. № 581. А податкова, своєю чергою, має поінформувати працедавця, надіславши йому повідомлення працедавця про самостійне визначення резидентського статусу фізичною особою - іноземцем. Ось такий лабіринт. І це при тому, що нерезидент може мати посвідку на постійне проживання в Україні, документи про статус біженця чи притулок в Україні та дозвіл на роботу! Виявляється, цього податківцям замало. Замість того, щоб залучати висококваліфікованих іноземних фахівців до роботи в Україні, ми займаємося бюрократією...
ДПАУ не розуміє, що фізична особа - іноземець може самостійно визначити власний резидентський статус у разі обрання основного місця проживання в Україні, але не зобов’язаний. Тобто якщо він постійно проживає в Україні, - він резидент щодо оподаткування незалежно від його громадянства! ДПАУ не хоче розуміти пп. 1.20.1 Закону про оподаткування доходів фізосіб, згідно з яким фізична особа - резидент - це будь-яка фізична особа, яка має місце проживання в Україні. Якщо фізична особа має місце проживання ще й в іншій державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Якщо державу, у якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити або якщо вона не має місця постійного проживання у жодній із держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи дні приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
А довести постійність проживання іноземця в Україні можна і без заяв до ДПАУ, тим більше, що реєстрація фізичних осіб за місцем проживання - це не компетенція ДПАУ. Вимаганням додаткових заяв щодо резидентства ДПАУ порушує Закон України від 11.12.2003 р. № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», і конституційне право на працю в Україні іноземців (які мають на це законне право). А реєстрацію iноземцiв, якi в'їжджають в Україну для постiйного проживання, навчання, стажування та роботи, здійснюють органи внутрiшнiх справ без втручання податківців.
До речі, наказ ДПАУ від 05.10.2004 р. № 581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу» хоч і стосується прав та свобод людини, проте не зареєстрований у Мін’юсті, а тому є протизаконним. Крім того у заяві можна написати неправду, а міліцію одурити складніше.