ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
26.11.2009 N А-47/09
Про визнання протиправною бездіяльності
Центральної виборчої комісії
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Сергейчука О.А., суддів: Сороки М.О., Федорова М.О., секретар судового засідання - Сватко А.О. (за участю представників: позивача: ОСОБА_1; відповідача: Ларіна Н.О.), розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 р. у справі N 2-а-38/09/9103 за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправним та скасування рішення, а також про визнання протиправною бездіяльності Центральної виборчої комісії, ВСТАНОВИВ:
19.11.2009 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі по тексту - відповідач, ЦВК), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати п. 2 постанови ЦВК від 17.11.2009 року N 342;
- зобов'язати ЦВК ухвалити рішення про прийняття документів для реєстрації його кандидатом на пост Президента України або ж про відмову в їх прийнятті;
- винести окрему ухвалу на адресу ЦВК;
- визнати протиправною та такою, що порушує його виборчі права і створює передумови неможливості встановлення чесних та справедливих результатів волевиявлення на виборах Президента України 2010 року, бездіяльність Голови ЦВК у період з 14.11.2009 р. по 17.11.2009 р. щодо не забезпечення скликання засідання Комісії та не забезпечення на засіданні Комісії розгляду та виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2009 р. у справі N 2-а-12/09/9103 та виконання рішення суду;
- визнати протиправною бездіяльність ЦВК щодо незабезпечення негайного виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2009 р. у справі N 2-а-12/09/9103 шляхом прийняття відповідної постанови у термін до 24.00 15.11.2009 р. (з урахуванням заяви про доповнення до адміністративного позову).
Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 р. у справі N 2-а-38/09/9103 адміністративний позов в частинах:
- визнання протиправною та такою, що порушує його виборчі права і створює передумови неможливості встановлення чесних та справедливих результатів волевиявлення на виборах Президента України 2010 року, бездіяльності Голови ЦВК у період з 14.11.2009 р. по 17.11.2009 р. щодо не забезпечення скликання засідання Комісії та не забезпечення на засіданні Комісії розгляду та виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2009 р. у справі N 2-а-12/09/9103 та виконання рішення суду - залишено без розгляду;
- визнання протиправною бездіяльності ЦВК щодо незабезпечення негайного виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2009 р. у справі N 2-а-12/09/9103 шляхом прийняття відповідної постанови у термін до 24.00 15.11.2009 р. - залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 р. у справі N 2-а-38/09/9103 адміністративний позов ОСОБА_1 до ЦВК про визнання протиправним і скасування п. 2 постанови ЦВК від 17.11.2009 року N 342 та зобов'язання ЦВК ухвалити рішення про прийняття документів для реєстрації його кандидатом на пост Президента України або ж про відмову в їх прийнятті, а також винесення окремої ухвали на адресу ЦВК - залишено без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 р. у справі N 2-а-38/09/9103 мотивовано тим, що викладені в адміністративному позові вимоги не ґрунтуються на Законі ( 474-14 ), прийняттям ЦВК 17.11.2009 року постанови N 342 не порушені права позивача, та відсутністю системного порушення з боку ЦВК Закону України "Про Центральну виборчу комісію" ( 1932-15 ) та Закону України "Про вибори Президента України" ( 474-14 ). Також суд апеляційної інстанції послався на те, що відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) на Київський апеляційний адміністративний суд, при розгляді справ стосовно рішення, дій чи бездіяльності виборчої комісії, не поширюються обмеження щодо одноособового розгляду справ.
ОСОБА_1 не погоджуючись з даною постановою, подав до Вищого адміністративного суду України апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні, яке відбулось 26-27.11.2009 р. ОСОБА_1 підтримав викладені у апеляційній скарзі доводи. Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 року без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (далі по тексту - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 17 Закону України "Про вибори Президента України" та Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів Президента України" 12.05.2009 року N 10-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є неконституційними), частину першу статті 17 Закону України "Про вибори Президента України" від 05.03.99 року N 474-XIV (в редакції Закону України від 18.03.2004 року N 1630-IV) та Постанову Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів Президента України" від 01.04.2009 року N 1214-VI. Вибори Президента України призначено на 17.01.2010 року.
Статтею 44 Закону України "Про вибори Президента України" ( 474-14 ) встановлено, що висування кандидатів на пост Президента України партіями (блоками) та самовисування розпочинається за вісімдесят дев'ять днів і закінчується за сімдесят один день до дня виборів. Згідно з ч. 5 цього Закону ( 474-14 ) подання документів до ЦВК для реєстрації кандидатів закінчується за шістдесят вісім днів до дня виборів.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.11.2009 р. о 20.15 ОСОБА_1 прибув до ЦВК з метою подання документів для реєстрації його кандидатом на пост Президента України. Через відсутність на робочому місці будь-кого з працівників ЦВК в прийнятті документів йому було відмовлено. За наслідком вказаного позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду України з відповідним адміністративним позовом.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду України від 12.11.2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Постановою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2009 року, апеляційна скарга задоволена частково. Судом визнано неправомірною бездіяльність ЦВК щодо незабезпечення прийому та розгляду скарги, а також прийняття документів ОСОБА_1 для реєстрації його кандидатом на посаду Президента України до 24 години 09.11.2009 року і зобов'язано ЦВК вирішити питання про прийняття (чи відмову у прийнятті) у ОСОБА_1 документів для реєстрації кандидатом на посаду Президента України відповідно до вимог закону.
15.11.2009 року ОСОБА_1 звернувся до ЦВК із заявою про скликання засідання комісії для розгляду і виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2009 року.
Постановою ЦВК від 17.11.2009 року за N 342 заяву громадянина ОСОБА_1 від 15.11.2009 року задоволено. Пунктом 2 вказаної постанови звернуто увагу позивача на можливість подання ним до ЦВК документів щодо реєстрації його як кандидата на пост Президента України відповідно до вимог закону.
Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання ЦВК ухвалити рішення про прийняття документів для реєстрації його кандидатом на пост Президента України або ж про відмову в їх прийнятті, Вищий адміністративний суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 10 Регламенту Центральної виборчої комісії, затвердженого постановою від 26.04.2005 р. за N 72, комісія приймає рішення з питань, що належать до її повноважень, після їх розгляду на своїх засіданнях.
Беручи до уваги наведене та те, що Законом України "Про вибори Президента України" ( 474-14 ) не передбачено можливості прийняття комісією рішення про прийняття документів для реєстрації кандидатом на посаду Президента України, а вказаний порядок встановлений тільки щодо реєстрації кандидата на посаду Президента України або у разі відмови у такій реєстрації, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що доводи позивача в цій частині не ґрунтуються на вимогах Закону ( 474-14 ).
Щодо вимоги позивача стосовно визнання протиправним і скасування п. 2 постанови ЦВК від 17.11.2009 року N 342, Вищим адміністративним судом встановлено наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 100 Закону України "Про вибори Президента України" ( 474-14 ) виборча комісія, кандидат на пост Президента України, партія (блок) - суб'єкт виборчого процесу, виборець, законні права або охоронювані законом інтереси яких порушено, мають право оскаржувати рішення чи дії об'єднання громадян, виборчого блоку, його посадової особи чи повноважного представника, які стосуються виборчого процесу, крім тих рішень чи дій, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян належать до його внутрішньої організаційної діяльності або його виключної компетенції.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що прийняттям ЦВК постанови від 17.11.2009 року N 342 будь-яким чином не порушені права позивача, жодним чином її прийняття не перешкоджало йому в реєстрації кандидатом на пост Президента України, а також не створювало передумови неможливості встановлення чесних та справедливих результатів волевиявлення на виборах Президента України 2010 року, а відтак і висновки про відмову у задоволенні адміністративного позову в цій частині є правомірними.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що оскільки порушень з боку ЦВК вимог Закону України "Про Центральну виборчу комісію" ( 1932-15 ) та Закону України "Про вибори Президента України" ( 474-14 ) не встановлено, вимога позивача про постановлення окремої ухвали на адресу ЦВК задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України ( 2747-15 ) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
Таким чином, при розгляді даної справи судом першої інстанції обґрунтовано встановлено відсутність у діях Центральної виборчої комісії порушення норм Закону України "Про вибори Президента України" ( 474-14 ) стосовно прийняття 17.11.2009 року постанови N 342 "Про заяву громадянина ОСОБА_1, зареєстровану в Центральній виборчій комісії 15.11.2009 року за N 21-30-16032".
Крім того, не заперечуючи доцільності колегіального розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що до врегулювання цього питання на рівні закону відсутні правові підстави для скасування судових рішень, ухвалених одноособово з підстав розгляду справи неповноважним складом суду, виходячи із наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства ( 2747-15 ) рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів всеукраїнського референдуму оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду.
В той же час, як встановлено статтею 23 цього Кодексу ( 2747-15 ) усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( 2747-15 ), розглядаються і вирішуються суддею одноособово.
Розгляд справи колегією суддів регулюється статтею 24 названого Кодексу ( 2747-15 ), відповідно до частин першої та другої якої, що стосуються колегіального розгляду справи судом першої інстанції крім Вищого адміністративного суду України, адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
Адміністративні справи розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів, також за клопотанням однієї зі сторін про колегіальний розгляд справи або з ініціативи судді в разі їх особливої складності.
Порядок розгляду справ по першій інстанції Київським апеляційним адміністративним судом, колегією суддів чи одноособово, Законом ( 474-14 ) не визначений.
З огляду на викладене, Вищий адміністративний суд вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з неврегульованістю на час вирішення спору законодавчими нормами питання одноособового чи колегіального розгляду справ щодо оскарження рішень, дії або бездіяльності Центральної виборчої комісії та тим, що порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення спору - відсутні підстави для скасування законного по своїй суті рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 р. у справі N 2-а-38/09/9103, Вищим адміністративним судом України не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 106-108, 172, 177, 184-206 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), суд УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 р. у справі N 2-а-38/09/9103 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 р. у справі N 2-а-38/09/9103 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.
Суддя О.А.Сергейчук