ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
20.01.2009
(скасовано постанову Вищого господарського
суду України N 39/185-38/347-30/383 від 14.10.2008)
Про визнання рішення недійсним
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі:
Головуючого Барбари В.П.,
Суддів: Гуля B.C., Карпечкіна П.Ф.,
Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б.,
Щотки C.O.
розглянувши касаційну Антимонопольного комітету України
скаргу
на постанову Вищого господарського суду України
від 14 жовтня 2008 року
у справі N 39/185-38/347-30/383
за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Українська
продовольча компанія" (далі - TOB
"Українська продовольча компанія")
до Антимонопольного комітету України
(далі - Комітет),
треті особи, які - товариство з обмеженою
заявляють самостійні відповідальністю фірма "Астарта-Київ"
вимоги на предмет спору (далі "Астарта-Київ"),
товариство з обмеженою
відповідальністю "Агропромислове
об'єднання "Цукровик Полтавщини"
(далі "АПО "Цукровик Полтавщини"),
товариство з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім
"Агропромислове об'єднання
"Цукровик Полтавщини" (далі "ТД "АПО
"Цукровик Полтавщини"),
товариство з обмеженою
відповідальністю "Цукровий союз"
(далі "Цукровий союз"),
про визнання рішення недійсним,
за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Гала-Трейд"
(далі "Гала-Трейд")
до Комітету
про визнання рішення частково недійсним
та за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Агропродінвест"
(далі "Агропродінвест")
до Комітету
про визнання рішення недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 року TOB "Українська продовольча компанія" звернулося в господарський суд м. Києва із позовом до Комітету про визнання недійсним рішення Комітету від 24 лютого 2006 року N 60-р "Про порушенні законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення N 60-р).
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що висновки відповідача у рішенні N 60-р не відповідають вимогам статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ), оскільки ґрунтуються на припущеннях Комітету. Зростання ціни на цукор у весняно-літній період 2005 року викликане об'єктивними чинниками. Приймаючи оспорювань рішення Комітет не взяв до уваги тієї обставини, що угоди у будь-якій формі, які б свідчили про монопольну змову між TOB "Українська продовольча компанія", TOB "Агропродінвест", TOB "Цукровий союз", TOB "Гала-Трейд", TOB фірма "Астарта-Київ", TOB ТД "АПО "Цукровик Полтавщини" і TOB "АПО "Цукровик Полтавщини" не укладалися, а поведінка вказаних суб'єктів на ринку, зокрема щодо визначення цінової політики не узгоджувалась.
Ухвалами господарського суду м. Києва від 24 травня 2006 року, від 25 травня 2006 року, від 8 червня 2006 року, від 30 червня 2006 року та від 11 вересня 2006 року порушено провадження за позовними заявами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору - TOB "Астарта-Київ", TOB "АПО "Цукровик Полтавщини", TOB "ТД "АПО "Цукровик Полтавщини", TOB "Цукровий союз", про визнання рішення недійсним, за позовом TOB "Гала-Трейд" до Комітету про визнання рішення частково недійсним та за позовом TOB "Агропродінвест" до Комітету про визнання рішення недійсним.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19 січня 2007 року справи 39/185, 38/347 та 30/383 об'єднано в одне провадження та присвоєно N 39/185-38/347-30/383.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26 липня 2007 року позовні вимоги задоволено; визнано недійсним рішення Комітету від 24 лютого 2006 року N 60-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Рішення вмотивовано тим, що висновок Комітету щодо відсутності конкуренції між визнаними винними суб'єктами ґрунтується виключно на факті синхронного підвищення ціни на цукор зазначеними суб'єктами. Оспорюване рішення Комітету не містить одного з головних складових правопорушення - наявності реального чи уявного обмеження конкуренції на ринку. Також суд зазначив, що при прийнятті Рішення N 60-р Комітетом не були належним чином досліджені питання про: наявність чи відсутність об'єктивних причин для підвищення ціни на цукор у весняно-літній період 2005 року; наявність причинного зв'язку між діями визнаних винними суб'єктів господарювання та наслідками у вигляді підвищення ціни на цукор; їх частка на ринку оптової торгівлі цукром для споживання населенням, і відповідно, можливість впливати на ціну на ринку цукру. При цьому суд послався на статті 6, 12, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2007 року зазначене рішення скасовано, в позовах відмовлено. Постанова вмотивована посиланням на те, що у період із січня до червня 2005 року темпи зростання середніх рівнів роздрібних цін на цукор у роздрібній торгівлі становили 149,3%, а у період з січня до липня 2005 року - 164,9%. За аналогічні періоди 2002 року зростання цін становило відповідно 103,8 та 104,5%, 2003 року - 123,5 та 117,5%, 2004 року - 107,1 та 107,4%.
Посилаючись на статтю 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) суд вказав на те, що зазначені вимоги Закону допускають вчинення антиконкурентних домовленостей не тільки у вигляді активних дій з укладення договору у будь-якій формі, а й у вигляді мовчазної відмови від змагання, яке є невід'ємною частиною економічної конкуренції відповідно до статті 1 названого Закону ( 2210-14 ). Також суд апеляційної інстанції вказав на необґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо недослідження відповідачем темпів росту та обсягів споживання цукру промисловими споживачами, оскільки відповідно до листа Міністерства економіки від 27 вересня 2005 року за останні три роки виробництво кондитерської продукції, виробники якої є основними промисловими споживачами цукру, поступово збільшується, але цей показник є незначним. Темпи росту виробництва кондитерських виробів у 2004 році, в порівнянні з 2003 роком склали 109,5%, а у 2005 році порівняно з 2004 роком - 99,4%. Тобто оцінка обсягів виробництва кондитерської продукції вказує на скорочення обсягів її виробництва у 2005 році, що також не могло вплинути на підвищення рівня ціни на цукор.
Постановою Вищого господарського суду України від 11 березня 2008 року зазначену постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 22 травня 2008 року відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 11 березня 2008 року.
24 червня 2008 року TOB "Астарта-Київ" та TOB "Цукровий союз" звернулися до Київського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2007 року за нововиявленими обставинами.
Переглянувши зазначену постанову від 3 жовтня 2007 року за нововиявленими обставинами, Київський апеляційний господарський суд постановою від 24 липня 2008 року скасував її, а рішення суду першої інстанції від 26 липня 2007 року залишив без змін. При цьому в якості нововиявленої обставини апеляційним господарським судом визнано лист Комітету N 23-29.3/06-3149 від 23 травня 2006 року "Про розгляд звернення", в якому Комітет роз'яснив TOB "Цукровий комбінат "Словянський", що відповідно до покладених на Державний комітет з державного матеріального резерву завдань, він повинен вживати заходи щодо стабілізації економіки, зокрема у разі виникнення диспропорції між попитом та пропозицією на внутрішньому ринку, що також передбачено і статтею 3 Закону України "Про державний матеріальний резерв" ( 2210-14 ). З огляду на вказаний лист Комітету, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність у весняно-літній період 2005 року дефіциту на ринку цукру, а відтак відсутність в діях зазначених суб'єктів господарювання щодо підвищення ціни на цукор порушень конкурентного законодавства.
Постановою Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2008 року зазначену постанову суду апеляційної інстанції від 24 липня 2008 року залишено без змін з тих же підстав.
18 грудня 2008 року колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2008 року у справі N 39/185-38/347-30/383. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови з мотивів виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2008 року, з якою погодився суд касаційної інстанції, вимогам зазначеної статті не відповідає.
Як вказано у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27 лютого 1981 року за N 1 не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.
Отже, виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи, забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.
Задовольняючи заяву TOB "Астарта-Київ" та TOB "Цукровий союз" про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, апеляційний господарський суд зазначеного не врахував, а суд касаційної інстанції на це уваги не звернув.
Як на нововиявлену обставину, TOB "Астарта-Київ" та TOB "Цукровий союз" посилалися на лист Комітету N 23-29.3/06-3149 від 23 травня 2006 року "Про розгляд звернення".
З цим погодитись не можна.
Як вбачається з зазначеного листа, Комітет у відповідь на звернення TOB "Цукровий комбінат "Словянський" роз'яснив указаному суб'єкту господарювання зміст законодавчих приписів щодо призначення державного резерву та покладених на Державний комітет з державного матеріального резерву (далі - Держкомрезерв) завдань по здійсненню управління державним резервом.
Зокрема, Комітет зазначив, що "відповідно до покладених на нього завдань Держкомрезерв повинен вживати заходи щодо стабілізації економіки, зокрема у разі виникнення диспропорції між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку, що також передбачено і статтею 3 Закону України "Про державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ).
Водночас у вказаному листі Комітет дійшов висновку, що оскільки у весняно-літній період 2005 року на ринку цукру України спостерігалося різке підвищення цін, то дії Уряду щодо стабілізації ситуації ринку цукру не суперечить нормам чинного законодавства.
За змістом статті 112 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) роз'яснення діючих положень законодавства відносно компетенції органів виконавчої влади не є нововиявленими обставинами у справі.
Відтак, правові висновки суду апеляційної інстанції з яким погодився суд касаційної інстанції щодо підстав скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2007 року за нововиявленими обставинами є помилковими, не відповідають вимогам закону і спрямовані на переоцінку фактів, які вже були предметом дослідження суду.
Враховуючи, що оскаржена постанова Вищого господарського суду України та залишена нею без змін постанова Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2008 року ґрунтуються на помилковому застосуванні норм процесуального права, вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2008 року у справі N 39/185-38/347-30/383, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.