КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ
Про сплату земельного податку
ПИТАННЯ: Чи потрібно сплачувати земельний податок товариству співвласників багатоквартирних будинків, якщо в ТСББ немає державного акта на землю, немає договора оренди, а є тільки акт приймання-передавання житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, де зазначена площа забудівлі?
ВІДПОВІДЬ: Згідно зі ст.38 Земельного кодексу України від 28.10.2001 р. №2768-III (зі змінами та доповненнями, далі - Кодекс) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Земельні ділянки, на яких розташовано названі об'єкти, передаються у власність чи надаються в користування суб'єктам господарювання за проектами забудови з урахуванням прибудинкової території.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень (ст. 116 Кодексу).
Відповідно до п.3 ст.125 Кодексу розпочати використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) й одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Такими документами згідно зі ст. 126 Кодексу є державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Згідно зі ст. 126 Кодексу право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками (ст.42 Кодексу).
Відповідно до Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомітету України по земельних ресурсах, Держкомітету України по житлово-комунальному господарству, Держкомітету України у справах містобудування і архітектури, Фонду держмайна України від 05.04.96 р. №31/30/53/396 (зареєстровано в Мін'юсті України 26.04.96 р. за №203/1228), прибудинкова територія - це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка потрібна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов'язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд.
Прибудинкова територія включає:
територію під житловим будинком (житловими будинками);
проїзди та тротуари;
озеленені території;
ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;
майданчики для відпочинку дорослого населення;
майданчики для занять фізичною культурою;
майданчики для тимчасового зберігання автомобілів;
майданчики для господарських цілей;
майданчики для вигулювання собак;
інші території, пов'язані з утриманням й експлуатацією будинків та інших пов'язаних з ними об'єктів.
Прибудинкові території (земельні ділянки) передаються у власність або надаються в користування відповідними органами місцевого самоврядування, в тому числі на умовах оренди. Відповідно до ст. 193 Кодексу державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їхню оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення потрібною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання й охорони земель, визначення розміру пл.ати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням й охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів і проектів землеустрою (ст.194 Кодексу).
Відповідно до ст.2 Закону України від 03.07.92 р. №2535-ХІІ "Про плату за землю" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон), використання землі в Україні є платним.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, а платниками - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, в тому числі орендарі (ст.5 Закону), тобто безпосередньо ті суб'єкти господарювання, яким земельні ділянки передані у власність або надані в користування, в тому числі на умовах оренди. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно зі ст. 13 Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, то в такому разі платниками земельного податку до бюджету є власники земельних ділянок та землекористувачі - підприємства, установи й організації, яким надані в постійне користування земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, або об'єднання власників таких будинків.
Згідно зі ст.4 Житлового кодексу, затвердженого постановою Верховної Ради Української РСР від 30.06.83 р. №5464-Х, із змінами і доповненнями, житловий фонд включає: житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать кооперативним організаціям, їхнім об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); житлові будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); житлові будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам за правом приватної власності (приватний житловий фонд).
Згідно з абзацом четвертим ст.14 Закону за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває в користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно до тієї частини площі будівлі, що перебуває в їхньому користуванні.
Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 204 Кодексу).
Наявність земель за їхніми категоріями обліковується землевпорядними органами, підпорядкованими Держкомітету України по земельних ресурсах відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Держкомстату України від 05.11.98 р. №377 (зареєстровано в Мін'юсті України 14.12.98 р. за №788/3228).
Таким чином, з приводу вирішення (питання, пов'язаного з установленням факту виникнення права власності і права користування земельною ділянкою, слід звертатись до відповідних підрозділів землевпорядних органів.
Відсутність документів на право власності (користування) земельною ділянкою не звільняє землекористувачів від справляння плати за землю.
“Праця і зарплата” № 4(680), 03 лютого 2010 р.
Передплатний індекс: 30214