ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
28.01.2004
Справа N 20-7/032-6/168
Про стягнення грошової суми
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання військового прокурора Військово-Морських Сил України на рішення господарського суду м. Севастополя від 5 серпня 2003 року у справі N 20-7/032-6/168 за позовом відкритого акціонерного товариства "С" до Державного підприємства Міністерства оборони України "102 Підприємство електричних мереж" про стягнення суми, - встановив:
31 січня 2003 року відкрите акціонерне товариство "С" звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "102 Підприємство електричних мереж" про стягнення заборгованості за поставлену електроенергію в сумі 1927674,08 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору N 18-24-01 від 18 квітня 2001 року.
28 липня 2003 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути 1931188,91 грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 5 серпня 2003 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2003 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1931189,91 грн. заборгованості, з яких 1517743,79 грн. - вартість послуг щодо передачі електроенергії, 210960,60 грн. - вартість втрат електроенергії, 99945,37 грн. - пеня, 3 % річних в сумі 25064,82 грн., збільшення боргу з врахуванням індексу інфляції в розмірі 77475,33 грн. та судові витрати. Розстрочено та відстрочено виконання рішення на один рік.
В касаційному поданні військовий прокурор Військово-Морських Сил України просить змінити постановлені судові рішення та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 1631204,39 грн. та звільнити відповідача від зобов'язання щодо оплати штрафних санкцій, а рішення суду щодо відстрочки та розстрочки виконання рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, суд вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Задовольняючи позовні вимоги та залишаючи рішення місцевого суду без змін, суди попередніх інстанцій виходили з того, що взаємозобов'язання сторін випливають із умов договору N 18-24-01 від 18 квітня 2001 року. Постанова НКРЕ України N 733 від 1 липня 2002 року, якою введено новий порядок взаємовідносин сторін, є для позивача і відповідача обов'язковою. Відповідачем визнано суму основного боргу за період з 1 серпня по 31 грудня 2002 року, а відповідно до ст.ст. 178, 179 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно закону або договору неустойкою (штрафом, пенею).
Висновок попередніх судових інстанцій про обґрунтованість позовних вимог є законним, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам процесуального та матеріального права, а доводи касаційного подання його не спростовують.
З огляду на викладене, рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції зміні або скасуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - постановив:
Касаційне подання військового прокурора Військово-Морських Сил України залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Севастополя від 5 серпня 2003 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2003 року у справі N 20-7/032-6/168 без змін.