ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
03 лютого 2010 р.
м.Київ

Справа N 8/101-09

Про стягнення грошової суми

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

За участю представників сторін:

від позивача Колобова С.Б. ( дов. від 02.02.10 р.)

від відповідача Матвєєва Т.В. ( до N 52-16/130 від 25.12.09 р.)

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.09 р. у справі N 8/101-09 за позовом ТОВ виробничо-науковий центр "Трубосталь", м. Нікополь до ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення 233 490,52 грн., - встановив:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.09 р. у справі N 8/101-09 (суддя Дубінін І.Ю.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.09 р. (головуючий Голяшкін О.В., судді Науменко І.М., Ясир Л.О.) вказане рішення скасовано, позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 197 103,01 грн. боргу, 22 272,64 грн. інфляційних збитків, 3 418,25 грн. 3% річних, 2 227,94 грн. державного мита та 112,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 15.10.09 р. скасувати, а рішення від 24.06.09 р. залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 256, 261, 612, 613, 625, 662, 666 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

12.06.08 р. між ТОВ ВНЦ "Трубосталь" (Постачальник) та ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець) укладено договір поставки N 1106д, за умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця товар відповідно додатків - специфікацій до договору, а покупець - прийняти і оплатити його.

Згідно п. 5.2 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з дня надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Пунктом 6.2 договору сторін визначено, що документи на товар, в тому числі рахунки-фактури та податкові накладні передаються покупцю (чи його представнику) "із рук в руки", або іншим способом в строк не пізніше 3-х днів з дня поставки.

У виконання умов договору за накладними N 2448 від 13.08.08 р. на суму 97 380,20 грн. та N 2461 від 14.08.08 р. на суму 99 722,81 грн. (а.с. 16-18, т. 1) позивач передав відповідачу товар на загальну суму 197 103,01 грн., який отриманий представником Курочкіною В.М. на підставі довіреності від 13.08.08 р. серії ЯОП N 450872.

Вимоги претензії від 17.11.08 р. відповідач не задовольнив через відсутність грошових коштів (а.с. 20, т. 1).

31.03.09 р. ТОВ ВНЦ "Трубосталь" звернулось з позовом до ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 197 103,01 грн. основного боргу, 22 272,64 грн. інфляційних збитків (за вересень 2008 року -лютий 2009 року), 3 418,25 грн. процентів за користування грошовими коштами (з 20.08.08 р. по 20.03.09 р.), 10 696,62 грн. неодержаних доходів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.09 р. у справі N 8/101-09 відмовлено в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з прострочкою кредитора.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.09 р. вказане рішення скасовано, позовні вимоги задоволено частково.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою ст. 625 ЦК України визначено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції встановлено факт надання відповідачеві (вручення представнику Курочкіній В.М.) рахунків-фактур NN 2647, 2668 та податкових накладних NN 3495, 3518 (а.с. 63-65, 58); порушення відповідачем зобов'язань по оплаті товару за договором; наявність заборгованості в розмірі 197 103,01 грн., яка підтверджена матеріалами справи та відповідачем не заперечується. Відтак, на думку колегії, суд обґрунтовано стягнув з відповідача основний борг, інфляційні збитки та 3 % річних за вказані позивачем періоди. Отже, доводи заявника касаційної скарги судом досліджені, спростовуються викладеними висновками, а тому касаційною інстанцією відхиляються.

Апеляційним господарським судом обґрунтовано відмовлено у стягненні 10 696,62 грн. неодержаних доходів, проте, резолютивна частина постанови не містить висновку про відмову у задоволенні зазначених вимог, як-то передбачено п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України. Враховуючи вищенаведене, колегія вважає, що оскаржувану постанову в цій частині необхідно змінити.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 -111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, - постановив:

Касаційну скаргу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.09 р. у справі N 8/101-09 змінити.

Доповнити резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту:

В решті позову - відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.09 р. у справі N 8/101-09 залишити без змін.

Головуючий суддя

Судді