ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
03 лютого 2010 р.

Справа N 34/242

Про поновлення договору оренди земельної ділянки

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Заступника прокурора м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 16.07.2008 р. у справі N 34/242 господарського суду м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія"

до - 1.Київської міської ради, 2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради ( Київської міськдержадміністрації) про поновлення договору оренди земельної ділянки встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Будіндустрія" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради та до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міськдержадміністрації) про поновлення договору оренди земельної ділянки з моменту набрання чинності судовим рішенням на умовах, визначених додатковою угодою до договору в запропонованій позивачем редакції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, як орендар, вчасно звернувся до Київради з клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки, однак з боку останньої не було прийняте відповідне рішення, про що йдеться в листі Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.07.2008 року (суддя Сташків Р.Б.) позов задоволений, спірний договір оренди поновлено на три роки відповідно до угоди в запропонованій позивачем редакції, зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради зареєструвати цю угоду; відповідним чином розподілені судові витрати.

Судове рішення мотивоване посилання на ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ст. 188 Господарського кодексу України, ч. 5 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" та тим, що з боку ТОВ "Будіндустрія" вжито всі необхідні заходи щодо поновлення спірного договору, однак Київрада ухиляється від прийняття відповідного рішення.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Прокурор звертає увагу касаційної інстанції на те, що всупереч вимогам земельного законодавства відповідне рішення про продовження договору оренди землі Київрадою не приймалось, що залишилось поза увагою господарського суду.

Скаржником подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його представника у відрядженні.

Однак, колегія касаційної інстанції, з огляду на обізнаність представника скаржника про те, що розгляд скарги можливий без участі сторін в судовому засіданні (ухвала ВГСУ від 23.12.2009 року) та відсутність документів, які б підтверджували названі обставини, не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши в судовому засіданні представника відповідача-1 та прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом встановлено, що відповідно до рішення Київради від 07.07.2005 р. N 654/3230 та рішення господарського суду м. Києва від 17.05.2006 р. у справі N 39/145 між Київрадою та ТОВ "Будіндустрія" був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,53 га строком на три роки для будівництва, обслуговування та експлуатації складського комплексу по пров. Жмеринському у Святошинському районі м. Києва. Названий договір зареєстрований у визначеному законом порядку Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради.

ТОВ "Будіндустрія" звернулась до Київради з клопотанням (N 0410-08 від 10.04.2008 р.) про поновлення спірного договору оренди. У відповідь Головне управління земельних ресурсів повідомило товариство про відсутність відповідного рішення Київради.

Приписами статті 12 Земельного кодексу України та пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" чітко окреслене коло повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких, зокрема, належать розпорядження землями територіальних громад, у тому числі і надання земель у користування на підставі оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Підставою для надання належної до комунальної власності земельної ділянки в оренду шляхом укладення договору оренди за приписами ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України є рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Аналогічну норму містить і ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди, зокрема, припиняється в разі закінчення терміну його дії. У цьому разі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (ст. 34 Закону) ".

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

З приписів наведеного законодавства вбачається, що нормами спеціального Закону не передбачається автоматична пролонгація договору оренди після закінчення строку його дії. Для продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки комунальної власності необхідним є прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування. Після закінчення терміну дії договору, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про пролонгацію, земельна ділянка повинна бути повернена власнику.

Зобов'язання ж органу місцевого самоврядування поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності позитивного рішення ради з даного питання є порушенням її виключної, передбаченої Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені народу та управління землями.

Крім того, розглядаючи такий спір по суті, слід мати на увазі, що згідно зі ст. 652 Цивільного кодексу Українизміни до договору (поновлення) вчиняються у тій же формі, що і договір, якщо інше не передбачено договором або законом.

Зі змісту укладеного між позивачем та Київрадою договору вбачається, що договір припиняється після закінчення строку, на який його було укладено. Всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою Орендодавця (Київради) на зміни або доповнення до договору є його рішення, що прийняте в установленому законом порядку.

Зазначені приписи законодавства та умови договору залишились поза увагою суду попередньої інстанції.

З урахуванням викладеного судова колегія касаційної інстанції приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення суд, всупереч положенням ст.ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, роз’яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 "Про судове рішення" з відповідними змінами, не виконав всі вимоги процесуального законодавства, допустив неповноту дослідження обставин справи, а відтак оскаржене рішення підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, - постановив:

Касаційне подання Заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 16.07.2008 р. у справі N 34/242 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Суддя Мачульський Г.М.

Документи що посилаються на цей