Податок з доходів фізичних осіб:
проблеми і перспективи
Глибока соціально-економічна криза, що охопила світову економіку, у більшості країн світу поставила на порядок денний запитання про те, в якій сфері суспільно-економічного життя країни і які саме реформи необхідно здійснювати першочергово?
В Україні, де реформаційні процеси у багатьох сферах економіки не здійснювались роками, виникла нагальна необхідність у проведенні реформ у таких областях економіки, як комунальне господарство, енергетика, бюджетна сфера, пенсійне забезпечення тощо. У зазначених сферах і галузях соціально-економічного життя мають бути реалізовані серйозні програми. Особливо актуальним і важливим завданням з точки зору успішної реалізації в економіці України є податкова реформа.
Проблема податкової реформи не є новою, вона постійно дискутується у наукових колах, експертному середовищі, засобах масової інформації, серед пересічних громадян. Прийшов час здійснення у цій сфері серйозних новацій, які мають створити передумови для подальшого ефективного розвитку українського суспільства, модернізації економіки, утвердження нових пріоритетів соціально-економічного розвитку. У виданому Кабінетом Міністрів України розпорядженні від 23.12.2009 р. № 1612-р “Стратегія реформування податкової системи” окреслено основні напрями реформування системи оподаткування, а також новий механізм функціонування окремих бюджето-утворюючих податків. Не заперечуючи проти необхідності реалізації таких заходів, слід зазначити, що першочергового реформування потребує податок з доходів фізичних осіб (за текстом - ПДФО). Розглянемо основні напрями модернізації механізму його функціонування в Україні.
Система оподаткування доходів населення в Україні за роки незалежності зазнала серйозних змін. Сьогодні вона за багатьма формальними та реальними ознаками відповідає аналогічним системам провідних країн світу, що проявляється в співвідношеннях між основними об'єктами оподаткування (працею, споживанням), у процедурах адміністрування тощо. До більшості джерел доходів застосовуються адекватні податкові інструменти. Проте у внутрішній структурі механізму оподаткування доходів населення усе ще мають місце певні диспропорції, усунути які необхідно для ефективного розвитку системи оподаткування доходів громадян і подальшого продуктивного розвитку системи податкових відносин. Основна диспропорція полягає в співвідношенні платежів до фондів соціального страхування роботодавців і працівників. Існуюча система платежів до фондів соціального страхування - головна перешкода для детінізації трудових доходів населення, тобто для розширення бази оподаткування ПДФО за рахунок наявних резервів податкового потенціалу країни. Крім того, нарахування на фонд оплати праці та систему їх перерозподілу важливо інтегрувати у систему оподаткування доходів громадян, оскільки лише в такому випадку виникає можливість оптимізації податкового навантаження (у системі координат бенефіціарій - платник податку) та підвищення функціональної ефективності системи оподаткування доходів населення у цілому. Слід зазначити, що на даний момент в Україні у цій сфері здійснюється міжнародний проект за фінансової підтримки ЄС, результати якого спрямовано на вирішення зазначеної проблеми. Проте для здійснення реформ в Україні потрібні не лише науково-практичні рекомендації, а й політична воля.
Основний недолік ПДФО на сучасному етапі розвитку економіки України полягає у суперечливості податкового законодавства й економічних відносин, які скла-пись у суспільстві. Аналіз тенденцій у сфері розподілу доходів населення засвідчив невідповідність прогресивних властивостей ПДФО ступеню нерівності доходів населення. На сьогодні потенціальна межа нерівності доходів населення є високою, проте фактично застосовується пропорційний ПДФО, перерозподільні властивості якого є незначними. Аналіз результатів і наслідків реформи ПДФО в Україні показав, що поряд зі зниженням прогресивності ПФДО не було дотримано принципу фіскальної нейтральності реформи, основними бенефіціаріями якої стали верстви населення з високими доходами, оскільки саме на цю категорію громадян податкове навантаження зменшилося [1, 2].
Аналіз міжнародної практики оподаткування свідчить, що протягом останніх 20 років у більшості країн світу було проведено різномасштабні податкові реформи як системи оподаткування в цілому, так і її окремих елементів. Найістотніші зміни відбулись у системі оподаткування доходів населення - у напрямі зниження загального рівня податкового навантаження, прогресивності податків, розширення бази оподаткування, спрощення системи і процедур адміністрування персонального прибуткового податку. Залежно від рівня соціально-економічного розвитку країни використовуються різні системи оподаткування доходів населення: повна, або комплексна, подвійного прибуткового оподаткування та пропорційного прибуткового податку (як правило, з однією ставкою). Провідні країни світу застосовують комплексну систему оподаткування доходів населення, Скандинавські країни - систему подвійного прибуткового оподаткування, а країни з перехідною економікою - систему з пропорційним податком. Науковці вважають, що у найближчому майбутньому в більшості країн світу реформування системи оподаткування доходів населення відбуватиметься у напрямі подальшого зменшення податкового навантаження, спрощення адміністрування податків і поступового наближення до системи подвійного прибуткового податку або до системи пропорційного оподаткування.
У звіті Європейської комісії “Податкові тенденції в ЄС” зазначено, що один з основних реформаційних заходів у більшості країн ЄС полягав у прямій підтримці купівельної спроможності громадян шляхом зменшення податкового навантаження з прибуткового податку. При цьому зменшення навантаження відбувалося в основному за рахунок збільшення вирахувань (звільнень) з бази оподаткування, а не шляхом зменшення податкових ставок. Такий підхід реалізовано з міркувань рівності та справедливості оподаткування, для підтримки купівельної спроможності громадян з низьким рівнем доходу з метою стимулювання їхнього споживання [3].
Підтримка внутрішнього попиту стала для багатьох країн ефективним засобом подолання кризових явищ. Показовий у цьому плані приклад Польщі, однієї з небагатьох країн ЄС, ВВП якої у 2009 р. зріс. Експерти вбачають причини такого феномену в незначній залежності Польщі від іноземних ринків (експорт становить менше 40% ВВП) при досить великому споживанні на внутрішньому ринку. Значний внутрішній попит й особливо індивідуальне споживання, посилене скороченням податків та індексацією пенсій і соціальних виплат, змогли компенсувати падіння зовнішнього попиту. В результаті частину продукції, яка не знайшла купівельного попиту за кордоном, було продано на внутрішньому ринку країни [4].
З огляду на це слід зазначити, що подальше ігнорування реформи ПДФО в Україні загострює існуючі соціальні та економічні проблеми.
Виконавчий директор МВФ Д. Страус-Канн з приводу причин нинішньої кризи і перспектив світової економіки досить лаконічно і справедливо зазначив: “Ми повинні відійти від системи, яка приватизує доходи та соціалізує збитки” [5]. Стосовно системи оподаткування доходів громадян це означає, що податки з доходів в Україні повинні сплачувати всі громадяни та особливо - найзаможніші; оподатковувати потрібно всі без винятків форми і джерела доходів; необхідно запровадити міжнародні податкові стандарти і стандарти соціального страхування.
Тож необхідність у поступовому та послідовному реформуванні існуючого механізму функціонування ПДФО очевидна.
На першому етапі слід запровадити регресивну шкалу ставок ПДФО з одночасним застосуванням єдиного соціального податку замість існуючої складної системи нарахувань на фонд оплати праці. При цьому держава має чітко задекларувати мету подібних нововведень для уникнення можливих непорозумінь і неоднозначності тлумачення ідеології реформи. З метою заохочення платників податків до детінізації своїх доходів маржинальна ставка ПДФО в Україні для верств населення з високими доходами має бути меншою за існуючу нормативну ставку. У механізмі сплати ПДФО необхідно також запровадити неоподатковуваний мінімум на рівні прожиткового мінімуму для всіх категорій платників ПДФО, в також на вибір платника податку - норму оподаткування сімейного доходу. Необхідно здійснити глобальний підхід до визначення об'єкта оподаткування замість існуючого сьогодні вибіркового (шедулярного) підходу. Запровадження єдиного соціального податку має відбуватися у декілька етапів шляхом поступової зміни співвідношення платежів до фондів соціального страхування працівників і роботодавців. Протягом кількох років частки платежів працівників і роботодавців мають бути приведені до рівного співвідношення. При цьому солідарна система соціального забезпечення також поступово має бути замінена на систему персоніфікованого індивідуального страхування громадян: медичного, життя, пенсій.
Надалі необхідно проведення податкової амністії доходів громадян, запровадження нових форм і методів адміністрування ПДФО.
____________________
1. Швабій К. Оподаткування доходів населення: проблеми науки та практики. - Ірпінь : Вид-во Нац. ун-ту ДПС України, 2009. - 296 с.
2. Скрипник А. Фіскальні та соціальні наслідки переходу до плоскої шкали оподаткування доходів фізичних осіб // Економіка України. - 2006. - № 12. - С. 11 - 20.
3. Taxation Trends in the EU. Data for the EU member states and Norway. - http://ес.еuropa.еu/taxation and customs/taxation/gen info/economic analysis/tax structures/index.htm.
4. Гембскі П. Польська економіка у час кризи та її подальші перспективи. – http://www.dt.ua/2000/2250/68286/.
5. http://www.imf.org/.
Костянтин ШВАБІЙ,
канд. екон. наук, старший науковий
співробітник, заступник начальника
Науково-дослідного центру з проблем
оподаткування Національного
університету ДПС України
“Вісник податкової служби України” № 6 лютий 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)