КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові
внаслідок нещасного випадку на виробництві
ПИТАННЯ: 1. У 1959 p., працюючи трактористом у зернорадгоспі "Ростовський" у Казахстані, отримав травму і став інвалідом. Звертався в різні інстанції, зокрема до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, проте до цього часу ніхто не відшкодовує шкоду, завдану мені ушкодженням здоров'я. Чи маю право на відшкодування шкоди і хто її має відшкодовувати?
2. Моя сестра отримала травму на виробництві, внаслідок чого їй було встановлено втрату професійної працездатності. У зв'язку з цим підприємство відшкодовувало сестрі шкоду за втрачене здоров'я. Після утворення Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи сестри підприємство передало до цього Фонду для подальшого відшкодування їй шкоди. Згодом вона виїхала в Ізраїль і Фонд припинив їй виплати. Тобто нині ні підприємство, ні Фонд не відшкодовує сестрі заподіяну шкоду. Чи правомірні дії підприємства та Фонду?
ВІДПОВІДЬ: 1. Згідно зі до ст.2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями, пов'язаними з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної в Москві 9 вересня 1994 р. державами, що входили в колишній СРСР (зокрема, Україною та Казахстаном), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (в тому числі в разі настання втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони, тобто держави), провадиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалося на працівника на час каліцтва, іншого ушкодження здоров'я. Роботодавець, з вини якого заподіяно шкоду, проводить її відшкодування згідно зі своїм національним законодавством.
Ураховуючи зазначене, шкоду, заподіяну дописувачу під час виконання трудових обов'язків, має відшкодувати та Сторона, де її завдано, тобто в його випадку - це Республіка Казахстан. Тому йому потрібно було звертатися в зернорадгосп "Ростовський" або до Міністерства праці та соціального захисту Республіки Казахстан (473000, Республика Казахстан, г.Астана, ул.Манаса, 2) з відповідними документами: актом про нещасний випадок, довідкою лікарсько-трудової експертної комісії (ЛТЕК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про ступінь утрати професійної працездатності та потрібні витрати на медичну та соціальну допомогу, витягом з трудової книжки.
Згідно зі ст. 5 Угоди документи, видані з метою реалізації цієї Угоди на території однієї із Сторін за встановленою формою, або їхні засвідчені копії приймаються іншими Сторонами без легалізації. Рішення відповідної медичної експертної комісії будь-якої Сторони про ступінь утрати професійної працездатності у відсотках і потребу в додаткових видах допомоги має юридичну силу для відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівника незалежно від місця його проживання, на території Сторін, які підписали цю Угоду.
Міністерство праці та соціальної політики України може також звернутися до Міністерства праці та соціального захисту Республіки Казахстан щодо сприяння у відшкодуванні дописувачу шкоди. Для цього слід надіслати до Мінпраці України потрібні документи.
Слід зазначити, що шкода відшкодовується потерпілому на виробництві лише в разі встановлення йому МСЕК утрати професійної працездатності у відсотках. Дописувач не зазначає, чи встановлено йому втрату працездатності чи ні. Якщо ні, то йому слід звернутися до МСЕК для її встановлення.
Водночас ст.7 названої Угоди передбачено, що в разі ліквідації підприємства, відповідального за шкоду, заподіяну працівникам, і відсутності його правонаступника Сторона, на території якої ліквідовано підприємство, гарантує відшкодування шкоди цим працівникам згідно з національним законодавством.
Цивільним кодексом Республіки Казахстан передбачено, що у випадках, коли капіталізація платежів не може бути проведена через відсутність коштів чи недостатність майна юридичної особи, що ліквідується, суми, призначені судом, виплачуються державою в порядку, передбаченому законодавчими актами. Водночас ця норма Кодексу поширюється лише на випадки, коли заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадянина мало місце до 1 липня 1999 р., але не раніше від 1 липня 1996 p., а заподіяна шкода залишилася невідшкодованою.
2. З набранням чинності 1 квітня 2001 р. Законом України від 23.09.1999 p. №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон №1105) відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація проводяться
Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України (далі - Фонд) також особам, які були потерпілими до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. На підставі зазначеного підприємство, де працювала та ушкодила здоров'я сестра дописувачки, передало її справу до відділення виконавчої дирекції Фонду.
За вимогами п.2 ст.7 Закону України від 22.02.2001 р. "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їхніх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 p., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їхніх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги.
Продовжують одержувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця лише ті потерпілі, документи яких не передані до Фонду. Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 р. №472 (із змінами й доповненнями від 18.07.94 р. №492 та від 03.10.97 р. №1100), якими було передбачено відшкодування шкоди потерпілому на виробництві власником підприємства, скасовані з 28 липня 2001 р. постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 р. №807.
Ця норма закріплена й ст.9 Закону України від 14.1р.92 р. №2694-ХІІ "Про охорону праці" (редакція 2002 p.), згідно з якою відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі смерті працівника, провадиться фондом відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Отже, чинним законодавством після 1 квітня 2001 р. відшкодування шкоди потерпілим на виробництві підприємствами, де їм було заподіяно цю шкоду, не передбачено, за винятком потерпілих, справи яких не передані до робочих органів Фонду через певні причини, наприклад через відсутність потрібних документів.
Для здійснення страхових виплат Фондом згідно з Інструкцією про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженою постановою правління Фонду від 20.04.2001 р. №10 (далі - Інструкція №10), потерпілим потрібно було написати заяву. Як можна зрозуміти з листа, у випадку дописувачки справу потерпілої було передано до відділення виконавчої дирекції Фонду без и згоди, а отже, щодо неї підприємством були порушені вимоги чинного на той час законодавства.
При цьому в законодавстві відсутній механізм повернення справ потерпілих на підприємства, на яких вони втратили своє здоров'я, та механізм проведення страхових виплат безпосередньо підприємствами. До того ж постановою правління Фонду від 24.02.2004 р. №7 унесено зміни до Інструкції №10, якими скасовано вимогу про подання заяви потерпілого щодо передачі його справи до Фонду.
Отже, для повернення документів потерпілої на підприємство та відшкодування їй шкоди підприємством законодавчих підстав немає.
Щодо правомірності припинення сестрі дописувачки страхових виплат Фондом, то п.1 ст.38 Закону №1105 передбачено, що страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Також згідно зі ст.41 Закону №1105 у разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України, визначені на такі цілі суми переказуються Фондом на їхню адресу в порядку, передбаченому міжнародними угодами.
Нині договір (угоду) із зазначеного питання між Україною та Ізраїлем не укладено.
У зв'язку з цим відділення виконавчої дирекції Фонду відповідно до вимог чинного законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, правомірно припинило потерпілій названі виплати.
Валентина ДАНИЛОВА,
консультант з питань загальнообов'язкового
державного соціального страхування
“Праця і зарплата” № 8 (684), 03 березня 2010 р.
Передплатний індекс: 30214