ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
03 лютого 2010 р.
м.Київ

Справа N 25/540

Про розірвання договору та стягнення пені

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" на постанову від 01.10.2009 Київського апеляційного господарського суду у справі N 25/540 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) третя особа Філія "Відділення Промінвестбанку в місті Харків" про розірвання договору та стягнення пені

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача Дзюзюра Г.Ф. (дов. від 11.01.2010 N 1);

відповідача не з’явились;

третьої особи не з’явились;

встановив:

У листопаді 2008 року позивач - Відкрите акціонерне товариство "Вовчанський агрегатний завод" (надалі -ВАТ "Вовчанський агрегатний завод") звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) (надалі - Промінвестбанк), третя особа - Філія "Відділення Промінвестбанку в місті Харків" про розірвання договору банківського депозиту N Д-07/252 від 01.02.2008, укладеного між позивачем та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) з доповненнями - договорами про внесення змін від 30.05.2008 N 1/ДУ-07/1683 та від 23.07.2008 N 2/ДУ-08/2441 до депозитного договору N Д-07/252 від 01.02.2008; а також зобов’язання відповідача повернути грошові кошти у сумі 3 020 000,00 грн. та стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 150 999,99 грн.

25.12.2008 позивачем подано клопотання про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені з 150 999,99 грн. до 120799,99 грн. на підставі уточненого розрахунку.

18.02.2009 позивачем, в порядку ст. 22 ГПК України (1798-12), подано клопотання про зменшення позовних вимог у зв’язку із поверненням з депозитного рахунку грошових коштів у сумі 3 000 000,00 грн., ВАТ "Вовчанський агрегатний завод" просить стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) 120 799,99 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, 85,00 грн. та 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України банк не видав частину вкладу на першу вимогу вкладника, чим порушив умови договору, а тому з урахуванням п. 4.1 Договору, ст. ст. 526, 614 Цивільного кодексу України зобов’язаний сплатити пеню за період прострочення повернення депозиту з 08.10.2008 по 08.12.2008 у розмірі 120 799,99 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2009 у справі N 25/540 (суддя Хрипун О.О.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) на користь ВАТ "Вовчанський агрегатний завод" 120 799,99 грн. пені, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі у частині стягнення 3 000 000,00 грн. основного боргу припинено на підставі п. 1-1 ч. 1. ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Провадження у справі в іншій частині припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішення суду першої інстанції мотивоване посиланням на положення ст. ст. 2, 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст. ст. 629, 610, 525, 526, 1058, 1060, 1074 Цивільного кодексу України, що оскільки вимога про повернення коштів з депозитного рахунку заявлена позивачем після введення в дію мораторію, тому його дія не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, передбачена п. 4.1 Договору, ст. 549 Цивільного кодексу України, а отже позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 08.10.2008 по 08.12.2008 у розмірі 120 799,99 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2009 (колегія суддів: головуючий - Студенець В.І., судді - Баранець О.М., Зеленін В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2009 у справі N 25/540 скасовано та прийняте нове рішення.

Постановлено в позові відмовити.

Стягнуто з ВАТ "Вовчанський агрегатний завод" на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) 12 750,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач - ВАТ "Вовчанський агрегатний завод" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2009 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2009 у справі N 25/540 визнати частково і стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) на користь ВАТ "Вовчанський агрегатний завод" 118 032,78 грн. пені, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також, позивач просить стягнути з відповідача 12 750,00 грн. державного мита за подання касаційної скарги. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 58, 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст. ст. 173, 193, 198 Господарського кодексу України, ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України; порушено процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 01.02.2008 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ВАТ "Вовчанський агрегатний завод" укладений договір банківського депозиту N Д-07/252, за умовами якого Банк взяв на себе зобов'язання прийняти на зберігання депозит, перерахований вкладником зі свого поточного рахунку на умовах і в терміни, передбачені пунктами 1.1-1.6 Договору з правом подальшої зміни (збільшення або зменшення) суми депозиту за умови, що сума депозиту не може становити менше 10 000,00 грн.

Пунктом 1.4 Договору сторони погодили, що вкладник не раніш ніж через 5 днів після підписання договору має право вимагати дострокового повернення частини вкладу при збереження залишку в сумі, яка зазначена в п. 1.3, зокрема, 10 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2.7 Договору, вкладник має право достроково отримати депозит або його частину, письмово попередивши про це банк не менше ніж за 3 банківські дні до дня фактичного повернення депозиту або його частини. При частковому поверненні депозиту сума депозиту, що залишається, не може бути менше зазначеної в п. 1.3 цього Договору.

Договором про внесення змін N 1/ДУ-07/1683 від 30.05.2008 до депозитного договору N Д-07/252 від 01.02.2008, збільшений розмір відсотків за користування депозитом та змінено п. 1.3 депозитного договору, яким сторони встановили, що сума депозиту не може становити менше 20 000,00 грн.

Договором про внесення змін N 2/ДУ-08/2441 від 23.07.2008 до депозитного договору N Д-07/252 від 01.02.2008, збільшений розмір відсотків за користування депозитом до 17 % річних.

Згідно виписки з особового рахунку ВАТ "Вовчанський агрегатний завод" залишок коштів на рахунку депозитного вкладу станом на 01.10.2008 складав 3020000,00 грн.

08.10.2008 позивач листом за N 806-10/137 звернувся до банку з вимогою про повернення на поточний рахунок частини депозиту у сумі 3 000 000,00 грн.

14.10.2008 відповідач листом за N 08/264 повідомив, що грошові кошти у сумі 3 000 000,00 грн. тимчасово не можуть бути повернуті з депозитного на поточний рахунок у зв’язку тим, що постановою Національного банку України N 308 від 07.10.2008 "Про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів" в Промінвестбанку призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 до 06.04.2009, а також у зв’язку з набранням чинності постанови Правління НБУ N 319 від 11.10.2008 "Про додаткові заходи щодо діяльності банків".

Судами встановлено, що грошові кошти в сумі 3 000 000,00 грн. перераховані відповідачем з депозитного рахунку ВАТ "Вовчанський агрегатний завод" на його поточний рахунок 30.12.2008, що підтверджується випискою банку.

Отже, несвоєчасне виконання зобов’язання щодо повернення частини грошових коштів за договором банківського вкладу (депозиту) мало місце в період дії мораторію.

За таких обставин та з урахуванням положень ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", суд першої інстанції дійшов висновку, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання лише тих грошових зобов’язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

Місцевим господарським судом визнано безпідставним посилання відповідача на положення постанови НБУ від 11.10.2008 N 319 "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" (зі змінами внесеними постановою від 16.10.2008 N 328), постанови НБУ N 413 від 05.12.2008 та на роз'яснення, викладені у листі НБУ N 22-310/946-17250 від 06.12.2008, щодо заборони дострокового повернення вкладів, оскільки вказані постанови суперечать положенням Цивільного кодексу України, який має щодо них вищу юридичну силу. З урахуванням того, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків і обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 ЦК України), суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені, розрахованої відповідно до п. 4.1 договору N Д-07/252 від 01.02.2008, у розмірі 120 799,99 грн., оскільки грошові кошти повернуті на поточний рахунок лише 30.12.2008.

В рішенні суд також зазначає про те, що відповідачем після порушення провадження у справі добровільно виконані вимоги позивача про повернення 3000000,00 грн. з депозитного рахунку на поточний, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відсутністю предмету спору. Позовні вимоги в частині розірвання договору припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відмовою позивача від позову.

Проте з такими висновками місцевого господарського суду не погодився апеляційний господарський суд виходячи з наступного.

Постановою Правління Національного банку України від 07.10.2008 N 308 "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)" у Промінвестбанку призначена тимчасова адміністрація з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 до 06.04.2009.

Інформація про призначення Тимчасового адміністратора та про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів була розміщена в газеті "Урядовий Кур'єр" N 189 від 10.10.2008 відповідно до ст. 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (в редакції на час дії мораторію щодо відповідача).

Мораторій вводиться з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяці (ч. 1 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Вищевказана норма статті Закону визначає конкретний проміжок часу, що відповідає строку дії мораторію, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання банком зобов'язань. Цей період починається з дати введення мораторію, в даному випадку з 07.10.2008, та діє по дату його припинення, тобто до 18.03.2009 , оскільки постановою Національного банку України від 17.03.2009 N 139 у Промінвестбанку припинено тимчасову адміністрацію та відмінено мораторій на задоволення вимог кредиторів до банку з 18.03.2009.

Відповідно до частини 2 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Відповідно ст. 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків, у тому числі, у формі адміністративного регулювання, зокрема, шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов’язання є вина особи, яка порушила зобов’язання. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

З огляду на викладене, обґрунтованими є висновки апеляційного господарського суду, що на зобов’язання акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), які виникли як до введення мораторію (до 07.10.2008), так і після введення мораторію (з 07.10.2008 до 17.03.2009), пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується протягом усього періоду дії мораторію.

Виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 2 , 58 та 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що протягом дії мораторію до відповідача не можуть бути застосовані фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання як зобов’язань, що виникли до введення мораторію, так і зобов’язань, що виникли під час дії мораторію.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовано на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги зводяться до намагань позивача оцінювати докази та тлумачити законодавство виключно на свою користь, тому до уваги судом не беруться. Окрім того, ці твердження спростовуються встановленими обставинами справи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань переоцінки доказів та обставин справи, що суперечить положенням ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, тому ці доводи не приймаються до уваги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України - постановив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2009 у справі N 25/540 залишити без змін.

Головуючий суддя

Судді

Документи що посилаються на цей