Фізичні особи: порядок сплати податку з власників
транспортних засобів при першій реєстрації в Україні,
реєстрації, перереєстрації та проходженні
технічного огляду транспортних засобів
З придбанням транспортного засобу у громадян виникає чимало специфічних “транспортних” проблем, пов'язаних з реєстрацією, технічним оглядом та сплатою податку з власників транспортних засобів.
У зв'язку з цим пропонуємо ознайомитися зі статтею, яка допоможе правильно розібратись у великій кількості нормативно-правових актів стосовно реєстрації та обліку автомобілів, уникнути непорозумінь під час сплати податку з власників транспортних засобів та визначитися з існуючими пільгами.
Порядок нарахування та сплати податку
Громадянин, який придбаває або вже має у власності транспортний засіб, зокрема автомобіль, автоматично підпадає під дію Закону № 1963-ХІІ і стає платником податку з власників транспортних засобів (транспортного податку).
Стаття 1 Закону № 1963-ХІІ саме й визначає, хто є платниками податку з власників транспортних засобів. Так, згідно з нормами цієї етапі платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів, або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, що відповідно до ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Згідно з чинним законодавством сплата податку з власників транспортних засобів фізичними особами на відміну від юридичних осіб, які сплачують податок щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом (за транспортні засоби, обліковані юридичними особами станом на 1 січня поточного року), та перед реєстрацією придбаних транспортних засобів, має деякі суттєві особливості (ст. 5 Закону № 1963-ХІІ), а саме:
податок сплачується перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щороку або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.
Статтею 5 Закону № 1963-ХІІ також визначено, що фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Таким чином, у разі якщо для транспортного засобу передбачено термін проходження техогляду - один раз на два роки, у 2010 р. громадяни - власники транспортних засобів зобов'язані надати органу, який проводить техогляд транспортного засобу, документ про сплату податку з власників транспортних засобів за рік, що передує техогляду (2009 р.), та за рік, в якому проходить техогляд (2010 р.), або за два роки разом.
Розглянемо детальніше, яким чином громадяни - власники автомобілів повинні обраховувати та в які строки сплачувати податок з власників транспортних засобів, а також умови, за яких громадяни можуть бути звільнені від сплати цього податку.
Насамперед визначимося з деякими спеціальними термінами, які вживаються у чинних нормативних документах та/або вживатимуться в даній публікації стосовно оподаткування транспортних засобів (автомобілів).
Отже, як уже зазначалося, платниками транспортного податку є не тільки громадяни України, а й іноземці та/або особи без громадянства. Щоб правильно визначитися зі статусом “громадянин України” або “іноземний громадянин” та/або “особа без громадянства”, слід керуватися загальними положеннями Закону № 2235-III.
Під власним транспортним засобом (автомобілем) потрібно розуміти транспортний засіб (автомобіль), який належить громадянину на підставі права власності. Документами, що підтверджують право власності на автомобіль, зокрема, можуть бути:
довідки-рахунки, видані суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; видані суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують автомобілі;
договори та угоди, укладені на товарних біржах, на зареєстрованих у Департаменті ДАІ МВС України (далі - підрозділи ДАІ) бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби;
копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;
довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;
акт приймання-передачі транспортних засобів, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;
вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах ДАІ транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;
договір фінансового лізингу.
У разі якщо автомобіль уже був зареєстрований та експлуатувався раніше, то крім вищезазначених документів власнику необхідно мати ще й свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копію реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах ДАІ. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових паливах), відчуження, передача права користування та (або) розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не допускаються.
Під першою реєстрацією в Україні слід розуміти реєстрацію транспортного засобу (автомобіля), яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Під новим транспортним засобом (у контексті УКТ ЗЕД) розуміють такий транспортний засіб (автомобіль), який ніколи не був зареєстрований (тобто акт реєстрації не видавався) ні в Україні, ні за кордоном.
Поняття “Транспортний засіб (автомобіль), що використовувався” означає транспортний засіб (автомобіль), який був зареєстрований щонайменше один раз, тобто такий, на який були або є реєстраційні документи, видані уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, що дають право експлуатувати цей транспортний засіб.
УКТ ЗЕД - Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності - це класифікація товарів, покладена в основу товарної номенклатури Митного тарифу України, затвердженого Законом № 2371-III. Слід зауважити, що зазначений класифікатор відрізняється від інших класифікаторів транспортних засобів (наприклад, класифікатора, яким користується ДАІ, тощо), і тому при визначенні об'єкта оподаткування слід керуватися виключно нормами зазначеної УКТ ЗЕД.
Об'єкти оподаткування податком з власників транспортних засобів визначено ст. 2 Закону № 1963-ХІІ, згідно з якою такими об'єктами є окремі види транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за певними кодами УКТ ЗЕД.
Слід зазначити, що далеко не всі транспортні засоби підлягають оподаткуванню транспортним податком, але легкові (код за УКТ ЗЕД - 8703) та вантажні (код за УКТ ЗЕД - 8704) автомобілі, що найчастіше придбавають-ся громадянами у свою власність, є об'єктами оподаткування.
Обрахування транспортного податку здійснюється власником автомобіля самостійно за ставками, встановленими ст. 3 Закону № 1963-ХІІ, і їх розмір залежить від певних параметрів транспортних засобів (автомобілів), а саме від:
кодів за УКТ ЗЕД, до яких відноситься той чи інший автомобіль;
строку використання автомобіля;
об'єму циліндрів двигуна або потужності двигуна, який встановлено на автомобілі.
Ставки податку встановлюються на рік і визначаються в гривнях зі 100 см3 об'єму циліндрів двигуна для автомобілів, обладнаних двигуном внутрішнього згоряння; для автомобілів, обладнаних електродвигуном, ставки податку визначаються також у гривнях з 1 кВт (Вт - - одиниця виміру потужності електродвигуна, літера “к” означає 10 у степені 3, отже, 1 кВт = - 1000 Вт).
Фізичні особи - власники автомобілів повинні пам'ятати, що згідно з вимогами ст. 5 Закону № 1963-ХІІ вони зобов'язані сплачувати транспортний податок не щокварталу, як це роблять юридичні особи, а виключно у таких випадках:
перед першою реєстрацією в Україні;
перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів;
перед технічним оглядом щороку або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.
Як правило, при обрахуванні суми податку з власників транспортних засобів, яку необхідно сплатити при реєстрації та технічному огляді належних їм транспортних засобів, власники транспортних засобів не звертають уваги на те, що ставки, визначені у ст. 3 Закону № 1963-ХІІ, поділено: окремо для випадків першої реєстрації та окремо - для звичайної реєстрації та технічного огляду. Тим самим громадяни припускаються неприпустимої помилки та вводять в оману себе й інших автовласників стосовно того, що ставка при обрахуванні податку при проходженні технічного огляду залежить від часу, протягом якого використовувався транспортний засіб.
Дійсно, ставки податку з власників автомобілів диференціюються залежно від об'єму циліндрів двигуна та строку використання автомобіля. Так, що більше об'єм двигуна та/або строк використання автомобіля, то вища ставка транспортного податку. Але це стосується лише тих транспортних засобів, які вперше реєструються в Україні (нові транспортні засоби та транспортні засоби, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України).
При проведенні реєстрації, перереєстрації та черговому технічному огляді транспортних засобів, які вже були раніше зареєстровані в Україні, при обрахуванні податку на відміну від першої реєстрації застосовуються значно менші ставки податку, які не залежать від строку використання автомобілів.
Відповідно до Закону № 1963-ХІІ податок з власників автомобілів сплачується фізичними особами за місцем реєстрації таких автомобілів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя. Згідно зі ст. 69 Бюджетного кодексу кошти від надходження податку використовуються виключно для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг відповідно до закону.
За придбані протягом року транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок необхідно сплачувати перед їх реєстрацією однією сумою за місяці, що залишилися до кінця року (придбання), починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.
Наприклад, при реєстрації (не перша реєстрація) у травні 2010 р. автомобіля Dewoo Lanos (об'єм двигуна - 1600 см3) потрібно сплатити податок за 8 місяців (тобто за травень - грудень 2010 р.), що становитиме 74,6 грн. [(7 грн. х 1600 : 100): 12 міс. х 8 міс.].
А якщо зазначений автомобіль у травні 2010 р. реєструється в Україні вперше, то тоді податок становитиме 112 грн. (7 грн. х х 1600:100), оскільки його потрібно сплачувати за 12 місяців (січень -грудень) 2010 р.
Щоб уникнути непорозумінь з податковими органами, під час сплати податку з власників транспортних засобів (при першій реєстрації, реєстрації, перереєстрації та технічному огляді) слід приділити увагу правильному заповненню доручення на переказ готівки (квитанції) в установах банку, а саме необхідно правильно зазначити такі реквізити:
розрахункові рахунки відділень державного казначейства за місцем проживання фізичної особи (транспортний засіб реєструється за місцем проживання фізичної особи й у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначається адреса місця проживання власника. У разі зміни місця проживання необхідно перереєструвати транспортний засіб);
прізвище, ім'я, по батькові;
адресу місця проживання фізичної особи (адресу зазначено в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу);
ідентифікаційний номер громадянина за ДРФО;
марку та модель транспортного засобу, об'єм циліндрів двигуна (потужність двигуна).
Фізичні особи - платники податку повинні пред'явити підрозділам ДАІ, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та поточний роки, а платники, які звільнені від сплати цього податку, - відповідмий документ, який дає право на користування пільгою (перелік громадян, звільнених від сплати податку, наведено нижче).
Чимало запитань виникає щодо вимог закону відносно пред'явлення документів про сплату податку при знятті з обліку транспортного засобу, а саме за який період необхідно сплатити податок у цій ситуації. У зазначеному випадку при знятті з обліку транспортного засобу податок повинен сплачуватися за кількість місяців поточного року, протягом яких транспортний засіб було зареєстровано, включаючи місяць зняття з обліку. Наприклад, якщо фізична особа знімає в лютому транспортний засіб з обліку, необхідно пред'явити квитанцію про сплату податку за попередній рік, якщо автомобіль було зареєстровано в попередньому році, та за два місяці поточного року, протягом яких транспортний засіб був у власності. Громадяни, звільнені від сплати цього податку, повинні надати відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Отже, для громадян, у власності яких є транспортні засоби, що відповідно до чинного законодавства повинні проходити державний технічний огляд в 2010 р., граничний термін сплати податку з власників транспортних засобів - 30 червня 2010 р. (середа).
У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не проводяться.
І ще один важливий момент. У разі якщо автомобіль було викрадено, то згідно з нормами ст. 6 Закону № 1963-ХІІ транспортний податок власником не сплачується, але для підтвердження факту викрадення необхідно мати відповідні документи органів, якими порушено відповідну кримінальну справу.
Якщо фізична особа передає своє право користування автомобілем за дорученням іншій особі, то податок з власників транспортних засобів може сплатити як власник автомобіля, так і (від імені власника) особа, якій це право передано, але за умови, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом (як того вимагає норма ст. 6 Закону № 1963-ХІІ).
Щодо зобов'язань платника податку з подання податковим органам річного розрахунку суми податку з власників транспортних засобів слід зазначити, що Законом № 1963-ХІІ подання такого розрахунку фізичними особами - власниками (на відміну від юридичних осіб) транспортних засобів не передбачено, тому громадянам не потрібно подавати податковим органам вказаних розрахунків.
Пільги щодо сплати транспортного податку
Відповідно до ст. 4 Закону № 1963-ХІІ від сплати податку звільняються:
1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 та частина третя ст. 12 Закону № 796-ХІІ), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - категорія 1;
2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів;
з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше 5 календарних днів;
у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
евакуйовані у 1986 р. із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.
3) особи, зазначені у пунктах 3 та 4 ст. 14 Закону № 796-ХІІ, до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоекологічного контролю, а саме:
учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - від 1 до 5 календарних днів;
у зоні відчуження в 1987 р. - від 1 до 14 календарних днів;
у зоні відчуження в 1988 - 1990 рр. - не менше 30 календарних днів;
на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 р., а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:
постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше 2 років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше 3 років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше 2 років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше 3 років, - категорія 3;
особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше 4 років, - категорія 4.
Підставою для надання пільг особам, зазначеним у пунктах 1 та 4 ст. 14 Закону № 796-ХІІ (до зазначених осіб належать громадяни, віднесені до категорій 1 та 4), є посвідчення* встановленого зразка;
4) особи, зазначені у статтях 4-11 Закону № 3551-ХІІ
Стосовно осіб, зазначених у статтях 4-11 Закону № 3551-ХІІ, то у зв'язку із введенням з 1 січня 1994 р. в дію цього Закону до виготовлення нових бланків посвідчень ветеранів війни Мінсоцзахисту України та Генштаб Збройних Сил України спільним листом № 05-250/4-04, № 115/5/8978 визначили Перелік документів, що підтверджують право на пільги, передбачені цим Законом, та на підставі одного з яких вони надаються.
Відповідно до ст. 18 Закону № 3551-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою № 302 затвердив Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі - Положення № 302), яким установлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, на підставі якого надаються відповідні пільги й компенсації.
Згідно з Положенням № 302 посвідчення ветеранам війни (учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, та особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, видаються на підставі одного з документів, зазначених у вищенаведеному Переліку, визначеному в спільному листі Мінсоцзахисту України та Генштабу Збройних Сил України.
Оскільки згідно з Положенням № 302 посвідчення інвалідів війни, учасників війни та прирівняних до них осіб, видані відповідними органами колишнього СРСР, союзних республік, які існували на його території, України та інших незалежних держав, що утворилися на його території, за зразками, що діяли на 1 січня 1992 р., залишаються на збереженні у ветеранів війни, то у випадку, якщо ці громадяни не отримали відповідних нових посвідчень, пільги зазначеним громадянам можуть надаватися на підставі одного з документів, перелічених у вищезазначеному спільному листі Мінсоцзахисту України та Генштабу Збройних Сил України.
Особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону № 3551-ХІІ, видається лише одне посвідчення - за їх вибором.
У разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом № 3551-ХІІ, видане їй раніше посвідчення вилучається органом, який його видав;
5) особи, зазначені в статтях 6 та 8 Закону 3721-ХІІ (ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною)
Відповідно до Закону № 3721-ХІІ такими визнаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років - жінки і 40 років - чоловіки) і вийшли на пенсію, а також інші громадяни, які визнаються ветеранами праці згідно з підпунктами “а”, “б” і “в” цієї етапі (громадяни, яким призначено пенсії на пільгових умовах; пенсіонери, нагороджені медаллю “Ветеран праці”; інваліди І і II груп, які одержують пенсії по інвалідності, загальний трудовий стаж яких становить не менше ніж 15 років).
Особами, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вважаються Герої Соціалістичної Праці та повні кавалери ордена Трудової Слави (документами, що підтверджують присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці та повних кавалерів ордена Трудової Слави й засвідчують особу нагородженого, є книжка Героя Соціалістичної Праці та орденська книжка).
Щодо можливості віднесення ветеранів військової служби до ветеранів праці, то відповідно до роз'яснення Правового управління Міноборони України (лист від 13.04.2000 р. № 204/2/507) при вирішенні цього питання слід керуватися ст. 6 Закону № 3721-ХІІ.
Таким чином, якщо ветеран військової служби одночасно має трудовий стаж, передбачений ст. 6 цього Закону (тобто до вступу на військову службу чи після звільнення в запас або відставку працював у вищезазначених установах та організаціях), він може бути визнаний у встановленому порядку ветераном праці та користуватися відповідними пільгами.
Згідно з Положенням про порядок видачі посвідчення і нагрудного знака “Ветеран праці”, затвердженим постановою № 521, документом, що підтверджує статус ветерана праці, на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації, є відповідне посвідчення.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
*Посвідчення, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796-ХІІ, затверджено постановою № 51.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Обчислення трудового стажу, необхідного для визнання громадян ветеранами праці, здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1788-ХІІ.
Посвідчення і нагрудний знак видаються ветеранам праці за місцем проживання органами, що призначають пенсії (для військових пенсіонерів - військовими комісаріатами);
6) інваліди незалежно від групи інвалідності (особи зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності та необхідності в соціальній допомозі й захисті). Підставою для надання пільги є пенсійне посвідчення або довідка лікарняно-трудової експертної комісії.
Щодо питань, які виникають при розгляді можливості надання пільги одному з батьків, які доглядають дитину-інваліда або інваліда з дитинства, забезпечення автомобілем здійснюється відповідно до постанови № 999. Забезпечення автомобілями інвалідів за місцем проживання і реєстрації здійснюється Мінпраці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Головним управлінням соціального захисту населення Київської міської і управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрацій.
Підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є висновок обласної, центральної міської у містах Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії про наявність у інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним.
Перелік медичних показань для забезпечення інвалідів автомобілями затверджується Мінохорони здоров'я України за погодженням з Мінпраці та соціальної політики України.
Відповідно до цього порядку реєстраційні документи на автомобіль оформлюються на інвалідів, а недієздатним інвалідам і дітям-інвалідам - на їх законних представників.
У реєстраційних документах на автомобіль підрозділом МВС робиться позначка про видачу автомобіля головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, а також про заборону відчуження автомобіля та передачі права керування ним без дозволу головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
У реєстраційних документах на автомобіль підрозділом МВС робиться відмітка про видачу автомобіля головним управлінням соціального захисту, передачу права керування автомобілем члену сім'ї (у разі потреби), а також про заборону відчуження автомобіля.
Отже, якщо автомобіль видано для обслуговування інваліда одному з батьків, які доглядають дитину-інваліда або інваліда з дитинства, то за наявності у такого інваліда документа, що підтверджує інвалідність, довідки про медичні показання для забезпечення автомобілем з ручним або із звичайним керуванням та висновку щодо протипоказань на керування транспортними засобами податок з власника такого транспортного засобу не справляється.
Пільги вищезазначеним категоріям громадян відповідно до пунктів “а” та “б” ст. 4 Закону № 1963-ХІІ надаються щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3 або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 см3 чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м.
Отже, пільга фізичним особам щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів надається визначеним у пунктах “а” та “б” ст. 4 Закону № 1963-ХІІ категоріям громадян за один легковий автомобіль або мотоцикл чи човен моторний, що відповідають наведеним у ст. 4 Закону № 1963-ХІІ параметрам (умовам).
Пільг для громадян, котрі мають у власності інші, ніж зазначено у ст. 4 Закону № 1963-ХІІ, транспортні засоби, Законом не передбачено, тому такі громадяни повинні сплачувати податок у порядку і розмірах, установлених цим Законом.
Крім того, громадяни, у власності яких є легкові автомобілі (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3, взяті на облік в Україні до 1990 р. включно, та вантажні автомобілі (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 см3 до 1990 р. випуску включно, звільняються від сплати податку на 50% щодо одного із зазначених автомобілів.
Для отримання пільги потрібно, щоб легковий автомобіль було зареєстровано в Україні до 1990 р. включно. Якщо легковий автомобіль до 1990 р. в Україні не обліковувався, а був ввезений та зареєстрований, наприклад, у 1994 р., то власнику такого автомобіля право на пільгу не надається. Пільга надається останньому власнику легкового автомобіля, якщо цей автомобіль до 1990 р. включно було зареєстровано в Україні за будь-яким власником. Щодо вантажних автомобілів, то зазначена пільга надається незалежно від країни виробництва та дати реєстрації такого транспортного засобу в Україні.
Слід зазначити, що ця пільга надається щодо одного легкового автомобіля або одного вантажного автомобіля - за вибором платника податку.
Водночас звертаємо увагу власників автомобілів на те, що згідно з вимогами ст. 4 Закону № 1963-ХІІ пільговий режим оподаткування не поширюється на транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, крім легкових автомобілів для інвалідів (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3, придбаних за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та безоплатно переданих інвалідам відповідно до законодавства України.
Отже, якщо громадянин (за винятком інвалідів - при дотриманні ними вищезазначених умов), який підпадає під пільгову категорію громадян, визначену ст. 4 Закону 1963-ХІІ, придбаває автомобіль та вперше в Україні його реєструє, то у рік першої реєстрації автомобіля він сплачує транспортний податок у повному обсязі (тобто 100%), а пільгою зможе скористатися лише в другому та наступних після реєстрації роках.
Також слід зазначити, що Закон № 1963-ХІІ дозволяє органам місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень самостійно приймати рішення щодо звільнення від сплати транспортного податку осіб, які мають посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, але лише щодо одного легкового автомобіля (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3 або одного вантажного автомобіля (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 см3 на одну особу, крім транспортних засобів, які вперше реєструються в Україні.
Державний технічний огляд транспортних засобів
Оскільки сплата податку з власників транспортних засобів тісно пов'язана з державним технічним оглядом, а технічний огляд - зі сплатою податку з власників транспортних засобів, пропонуємо читачам ознайомитися з порядком його проходження у 2010 р.
Нагадаємо, що відповідно до ст. 34 Закону № 3353-ХІІ, який регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами ДАІ, а їх порядок затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок реєстрації та обліку транспортних засобів, що здійснюються підрозділами ДАІ, затверджено постановою № 1388.
Державний технічний огляд транспортних засобів в Україні здійснюється відповідно до ст. 35 Закону № 3353-ХІІ, якою визначено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, а також причепи (напівпричепи) до них підлягають обов'язковому державному технічному огляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (постанова № 606).
Перевірка технічного стану транспортних засобів проводиться виключно акредитованими в установленому порядку суб'єктами господарювання, що мають відповідну ліцензію.
Однак слід зазначити, що змінами, внесеними до постанови № 606, встановлено, що до 1 липня 2010 р. у разі відсутності у межах території району суб'єктів господарювання, уповноважених на проведення перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду, перевірка технічного стану транспортних засобів проводиться у пунктах технічного контролю ДАІ, розташованих у відповідному районі.
Чинним законодавством забороняється експлуатація транспортних засобів, що не пройшли обов'язкового чергового державного технічного огляду, а на кожний транспортний засіб, що пройшов державний технічний огляд і визнаний технічно справним, видається талон про проходження державного технічного огляду.
Розглянемо детальніше порядок проходження державного технічного огляду автомототранспорту в 2010 р., оскільки саме цією технікою переважно користуються фізичні особи.
Насамперед слід зазначити, що у 2010 р. в Україні державний технічний огляд колісних транспортних засобів другий рік поспіль проводитиметься за новими правилами.
Так, згідно з постановою № 607 проведення перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду та видача протоколів перевірки технічного стану здійснюються також окремими акредитованими (атестованими) господарюючими суб'єктами, що отримали повноваження від Департаменту ДАІ МВС України, та внесеними до реєстру таких суб'єктів.
На що необхідно звернути увагу при проходженні державного технічного огляду в 2010 р.
1. Техогляд транспортних засобів - це комплекс заходів державного контролю за їх технічним станом, правомірністю експлуатації, сплатою власниками транспортних засобів податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та штрафів за адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху (функції перевірки технічного стану транспортних засобів покладено виключно на спеціально уповноважених суб'єктів господарювання - юридичних або фізичних осіб - підприємців, уповноважених у встановленому порядку на проведення перевірки технічного стану засобу під час техогляду та внесення до реєстру ДАІ. При цьому ДАІ МВС України продовжує виконувати функції з організації проведення державного технічного огляду, здійснення контролюючих функцій держави з подальшим оформленням результатів техогляду у підрозділах ДАІ).
2. Техогляд транспортного засобу проводиться за місцем його постійної або тимчасової реєстрації, причому місце та графік проведення визначаються відповідним підрозділом ДАІ.
Для проведення державного технічного огляду транспортний засіб подається до підрозділу ДАІ за місцем постійної або тимчасової його реєстрації у справному та укомплектованому стані. Засіб повинен укомплектовуватися медичною аптечкою відповідного типу, знаком аварійної зупинки або миготливим червоним ліхтарем, що відповідають вимогам відповідних стандартів, та вогнегасником.
При цьому для проведення техогляду працівникові ДАІ подаються такі документи:
паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, - для фізичних осіб, копії довідки з ЄДРПОУ та'документа, що підтверджує факт закріплення засобу за водієм, - для юридичних осіб;
протокол перевірки технічного стану, виданий суб'єктом господарювання не раніше 45 діб до дати проведення техогляду, або міжнародний сертифікат технічного огляду, виданий центром технічного огляду для засобів, що виконують міжнародні перевезення вантажів та пасажирів, причому перевірка технічного стану нових транспортних засобів не проводиться та протокол не вимагається;
(Згідно з новими правилами перевірка технічного стану засобу - процес установлення відповідності технічних, екологічних характеристик, характеристик енергозбереження, безпечності конструкції та технічного стану засобу вимогам законодавства у сфері безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Перевірка технічного стану засобу проводиться суб'єктами господарювання у пункті технічного контролю незалежно від місця його реєстрації відповідним підрозділом ДАІ.
За результатами перевірки суб'єкт господарювання видає власникові засобу або уповноваженій ним особі протокол перевірки технічного стану, засвідчений підписом його посадової особи та скріплений печаткою.
Будьте уважні! Здійснювати перевірку технічного стану транспортного засобу під час технічного огляду мають право виключнo суб'єкти господарювання - юридичні або фізичні особи - підприємці, уповноважені в установленому порядку на проведення перевірки технічного стану транспортного засобу під час техогляду та внесені до реєстру ДАІ.)
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, його технічний паспорт і технічний талон, тимчасовий реєстраційний талон транспортного засобу;
посвідчення водія, що дає право керувати транспортним засобом відповідної категорії, і талон до нього;
медична довідка щодо придатності водія до керування транспортним засобом відповідної категорії;
поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або документ, що підтверджує право на звільнення від страхування;
квитанція про сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та, у разі наявності, документ, що підтверджує право на пільги щодо сплати такого податку (юридичними особами додатково подається Розрахунок податку з власників транспортних засобів);
на транспортні засоби, що працюють на газовому паливі, додатково подається документ, який підтверджує проведення випробовування газової паливної системи в порядку і строк, установлені для даного виду обладнання та його комплектації.
У разі відсутності будь-якого документа, визначеного цим пунктом, техогляд не проводиться.
3. Техогляд транспортних засобів незалежно від форми власності проводиться з такою періодичністю:
два рази на рік - транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більш як дев'ять з місцем водія включно, та спеціалізовані транспортні засоби для перевезення небезпечних вантажів (відповідно до класифікації транспортних засобів за категоріями М2, М3, N1, N2, N3, О2, O3, О4)*;
один раз на рік - транспортні засоби, призначені для перевезення вантажів з максимально дозволеною масою понад 3,5 т, а також спеціальні та спеціалізовані транспортні засоби, зокрема автокрани, таксі, автомобілі швидкої медичної допомоги тощо (відповідно до класифікації транспортних засобів за категоріями М1, N1, N2, N3, O3, О4);
один раз на два роки - транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більш як дев'ять з місцем водія включно та для перевезення вантажів з максимально дозволеною масою до 3,5 т, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби (відповідно до класифікації транспортних засобів за категоріями L, М1, N1, О1, О2) у такому порядку:
у рік, який закінчується на непарну цифру, - транспортні засоби, остання цифра року випуску яких непарна;
у рік, який закінчується на парну цифру і нуль, - транспортні засоби, остання цифра року випуску яких парна або нуль.
Допускається проведення техогляду причепів, причепів-розпусків та напівпричепів незалежно від року їх випуску одночасно з тягачем.
У 2010 р. техогляд транспортних засобів проводиться ДАІ в такі строки:
з 15 січня по 15 грудня - ря тих транспортних засобів, техогляд яких проводиться один раз на два роки або один раз на рік;
з 15 січня по 30 червня та з 1 липня по 15 грудня - для
тих транспортних засобів, техогляд яких проводиться два рази на рік, у два періоди.
Працівник ДАІ видає талон про проходження техогляду (далі - талон), який відповідає вимогам стандарту, на кожний справний та укомплектований відповідно до призначення транспортний засіб за наявності вищезазначених документів та у разі відсутності даних про їх можливе протиправне використання або несплату штрафу за адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху і ставить на талоні свій підпис та особистий штамп. Окремо слід зазначити, що талон техогляду буде дійсним до терміну, зазначеному у ньому під час проходження попереднього технічного огляду.
Талон закріплюється в правому нижньому кутку вітрового скла транспортного засобу. У разі коли у конструкції транспортного засобу вітрове скло не передбачено, талон зберігається у власника разом з реєстраційними документами. У реєстраційному документі старого зразка (технічному паспорті) працівник ДАІ робить також запис “Техогляд проведено” і ставить свій підпис та особистий штамп.
Слід зазначити, що експлуатація транспортних засобів, які не пройшли обов'язкового чергового державного технічного огляду, забороняється.
Особи, які експлуатують транспортні засоби, що не пройшли технічного огляду в установлені строки, несуть адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством (згідно з частиною першою ст. 121 КпАП за керування транспортними засобами, що мають несправності гальмової системи, рульового управління, тягово-зчіпного пристрою; зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація їх забороняється, або переобладнаними з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або такими, що своєчасно не пройшли державного технічного огляду, накладається штраф від 20 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 - 425 грн.)
Крім того, відповідно до частини першої ст. 121 КпАП за керування транспортними засобами без талона про проходження державного технічного огляду чи з талоном, що не належить цьому транспортному засобу або не відповідає вимогам стандарту, накладається штраф від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 - 255 грн.).
У разі повторного протягом року вчинення зазначеного порушення передбачено накладення штрафу від 15 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255 - 510 грн.) або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин, з оплатиш вилученням транспортного засобу чи без такого).
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
*Класифікація колісних транспортних засобів за категоріями:
М - колісні транспортні засоби з двигуном (пасажирські автомобілі, їхні модифікації, автобуси, тролейбуси, пасажирські автопоїзди), що призначені для перевезення пасажирів і мають або принаймні чотири колеса, або три колеса і максимальну масу, яка перевищує 1 т;
М1 - колісні транспортні засоби, що мають не більше ніж 8 місць для сидіння, крім водія;
М2 - колісні транспортні засоби, що мають понад 8 місць для сидіння, крім місця водія, з повною масою до 5 т;
М3 - колісні транспортні засоби, що мають понад 8 місць для сидіння, крім місця водія, з повною масою понад 5 т;
N - колісні транспортні засоби з двигуном (вантажні автомобілі, автомобілі-тягачі, а також їхні шасі із змонтованим на них устаткуванням), які призначені для перевезення вантажів і мають або принаймні чотири колеса, або три колеса і максимальну масу, яка перевищує 1 т;
N1 - колісні транспортні засоби з повною масою до 3,5 т;
N2 - колісні транспортні засоби з повною масою від 3,5 до 12 т;
N3 - колісні транспортні засоби з повною масою понад 12 т;
O - колісні транспортні засоби без двигуна (причепи, напівпричепи);
O1 - колісні транспортні засоби з повною масою до 0,75 т;
O2 - ті самі (причепи та напівпричепи, за винятком причепів категорії O1) з повною масою до 3,5 т;
O3 - ті самі з повною масою від 3,5 до 10 т;
O4 - ті самі з повною масою понад 10 т;
L - самохідні колісні транспортні засоби (мототранспортні засоби), що мають менше ніж чотири колеса (мопеди, мотоцикли, мото-трицикли), чотири колеса (мотоквадрацикли).
(Класифікація дорожніх транспортних засобів за категоріями відповідно до ДСТУ 3649-97).
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Реєстрація та перереєстрація транспортного засобу
У разі якщо фізична особа придбала автомобіль, потрібно здійснити реєстрацію чи перереєстрацію транспортного засобу та сплатити податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Вимогу щодо обов'язкової державної реєстрації та обліку транспортних засобів встановлено Законом № 3353-ХІІ, який регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху.
Так, відповідно до ст. 34 цього Закону транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди*, призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, підлягають державній реєстрації та обліку.
Державна реєстрація та облік усіх вищезазначених транспортних засобів здійснюються підрозділами ДАІМВС України в порядку, встановленому постановою № 1388.
Цей порядок встановлює єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Транспортні засоби реєструються в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах ДАІ на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу та підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі – правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС України, Мін'юстом України, Мінпромполітики України, Держмитслужбою України та Фондом держмайна України, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб. У разі відсутності одного із співвласників державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі його письмової заяви. Справжність підпису такого співвласника засвідчується нотаріально. У графі “Особливі відмітки” свідоцтва про реєстрацію або тимчасового реєстраційного талона транспортних засобів щодо іншого співвласника може бути зроблено запис.
Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання (одержання) або митного, оформлення чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих (не перереєстрованих) у підрозділах ДАІ (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності Порядком № 1388) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Транспортні засоби, тимчасово ввезені на митну територію України для власного користування більш як на два місяці, підлягають державній реєстрації в підрозділах ДАІ на строк, визначений Держмитслужбою України. Тимчасово ввезені транспортні засоби не можуть бути розкомплектовані на запасні частини, передані у володіння або користування іншим особам.
Транспортні засоби, що належать фізичним особам, реєструються за місцем їх проживання, а ті, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
У разі виникнення обставин, що перешкоджають державній реєстрації таких транспортних засобів за місцем проживання власників, дозволяється, як виняток, проведення їх державної реєстрації за місцем проживання родичів власників за їх письмовою згодою.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
*Відповідно до п. 2 постанови № 1371 перша державна реєстрація мопедів, придбаних до набрання чинності Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим цією постановою, до 1 липня 2010 р. може проводитися без подання документів, що підтверджують правомірність їх придбання, за встановленою процедурою після проведення ДАІ відповідних перевірок.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
За бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування та розпорядження транспортними засобами, підрозділ ДАІ видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві або документах, які підтверджують право користування та розпорядження транспортним засобом. При цьому у графі талона “Особливі відмітки” робиться запис “Дійсний до________20_ р. за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) серії___№____”.
Експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, а також без номерного знака “Транзит” забороняється.
Відповідно до частини п'ятої ст. 121 КпАП за керування транспортними засобами, не зареєстрованими або не перереєстрованими в установленому порядку, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому транспортному засобу чи не відповідає вимогам стандартів, передбачено накладення штрафу від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 - 255 грн.).
У разі повторного протягом року вчинення зазначеного порушення передбачено накладення штрафу від 15 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255 - 510 грн.) або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин, з сплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Транспортні засоби, що належать іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, реєструються на встановлений відповідно до законодавства строк їх перебування в Україні за адресою, зазначеною у міграційній картці або зареєстрованою у відповідних органах та підрозділах Державної міграційної служби, за умови подання до підрозділів ДАІ письмової згоди приймаючої сторони.
Правомірність придбання транспортних засобів, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами - виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість втраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів,, а також кольору або марки транспортного засобу внаслідок переобладнання чи заміни двигуна або кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
У разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про його реєстрацію (технічний паспорт) підлягає заміні на загальних підставах.
Оскільки у разі відсутності документів про сплату податку реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не повинні проводитися, органи реєстрації та проведення технічного огляду (ДАІ, Держтехнагляд України, Держфлотнагляд України інші) повинні контролювати сплату податку перед проведенням технічного огляду, реєстрацією та перереєстрацією транспортних засобів.
Відповідальність власників автотранспорту
Громадяни, які з будь-яких причин своєчасно не сплатили податок з власників транспортних засобів, притягуються податковим органом до сплати після перевірки, прийняття відповідного рішення-повідомлення та узгодження податкового зобов'язання.
Після отримання громадянином податкового рішення-повідомлення про нарахування податку податкове зобов'язання повинно бути сплачено протягом 10 календарних днів від дня отримання такого повідомлення.
У разі коли платник не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податкові вимоги та застосовує такі санкції:
за прострочення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу (податкове зобов'язання, включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності, узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання) відповідно до пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону № 2181-III нараховується пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Нацбанку України, що діє на день виникнення податкового боргу (його частини) або на день його (його частини) погашення (залежно від того, яка величина є більшою), за кожен календарний день прострочення у його сплаті.
За несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом № 2181-III, платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.
“Вісник податкової служби України” № 8 лютий 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)