ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
20.10.2003 N 16281/7/15-1317
Щодо розрахунків за послуги страхування
У зв'язку з численними запитами державних податкових органів та платників податку на прибуток стосовно окремих питань оподаткування страхової діяльності ДПА України повідомляє.
1. Щодо правомірності здійснення розрахунків із страховими компаніями за послуги страхування емітованими підприємствами-страхувальниками векселями.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції від 04.10.2001 р. N 2745-III (далі - Закон N 2745) визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 19 Закону N 2745 страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством.
Крім того, згідно зі ст. 12 Закону N 2745 перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Таким чином, як страхувальники, так і перестрахувальники мають право вносити страхові платежі на території України лише у грошовій одиниці України.
Грошовою одиницею України відповідно до статті 99 Конституції України ( 254к/96-вр ) є гривня.
Ст. 4 Закону України від 05.04.2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
Страхові послуги, з огляду на норми ст. 28 Закону N 2745, можна вважати фактично наданими за умови, зокрема, коли строк дії договору страхування закінчився або страховиком виконані зобов'язання перед страхувальником у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, здійснення платниками податку - страхувальниками розрахунків із страховиками за послуги страхування векселями суперечить чинному законодавству.
2. Стосовно віднесення до валових витрат платника податку сум у вигляді страхових внесків по страхуванню відповідальності перед третіми особами.
Відповідно до пп. 5.4.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-вр ) (далі - Закон) до складу валових витрат підприємства включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Згідно зі ст. 4 Закону N 2745 всі види як добровільного, так і обов'язкового страхування поділяються на три групи: особисте страхування, майнове страхування і страхування відповідальності.
Вищенаведеним пп. 5.4.6 Закону ( 334/94-вр ) передбачена можливість віднесення до валових витрат платника податку сум у вигляді страхових платежів по страхуванню цивільної відповідальності власників транспортних засобів. По всіх інших видах страхування відповідальності перед третіми особами, пов'язаних, зокрема, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди здоров'ю та життю третіх осіб, страхові платежі до валових витрат страхувальника не включаються.
3. Щодо застосування п. 13.6 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-вр ).
Відповідно до п. 13.6 ст. 13 Закону ( 334/94-вр ) страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі страхування життя) на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування таким чином:
а) при страхуванні або перестрахуванні ризику у страховиків та перестраховиків - нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, встановленим Кабінетом Міністрів України на підставі прилюдного оголошення рейтингів таких компаній, - за ставкою 0 відсотків;
б) в інших випадках - за ставкою 15 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок.
Для цілей застосування цього пункту Закону ( 334/94-вр ) 15 жовтня 2003 р. прийнято постанову Кабінету Міністрів України N 1640 "Про затвердження вимог до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків - нерезидентів", яка набирає чинності з 1 січня 2004 року.
Одночасно, з метою оподаткування доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, у вигляді внесків та премій на страхування або перестрахування ризиків в Україні та за її межами застосовується абзац "и" п. 13.1 та відповідно п. 13.2 ст. 13 Закону ( 334/94-вр ).
Згідно з наведеним п. 13.2 Закону ( 334/94-вр ) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Порядок надання звітності платником податку про виплачені доходи нерезидентам, в тому числі у вигляді страхових внесків на страхування та перестрахування ризиків, передбачено наказом ДПА України від 31.03.2003 р. N 147 "Про внесення змін до Порядку надання звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів", що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.04.2003 р. за N 294/7615.
Інші роз'яснення органів державної податкової служби застосовуються в частині, що не суперечить цьому листу.
Заступник Голови М.Степанов