КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент адміністрування податку на додану вартість
Питання сплати ПДВ в умовах нових
методів його адміністрування
ПИТАННЯ 1. У який термін платнику єдиного податку при переході на загальну систему оподаткування за самостійним рішенням необхідно зареєструватись платником ПДВ, якщо сума виручки від реалізації перевищує 300 тис. грн. не більше ніж удвічі?
ПИТАННЯ 2. У грудні 2009 р. організацією виконано роботи для замовника (бюджетна установа). Після підписання форм КБ-2, КБ-3 на суму заборгованості замовник видав переказний вексель, який у грудні 2009 р. організацією передано “Ощадбанку” для здійснення подальшої оплати. Коли виникають у такому випадку податкові зобов'язання та податковий кредит?
ПИТАННЯ 3. Чи можна складати одну (зведену) податкову накладну за підсумками дня?
ПИТАННЯ 4. Чи можна віднести до податкового кредиту ПДВ у складі вартості електронного авіаквитка, який оплачено з поточного рахунку підприємства без податкової накладної? Як позначається сума ПДВ у копії електронного авіаквитка?
ВІДПОВІДЬ 1. Порядок реєстрації платником ПДВ і терміни подання заяви щодо такої реєстрації встановлено п. 9.4 ст. 9 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі - Закон № 168/97-ВР) та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79 (далі - Положення № 79).
Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку в разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ).
Згідно зі ст. 6 Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99, далі - Указ № 727/98.) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ПДВ, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6%.
Статтею 4 цього Указу визначено, що відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності й повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) в разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
Згідно зі ст. 5 Указу № 727/98 у разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу (для юридичних осіб - середньооблікова чисельність працюючих не повинна перевищувати 50 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не повинен перевищувати 1 млн. грн.; для фізичних осіб - у трудових відносинах не повинно перебувати більше ніж 10 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.), платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Отже, особа, що працює за єдиним податком, у разі перевищення сумою виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) 300 тис. грн. має право не реєструватися платником ПДВ.
Пунктом 12 Положення № 79, зокрема, передбачено, що в разі відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності чи інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування або сплати ПДВ, відмінний від установленого Законом № 168/97-ВР, особа реєструється платником ПДВ у порядку, визначеному цим Законом та Положенням № 79.
Відповідно до п. 11 Положення № 79 якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує 300 тис. грн. не більше ніж удвічі, така особа зобов'язана надіслати до податкового органу заяву про реєстрацію протягом 20 календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Тобто якщо платник єдиного податку за самостійним рішенням переходить на загальну систему оподаткування і сума виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) перевищує 300 тис. грн. не більше ніж удвічі, то такому платнику необхідно надіслати до податкового органу заяву про реєстрацію протягом 20 календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
ВІДПОВІДЬ 2. Згідно зі ст. 4 Закону України від 05.04.2001 р. № 2374-III “Про обіг векселів в Україні” видавати переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
У разі якщо розрахунки за отримані товари (послуги) здійснюються векселем, то при оподаткуванні ПДВ необхідно враховувати норми п. 4.8 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, а саме: у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя чи інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
Для цілей оподаткування згідно із Законом № 168/97-ВР векселі, видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суми податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку.
Визначення дати виникнення податкових зобов'язань здійснюється згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону. Зокрема, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Враховуючи викладене, у випадку, про який ідеться у запитанні, датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку, яка і є датою першої з подій.
Податковий кредит за отриманим від замовника векселем не виникає, оскільки при передачі векселів у рахунок погашення боргу за отримані роботи ПДВ на вартість векселя не нараховується згідно з підпунктами 3.2.1 та 3.2.4 п. 3.2 ст. З Закону № 168/97-ВР.
ВІДПОВІДЬ 3. На підставі п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Згідно з п. 8.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165 (далі - Порядок № 165) податкова накладна виписується за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була виписана на ці операції) у разі:
здійснення поставки товарів (послуг) за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку);
якщо при поставці товарів (послуг) платнику податку за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, установленої Нацбанком України для готівкових розрахунків, видається товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняия платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника;
виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, форму яких установлено міжнародними стандартами;
надання платнику податку касових чеків, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера постачальника), якщо сума поставлених товарів (послуг) одному платнику податку не перевищує 200 грн. за день.
Крім того, п. 17 Порядку № 165 передбачено, що в разі здійснення поставки товарів (послуг), яка має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписамо зведену податкову накладну виходячи з визначеної в договорі періодичності оплати поставленої продукції (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товарно-транспортних накладних чи інших відповідних супроводжувальних документів, згідно з якими здійснено поставку товарів (послуг).
В усіх інших випадках виписка податкових накладних провадиться у загальновстановленому порядку.
ВІДПОВІДЬ 4. Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, форму яких установлено міжнародними стандартами.
Тобто якщо форма транспортного квитка відповідає вимогам міжнародних стандартів, згідно з якими не передбачається наявність у квитках податкового номера, такі квитки також можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної, але за умови, що цей документ містить інформацію про нараховану суму ПДВ. Аналогічну позицію викладено в листі ДПА України від 10.11.2005 р. № 22569/7/16-1517-26 “Щодо нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної”.
Водночас зауважимо, що відповідно до наказу Державіаадміністрації України від 20.01.2009 р. № 37 “Про впровадження електронних перевізних документів” одним з обов'язкових повідомлень, яке має міститися на квитку, є інформація про державні податки. Цим наказом передбачено, що при оформленні перевезення за кордон інформація у квитку повинна наводитись українською та англійською мовами.
Тому якщо в електронному авіаквитку зазначено суму ПДВ, то підприємство може віднести її до складу податкового кредиту незважаючи на відсутність податкової накладної. Якщо ж авіаквиток не містить інформації про нараховану суму ПДВ, то підприємство не має права на збільшення податкового кредиту на підставі таких документів.
Наталія БОНДАРЕНКО,
оглядач “Вісника”,
за сприяння:
Ганни БІЛОЦЕРКІВСЬКОЇ,
заступника директора Департаменту -
начальника відділу методології,
та Департаменту масово-роз'яснювальної роботи
та звернень громадян ДПА України
“Вісник податкової служби України” № 11 березень 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)