КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ
Департамент оподаткування фiзичних осiб України
Про податок з доходiв фiзичних осiб
ПИТАННЯ: 1. У жовтні 2009 р. громадянин уклав через нотаріуса договір купівлі-продажу своєї квартири іншому громадянинові. Згідно з цим договором оплата вартості квартири має бути проведена у квітні 2010 р. Коли продавець має сплатити податок з доходу від продажу квартири: у жовтні 2009 р. чи під час реального одержання коштів - у квітні 2010 р. ?
2. Між онуком та дідусем укладено договір довічного утримання, згідно з яким дідусь передає онукові квартиру, а онук зобов'язується утримувати дідуся впродовж його життя. Чи є при цьому якісь податкові наслідки для обох сторін такого договору?
3. Працівникові підприємства - інваліду війни II групи за рахунок коштів цього підприємства була придбана і надана путівка до санаторію. Чи підлягає оподаткуванню вартість такої санаторно-курортної путівки?
4. В офісі фірми її відвідувчам пропонуються напої (чай, кава, мінеральна вода тощо), цукор, печиво, цукерки. Чи потрібно з вартості таких харчових продуктів утримувати податок з доходів фізичних осіб?
5. На підприємстві найманим працівникам, зайнятим на важких роботах, видається молоко та солона газована вода. Чи слід вартість таких продуктів включати до оподатковуваного доходу працівників та обкладати податком?
ВІДПОВІДЬ: 1. Згідно зі ст.11 Закону України від 22.05.2003 р. №889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) податковим агентом під час здійснення операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору. Сума нарахованого податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) угоди, попередньо її нотаріальному посвідченню, через установи банків.
Тобто виходячи з норм ст. 11 Закону моментом одержання доходу від продажу нерухомості є дата нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу і, незважаючи на включення до такого договору умови, що фактично оплата за цим договором провадитиметься через певний проміжок часу (через місяць, півроку, рік тощо), сплата податку мала відбутися не пізніше від дня укладання договору.
2. Згідно зі ст.744-758 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їхню частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувана утриманням та (або) доглядом довічно. Обсяги обов'язків набувача встановлюються за згодою сторін у договорі.
Тобто за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого або рухомого майна, що передається у власність другій стороні.
У разі укладання договору довічного утримання (догляду) набувач одержує дохід у вигляді вартості нерухомого майна (житлового будинку, квартири), а відчужувач одержує дохід у вигляді вартості матеріального забезпечення та послуг з догляду (опікування), визначених у договорі.
Згідно зі ст.334 Кодексу право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, виникає в набувача з моменту такого посвідчення або з моменту державної реєстрації.
Оскільки договори відчуження нерухомого майна (в тому числі довічного утримання) укладаються в письмовій формі і підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст.657 Кодексу), то під час укладання такого договору об'єкт оподаткування виникатиме в набувача в податковому періоді (році), коли такий договір було нотаріально посвідчено.
Згідно із Законом дохід, одержаний у вигляді вартості нерухомого майна від відчужувана, платник податку - набувач зобов'язаний включити до річної податкової декларації за відповідний звітний період (рік) та сплатити належну суму податку з доходів фізичних осіб - 15%.
Щодо доходів, одержуваних відчу-жувачем від набувача за договором довічного утримання (догляду) у вигляді вартості утримання (догляду), то вони також мають бути включені в річну податкову декларацію такого відчужувана та з них йому також слід сплатити податок у названому розмірі.
3. Пунктом 4.3 ст.4 Закону визначено кінцевий перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, не є об'єктом обкладання податком з доходів фізичних осіб вартість путівок на лікування на території України платника податку, які надаються йому безоплатно або із знижкою (в розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку - члена такої професійної спілки, створеної за законодавством України (пп.4.3.24 п.4.3 ст.4 Закону).
Закон не передбачає повного звільнення від оподаткування учасників (у тому числі інвалідів війни), і цей Закон має пріоритет над законом про статус ветеранів війни, який саме і передбачає таке звільнення.
Ураховуючи наведене, а також те, що санаторно-курортна путівка для лікування була надана інваліду війни за рахунок коштів працедавця, підстави для застосування пільги, передбаченої пп.4.3.24 п.4.3 ст.4 Закону, в такому разі відсутні. Оподаткування вартості такої путівки має відбуватися на загальних підставах за ставкою 15%.
4. Щодо обкладання податком з доходів фізичних осіб спожитих в офісі будь-яким працівником або відвідувачем офісу печива, кави, чаю тощо, придбаних за рахунок коштів підприємства, то оскільки відсутня об'єктивна можливість визначення кількості спожитих продуктів кожним працівником чи відвідувачем, тобто одержуваний ними дохід не може бути персоніфікований, то в такому разі споживання зазначених харчових продуктів не може розглядатися як об'єкт оподаткування.
Отже, підприємство не має зазначати інформацію про вартість таких продуктів у податковому розрахунку за формою №1ДФ.
5. Згідно з пп.4.3.14 п.4.3 ст.4 Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягає відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, вартість безоплатного харчування, яке надається працедавцем платнику податку відповідно до Закону України "Про охорону праці".
Стаття 7 Закону України Про охорону праці" передбачає, що працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, пазованою солоною водою тощо.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.2001 р. №528 затверджена Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, якою визначено, зокрема, що є шкідливими умовами праці.
Порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних йому харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, затверджено постановою Держкомпраці СРСР та Президії ВЦРПС від 16.12.87 р. №731/П-13, яка є чинною і нині.
Ураховуючи наведене, в разі надання працедавцем безоплатного харчування, в тому числі молока, найманим працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, за умов, які відповідають наведеним вище нормативно-правовим актам, вартість такого харчування (молока) не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб. В інших випадках вартість такого харчування оподатковується за ставкою 15%.
Заступник директора
Тетяна ДОБРОДІЙ
“Праця і зарплата” № 11 (687), 24 березня 2010 р.
Передплатний індекс: 30214