Використання рибних
та інших водних живих ресурсів
Рибальство завжди забезпечувало населення продовольством, а господарство - сировиною. Часи змінюються, і вимоги до здійснення рибальства також.
Ведення рибного господарства та здійснення промислового рибальства мають відповідати основним вимогам чинного законодавства України і потребують дотримання особливих вимог, характерних для цієї галузі народного господарства.
Розглянемо особливості ведення рибного господарства, сплати збору за спеціальне використання риби та інших водних живих ресурсів, необхідність наявності ліцензії тощо.
Розпочнемо з того, що рибогосподарська діяльність пов'язана не лише з вилученням рибних ресурсів, а й із вивченням, охороною, відтворенням, вирощуванням і використанням риби та інших водних живих ресурсів шляхом їх вилучення- (вилову, збирання тощо) з подальшими транспортуванням, зберіганням, переробкою, імпортуванням, експортуванням, виготовленням і реалізацією продукції з них, організацією та здійсненням державного управління і контролю в рибному господарстві.
Отримання ліцензій
Рибні господарства повинні отримати ліцензію на здійснення господарської діяльності з рибними ресурсами. Таку норму передбачено п. 60 ст. 9 Закону № 1775-III: ліцензуванню підлягає діяльність, пов'язана з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств. Слід зазначити, що на вилов риби у внутрішніх водоймах (ставках) норма цього пункту не поширюється.
Органом ліцензування для зазначеного виду діяльності є Держкомрибгосп України (п. 41 Переліку № 1698). Плата за отримання ліцензії становить одну мінімальну заробітну плату виходячи з її розміру, що діє на дату прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії. Термін дії ліцензії є необмеженим.
Крім того, Законом № 1264-ХІІ визначено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів. Отже, для здійснення вилучення риби та інших водних живих ресурсів користувачі повинні отримати в органах рибоохорони дозвіл.
Видача дозволів на спеціальне, в тому числі промислове, використайня водних живих ресурсів загальнодержавного значення, за винятком тих, що перебувають у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, та видів, занесених до Червоної книги України, здійснюється Мінрибгоспом України відповідно до законодавства. Плата за видачу дозволів вноситься рибалками на рахунки органів рибоохорони, які видають ці дозволи.
До спеціального використання рибних та інших водних живих ресурсів належать:
промислове рибальство;
добування водних живих ресурсів для наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілей; добування водних живих ресурсів для зариблення, здійснення контрольного вилову, акліматизації, рибництва, утримання і відтворення у неволі чи напіввільних умовах з комерційною та іншими цілями;
регулювання чисельності водних живих ресурсів з метою запобігання заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу і рибному господарству (меліоративний вилов малоцінних і хижих видів риб, шкідливих водних організмів);
любительське і спортивне рибальство, що здійснюється поза межами визначених для цих цілей водойм (їх ділянок) загального користування.
Законодавством України також передбачено, що за спеціальне використання об'єктів тваринного світу, зокрема рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин, справляється плата (ст. 18 Закону № 2894-III) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення і внесення плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів визначено Порядком № 449 та Інструкцією № 167.
Відповідно до цього Порядку до спеціального використання належать усі види користування водними живими ресурсами (за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) з природного середовища.
Сплата збору за спеціальне використання
риби та інших водних живих ресурсів
Виникає питання, чому справляння збору за спеціальне використання риби та інших водних живих ресурсів в Україні є легітимним, адже він відсутній у переліку обов'язкових податків і зборів.
Слід зазначити, що основним документом у сфері оподаткування є Закон № 1251-ХІІ, яким визначено, що запровадження і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою АР Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Виключний перелік загальнодержавних податків і зборів, справляння яких є обов'язковим на всій території України, визначено ст. 14 Закону № 1251-ХІІ. Збір за спеціальне використання риби та інших водних живих ресурсів у зазначеній статті відсутній, оскільки п. 13 цієї статті до загальнодержавних податків і зборів віднесено збір за спеціальне використання природних ресурсів; який, у свою чергу, відповідно до Закону № 1264-ХІІ поділяється на складові, визначені природоохоронним законодавством, а саме: плата за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду; збір за спеціальне водокористування; платежі за користування надрами; плата за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів, збір за спеціальне використання диких тварин.
Отже, справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів на території України є легітимним і відповідає вимогам чинного законодавства про оподаткування. Зараховується збір до Державного бюджету України.
Плата справляється за всі види користування водними живими ресурсами (за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) з природного середовища за наявності дозволів. Дозвіл на спеціальне використання водних живих ресурсів - це офіційний документ, який засвідчує право користувача на спеціальне використання водних живих ресурсів у межах затверджених лімітів.
Розмір плати обчислюється з урахуванням виду ресурсів, нормативів плати і квоти вилову. Квота спеціального використання водних живих ресурсів - це частка ліміту, яка виділяється користувачу.
Плата за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів не справляється з:
користувачів, які використовують рибні та інші водні живі ресурси для подальшого відтворення, в тому числі штучного, інтродукції, акліматизації та реакліматизації, та користувачів, які здійснюють вилучення рибних та інших водних живих ресурсів під час проведення науково-дослідних, контрольних, меліоративних та інших ловів, пов'язаних з природоохоронною діяльністю та поліпшенням довкілля, а також ловів, пов'язаних з проведенням дослідно-конструкторських робіт із створення нових конструкцій знарядь лову;
спеціальних господарств, що займаються розведенням і вирощуванням рибних та інших водних живих ресурсів у переданих їм у користування водних об'єктах.
Справляння плати здійснюється після отримання користувачами в установленому порядку квот на спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів.
Це означає, що суб'єкти господарювання, які мають намір здійснювати діяльність з. вилученням (виловом, добуванням, збиранням), перш за все повинні отримати ліміти (квоти).
Для того щоб отримати квоти на наступний рік, користувачі повинні подати до 1 серпня поточного року до Укрдержрибгоспу заяву про виділення квот установленого зразка (додаток 1 до Інструкції № 623), юридичні особи - нотаріально посвідчені копії установчих документів, де зазначено відповідний вид діяльності, фізичні особи - копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
Укрдержрибгосп для розгляду поданих документів призначає комісію, яка встановлює квоти риби й інших водних живих ресурсів, та користувачів, які здійснюватимуть промисловий, дослідний лов у межах виділених їм квот (або без квот) згідно з установленими лімітами чи їх частинами.
Після отримання квоти користувач перераховує плату до бюджету авансовим платежем у розмірі 5% від вартості квоти.
За підсумками фактичного вилову рибних та інших водних живих ресурсів за квартал обчислюється плата, зменшена на суму авансового платежу і витрат на здійснення в попередні періоди рибоводно-меліоративних робіт і робіт з відтворення рибних та інших водних живих ресурсів.
У разі спеціального використання рибних та інших водних живих ресурсів, для яких не встановлено ліміти (квоти) на їх спеціальне використання, а також якщо вилов зазначених ресурсів здійснюється без квотування в межах загального ліміту, розмір плати обчислюється на основі нормативів плати і фактичних обсягів вилову у звітному періоді.
Квоти визначаються Держкомрибгоспом України шляхом поділу ліміту на частки між користувачами. Якщо квоту вилову рибних та інших водних живих ресурсів використано не повністю, проте авансову плату було внесено, то така плата не підлягає поверненню. Якщо квоту було використано не повністю у зв'язку зі стихійним лихом та іншими обставинами, що виникли не з вини користувачів, плата за не використану із зазначених причин частку квоти не справляється. У разі перевищення квоти вилову користувачі несуть відповідальність згідно з правилами рибальства.
Користувач зобов'язаний вести облік вилучених водних живих ресурсів наростаючим підсумком з початку року та щокварталу складати у двох примірниках розрахунок за встановленою формою згідно з додатком до п. 2.2 Інструкції № 167. Один примірник розрахунку подається до державного податкового органу за місцем реєстрації користувача як суб'єкта господарської діяльності, другий - до органу рибоохорони Держкомрибгоспу України, в зоні діяльності якого користувач здійснює вилучення водних живих ресурсів, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Водночас пп. “б” пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III визначено, що у разі коли базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу, податкові декларації подаються протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації (пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-III).
Тобто плата за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів обчислюється з урахуванням виду ресурсів, нормативів плати, затверджених постановою № 449, і квоти вилову і сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації.
У разі одночасного використання декількох видів водних живих ресурсів плата розраховується за кожний вид окремо.
Щодо сплати цього збору суб'єктами господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування (платники єдиного податку), слід зазначити, що відповідно до Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником низки податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема збору за спеціальне використання природних ресурсів. Оскільки збір за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів є складовою збору за спеціальне використання природних ресурсів, то платники єдиного податку звільнені від сплати до бюджету збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів.
Спрощені режими оподаткування
Щодо платників фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), то у них протилежна ситуація. На відміну від платників єдиного податку платники ФСП не звільняються від сплати збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів до бюджету, оскільки перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), у рахунок яких сплачується ФСП, визначено ст. 2 Закону № 320-ХІV, а збори за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів та за спеціальне використання природних ресурсів до цього переліку не включено.
У податковому обліку плата за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів у межах установлених лімітів (квот) включається до складу валових витрат.
Контроль за обчисленням і внесенням плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів здійснюють органи державної податкової служби та органи рибоохорони Держкомрибгоспу України.
Застосування РРО
Ще одне питання, яке турбує рибників, - необхідність застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) під час реалізації риби. Розглянемо кілька варіантів реалізації вирощеної продукції: для власних працівників та стороннім особам через касу підприємства або виїзна торгівля з автоцистерн (бочок) та на ринках.
Статтею 1 Закону № 265/95-ВР визначено, що РРО застосовуються, зокрема, юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Водночас ст. 9 цього Закону визначено перелік операцій, при здійсненні яких РРО та розрахункові книжки не застосовуються. До цього переліку належить здійснення торгівлі продукцією власного виробництва у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку.
Таким чином, у разі реалізації рибної продукції (як для власних працівників, так і стороннім особам) через касу підприємства застосування РРО не потрібно.
Статтею 10 Закону № 265/95-ВР визначено, що для окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначених Переліком № 1336, дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. До цього переліку належить роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), розташовані за межами стаціонарних приміщень і на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу) (пункти 2, 3 Переліку № 1336).
Отже, у разі реалізації рибної продукції через засоби пересувної торговельної мережі за межами стаціонарних приміщень та на ринках застосування РРО не потрібно.
Збір за спеціальне водокористування
Щодо справляння збору за спеціальне водокористування суб'єктами рибництва слід зазначити наступне.
Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Платниками збору за спеціальне водокористування є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Нормативи збору за спеціальне водокористування на 2008 р. затверджено п. 8 розділу другого “Прикінцеві положення” Закону № 309-VІ. Відповідно до законів № 835-VІ та № 798-VІ у 2009 р. діяли нормативи, затверджені у додатку 2 до Закону № 309-VІ, до яких застосовується коефіцієнт 1,439. Таким чином, до внесення змін до законодавчих актів, що регулюють нормативи збору за спеціальне водокористування, при обчисленні податкових зобов'язань зі збору за відповідні податкові (звітні) періоди 2010 р. платники повинні застосовувати саме зазначені нормативи із застосуванням коефіцієнта 1,439.
Платники збору за спеціальне водокористування подають до органів державної податкової служби розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем своєї податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби), а збір сплачують протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).
Оксана КИРІЄНКО,
оглядач “Вісника”
“Вісник податкової служби України” № 12 березень 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)