КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент погашення прострочених податкових зобов'язань
Форс-мажорні обставини для платників
фіксованого сільськогосподарського податку
Одним із перших нормативно-правових актів, який регулював питання дії форс-мажорних обставин у межах застосування податкового законодавства, був Закон № 2181-III. Так, п. 18.2 ст. 18 цього Закону визначено процедуру списання безнадійного податкового боргу. Згідно з пп. 18.2.1 п. 18.2 цієї статті списанню підлягав безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. До визначення поняття “безнадійний” включався також і податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Порядок № 103 певною мірою конкретизував дію норми пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 вищенаведеного Закону. Зокрема, до безнадійного податкового боргу віднесено борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що ці обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань.
Крім.того, Порядком № 103 установлено перелік уповноважених органів, які мають підтверджувати такий факт непереборної сили. Цей факт підтверджується: Торгово-промисловою палатою України (про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України); уповноваженими органами іншої держави, легалізованими консульськими установами України (у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави); рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха; висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.
На жаль, починаючи з червня 2008 р. Законом № 309-VІ виключено норму пп. “г” пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181-III щодо визнання та списання безнадійного податкового боргу, який виник у результаті дії обставин непереборної сили. Хоча окремі напрацювання з практичних аспектів застосування форс-мажорних обставин, зокрема в частині підтвердних органів та документів, можуть бути корисними і сьогодні.
Також слід зазначити, що до набрання чинності Законом № 2181-III уряд неодноразово видавав нормативно-правові акти, спрямовані на підтримку підприємств сільськогосподарської галузі. Так, наприкінці 90-х років XX ст. окремими указами Президента України передбачалося списання раніше накопичених податкових боргів сільськогосподарських підприємств.
Наступним кроком з боку держави було ухвалення Верховною Радою України Закону № 320-ХIV, який запровадив єдиний фіксований сільськогосподарський податок, що сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів), як податок на прибуток підприємств, плата (податку) за землю, комунальний податок, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, плата за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності, збір за спеціальне водокористування.
При цьому Закон № 320-ХІV спрямовано на підтримку безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції. Будь-яке підприємство, що має часткове відношення до цієї галузі, не може скористатися перевагами цього Закону.
Тому вищезазначеним Законом було запроваджено спеціальні вимоги до тих сільськогосподарських товаровиробників, які мали бажання сплачувати єдиний фіксований сільськогосподарський податок. Так, платниками ФСП можуть бути зареєстровані особи, які є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу.
Свого часу в Законі № 320-ХІV були обмеження щодо термінів його дії, оскільки він був розрахований на 10 років, а саме до 31 грудня 2009 р. Однак з прийняттям Закону № 639-VІ такі обмеження було знято, а тому Закон № 320-ХІV, як і інші нормативно-правові акти з питань оподаткування, є повноцінним податковим законом.
Крім того, Законом № 320-ХІV було запроваджено окрему норму, спрямовану на підтримку певних сільськогосподарських підприємств, які в силу незалежних від них обставин опинилися в скрутному фінансовому становищі, що, в свою чергу, обмежило їхні можливості щодо забезпечення своєчасних та в повному обсязі розрахунків з бюджетом зі сплати ФСП. Так, абзацом п'ятим частини першої ст. 9 цього Закону визначено, що в разі виникнення форс-мажорних обставин (стихійне лихо, дія обставин непереборної сили) щодо кожного конкретного платника податку за його клопотанням Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з Мінфіном України та Мінагрополітики України приймається рішення про реструктуризацію (відстрочення) сплати фіксованого сільськогосподарського податку (за винятком безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню відповідно до Закону № 2181-III). Порядок реструктуризації (відстрочення) сплати цього податку визначається центральним податковим органом. При цьому для такого платника податку в наступному податковому році вимоги частин першої та другої ст. 2 Закону № 320-ХІV не застосовуються.
Оскільки норму щодо визнання та списання безнадійного податкового боргу, який виник у зв'язку з дією обставин непереборної сили, виключено, під дію Закону № 320-ХІV підпадає вся сума ФСП без обмежень.
Практичні аспекти використання вищезазначеної норми Закону № 320-ХІV деталізовано у Порядку № 562.
Однак слід звернути увагу на те, що на цей час існують певні обмеження щодо застосування норм Закону № 320-ХІV та Порядку № 562. Оскільки згідно з Бюджетним кодексом до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори (обов'язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів, у поточному бюджетному році діє положення ст. 62 Закону № 835-VI, відповідно до якого у 2009 р. було заборонено надання відстрочення щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками і зборами (обов'язковими платежами).
Володимир ТАРАСЕНКО,
заступник директора Департаменту
“Вісник податкової служби України” № 12 березень 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)