Платники фіксованого сільськогосподарського податку:
сплата страхових внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне та пенсійне страхування
Внески до Пенсійного фонду України
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються виключно Законом № 1058-IV яким визначено осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених Законом № 1058-ІV, і у розмірах, передбачених Законом № 400/97-ВР для відповідних платників збору.
Підпунктом 5 п. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV визначено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи за найманих працівників за спеціальною ставкою, встановленою ст. 4 Закону № 400/97-ВР.
Спеціальна ставка визначена у 2005 - 2006 рр. у розмірі 20% від ставки, встановленої абзацом другим п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР, та підлягає щорічному збільшенню на 20% у наступних бюджетних роках до досягнення загального розміру ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. В 2009 р. спеці альна ставка становила 26,56%, тобто 80% від загальної ставки, а в 2010 р. - дорівнює загальній ставці 33,2%.
Роботодавці, які використовують працю найманих працівників, формують та подають звіт до Пенсійного фонду України не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Такі страхувальники подають звіт за формою згідно з додатком 4 до Порядку № 26-1.
Отже, платники фіксованого сільськогосподарського податку, які використовують працю найманих працівників, сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 33,2%, а за найманих працівників - інвалідів - у розмірі 4%.
Внески до Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності
Відповідно до Закону № 2240-III всі суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують найману працю (в тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування доходів), повинні сплачувати страхові внески до цього Фонду в порядку й у розмірах, передбачених цим Законом та Законом № 2213-III. При цьому за себе фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності можуть сплачувати страхові внески на добровільних засадах.
Наймані працівники незалежно від способу оподаткування, який обрали їх роботодавці, є застрахованими особами і повинні сплачувати страхові внески в порядку і розмірах, визначених Законом № 2213-III.
Враховуючи вищезазначене, страхові внески платники фіксованого сільськогосподарського податку мають сплачувати на загальних підставах відповідно до Закону № 2213-III.
Розмір внесків для роботодавців становить 1,4% від об'єкта нарахування.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2213-III базою для нарахування страхових внесків до зазначеного Фонду є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 108/95-ВР, та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Утримання страхових внесків із заробітної плати найманих працівників становлять 0,5% від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, якщо місячна заробітна плата нижча або дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для працездатної особи, та 1% - для найманих працівників, заробітна плата яких за місяць вища за прожитковий мінімум, установлений для працездатних осіб.
Внески до Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття
Законом № 1533-III передбачено, що всі роботодавці сплачують страхові внески, та визначено, що роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган та фізичні особи, які використовують найману працю. Особливостей щодо сплати страхових внесків роботодавцями - сільськогосподарськими товаровиробниками, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, законодавством не передбачено.
Роботодавці - сільськогосподарські товаровиробники, які сплачують фіксований сільськогосподарський податок, повинні сплачувати страхові внески до Фонду у розмірах і в строки, визначені законами № 1533-III та № 2213-III.
Розмір внесків для роботодавців становить 1,6% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 108/95-ВР, виплату доходу (прибутку) за договорами цивільно-правового характеру та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Наймані працівники є застрахованими особами, які незалежно від способу оподаткування, котрий обрали їхні роботодавці, повинні сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у розмірі 0,6%.
Внески до Фонду соціального страхування від
нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання України
Законом № 1105-ХІV передбачено, що страхувальник, яким є роботодавець, зобов'язаний сплачувати страхові внески до цього Фонду.
Законом не передбачено винятків із принципу обов'язковості сплати страхувальником страхових внесків (ст. 5 Закону № 1105-ХІV) для будь-яких видів підприємств, що є страхувальниками, в тому числі для тих, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів.
Статтею 1. Закону № 320-ХІV встановлено вичерпний перелік податків і зборів, у рахунок яких сплачується фіксований сільськогосподарський податок. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві не входять до цього переліку.
Згідно зі спільним листом Мінпраці та соціальної політики України (від 20.04.2001 р. № 03-3/1808-020-1) та Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (від 12.04.2001 р. № 1-531/2481) всі суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів та використовують найману працю, сплачують внески за найманих працівників на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на загальних підставах.
Отже, платники фіксованого сільськогосподарського податку сплачують внески на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на загальних підставах.
Статтею 47 Закону № 1105-ХІV визначено, що страхові тарифи на цей вид страхування, диференційовані за галузями економіки (видами економічної діяльності) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.
Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство.
Страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві відповідно до класів професійного ризику виробництва встановлено Законом № 2272-III.
Статтею 2 цього Закону передбачено для 22 класу професійного ризику виробництва (галузь економіки - сільське господарство) страховий тариф у розмірі 0,2% за умови, якщо обсяг робіт (послуг) суб'єкта господарської діяльності за цією галуззю економіки перевищує 50% від загальних обсягів його робіт (послуг).
Таким чином, платники фіксованого сільськогосподарського податку, які належать до 22 класу професійного ризику виробництва, сплачують страхові внески за найманих працівників за тарифом у розмірі 0,2%. Платники фіксованого сільськогосподарського податку, які належать до інших класів професійного ризику виробництва, сплачують страхові внески у розмірах, установлених ст. 1 Закону № 2272-III відповідно до їх класів професійного ризику виробництва*.
__________________
*Види економічної діяльності диференціюються за класами професійного ризику виробництва згідно з додатком до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою № 1423.
Інна ПЕТРЕНКО,
оглядач “Вісника”
“Вісник податкової служби України” № 12 березень 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)