КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент погашення прострочених податкових зобов'язань
Погашення податкового боргу
Іноді під ліквідацією підприємства розуміють два абсолютно різні види припинення діяльності юридичної особи. Тому насамперед наведемо визначення основних понять.
Перший вид - ліквідація - передбачає припинення діяльності юридичної особи. При цьому ліквідоване підприємство не залишає після себе правонаступників, тобто права та обов'язки юридичної особи не переходять до інших юридичних осіб.
Другим видом припинення діяльності підприємства є реорганізація підприємства у формі злиття, приєднання, поділу, виділення чи перетворення. При реорганізації також має місце припинення діяльності юридичної особи, але при цьому її права, зобов'язання та майно переходять до іншої юридичної особи в порядку загального правонаступництва.
Законом № 2181-III передбачено, що у разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість або податковий борг підлягає врегулюванню у порядку, визначеному цим Законом.
ПИТАННЯ 1. Які основні вимоги до платника податків, що має податковий борг, при проведенні ним реорганізації?
ПИТАННЯ 2. Чи правомірно надсилання платнику податків податкової вимоги у випадку, якщо такий платник оскаржує у суді донараховану органами ДПС суму податкових зобов'язань?
ПИТАННЯ 3. Підприємство у 20% р. несвоєчасно перерахувало до бюджету суму ПДВ, а в лютому 2008 р. ДПІ донарахувала штрафну санкцію за несвоєчасну сплату. Чи відповідають такі дії органів ДПС вимогам ст. 250 Господарського кодексу?
ПИТАННЯ 4. Фізична особа успадкувала будинок у сільській місцевості. Відповідно до чинного законодавства дохід у вигляді вартості успадкованого будинку підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб. Чи може фізична особа звернутися до органів ДПС за розстроченням податку після набуття права власності?
ПИТАННЯ 5. Орган ДПС передав для реалізації на аукціоні заставне майно платника податків. За результатами торгів покупець сплатив за майно лише частину суми від визначеної в договорі купівлі-продажу. Чи може за таких умов вважатися погашеним податковий борг платника податків?
ВІДПОВІДЬ 1. Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу при реорганізації платника податків визначено ст. 13 Закону № 2181-III.
У разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість або податковий борг підлягає врегулюванню у відповідному порядку.
Крім того, платник податків, активи якого передано у податкову заставу, або той, хто скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити податковий орган про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та надати податковому органу план такої реорганізації. Тобто платник податків повинен узгодити з органами ДПС план реорганізації підприємства.
Водночас у разі коли податковий орган встановлює, що план реорганізації призводить або може в майбутньому призвести до неналежного погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, він має прийняти відповідне рішення, а саме про: розподіл суми податкових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають внаслідок реорганізації, виходячи з очікуваної прибутковості (ліквідності) кожного такого платника податків, без застосування принципу пропорційного розподілу, встановленого п. 13.1 ст. 13 Закону № 2181-III; погашення податкових зобов'язань, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації; встановлення солідарної відповідальності за сплату податкових зобов'язань платника податку, що реорганізується, стосовно всіх осіб, створених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави щодо всіх активів таких осіб; поширення права податкової застави на всі активи платника податків, який створюється шляхом об'єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали податкові зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.
Зазначений порядок погашення податкових зобов'язань при реорганізації поширюється на підприємства всіх форм власності. .
Отже, перш ніж проводити будь-яку реорганізацію, платник податків, що має податковий борг, повинен заздалегідь узгодити з податковим керуючим план такої реорганізації і лише після цього здійснювати процедури, передбачені такою реорганізацією.
ВІДПОВІДЬ 2. Згідно із Законом № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, така сума набуває статусу податкового боргу і податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 ст. 4 вищезазначеного Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків оскарження платником цих зобов'язань в адміністративному порядку.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається не-узгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-III у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а” - “в” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження, в тому числі у судовому порядку.
Отже, якщо платник податків не забезпечив сплату донарахованої суми податкового зобов'язання та несвоєчасно звернувся до суду із оскарженням такої суми (після закінчення 10 днів з дня отримання податкового повідомлення), зазначена сума податкового зобов'язання набуває статусу податкового боргу, а орган ДПС зобов'язаний надіслати такому платнику податків податкову вимогу.
ВІДПОВІДЬ 3. Законом № 2181-III визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону.
При цьому Закон № 2181-III є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Статтею 250 Господарського кодексу передбачено строки застосування адміністративно-господарських санкцій.
Проте ст. 4 цього Кодексу визначено, що не є предметом регулювання Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участю суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Тобто порядок нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків регулюється нормою Закону № 2181-III, а не положенням ст. 250 Господарського кодексу.
Таким чином, дії органів ДПС щодо нарахування штрафної санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань відповідно до вимог Закону № 2181-III є правомірними.
ВІДПОВІДЬ 4. Визначення сум податкових зобов'язань, що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах ДПС в установленому порядку (пп. 1.4 п. 1 Порядку № 378).
Вимогами розділу четвертого п. 4.1 Інструкції № 276 передбачено, що нарахуванню в особових рахунках платників підлягають, зокрема, податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником.
Нормою Закону № 2181-III (пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4) платнику податків надано право самостійно обчислювати суму податкового зобов'язання, яку він зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених пп. “г” пп. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті Закону № 2181-III.
Водночас зазначимо, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Таким чином, фізична особа, яка отримала дохід у вигляді успадкованого будинку та має податкові зобов'язання, може їх розстрочити на підставі поданої до органу ДПС податкової декларації з визначеними сумами податкових зобов'язань щодо податку з доходів фізичних осіб.
ВІДПОВІДЬ 5. Порядком № 538 встановлено процедуру стягнення податковими органами коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, у разі коли інші передбачені Законом № 2181-III заходи з погашення податкового боргу платника податків не дали змоги погасити його у повному обсязі.
Суб'єкт господарювання, що уклав відповідну угоду з податковим органом на реалізацію описаних активів, повинен перерахувати кошти, отримані від такого продажу, на рахунок, який було відкрито в управлінні Держказначейства України за місцем реєстрації платника податків (боржника).
Після підтвердження зарахування цих коштів на зазначений рахунок податковий орган надсилає Держказначейству України довідку про розподіл коштів, які надійшли на цей рахунок, для зарахування в рахунок погашення податкового боргу платника податку.
Оскільки покупець сплатив за майно лише частину суми від визначеної в договорі купівлі-продажу, відповідні кошти не надійшли в рахунок погашення податкового боргу в повному обсязі.
Отже, податковий борг платника податків не може бути погашеним у зв'язку з відсутністю надходження коштів у рахунок його погашення.
Перелік використаних нормативних документів:
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Господарський кодекс)
Закон України № 2181-III від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями)
Постанова Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.2002 р. “Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі” (за текстом - Порядок № 538)
Наказ ДПА України № 276 від 18.07.2005 р. “Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України” (зареєстровано в Мін'юсті України 02.08.2005 р. за № 843/11123, за текстом - Інструкція № 276)
Наказ ДПА України № 378 від 18.09.2001 р. “Про затвердження Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків” (зареєстровано в Мін'юсті України 29.10.2001 р. за № 912/6103, за текстом - Порядок № 378)
Алла ДЯЧЕНКО,
оглядач “Вісника”,
за сприяння:
Миколи ЧМЕРУКА,
директора Департаменту,
та Володимира
ТАРАСЕНКА,
заступника директора
Департаменту
“Вісник податкової служби України” № 25 липень 2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)