Нюанси стягнення та виплати аліментів

У цій статті приділимо увагу таким питанням: хто має право на утримання; порядок стягнення та виплати аліментів з відображенням в бухгалтерському обліку; у яких розмірах можуть бути стягнені аліменти; що є базою для стягнення аліментів; а також нюанси при стягненні аліментів у приватних підприємців та при виїзді боржника за кордон.

Для правильного встановлення розміру та порядку проведення стягнень із заробітку конкретних сум, спочатку визначимося, що включає в себе поняття “аліменти”. Так, з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції під аліментами розуміють утримання, яке у визначених законом або договором випадках надається одним членом сім'ї іншому, якщо останній не має власних коштів для існування або їх недостатньо. З позиції СК України аліменти - це право на утримання, а з іншого боку, це сума грошових коштів, яку батьки (один з них) зобов'язані виділяти на утримання дитини, тому що згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Крім того, аліментами неповнолітнім дітям є кошти, які згідно із законом надаються ним не тільки батьками, але і усиновлювачами, іншими родичами та членами сім’ї на їх утримання.

Оскільки дитиною вважається особа, що не досягла повноліття (ст. 6 СК України), то право на отримання аліментів втрачається після досягнення дитиною 18 років (якщо дитина навчається в учбових закладах - 23 років). Участь в утриманні дитини може здійснюватися як в натуральній, так і в грошовій формі за домовленістю між батьками (ч. 2 ст. 181 СК України).

Таким чином, з одного боку, аліменти є правом, а з іншого - обов'язком.

Коло осіб, які мають право на аліменти і підстави для їх отримання визначені відповідними статтями СК України.

Так, дружина під час вагітності, а також дружина/чоловік, з якою/яким проживає дитина, має право на утримання від чоловіка/дружини до досягнення дитиною трирічного віку, а у випадку, якщо дитина має відхилення у фізичному або психічному розвитку, то до досягнення дитиною 6 років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи працює вона та незалежно від її матеріального положення, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду (ст. 84 СК України).

Один член сім'ї, у тому числі і працездатний, що проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, та що опікає її, має право на утримання за умови, що інший член сім’ї може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання продовжується протягом усього часу мешкання з дитиною-інвалідом та її опіки і не залежить від матеріального становища того з батьків, з яким проживає така дитина. Розмір аліментів у цьому випадку встановлює суд (ст. 88 СК України).

Право на отримання аліментів мають також:

- дружина або чоловік, що не знаходяться у шлюбі, у разі мешкання з нею/ним спільної дитини (ст. 91 СК України);

- повнолітні діти у віці до 23 років, що продовжують навчання та що потребують матеріальної допомоги. Утримання припиняється у разі припинення навчання (ст. 199 СК України) та ін.

При цьому право на звертання до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає син або дочка, а також самі діти, що продовжують навчання.

Існують декілька способів сплати аліментів. Вони можуть сплачуватися однією стороною на користь іншої згідно з:

- усними домовленостями;

- укладеним письмовим договором

- рішенням суду.

Варіант сплати аліментів за усною домовленістю не має відношення до бухгалтерії, тому не загострюватимемо на цьому увагу.

Далі, ст 189 СК України визначене, що батьки можуть укладати договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначаються за домовленістю сторін розмір і терміни виплати аліментів. Договір у такому разі укладається письмово та підлягає нотаріальному посвідченню. У цій ситуації аліменти утримуються із зарплати працівника на підставі заяви, поданої працівником за місцем роботи (ст. 187 СК України).

Заява на добровільну сплату аліментів повинна містити наступну інформацію:

- прізвище, ім'я та по батькові платника аліментів;

- адреса платника;

- прізвище, ім'я та по батькові одержувача аліментів;

- адреса одержувача;

- ідентифікаційний номер одержувача;

- прізвище, ім'я та по батькові, день, місяць та рік народження дитини, на користь якої утримуватимуться аліменти;

- дату, з якої необхідно починати утримувати аліменти.

На підставі отриманої заяви аліменти утримуються не пізніше за триденний термін, починаючи з дня, встановленого для виплати зарплати на цьому підприємстві.

Якщо “аліментник” не виконуватиме свої зобов'язання за укладеним договором, аліменти стягує орган державної виконавчої служби на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За відсутності договору між батьками позивач, що має право на аліменти, звертається в судові органи. У цьому випадку сплата аліментів проводиться за рішенням суду.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня подачі позову. За рішенням суду можуть бути присуджені аліменти і за період, передуючий подачі позову про стягнення аліментів, але не більше ніж за 3 роки, якщо позивач надасть суду докази того, що він приймав заходи з отримання аліментів з відповідача, але не міг їх отримати у зв'язку з його ухиленням від їх сплати (ст. 191 СК Україна).

Таким чином, на день винесення судового рішення у відповідача може бути заборгованість із сплати аліментів. Тоді, в першу чергу, погашається вказана заборгованість, а потім здійснюється сплата аліментів за подальші періоди.

Підставою для стягнення аліментів у разі судового розгляду є виконавчий лист, виданий судом. У виконавчому листі вказується причина, порядок та розмір стягнень із зарплати працівника.

Розмір утримання дитини (аліменти) за позовом зацікавленої сторони встановлюється судом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України розмір суми аліментів встановлюється:

- у частині від доходу матері/ отця дитини.

Відмітимо, що на даний момент немає мітко окресленого розміру такої частини, як це було раніше. При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, які мають істотне значення.

Тепер це може бути і 15%, і 5% - рішення про це приймає суд;

- і/або в твердій сумі. Розмір аліментів в твердій грошовій сумі суд визначає за заявою платника або одержувача у випадку, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натуральній формі, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення при встановленні його розміру. Аліменти, визначені судом у твердій грошовій сумі, підлягають індексації.

При цьому, згідно зі ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України.

Відзначимо, що якщо у працівника декілька виконавчих документів, то за ним повинно зберігатися 50% заробітку (наприклад, стягнення аліментів, а також відшкодування шкоди, нанесеної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров'я або смертю Кормильця). Винятки становлять стягнення із заробітної плати при покаранні у вигляді виправних робіт та при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір стягнень може перевищувати 50%, проте не може бути більше 70% на двох та більше дітей від суми, належачій виплаті працівнику (тобто після стягнення з цього заробітку внесків до фондів соціального страхування та податку з доходів фізосіб (виходячи з п. 13 Постанови № 146)).

Таким чином, стягнення аліментів з працівника може здійснюватися в розмірі не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 70% від заробітку самого працівника.

Нагадаємо розмір прожиткового мінімуму в 2010 році згідно зі ст. 1 Закону № 1646 (табл.1).

Таблиця 1

Відповідно і аліменти в певні періоди 2010 року не можуть бути менше певної суми (табл. 2).

Таблиця 2

При стягненні аліментів на двох та більше дітей суд призначає аліменти у вигляді єдиної частки від зарплати платника аліментів, яка повинна стягуватися, до досягнення старшою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття старшою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших-дітей, аліменти стягатимуться з вирахуванням частини, що доводиться на дитину, що досягла повноліття.

У випадку якщо платник аліментів має нерегулярний, змінний дохід або частину доходу отримує в натуральному виразі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд призначає за заявою платника або одержувача аліментів розмір аліментів у твердій грошовій сумі згідно зі ст. 184 СК України.

При зміні розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку немає необхідності у винесенні судом відповідного нового рішення. Проте при виникненні додаткових витрат, пов'язаних з утриманням дитини (її хвороба, каліцтво, розвиток здібностей та т. п.), розмір участі батьків у разі суперечки визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Згідно зі ст. 185 СК України такі додаткові витрати можуть фінансуватися наперед або погашатися після їх фактичного здійснення єдиноразово, періодично або постійно.

На підставі заяви працівника або виконавчого листа бухгалтерія підприємства зобов'язана утримувати вказаний розмір аліментів з доходів такого працівника. Повний перелік видів заробітку, з яких утримуються аліменти та видів заробітку з яких стягнення аліментів не проводиться, визначений Постановою № 146.

За будь-яких обставин, згідно зі ст. 73 Закону про виконавче виробництво, стягнення не може бути звернене на суми:

- вихідної допомоги, що виплачується працівнику при звільненні;

- компенсації за невикористану відпустку (крім випадків, коли працівник отримує при звільненні компенсацію за відпустку, невикористану протягом декількох років);

- компенсаційних виплат у зв'язку із службовим відрядженням;

- гарантійних виплат, здійснюваних на користь працівника у зв'язку з переведенням на роботу до іншої місцевості;

- польового забезпечення, надбавок до заробітної плати, інших коштів виплачуваних замість квартирних та добових;

- виплат, що носять характер разової допомоги, що видається за рахунок грошових коштів соціального страхування (допомоги з вагітності та пологів, допомоги на поховання);

- неоподатковуваної матеріальної допомоги;

- у інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 72 Закону про виконавче виробництво на виплачувану з соціального страхування допомогу з тимчасової непрацездатності може бути звернені стягнення тільки за рішенням суду про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, нанесеної каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, а також втратою Кормильця.

Підприємство перераховує аліменти один раз на місяць (з авансу аліменти не утримуються) не пізніше ніж у 3-денний термін з дня виплати працівнику заробітної плати. Передачу аліментів їх одержувачам можна здійснювати шляхом:

1) видачі з каси підприємства. Така виплата проводиться за пред'явленням паспорта одержувача аліментів або іншої особи за дорученням;

2) перерахування на банківський рахунок одержувача. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особовий рахунок дитини, відкритий у відділеннях Державного ощадного банку України (ч. 3 ст. 193 СК України). У випадку, якщо платник аліментів є боржником, державний виконавець зараховує аліменти на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби (ст. 44-1 Закону про виконавче виробництво);

3) поштового переказу. Відповідно до п. 14 Постанови № 146 перерахування стягнених аліментів поштовим переказом здійснюється за рахунок платника аліментів, тобто, окрім стягнених аліментів, із заробітної плати працівника потрібно утримати ще і суму грошових коштів за поштовий переказ.

Аліменти, що виплачуються одержувачу згідно з рішенням суду та за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених нормами СК України, не підлягають оподаткуванню з доходів фізосіб згідно з пп. 4.3.9 Закону про податок з доходів фізосіб та не відображаються у річній податковій декларації одержувача, але сама операція виплати аліментів відображається у формі № 1ДФ за кодом доходу 29.

Розглянемо порядок здійснення утримань із заробітної плати працівника підприємства на прикладі стягнення аліментів за виконавчим листом.

Приклад. Працівнику підприємства за квітень 2010 року було нараховано 1916,00 грн, зокрема:

- заробітна плата (за 5 раб. дн.) - 184,00 грн;

- відпускні (24 кал. дн.)

- 1576,00 грн;

- компенсація за невикористану додаткову відпустку (4 кал. дн.) - 156,00 грн.

На підставі виконавчого листа у працівника здійснюються стягнення аліментів на неповнолітню дитину у розмірі 25%.

Порядок відображення в податковому та бухгалтерському обліку операції з стягненню із заробітної плати аліментів надамо в табл. 3.

Таблиця 3

З наведеного прикладу бачимо, що розмір фактично стягнених аліментів складає 353,49 грн, а ця сума більша, ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей у віці, як до 6 років, так і до 18 років, отже вимоги ст. 182 СК України виконані.

У випадку, якщо розмір аліментів менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, це не означає, що бухгалтер самостійно повинен визначати новий розмір виплат. У зв'язку з тим, що стягнення аліментів повинне відображатися в бухгалтерському обліку на підставі первинного документа, яким в цьому випадку є рішення суду (виконавчий лист), постанова державного виконавця, договір між сторонами, заява працівника, що сплачує аліменти у добровільному порядку, то за відсутності такої заяви від працівника про сплату додаткової суми, стягнення аліментів повинне здійснюватися виключно у розмірі, встановленому виконавчим листом або заявою.

У цій ситуації одержувач аліментів повинен звернутися до державної виконавчої служби для перегляду мінімального розміру аліментів та внесення відповідних змін у виконавчий лист (Лист Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України від 14.12.2006 р. № 25/7-33-10803).

Далі розглянемо ситуацію, коли платником аліментів є приватний підприємець. Нагадаємо, що підприємницький статус отця (матері) не позбавляє його (її) батьківського статусу та обов'язку утримувати дитину. Це прямо виходить з пп. 16 п. 1 Постанови № 146, згідно з якою доходи від підприємницької діяльності включаються до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Тепер визначимося з базою для стягнення аліментів.

Як вже було відмічено, згідно з п. 13 Постанови № 146 стягнення аліментів проводиться з суми заробітку (доходу), який належить особі, що сплачує аліменти, після стягнення з цього заробітку (доходу) податків.

Проте, на відміну від працівників підприємств, одержуючих заробітну плату, приватні підприємці ще несуть витрати, пов'язані з отриманням свого підприємницького доходу. Для того, щоб визначити чистий дохід, що належить підприємцю, необхідно з суми виручки, що поступила на розрахунковий рахунок або в касу, відняти ці понесені витрати.

Таким чином, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, працюючі за загальною системою оподаткування, повинні сплачувати аліменти зі свого чистого доходу, тобто з різниці між валовим доходом (виручкою в грошовій та натуральній формі) та документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з його отриманням, зменшеного на суму сплаченого податку з доходів фізосіб.

Що стосується фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку, то, враховуючи, що податок сплачується ними у фіксованому розмірі, і в Звіті суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи вказується тільки сума виручки, при сплаті аліментів виникають певні труднощі за визначенням бази для їх стягнення.

У зв'язку з вищезгаданим приватним підприємцям, що сплачують податок у фіксованому розмірі, а також одержувачам аліментів від них, доцільніше було б встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі (добровільно або в судовому порядку).

Це повністю відповідає положенням ст. 184 СК України, згідно з якою, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частина доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Іноді у наших читачів виникає питання: як здійснюється стягнення аліментів при виїзді боржника за кордон? У разі виїзду одного з батьків, який повинен сплачувати аліменти, за кордон на постійне проживання в державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти на час від'їзду утримуються в повному об'ємі за весь період до досягнення дитиною повноліття. Порядок стягнення аліментів у такому разі регулюється Постановою № 1203. Крім того, в Законі № 3857 прописаний певний порядок виїзду з України, оформлення документів, а також випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України. Так, положеннями ст. 6 вказаного Закону встановлено, що громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або у виїзді за кордон у випадках, якщо існують неврегульовані аліментні, договірні або інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або рішення суперечки за погодженням сторін, або забезпечення зобов'язань заставою.

Отже, наявність у громадянина невиконаних зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, зокрема аліментних, є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Крім того, згідно зі ст. 88 Закону про виконавче виробництво, за невиконання вимог державного виконавця громадянами або посадовими особами підприємства, втрату або невчасне відправлення виконавчого документа, неподання або надання недостовірних відомостей про доходи та майновий стан платника аліментів - боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознаки злочину, а також за нез'явлення без поважних причин за викликом державного виконавця, на винних осіб, згідно з постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, також накладається штраф у розмірі від 10 до30 НМДГ.

Список використаних документів

СК України - Сімейний кодекс України

Закон про податок з доходів фізосіб - Закон України від 22.05.2003 р. № 889-ІV “Про податок, з доходів фізичних осіб”

Закон про виконавче виробництво - Закон України від 21.04.1999 р. № 606-ХІV “Про виконавче виробництво”

“Консультант бухгалтера” N 15 (555) 12 квітня 2010 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей