ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
04 лютого 2010 р.
м.Київ
Справа N 23/170
Про стягнення основного боргу
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Грека Б.М.
суддів : Капацин Н.В. - (доповідача у справі), Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Коровай" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2009 у справі N 23/170 господарського суду Донецької області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коровай" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Сарепта" про стягнення 151 402,96 грн.
за участю представників від:
позивача
Вялова Н.С. (довір. від 21.12.09 р.)
Мучинська О.В. (довір. від 21.12.09 р.)
відповідача Шкляров І.О. (довір. від 01.12.09 р.)
встановив:
Відкрите акціонерне товариство "Коровай" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Сарепта" про стягнення основного боргу у розмірі 139 060,09 грн., пені у сумі 6 487,42 грн., 3% річних у розмірі 824,54 грн., 5 030,91 грн. - інфляційних витрат.
Заявою N 596 від 10.08.09р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 134 410,37 грн., пеню в розмірі 4 894,92 грн., 3% річних в розмірі 608 грн., інфляційні втрати в розмірі 3216,21 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.08.09р. у справі N 23/170 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Коровай” частково задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Сарепта" 134 410,37 грн. - заборгованості, 608 грн. - 3% річних, 3 216,21 грн. - інфляційних та 4 785,60 грн. - пені. В решті позовних вимог щодо стягнення пені відмовлено в зв'язку з необґрунтованістю.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.09р. у справі N 23/170 частково задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарепта", рішення Господарського суду Донецької області від 17.08.09р. скасовано частково. Відмовлено Відкритому акціонерному товариству "Коровай" в частині стягнення з відповідача 134 410,37 грн. - заборгованості, 608 грн. - 3% річних, 3 216,21 грн. - інфляційних та 4 785,60 грн. - пені.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Коровай" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.09р. у справі N 23/170 та залишити без змін рішення Господарського суду Донецької області від 17.08.09р. у даній справі.
Скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заявник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги ту обставину, що відповідно до пункту 2.4 договору ціна, асортимент та інші характеристики товарів визначаються в товарно-транспортній накладній. Сторони здійснювали фактичні дії за договором N 167 від 21.03.09р., позивач поставляв товар, відповідач приймав та сплачував грошові кошти за поставлений товар.
У зв'язку з тим, що договір виконувався сторонами, то відсутні підстави для визнання договору неукладеним. Товарно-транспортні накладні за формою1-ТТН (хліб), якими оформлялись всі поставки товару за договором N 167 від 21.03.08р. містять всі необхідні реквізити та повністю відповідають нормам чинного законодавства України та підтверджують факт поставки товару і виникнення заборгованості відповідача за період з 24.01.09р. по 27.04.09р.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору постачання N 167 від 21.03.08р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Сарепта" (Покупець) та Відкритим акціонерним товариством "Коровай" (Постачальник), Постачальник зобов’язався у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов’язався прийняти та своєчасно сплатити його вартість. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Згідно з пунктом 2.1. Договору, Постачальник зобов’язався прийняти від Покупця замовлення на постачання товару та здійснити постачання товару за адресою, вказаною в замовленні своїми транспортними засобами та за свій рахунок (товар постачається на умовах Інкотермс-2000:DDP - склад покупця, визначений в замовленні на придбання товару, що є додатком N 1 до даного Договору).
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що строк поставки товару встановлюється у замовленні покупця. Також замовлення покупця повинне містити асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару та надсилатись попередньо не менш ніж за 12 годин до постачання товару у формі, що дозволяє зафіксувати замовлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, е-mail). Постачальник гарантує виконання прийнятого замовлення.
Відповідно до пункту 2.4. Договору ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, одночасно визначаються у товарній (товарно-транспортній) накладній, яка має відповідати замовленню. Відступлення в накладній від змісту замовлення допускається тільки за письмовою згодою покупця, завіреною печаткою.
Сторонами підписані Додаткові умови постачання товару до Договору постачання N 167 від 21.03.08. Крім того, сторони підписали Протокол розбіжностей до Договору постачання N 167 від 21.03.08р.
Позивачем поставлено товар відповідачу на суму 139 060,09 грн., про що свідчать товарно-транспортні накладні, підписані сторонами та скріплені печаткою відповідача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 139 060,09 грн., пені у сумі 6 487,42 грн., 3% річних у розмірі 824,54 грн., 5 030,91 грн. - інфляційних витрат.
Заявою N 596 від 10.08.09р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 134 410,37 грн., пеню в розмірі 4 894,92 грн., 3% річних в розмірі 608 грн., інфляційні витрати в розмірі 3216,21 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача виходив з того, що товар за товарно-транспортними накладними, доданими до матеріалів справи, поставлено на виконання умов договору постачання N 167 від 21.03.08р., оскільки сторонами не надано доказів існування між ними інших договорів. Товарно-транспортні накладні, підписані працівниками відповідача та скріплені його печатками свідчать про факт поставки позивачем товару відповідачу.
Суд першої інстанції зазначає, що ціна, асортимент товару та інші характеристики товару остаточно визначаються у товарно-транспортній накладній, яка відповідає заявці (п. 2.4 договору). Відповідачем товар прийнято.
Судом задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 134 410,37 грн. - заборгованості, 608 грн. - 3% річних, 3 216,21 грн. - інфляційних та 4 785,60 грн. - пені. В решті позовних вимог щодо стягнення пені відмовлено в зв'язку невірними розрахунками.
Донецький апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками Господарського суду Донецької області та вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції в постанові вказує на те, що при укладені Договору постачання N 167 від 21.03.08р., сторонами не був погоджений предмет цього договору, в його тексті відсутні відомості про товар, тобто не було визначено найменування (номенклатуру, асортимент) продукції. Будь-яких Додатків до Договору (специфікацій) у вигляді оформлених передбачених договором способом, погоджених сторонами замовлень, що повинні містити істотні умови договору до вказаного Договору N 167 сторонами до матеріалів справи також надано не було. Доказів фактичного узгодження сторонами предмету договору шляхом підписання товарних накладних в матеріалах справи немає, оскільки надані позивачем і прийняті судом першої інстанції в якості належних і допустимих доказів товарно-транспортні накладні не містять в собі доказів їх відношення саме до договору, який зазначений позивачем як підстава позову.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що Договір постачання N 167 є неукладеним, оскільки для того щоб договір юридично відбувся, сторони повинні узгодити всі його істотні умови. Якщо відсутня хоча б одна істотна умова, весь договір є неукладеним, тобто таким, що взагалі не відбувся, а отже, він не може породжувати господарські зобов'язання.
Крім того, наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних не містять в собі всіх необхідних реквізитів для надання їм доказової сили в якості додатків саме до договору, що є підставою позову.
На думку суду апеляційної інстанції товарно-транспортні накладні не можуть вважатись належними доказами того, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем саме за Договором постачання N 167 від 21.03.08р. в розумінні вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за пунктом 2.4 Договору N 167 сторони домовились, що ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у товарній (товарно-транспортній) накладній, яка має відповідати замовленню. Відступлення у накладній від змісту замовлення допускається тільки за письмовою згодою покупця, завіреною печаткою. Таким чином, надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні мають бути оформлені як додатки до Договору та обов'язково містити посилання на цей Договір.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з наступних підстав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно з частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору постачання N 167 від 21.03.08р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Сарепта" (Покупець) та Відкритим акціонерним товариством "Коровай" (Постачальник), Постачальник зобов’язався у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов’язався прийняти та своєчасно сплатити його вартість. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Пунктами 7.1, 7.2, 7.3 Договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.08р. Дія договору припиняється з закінченням терміну його та після виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Дія Договору автоматично продовжується на наступний рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору на протязі одного місяця до закінчення терміну дії Договору, вказаного в пункті 7.1 Договору.
Позивачем поставлено товар відповідачу на суму 139 060,09 грн., про що свідчать товарно-транспортні накладні, підписані відповідачем та скріплені печаткою підприємства та копії яких додані до матеріалів справи.
Договір постачання N 167 від 21.03.08р., підписаний сторонами, не визнаний у судовому порядку недійсним та термін дії якого не закінчився. Сторонами не надано доказів звернення з вимогою про визнання даного договору неукладеним, відсутні докази існування інших договірних відносин між сторонами.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо визнання договору постачання N 167 неукладеним.
За приписами статті 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З цією нормою Цивільного кодексу України кореспондуються положення глави 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до приписів статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією суду першої інстанції, що поставка по товарно-видатковим накладним здійснювалася позивачем за договором поставки N 167 від 21.03.08р.
Оскільки договір виконувався сторонами, то відсутні підстави для визнання договору неукладеним.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. N 88 первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити.
Товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам цих нормативних актів, накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов’язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості товарів, поставлених по товарно-транспортних накладних, інфляційної складової суми боргу та 3% річних, які закріплені в статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 6.2 Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
На підставі пункту 6.2 Договору, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача пеню в розмірі 4 785,60 грн.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Стаття 111-10 даного Кодексу передбачає, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.09р. у справі N 23/170 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 134 410,37 грн. заборгованості, 608 грн. - 3% річних, 3 216,21 грн. інфляційної складової боргу та 4 785,60 грн. пені та залишення рішення Господарського суду Донецької області від 17.08.09р. у справі N 23/170 без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Коровай" задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.09р. у справі N 23/170 скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 134 410,37 грн. заборгованості, 608 грн. - 3% річних, 3 216,21 грн. інфляційної складової боргу та 4 785,60 грн. пені. В іншій частині постанову залишити без змін.
Рішення Господарського суду Донецької області від 17.08.09р. у справі N 23/170 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді