Працевлаштування жінки у період перебування
у відпустці для догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку
Відповідно до частини третьої ст. 179 КЗпП жінці за її бажанням надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Цю відпустку згідно із частиною першою ст. 18 Закону № 504/96-ВР жінка отримує після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
Законом № 2811-ХІІ встановлено, що матерям, які мають дітей віком до трьох років і вийшли на роботу та працюють у режимі неповного робочого часу або вдома, що підтверджується довідкою з місця роботи, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років призначається (виплачується) в повному розмірі.
Нагадаємо, що з 01.01.2010 р. розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку підвищено до розміру прожиткового мінімуму. Допомога виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше ніж 130 грн. (мінімальний розмір допомоги).
Пунктом 20 Порядку № 1751 визначено, що для того, щоб продовжувати одержувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, жінці, яка вийшла працювати в режимі неповного робочого часу або вдома, необхідно подати до органу праці та соціального захисту населення за місцем свого проживання довідку з місця роботи про початок виконання трудових обов'язків на зазначених умовах.
Згідно зі ст. 56 КЗпП угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що перебуває під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Тобто якщо жінка, яка перебуває у декретній відпустці, виявить бажання працювати на умовах неповного робочого дня, то роботодавець зобов'язаний встановити їй таку тривалість робочого часу, яку вона просить.
Слід зазначити також, що відповідно до ст. 179 КЗпП та ст. 18 Закону № 504/96-ВР за бажанням жінки у період її перебування у відпустці для догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за нею зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно з частиною першою ст. 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (у тому числі до досягнення дитиною шестирічного віку на підставі медичного висновку) надаються за заявою жінки повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Отже, частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною надається жінці повністю або частково протягом строку до досягнення дитиною трирічного віку. При цьому жінка може на свій розсуд у будь-який час припинити частково оплачувану відпустку, а потім знову піти в таку відпустку або, перебуваючи в такій відпустці, стати до роботи на умовах неповного робочого часу.
Закон не визначає, де саме жінка має право працювати на умовах неповного робочого часу - на підприємстві, з яким вона перебуває в трудових відносинах, або на іншому підприємстві. Отже, жінка має право працювати і на тому, і на іншому підприємстві або вдома.
Якщо жінка приступає до роботи на умовах неповного робочого часу на іншому підприємстві, то відповідний трудовий договір є трудовим договором про роботу за сумісництвом.
Слід зазначити, що тривалість роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
У випадку якщо працівниця, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною за основним місцем роботи, працюватиме на іншому підприємстві на умовах неповного робочого часу, вона матиме право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Можна дійти висновку, що жінка, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за бажанням дійсно може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома, не втрачаючи при цьому права на одержання державної соціальної допомоги.
Крім того, згідно з частиною третьою ст. 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Отже, час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 1 частини першої ст. 9 Закону № 504/96-ВР) і жінка, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, має право у зв'язку з роботою на умовах неповного робочого часу на щорічну відпустку.
Перелік використаних нормативних документів:
Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР
Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. (за текстом - КЗпП)
Закон України № 504/96-ВР від 15.11.96 р. “Про відпустки” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 889-ІV від 22.05.2003 р. “Про податок з доходів фізичних осіб” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 1343-VI від 19.05.2009 р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей”
Закон України № 1646-VІ від 20.10.2009 р. “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”
Закон України № 2240-III від 18.01.2001 р. “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 2811-ХІІ від 21.11.92 р. “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” (у редакції Закону України від 04.07.2002 р. № 49-ІV, зі змінами та доповненнями)
Постанова Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.93 р. “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” (зі змінами та доповненнями)
Постанова Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 р. “Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми” (за текстом - Порядок № 1751)
Постанова Кабінету Міністрів України № 2035 від 26.12.2003 р. “Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги” (зі змінами та доповненнями)
Наказ Мінпраці України, Мін'юсту України, Мінфіну України № 43 від 28.06.93 р. “Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” (зареєстровано в Мін'юсті України 30.06.93 р. за № 76, за текстом - Положення № 43)
Наказ Мінохорони здоров'я України № 455 від 13.11.2001 р. “Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян” (зареєстровано в Мін'юсті України 04.12.2001 р. за №1005/6196, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 455)
Наказ ДПА України № 461 від 30.09.2003 р. “Щодо затвердження форм заяв і повідомлення з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку” (зареєстровано в Мін'юсті України 14.10.2003 р. за № 929/8250)
Інна ПЕТРЕНКО
“Вісник податкової служби України” № 14 квітень 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)