ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
20 січня 2010 р.
м. Київ
Справа N К-19955/07
Про стягнення заборгованих сум та
поновлення виплати пільгової пенсії
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Гашицького О.В., Лиски Т.О.,
Рецебуринського Ю.Й., Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом К. до Управління соціального захисту населення Ленінської районної ради, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, ВАТ "Вінницький ламповий завод" про стягнення заборгованих сум та поновлення виплати пільгової пенсії, - встановив :
У травні 2001 року К. звернулась до суду із вказаним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просила зобов’язати відповідача поновити виплату і нарахування пільгової пенсії за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також перерахувати належну їй пенсію за період з 01.03.2000 р. по 01.09.2004 р.
Крім того, просила стягнути на її користь з відповідача різницю між призначеною їй з 01.03.2000 р. пенсією та пільговою пенсією відповідно до Списку N 1, а також 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивувала тим, що працювала на Вінницькому радіоламповому заводі і з 01.09.1987 року була переведена на посаду лудильника деталей приборів гарячим способом по третьому розряду, яка відноситься до Списку N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
21 січня 1993 року вона звільнена у зв’язку з виходом на пенсію за віком, яка була призначена та виплачувалась з 21.01.1993 р. по Списку N 1.
З 01 березня 2000 року їй припинено виплату пенсії за віком по Списку N 1 з посиланням нормативні акти та невідповідність її професії переліку вказаному в Списку N 1.
Вважаючи такі дії відповідача незаконними, К. просила задовольнити позов.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 грудня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 квітня 2005 року, позов було задоволено частково.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці відновити нарахування та виплату пільгової пенсії К. пільгової пенсії відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком N 1.
Стягнуто на користь позивача з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці 1778, 25 грн. недоплаченої пенсії за період з 01.03.2000 р. по 01.09.2004 р. та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення .
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З матеріалів справи видно, що позивач К. з 01 вересня 1987 року по 21 січня 1993 року працювала на Вінницькому радіоламповому заводі на посаді лудильника деталей приборів гарячим способом, про що свідчить довідка, видана їй підприємством.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зазначена професія була передбачена у розділі XXIII "Списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення", затверджених Постановою КМ СРСР від 26.01.1991 р. N 10 (код 12100000-16456 Паяльщики и лудильщики горячим способом, занятые пайкой 13417 и лужением изделий припоями, содержащими свинец, а также припоями, содержащими вредные вещества 1-2 классов опасности или канцерогены).
Після звільнення з роботи позивачу з 21 січня 1993 року була призначена пенсія відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. N 162 вперше затверджені Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у розділі ХХIII "Загальні професії" якого за кодом 12100000-16456 передбачена професія "Паяльщики і лудильники гарячим способом, зайняті паянням і лудінням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містять шкідливі речовини 1 - 2 класів небезпеки або канцерогени".
На час прийняття вказаної постанови позивачу вже була призначена пенсія відповідно Списку N 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. N 10, проте призначена вона була як лудильнику приладів гарячим способом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. N 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Цим Порядком встановлено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
За результатами проведеної у 1994 році атестації наказом N 154 від 30.06.1994 р. працівникам, що працюють за професією лудильника деталей приборів гарячим способом підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення у зв’язку з шкідливими та важкими умовами праці.
З 01 березня 2000 року К. припинено виплату пенсії за віком по Списку N 1 на підставі подання Державної експертизи умов праці Вінницької області від 28. 05.1999 р. N32, яке містить висновок щодо необґрунтованості віднесення професії позивача до Списку N 1.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пенсію позивачу було призначено у відповідності до вимог ст.13 Закону "Про пенсійне забезпечення" та з урахуванням положень діючої на той час постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. N10.
При цьому суди звернули увагу на ту обставину, що висновок державного експерта з умов праці не містить доказів щодо невідповідності віднесення такої професії до Списку N 1 у той період, в якому працював позивач.
За таких обставин судом першої інстанції прийнято правильне рішення про задоволення позову, з чим обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийняті законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, - ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 квітня 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.