Установлено соціальні гарантії прийомним батькам
Законом України від 10.03.2010 р. № 1959-VІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення соціальних гарантій прийомним батькам” (за текстом - Закон № 1959-VІ) внесено зміни до Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (за текстом - КЗпП) та Закону України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР “Про відпустки” (за текстом - Закон № 504/96-ВР), якими встановлено соціальні гарантії прийомним батькам.
Прийомними батьками згідно із Сімейним кодексом України від 10.01.2002 р. № 2947411 є подружжя або особа, що не перебуває у шлюбі, які взяли для спільного проживання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Нормами КЗпП, зокрема статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою ст. 179, статтями 181, 182, 182-1, 184 - 186, передбачено низку соціальних і трудових гарантій щодо праці жінок, які мають дітей. Статтею 186-1 КЗпП визначено, що ці гарантії поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників). Згідно зі змінами, внесеними Законом № 1959-VІ, зазначені соціальні гарантії поширюються і на прийомних батьків. Тобто прийомні батьки користуватимуться гарантіями щодо:
встановлення за угодою з роботодавцем як при прийнятті на роботу, так і згодом неповного робочого дня або неповного робочого тижня (ст. 56 КЗпП);
недопущення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні та направлення у відрядження (стосується жінок, які мають дітей віком до трьох років) (ст. 176 КЗпП);
обмеження залучення до надурочних робіт і направлення у відрядження (стосується жінок, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів) (ст. 177 КЗпП);
отримання відпустки для догляду за дитиною до трьох років з одержанням за ці періоди допомоги відповідно до законодавства (ст. 179 КЗпП);
зарахування відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки без збереження заробітної плати як до загального, так і безперервного стажу роботи і до стажу роботи за фахом (ст. 181 КЗпП);
отримання відпусток у зв'язку з усиновленням (ст. 182 КЗпП). Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дати усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей). При цьому в разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками така відпустка надається одному з батьків на їх розсуд (ст. 17 Закону № 504/96-ВР). Під час перебування в такій відпустці працівник має такі самі права, що і жінка, яка перебуває у відпустці по вагітності та пологах, включаючи право на отримання допомоги. Крім того, підставою для надання цього виду відпустки є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Згідно з п. 6.11 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Мінохорони здоров'я України від 13.11.2001 р. № 455, особам, які всиновили дитину протягом двох місяців з дня її народження, лікарем жіночої консультації видається листок непрацездатності на термін з дня усиновлення і до закінчення післяпологової відпустки з дня народження дитини, зазначеного у свідоцтві про народження, на підставі свідоцтва про народження дитини та рішення суду про її усиновлення.
Особам, які усиновили дитину старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів після набрання чинності рішенням про усиновлення дитини. Ця відпустка може бути використана також батьком дитини. Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, що заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання чинності рішенням про усиновлення дитини. Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох років надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця.
Крім того, особа, яка усиновила дитину, має право на одноразову допомогу при усиновленні та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Для призначення допомоги при усиновленні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, який посвідчує особу, подаються такі документи:
заява усиновлювача (якщо усиновлювачами є подружжя - одного з них);
копія свідоцтва про народження дитини, виданого державним органом реєстрації актів цивільного стану після внесення змін до актового запису про народження дитини на підставі рішення суду про усиновлення дитини;
копія рішення суду про усиновлення дитини.
Допомога при усиновленні дитини призначається особам, які усиновили дитину після 01.01.2009 р., незалежно від одержання на дитину інших видів допомоги за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня набрання чинності рішенням про усиновлення дитини.
Допомога при усиновленні дитини призначається на кожну дитину в розмірі та порядку, встановлених для виплати допомоги при народженні першої дитини, на дату набрання чинності рішенням про усиновлення. На сьогодні розмір допомоги становить 12 240 грн. (виплачується одноразово у розмірі 4840 грн. та по 620 грн. щомісяця протягом наступних 12 місяців).
Усиновителям допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в установленому для всіх розмірі, що дорівнює різниці між 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 грн. (мінімальний розмір допомоги).
Для одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до органу праці та соціального захисту населення разом із заявою необхідно подати копію свідоцтва про народження дитини.
Одному з батьків (усиновлювачів), який працює, слід надати також:
копію або витяг з наказу (розпорядження) роботодавця про надання відпустки;
копію рішення про усиновлення.
Для отримання допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подаються довідки про доходи за шість попередніх місяців.
Також прийомні батьки' можуть користуватися гарантіями щодо:
отримання щорічної додаткової оплачуваної відпустки (одним із прийомних батьків) тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Слід зазначити, що за наявності декількох підстав загальна тривалість цієї відпустки не може перевищувати 17 календарних днів (ст. 182-1 КЗпП);
захисту від відмови роботодавця в прийнятті на роботу і зниження заробітної плати у зв'язку з наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. При цьому звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору (ст. 184 КЗпП);
отримання путівок до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також матеріальної допомоги - за наявності дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів (ст. 185 КЗпП).
Законом № 504/96-ВР визначено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину. Змінами, внесеними Законом № 1959-VІ, доповнено, що ця відпустка також може бути використана одним із прийомних батьків.
Крім того, внесено зміни до ст. 19 Закону № 504/96-ВР, відповідно до яких один із прийомних батьків має право на одержання щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).
Частиною п'ятою ст. 20 Закону № 504/96-ВР визначено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні, а згідно з внесеними змінами ця норма не стосується прийомних дітей у прийомних сім'ях.
Вищезазначені зміни до законодавства передбачають активізацію усиновлення дітей за рахунок підвищення рівня стандартів життя сімей з усиновленими дітьми та отримання соціальних гарантій відповідно до законодавства про працю.
Інна ПЕТРЕНКО,
оглядач “Вісника”
“Вісник податкової служби України” № 14 квітень 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)