ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

01.01.2007

Обчислення та сплата податків, зборів
(обов'язкових платежів) у 2007 році

При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ), Бюджетного кодексу ( 2542-14 ) та закону "Про Державний бюджет України" ( 489-16 ).

Прийняття закону про державний бюджет - процес складний і майже щороку супроводжується суперечками у Верховній Раді, зокрема, щодо наявності в ньому податкових норм, і 2007 рік не є винятком.

Проте при затвердженні головного фінансового документа держави парламентарії знайшли альтернативний вихід - податкові норми, що визначають податкову політику в 2007 році, які в попередніх роках містилися в законах про державний бюджет, винесено в Закон України від 30 листопада 2006 року N 398-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань оподаткування" (далі за текстом - Закон N 398-V), в якому зібрано окремі норми проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

З метою забезпечення виконання діючого законодавства щодо бюджетного процесу в Україні прийнято Закон України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (далі за текстом - Закон N 489-V), який також визначає низку норм у порядках обчислення та сплати до бюджету окремих податків та зборів у 2007 році.

Крім того, з 1 січня 2007 року набрав чинності ряд статей Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", змінено ставку оподаткування доходів громадян.

У цій брошурі зібрано коментарі до зазначених законів, надані керівними працівниками та провідними фахівцями Державної податкової адміністрації України, а також відповіді на деякі запитання стосовно оподаткування доходів громадян у 2007 році.

Сподіваємося, що брошура стане у пригоді не тільки бухгалтерам підприємств та організацій, приватним підприємцям, а й громадянам, які планують у цьому році здійснити операції з рухомим та нерухомим майном, отримати спадщину, дивіденди або проценти по депозитних вкладах тощо.

Департамент масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян ДПА України

Податок на прибуток підприємств

Законом N 398-V внесено такі зміни до Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями, за текстом - Закон N 334/94-ВР):

На безоплатно отримані основні фонди амортизація
не нараховується

Абзац п'ятий пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону N 334/94-ВР викладено у такій редакції:

"Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за ринковою (оціночною) вартістю і з метою оподаткування не підлягають амортизації".

Діючою редакцією абзацу п'ятого пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону N 334/94-ВР передбачено, що основні фонди, які отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за балансовою вартістю.

Оскільки терміни "баланс" та "балансова вартість основних фондів" використовуються також для цілей амортизації витрат на придбання основних фондів, то зазначена редакція давала змогу платникам податків, використовуючи конфлікт інтересів, нараховувати амортизацію на безоплатно отримані основні фонди.

Емісійний дохід не включається до складу
валового доходу платника податку

Пункт 4.2 ст. 4 Закону N 334/94-ВР доповнено пп. 4.2.9 такого змісту:

"Суми одержаного платником податку емісійного доходу".

Починаючи з 01.01.2007 у отримувача інвестиції сума коштів, що надходить йому понад номінал випущеного ним цінного паперу, не включається до валового доходу і не оподатковується податком на прибуток підприємств.

Підтримка виробництва національних фільмів та
аудіовізуальних творів

Підпункт 5.2.18 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334/94-ВР викладено у такій редакції:

"Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання у цілях виробництва національних фільмів (у тому числі анімаційних) та аудіовізуальних творів на користь резидентів, але не більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього податкового періоду".

Підпункт 5.2.19 виключено;

абзац шостий підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 виключено.

До внесення змін Законом N 334/94-ВР було передбачено такі норми:

пп. 5.2.18. Суми коштів або вартість майна, спрямовані як фінансова допомога на виробництво та/або демонстрування національних фільмів;

пп. 5.2.19. Суми коштів або вартість майна, спрямовані на придбання, створення, виробництво аудіовізуальних творів.

Фактично Законом N 334/94-ВР було передбачено подвійне віднесення одних і тих самих витрат, які не пов'язані із веденням господарської діяльності платниками податків, для підтримки вітчизняного кінематографа. Нова редакція цього Закону передбачає усунення дублювання витрат у складі валових витрат та обмеження для перерахування кіностудіям та студіям анімаційних фільмів у розмірі 10% від оподатковуваного прибутку платника податку. Тобто перерахування відбуватиметься лише прибутковими підприємствами - платниками податку.

Витрати на виплату емісійного доходу емітенту не включаються
до складу валових витрат інвестора

Пункт 5.3 доповнено підпунктом 5.3.7 такого змісту:

"Виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав".

Цю норму внесено до Закону N 334/94-ВР одночасно із нормою щодо виключення зі складу валового доходу сум емісійного доходу (пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 цього Закону). Реального впливу на надходження податку немає, оскільки інвестор для цілей оподаткування повинен застосовувати п. 7.6 ст. 7 зазначеного Закону, яким передбачено, що платник податку щодо операцій з цінними паперами використовує окремий податковий облік цінних паперів. Правилами цього обліку не передбачено віднесення витрат на придбання цінних паперів до складу валових витрат.

Авансовий платіж при виплаті дивідендів інститутам
спільного інвестування. Виплата дивідендів засновникам
холдингових (керуючих) компаній, які отримують
переважну частину доходів у вигляді дивідендів
(більше 90 відсотків)

У пп. 7.8.5 п. 7.8 ст. 7 Закону N 334/94-ВР слова "а також у разі виплат дивідендів на користь інститутів спільного інвестування" замінено на слова "а також у разі виплат дивідендів інститутами спільного інвестування та при виплаті дивідендів платником податку, переважна частина доходів (більше 90 відсотків) якого отримана у вигляді дивідендів, сплачених юридичними особами - резидентами, які перебувають під його контролем відповідно до пункту 1.26 цього Закону".

Попередньою редакцією пп. 7.8.5 п. 7.8 ст. 7 Закону N 334/94-ВР було передбачено, що авансовий внесок відповідно до пп. 7.8.2 цього пункту не справляється у разі виплати дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих (випущених) підприємством, яке нараховує дивіденди, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-емітента, незалежно від того, були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів) чи ні, а також у разі виплат дивідендів на користь інститутів спільного інвестування.

Суть змін полягає у звільненні від сплати авансового внеску з податку на прибуток інститутів спільного інвестування та платників, які отримують переважну частину доходів у вигляді дивідендів від юридичних осіб - резидентів.

Такі зміни обумовлені тим, що у вищезазначених платників не виникає або виникає у незначних розмірах об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.

Виплати нерезидентам у межах договорів страхування або
перестрахування ризиків

Абзаци другий і третій п. 13.6 ст. 13 Закону N 334/94-ВР викладено в такій редакції:

"при укладенні договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (в тому числі через або за посередництвом перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному таким уповноваженим органом, підтверджують, що перестрахування здійснено у перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає вимогам, установленим зазначеним уповноваженим органом), а також при укладенні договорів перестрахування з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, - за ставкою 0 відсотків;

в інших випадках - за ставкою 12 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат".

Попередня редакція п. 13.6 ст. 13 Закону N 334/94-ВР передбачала, що страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі страхування життя) на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування таким чином:

при укладенні договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками-нерезидентами (за винятком укладення договорів із перестрахування через або за посередництвом страхових брокерів), рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, - за ставкою 0 відсотків;

в інших випадках - за ставкою 3 відсотки від суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат.

Законом N 398-V удосконалено оподаткування страховиків та операцій з перестрахування у перестраховиків-нерезидентів шляхом внесення змін до п. 13.6 ст. 13 Закону N 334/94-ВР в частині збільшення ставки на перестрахування ризиків. Зазначене збільшення ставки податку на прибуток при перестрахуванні ризиків у нерейтингових перестраховиків-нерезидентів з 3 до 12 відсотків створить дієві бар'єри для неконтрольованого використання коштів платників податків на операції зі схемного страхування.

Від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло станом
на 1 січня 2006 р. і не погашено протягом 2006 р., не
враховується протягом 2007 р. у складі валових витрат

Пункт 22.13 ст. 22 викладено у такій редакції:

"У 2007 році сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що виникла станом на 1 січня 2006 року і не погашена протягом 2006 року, не підлягає протягом 2007 року врахуванню у складі валових витрат платника податку".

Законом N 334/94-ВР передбачено можливість зменшення оподатковуваного прибутку на суму податкових збитків, накопичених у минулих звітних періодах, без обмеження у часі. Це створює додаткові умови для виведення з-під оподаткування значних сум доходів підприємств, що негативно впливає на виконання запланованих у бюджеті показників надходжень від справляння податку на прибуток підприємств. У законодавствах розвинутих країн світу існують різні обмеження на перенесення податкових збитків. Водночас для новостворених підприємств встановлено більш вигідні умови перенесення таких збитків.

Статистичний аналіз свідчить про те, що низка великих підприємств України, маючи балансовий прибуток у бухгалтерському обліку, водночас або декларують суми податку на прибуток неспівставно менші, або взагалі декларують від'ємне значення, що переноситься на наступні періоди.

Така ситуація створює постійний ризик недоодержання значних сум бюджетних надходжень щодо податку з прибутку підприємств від цілком рентабельних платоспроможних платників податків, дає їм змогу штучно зменшувати свій оподатковуваний прибуток і таким чином на законних підставах ухилятися від оподаткування.

Слід зазначити, що балансові збитки підприємства, які виникли станом на 01.01.2006 р., відображено у рядку 04.9 декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 р. Отже, у рядку 04.9 декларації за звітні періоди 2007 р. відображається зі знаком "+" від'ємне значення суми рядків 08 та 04.9 декларації за 2006 р.

Строки сплати податку на прибуток за результатами
11 місяців 2006 р. та 2007 р.

Пункт 2 Прикінцевих положень викладено в такій редакції:

"Платники податку за результатами одинадцяти місяців 2006 року зобов'язані подати декларацію, складену за правилами, встановленими для повного податкового періоду, з урахуванням приросту (убутку) матеріальних запасів за одинадцять місяців 2006 року, суми амортизаційних відрахувань, нарахованих за три квартали поточного року, двох третин амортизаційних відрахувань четвертого кварталу поточного року та сплатити податкове зобов'язання, нараховане згідно із зазначеною декларацією, не пізніше ніж 29 грудня 2006 року.

У порядку, встановленому абзацом першим цього пункту, платники податку зобов'язані скласти та подати декларацію за результатами одинадцяти місяців 2007 року згідно із даними податкового обліку за зазначений період, а також сплатити податок у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду".

Запропонована редакція вирішує проблему касових розривів у надходженні податку на прибуток у 2006 та 2007 рр., оскільки відповідно до чинних Закону N 334/94-ВР та Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями) сплата податку на прибуток за IV квартал 2006 р. відбудеться у I кварталі 2007 р., а за IV квартал 2007 р. - у I кварталі 2008 р. відповідно.

Відрахування частини прибутку (доходу) господарськими
організаціями

Пунктом 17 ст. 2 Закону N 489-V встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2007 рік належать частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету (крім надходження коштів від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відповідно до ст. 7 Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" ( 1868-15 ), та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності.

Статтею 63 Закону N 489-V встановлено, що господарські організації сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу):

державні (крім Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів" ( 1341-15 ), в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, - у розмірі 15%;

акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать акції (частки, паї), та їх дочірні підприємства, - у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.

Крім того, цією статтею встановлено, що господарські товариства, більше ніж 50% акцій (часток, паїв) яких перебуває в статутних фондах господарських товариств, акціонером яких є держава і в яких вона володіє контрольним пакетом акцій, сплачують безпосередньо до Державного бюджету України дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006 р.

Господарські організації, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, сплачують до загального фонду місцевих бюджетів частину прибутку (доходу) відповідно до розміру комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів за результатами фінансово-господарської діяльності 2006 р. (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до ст. 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2007 р. у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюється Кабінетом Міністрів України (крім порядку і нормативу відрахування частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, що встановлюються відповідними радами).

Для господарських організацій, визначених частиною п'ятою цієї статті, за умови, що ці господарські організації сплатили за результатами фінансово-господарської діяльності у 2006 р. частину прибутку відповідно до ст. 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ), на суму дивідендів, нарахованих та сплачених за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006 р., зменшується сума частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті у наступних за датою сплати дивідендів податкових періодах.

Порядок сплати господарськими організаціями частини прибутку (доходу) в 2007 р. порівняно з минулорічним порядком практично не змінився.

Найприємнішою новиною для платників цього платежу є зменшення нормативу відрахувань до 15% від чистого прибутку для державних, у тому числі казенних, підприємств та їх об'єднань і дочірніх підприємств.

Як і в 2006 р., господарські організації, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, повинні сплачувати до загального фонду місцевих бюджетів частину прибутку (доходу).

Щодо визначення розміру частки держави в статутному фонді дочірнього підприємства, то ст. 10 Закону України від 19.09.91 р. N 1576-XII "Про господарські товариства" (зі змінами та доповненнями) визначено, що учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Отже, частка держави в статутному фонді дочірнього підприємства визначається шляхом множення частки господарської організації в статуті дочірнього підприємства на частку держави в статуті самої господарської організації на дату сплати частини прибутку (доходу) до бюджету.

Для визначення розміру цього платежу платники податку - державні, у тому числі казенні, підприємства та їх об'єднання й дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства повинні враховувати позитивне значення рядка 220 Звіту про фінансові результати (форма N 2 або позитивне значення рядка 190 Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (форма N 1-м та частку державного майна в статуті такого підприємства.

Одночасно з виплатою дивідендів та частини прибутку (доходу) зазначені організації сплачують авансовий внесок з податку на прибуток з подальшим його відображенням у рядку 20 декларації з податку на прибуток підприємства та в рядку 13.5 додатка К6 до неї.

Підпунктом 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону N 334/94-ВР визначено, що в разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду за наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Податок на додану вартість

Законом N 489-V внесено деякі зміни у порядок обкладання ПДВ.

Статтею 68 Закону N 489-V встановлено, що у 2007 р. сума ПДВ, визначена відповідно до пунктів 11.21 та 11.29 ст. 11 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (за текстом - Закон N 168/97-ВР), спрямовується як державна дотація сільськогосподарським товаровиробникам на підтримку виробництва тваринницької продукції, продукції птахівництва і на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення в обсязі 4500000 тис. грн.

Згідно з п. 51 ст. 71 Закону N 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 р. дію п. 11.5 ст. 11 Закону N 168/97-ВР у частині застосування цього пункту для операцій із ввезення на митну територію України товарів за товарною позицією 2711 згідно з УКТ ЗЕД ( 2371а-14 ).

Отже, у 2007 р. при імпорті товарів за товарною позицією 2711 згідно з УКТ ЗЕД ( 2371а-14 ) на митну територію України платники не мають права надавати податковий вексель.

Відповідно до ст. 120 Закону N 489-V Національній академії наук України у 2007 р. дозволено придбати без застосування процедури тендера у безпосередніх виробників імпортне наукове обладнання для виконання пріоритетних фундаментальних досліджень і прикладних розробок на суму 60000 тис. грн. за переліком, що затверджується Президією Національної академії наук України, і звільнено від сплати ввізного мита і ПДВ операції із закупівлі цього обладнання.

Статтею 125 Закону N 489-V установлено, що у 2007 р. для всіх суб'єктів підприємницької діяльності у разі ввезення (пересилання) ними на території спеціальних (вільних) економічних зон і території пріоритетного розвитку підакцизних товарів і товарів 1-24 груп згідно з УКТ ЗЕД ( 2371а-14 ) зупиняється застосування пільг щодо сплати ввізного мита і ПДВ по таких товарах незалежно від мети їх ввезення.

------------------------------------------------------------------
|                          ДОВІДКОВО:                            |
|----------------------------------------------------------------|
|Код УКТ ЗЕД   |                      Назва                      |
|( 2371а-14 )  |                                                 |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711          |Гази нафтові та інші вуглеводні у газоподібному  |
|              |стані:                                           |
|--------------+-------------------------------------------------|
|              |- скраплені:                                     |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 11 00 00 |-- газ природний                                 |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 12       |-- пропан:                                       |
|--------------+-------------------------------------------------|
|              |--- пропан чистотою не менш як 99%:              |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 12 11 00 |--- для використання як паливо                   |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 12 19 00 |---- для інших цілей                             |
|--------------+-------------------------------------------------|
|              |--- інший:                                       |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 12 91 00 |---- для специфічних процесів переробки          |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 12 93 00 |---- для хімічних перетворень у процесах, крім   |
|              |зазначених у підкатегорії 2711 12 91 00          |
|--------------+-------------------------------------------------|
|              |---- для інших цілей:                            |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 12 94 00 |----- чистотою понад 90%, але не більш як 99%    |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 12 96 00 |----- суміші пропану та бутану, що містять понад |
|              |50%, але не більш як 70% пропану                 |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 12 97 00 |----- інші                                       |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 13       |-- бутани:                                       |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 13 10 00 |--- для специфічних процесів переробки           |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 13 30 00 |--- для хімічних перетворень у процесах, крім    |
|              |зазначених у підкатегорії 2711 13 10 00          |
|--------------+-------------------------------------------------|
|              |--- для інших цілей:                             |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 13 91 00 |---- чистотою понад 90%, але менш як 95%         |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 13 97 00 |---- інші                                        |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 14 00 00 |-- етилен, пропілен, бутилен та бутадієн         |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 19 00 00 |-- інші                                          |
|--------------+-------------------------------------------------|
|              |- у газоподібному стані:                         |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 21 00 00 |-- газ природний                                 |
|--------------+-------------------------------------------------|
|2711 29 00 00 |-- інші                                          |
------------------------------------------------------------------

Довідково:

Пункт 4.1 ст. 4 Закону N 168/97-ВР: "База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг)".

У разі якщо іншими законами України незалежно від дати їх прийняття, у тому числі законами України, якими надаються гарантії незмінності податкового законодавства, встановлено інший порядок та умови сплати такими суб'єктами підприємницької діяльності податків і зборів (обов'язкових платежів), застосовуються норми Закону N 489-V.

Крім того, відповідно до вимог ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органам державної влади забороняється прийняття і виконання рішень, що встановлюють інші правила оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку, ніж правила, визначені нормами Закону N 489-V.

До Закону N 168/97-ВР внесено зміни та доповнення Законом N 398-V, які набрали чинності з 01.01.2007 р.

Зокрема, згідно з п. 3 розділу першого Закону N 398-V п. 4.1 ст. 4 Закону N 168/97-ВР доповнено абзацом другим, відповідно до якого у разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Отже, з 01.01.2007 р. база оподаткування ПДВ визначатиметься виходячи зі звичайної ціни у разі поставки товарів (послуг) за договірною ціною, яка нижче за звичайну ціну більше ніж на 20%. Відповідно, при поставці товарів (послуг) за договірною ціною, яка нижче за звичайну ціну в межах до 20% (включно) або вище за звичайну ціну, база оподаткування ПДВ визначатиметься виходячи з договірної ціни, але не нижче за звичайні ціни.

Крім того, Законом N 398-V викладено в новій редакції абзац перший пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, згідно з якою з 01.01.2007 р.: "податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з".

Таким чином:

якщо товар (послугу) придбано за договірною ціною, яка перевищує звичайну ціну на такий товар (послугу) більше ніж на 20%, то до податкового кредиту платник має право віднести суму ПДВ, розраховану виходячи зі звичайних цін;

якщо товар (послугу) придбано за договірною ціною, яка нижче за звичайну ціну на такий товар (послугу) більше ніж на 20%, то до податкового кредиту платник має право віднести суму ПДВ, розраховану виходячи із договірної ціни;

якщо товар (послугу) придбано за договірною ціною, яка не перевищує звичайну ціну на такий товар (послугу) більше ніж на 20% або не нижче за звичайну ціну на такий товар (послугу) більше ніж на 20%, то до податкового кредиту можна віднести суму ПДВ, зазначену продавцем у податковій накладній, тобто розраховану виходячи з такої договірної ціни.

Статтю 11 Закону N 168/97-ВР доповнено новими пунктами 11.44 та 11.45, відповідно до яких з 01.01.2007 р. до 01.01.2008 р.:

звільняються від обкладання ПДВ операції з поставки відходів і брухту чорних металів та операції з імпорту відходів і брухту чорних металів. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) має затвердити Кабінет Міністрів України.

Необхідно підкреслити, що відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми ПДВ, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника;

у разі вивезення (експорту) товарів за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій сума ПДВ, сплачена (нарахована) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не включається до складу податкового кредиту, а відноситься до складу валових витрат такого платника податку. Нагадуємо, що протягом останніх років аналогічна норма з року в рік приймалася законами про державний бюджет.

Акцизний збір

Законом N 398-V внесено зміни до Закону України від 11.07.96 р. N 313/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" (за текстом - Закон N 313/96-ВР) та підвищено ставку акцизного збору на пиво солодове з 0,27 до 0,31 грн. за 1 л.

Підвищення ставки акцизного збору на пиво до 0,31 грн. за 1 л відповідає нормам Європейського Союзу, оскільки пиво, по суті, є алкогольним напоєм і містить у середньому 5% спирту етилового. У разі оподаткування пива за європейськими стандартами (тобто обкладання акцизним збором здійснюється за вмістом спирту етилового) розмір ставки досягатиме 0,85 грн., тому рівень обкладання цим податком в Україні значно нижчий, хоч споживання зазначеної продукції досить значне.

Крім того, підвищення ставки акцизного збору до 0,31 грн. за 1 л у розрахунку на пляшку 0,5 л збільшить суму податку лише на 2 коп., що не матиме значного впливу на купівельну спроможність платників. При цьому ставка акцизу в країнах СНД вище встановленої Законом N 398-V, наприклад у Росії на сьогодні діє ставка 1,91 руб. (в еквіваленті це - 0,34 грн.) за 1 л.

Законом N 398-V також внесено зміни до Закону України від 23.02.2006 р. N 3502-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва бензинів моторних сумішевих" і встановлено пільгову ставку акцизного збору на бензини моторні сумішеві з добавками на основі біоетанолу в розмірі 42 євро за 1000 кг, якою замінено вже встановлену ставку акцизного збору в розмірі 30 євро, що мала набрати чинності з 01.01.2007 р.

Водночас незважаючи на те що за технологічною схемою виготовлення й за якостями біоетанол є не що інше, як високооктанова кисневмісна домішка (за текстом - ВКД) до бензинів, на бензини моторні сумішеві із вмістом ВКД на сьогодні встановлено ставку акцизного збору в розмірі 60 євро за 1000 кг.

Законодавством і раніше встановлювалися пільгові ставки акцизного збору 20 та 30 євро на бензини моторні сумішеві з ВКД, які у свій час інтенсивно використовувались окремими підприємцями, що виготовляли бензини моторні сумішеві з ВКД за участю деяких нафтопереробних підприємств на давальницьких умовах.

Раніше встановлення пільгової ставки на бензини моторні сумішеві з ВКД спричинило різке збільшення "виробництва" таких бензинів і створення потужних схем ухилення від оподаткування, що призвело до значного зменшення надходжень акцизного збору до бюджету, внаслідок чого пільгову ставку було скасовано Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України".

Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.06.2000 р. N 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" основним принципом державної політики у сфері ліцензування є, зокрема, захист прав, законних інтересів, життя і здоров'я громадян, захист навколишнього середовища та забезпечення безпеки держави.

Водночас діяльність нафтопереробної промисловості, від якої багато в чому залежить як стан навколишнього середовища, так і надходження до державного бюджету податків, зборів та обов'язкових платежів, а звідси й забезпечення безпеки держави, не підлягає ліцензуванню.

Таким чином, одночасне існування пільгової ставки акцизного збору на бензини моторні сумішеві з добавками на основі біоетанолу в розмірі 42 євро за 1000 кг поряд з повною ставкою акцизного збору на бензини моторні сумішеві з ВКД і відсутність ліцензування виробництва таких бензинів може призвести знову до домінуючого їх виготовлення та створення схем ухилення від оподаткування акцизним збором.

Крім того, Законом N 398-V внесено зміни до Закону України від 24.05.96 р. N 216/96-ВР, "Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби" та включено до переліку підакцизних товарів кузови (включаючи кабіни) для моторних транспортних засобів товарних позицій 8701-8705 УКТ ЗЕД ( 2371г-14 ) і встановлено ставки акцизного збору з одиниці продукції, а саме: 200 грн. на нові та 4000 грн. - на ті, що були в користуванні.

За такою ставкою оподатковуватимуться не тільки кузови, які імпортуються, а й ті, які виробляються та реалізуються на території України. Водночас відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 18-92 "Про акцизний збір" обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для виробництва підакцизних товарів, за винятком нафтопродуктів, не оподатковуються акцизним збором, тому кузови (включаючи кабіни) для моторних транспортних засобів товарних позицій 8701-8705 УКТ ЗЕД ( 2371г-14 ), вироблені на території України, у разі використання їх для виготовлення моторних транспортних засобів звільнятимуться від оподаткування акцизним збором.

Законом N 398-V також внесено зміни до Закону N 313/96-ВР, якими встановлено диференційовані ставки акцизного збору на дизельне паливо залежно від вмісту масової частки сірки: понад 0,2% - 45 євро за 1000 кг, до 0,2% - 35 євро, не більше 0,035% - 30 євро, не більше 0,005% - 20 євро.

Тобто для виробників екологічно більш чистого дизельного палива встановлено меншу ставку акцизного збору, що стимулюватиме його виготовлення та сприятиме зменшенню шкідливих викидів в атмосферу.

Крім того, з метою запобігання створенню схеми ухилення від оподаткування за більш низькою ставкою у Прикінцевих положеннях Закону N 398-V встановлено, що зазначена норма набирає чинності після затвердження Кабінетом Міністрів України правил обліку, зберігання та реалізації дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки.

Отже, Законом N 398-V встановлено норми щодо вдосконалення законодавства з питань акцизного збору і контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів, спрямовані на забезпечення виконання показників бюджету України на 2007 р..

Плата за землю та місцеві податки і збори

Місцеві податки і збори

Законом N 398-V продовжено дію експерименту щодо справляння запроваджених у 2003 р. Верховною Радою АР Крим за погодженням з Кабінетом Міністрів України окремих місцевих зборів (збору на розвиток рекреаційного комплексу в АР Крим та збору на розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим). Зазначений експеримент введено в дію Законом про Державний бюджет України на 2003 р. ( 380-15 ) і щорічно його дія продовжується.

Порядок справляння місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених ст. 15 Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування", у 2007 р. не змінюється.

Земельний податок

Відповідно до п. 5 Закону N 398-V внесено зміни до п. 4 частини першої ст. 12 Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" (за текстом - Закон N 2535-XII), а саме: "вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів" звільняються від сплати земельного податку. Слід зазначити, що такі заклади щорічно звільнялися від сплати земельного податку законами України про державний бюджет, а Законом N 398-V цю норму закріплено у Законі N 2535-XII.

На відміну від попереднього року, в 2007 р. від сплати земельного податку звільняються вітчизняні заклади фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. У 2006 р. від сплати земельного податку звільнялися заклади фізичної культури та спорту, які утримуються не за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів за умови підтвердження віднесення їх до вищезазначених закладів органами статистики, а також у 2006 р. звільнялися від сплати земельного податку спортивні бази олімпійської та параолімпійської підготовки за Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2006 р. N 881.

Статтею 67 Закону N 489-V встановлено, що у 2007 р. по населених пунктах, грошову оцінку земель яких не проведено, застосовуються ставки земельного податку, встановлені частиною другою ст. 7 Закону N 2535-XII, збільшені в 3,1 раза.

Зазначена норма передбачена останнім абзацом ст. 7 Закону N 2535-XII, який визначає, що встановлені частиною другою цієї статті ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Отже, по землях населених пунктів, грошову оцінку яких не проведено, коефіцієнт індексації ставок земельного податку в 2007 р. не змінився і залишився на рівні 2006 р. у розмірі 3,1.

Частиною другою ст. 67 Закону N 489-V також визначено, що по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 01.01.2007 р., застосовуються ставки земельного податку, встановлені ст. 6 та частиною першою ст. 7 Закону N 2535-XII.

Відповідно до ст. 23 Закону N 2535-XII грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. N 783.

Відповідно до постанови N 783 коефіцієнт індексації безпосередньо залежить від середньорічного індексу інфляції за попередній рік.

На виконання постанови N 783 Державний комітет України по земельних ресурсах листом від 10 січня 2007 року N 14-22-6/20 повідомив Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські головні управління земельних ресурсів про те, що грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.96, та грошова оцінка сільськогосподарських угідь, яка проведена станом на 01.07.95, підлягає індексації станом на 01.01.2007 на коефіцієнт 2,551, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1996 рік - 1,703, за 1997 рік - 1,059, за 1998 рік - 1,006, за 1999 рік - 1,127, за 2000 рік - 1,182, за 2001 рік - 1,02, за 2005 рік - 1,035. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003 та 2004 роки не індексувалась.

Оскільки коефіцієнт індексації, який розраховано виходячи із середньорічного індексу інфляції за 2006 рік - 109,1% відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою N 783, не перевищує одиниці, грошова оцінка земель станом на 01.01.2007 за 2006 рік не індексується.

Разом з тим необхідно врахувати, що згідно з Прикінцевими положеннями Закону N 2535-XII у 2007 році підприємства:

по виробництву автомобілів, автобусів і комплектуючих виробів до них, діючі відповідно до Закону України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" ( 535/97-ВР );

суднобудівної промисловості, визначені відповідно до статті 1 Закону України "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні" ( 1242-14 ), -

користуються пільгою по сплаті земельного податку на рівні 25 відсотків від суми земельного податку, обчисленого відповідно до Закону N 2535-XII.

З метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом N 489-V ст. 71 цього Закону зупинено на 2007 р. дію: статей 3, 22 Закону N 2535-XII, а також частини четвертої ст. 21 Закону України від 06.10.98 р. N 161-XIV "Про оренду землі" в частині централізації орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, на спеціальних бюджетних рахунках, а також щодо її розподілення та використання.

Рентні платежі

Рентна плата за природний газ, нафту та газовий конденсат, що видобуваються в Україні Законом N 489-V (п. 12 ст. 2) визначено, що рентна плата за природний газ, нафту та газовий конденсат, що видобуваються в Україні, у 2007 р. зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.

Прикінцевими положеннями Закону N 398-V (п. 1) встановлено норми щодо справляння у 2007 р. рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат.

Рентна плата за природний газ (у тому числі і нафтовий (попутний) газ) становить:

50 грн. - за 1000 м кв. видобутого природного газу (у тому числі і нафтового (попутного) газу), крім обсягів природного газу (у тому числі і нафтового (попутного) газу), видобутого із морських родовищ;

40 грн. - за 1000 м кв. видобутого природного газу (у тому числі і нафтового (попутного) газу) з покладів, які повністю залягають на глибині понад 5000 м, крім обсягів природного газу (у тому числі і нафтового (попутного) газу), видобутого із морських родовищ;

0 грн. - за 1000 м кв. видобутого природного газу (у тому числі і нафтового (попутного) газу) із морських родовищ.

Слід зазначити, що порівняно з 2006 р. у 2007 р. ставки дещо збільшилися, зокрема, по рентній платі за природний газ (у тому числі і нафтовий (попутний) газ), видобутий з покладів, які залягають на глибині до 5000 м, збільшились з 30,6 грн. до 50 грн. за 1000 м кв., понад 5000 м - з 15 до 40 грн. за 1000 м кв. При обчисленні рентної плати за видобутий природний газ із морських родовищ у 2007 р. застосовується нульова ставка. У 2006 році ці обсяги не були включені до об'єкта оподаткування.

Розмір рентної плати за нафту у 2007 р. становить:

1090 грн. - за 1 т нафти, видобутої з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 м;

404 грн. - за 1 т нафти, видобутої з покладів, які повністю залягають на глибині понад 5000 м.

Слід зазначити, що у 2006 р. була інша диференціація ставок рентної плати за нафту для покладів, що залягають на глибині до 4000 м, від 4000 м до 5000 м та понад 5000 м, і розмір ставок рентної плати становив, відповідно, 876,17 грн., 550 грн. та 325 грн. за 1 т видобутої нафти.

Рентна плата за газовий конденсат у 2007 р. становить:

1090 грн. - за 1 т газового конденсату, видобутого з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 м;

404 грн. - за 1 т газового конденсату, видобутого з покладів, які повністю залягають на глибині понад 5000 м.

Тобто у 2007 р. ставки рентної плати за газовий конденсат такі самі, як і по рентній платі за нафту. Порівняно з минулим роком ставки рентної плати за газовий конденсат також збільшено: з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 м, - з 876,17 грн. до 1090 грн., а з покладів, які залягають на глибині понад 5000 м, - з 325 грн. до 404 грн. за 1 т газового конденсату.

При цьому на відміну від попереднього року в 2007 р. включені до об'єкта оподаткування рентною платою за газовий конденсат обсяги газового конденсату, видобуті з морських родовищ.

Законом N 398-V встановлено, що протягом 2007 р. у кожному звітному (податковому) періоді до затверджених цим Законом ставок рентної плати за нафту застосовується коригуючий коефіцієнт, який визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та враховує динаміку зміни цін на нафту щодо встановленого цим порядком базового періоду.

Слід зазначити, що в 2006 р. коригуючий коефіцієнт застосовувався не лише до ставок рентної плати за нафту, а й до ставок рентної плати за газовий конденсат.

Закон N 398-V зупиняє дію Закону України від 05.02.2004 р. N 1456-IV "Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат", який визначає розміри та порядок сплати рентних платежів за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат в Україні, контроль за правильністю їх обчислення і сплати та відповідальність платників таких платежів. Слід зазначити, що дія цього Закону щороку зупинялася законом України про державний бюджет з моменту його прийняття.

Рентна плата за транспортування трубопровідним
транспортом територією України природного газу, нафти,
нафтопродуктів та аміаку

Відповідно до пунктів 23-25 статті 2 Закону N 489-V у 2007 р. рентна плата за транспортування трубопровідним транспортом територією України природного газу, нафти, нафтопродуктів та аміаку зараховується до загального фонду Державного бюджету України.

Законом N 398-V у 2007 р. не змінюється існуючий порядок справляння рентної плати за транспортування трубопровідним транспортом територією України природного газу, нафти, нафтопродуктів та аміаку. Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону N 398-V лише встановлено ставки рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат на 2007 р.

Рентна плата за транзитне транспортування природного газу - 1,67 грн. за 1000 м кв. газу на кожні 100 км відстані.

Рентна плата за транспортування нафти магістральними нафтопроводами - 4,5 грн. за 1 т нафти, що транспортується.

Рентна плата за транспортування нафтопродуктів магістральними нафтопродуктопроводами - 4,5 грн. за 1 т нафтопродуктів, що транспортуються.

Рентна плата за транзитне транспортування аміаку - 5,1 грн. за 1 т на кожні 100 км відстані.

Слід звернути увагу, що на відміну від попереднього року ставка рентної плати за транспортування нафтопродуктів магістральними нафтопродуктопроводами становить 4,5 грн. за 1 т нафтопродуктів, що транспортуються, а не за 10 т, як було у 2006 р. Ставка рентної плати за транзитне транспортування природного газу залишилася на рівні минулого року. А ставку рентної плати за транзитне транспортування аміаку збільшено з 3,7 грн. до 5,1 грн. за транспортування 1 т на кожні 100 км відстані.

Сплата зазначених платежів здійснюється щодекади (15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного місяця), виходячи з обсягів природного газу, нафти, нафтопродуктів та аміаку, що транспортуються територією України, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків).

Розрахунки з рентної плати за транзитне транспортування природного газу, аміаку територією України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами подаються до органів стягнення протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума рентної плати, нарахована за звітний період і не внесена в установлений термін (протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну для подання податкової декларації), сплачується до Державного бюджету України з нарахуванням пені у порядку, встановленому Законом України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок
державного бюджету

Законом N 398-V, як і у попередньому році, запроваджено застосування у 2007 р. до нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету, коефіцієнта, який становить 2,11 (у 2006 р. коефіцієнт становив 1,94).

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету в 2007 р., зараховується до Державного бюджету України (п. 6 ст. 2 та п. 23 ст. 8 Закону N 489-V.

Плата за користування надрами для видобування
корисних копалин

Пп. 5 п. 3 Прикінцевих положень Закону N 398-V запроваджуються базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком N 1 до цього Закону, який є його невід'ємною частиною.

З метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом N 398-V пп. 9 п. 3 Прикінцевих положень цього Закону на 2007 р. зупинено дію частини шостої ст. 30 Кодексу України про надра ( 132/94-ВР ) (в частині встановлення Кабінетом Міністрів України базових і диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин).

Слід зазначити, що протягом останніх років нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин щорічно затверджувалися законами про держбюджет на відповідний рік, в 2007 р. платники обчислюватимуть суму плати за користування надрами для видобування корисних копалин за нормативами, затвердженими Законом N 398-V, які порівняно з минулим роком щодо більшості корисних копалин не змінилися. Виняток становлять такі корисні копалини, як сировина для облицювальних матеріалів та камінь будівельний.

Так, у 2007 р. норматив плати за користування надрами для сировини для облицювальних матеріалів становить 3% до вартості блочної продукції в розрахунку на обсяг погашених запасів, у 2006 р. він становив 30 грн. за 1 м кв.

Щодо каменю будівельного, то у 2006 р. норматив становив 2,0 грн. за 1 м кв., у 2007 р. об'єкт оподаткування розділено і нормативи встановлено у розмірі:

2,0 грн. - за 1 м кв. для каменю будівельного, за винятком каменю будівельного (як сировини) для подальшого подрібнення для отримання щебеневої продукції;

1,0 грн. - за 1 м кв. для піщано-гравійної сировини, у тому числі за видобування каменю будівельного (як сировини) для подальшого подрібнення для отримання щебеневої продукції.

Ресурсні та неподаткові платежі

Збір за спеціальне водокористування

Прикінцевими положеннями Закону N 398-V (пп. 6 п. 3) запроваджуються у 2007 р. нормативи збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод, води для потреб гідроенергетики, поверхневих вод для потреб водного транспорту (крім стоянкового, службово-допоміжного і буксирного флотів) та використання поверхневих і підземних вод для потреб рибництва згідно з додатком N 2 до цього Закону, який є його невід'ємною частиною.

Слід нагадати, що п. 8 ст. 14 Водного кодексу України від 06.06.95 р. N 213/95-ВР визначено, що нормативи збору за спеціальне водокористування затверджуються постановами Кабінету Міністрів України. Проте у зв'язку з тим, що у 2006 р. ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2006 р. було визнано недійсними постанови Кабінету Міністрів України, які змінювали нормативи збору за спеціальне водокористування, то з метою уникнення подібних прецедентів у 2007 р. пп. 9 п. 3 Прикінцевих положень Закону N 398-V зупиняється дія п. 8 ст. 14 Водного кодексу України (в частині встановлення Кабінетом Міністрів України нормативів збору за спеціальне водокористування, крім встановлення нормативів збору, який справляється за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти).

Нові нормативи збору за спеціальне водокористування порівняно з нормативами, що застосовувались минулого року, збільшились.

Але з метою зменшення навантаження на населення за споживання води, опалення тощо Законом N 398-V встановлено понижуючі коефіцієнти:

до нормативів збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих вод басейнів річок та підземних вод підприємствами житлово-комунального господарства застосовується коефіцієнт 0,3;

для теплоелектростанцій з прямоточною системою водоспоживання збір за обсяг поверхневої води, пропущеної через конденсатори турбін для охолодження конденсату, обчислюється із застосуванням коефіцієнта 0,005.

Порядок обчислення і сплати збору за спеціальне водокористування у 2007 р. не змінюється.

Таким чином, платники, що здійснюють спеціальне водокористування починаючи з січня 2007 р., обчислюватимуть податкові зобов'язання за 2007 р. із застосуванням нормативів збору за спеціальне водокористування згідно з додатком N 2 до Закону N 398-V.

Збір за забруднення навколишнього природного
середовища

Законом N 489-V встановлено розподіл збору за забруднення навколишнього природного середовища. У 2007 р. збір та грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються у співвідношенні:

65% - до спеціального фонду Державного бюджету України (п. 21 ст. 8);

35% - до спеціального фонду місцевих бюджетів, у тому числі: до місцевих (сільських, селищних, міських) - 10%, обласних та республіканського АР Крим - 25%, Київського та Севастопольського міських - 35% (п. 5 ст. 59).

Відповідно, Законом N 489-V дію частини четвертої ст. 46 Закону України від 25.06.91 р. N 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" (в частині розподілу збору за забруднення навколишнього природного середовища) на 2007 р. зупинено.

Слід зазначити, що такий розподіл був і в попередньому році. Зазначений розподіл здійснюють територіальні органи Державного казначейства України, а платники збору за забруднення навколишнього природного середовища, як і раніше, перераховують суми збору одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2003 р. N 402 "Про внесення змін у додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" були змінені нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища та запроваджено з 2003 року застосування коефіцієнтів до нормативів цього збору. Так, у 2003 р. коефіцієнт становив 0,8, у 2004 р. - 1, у 2005 р. - 1,082, у 2006 р. - 2,373.

Постановою Кабінету Міністрів від 18.10.2006 р. N 1423 "Про внесення зміни у додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору та визнання таким, що втратив чинність, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2003 р. N 402" (далі - Постанова N 1423) запроваджено з 01.01.2007 р. індексацію нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища за формулою:

Ні = Нп х І/100, де Ні - проіндексований норматив збору у поточному році, гривень за 1 тонну (1 одиницю); Нп - базовий норматив збору, гривень за 1 тонну (1 одиницю); І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація нормативів збору не проводиться. Під час проведення індексації базовими вважаються значення нормативів збору на 31.12.2006 р., а для нововведених нормативів - на 31 грудня року їх введення.

Слід зазначити, що з 01.01.2004 р. щороку наростаючим підсумком аналогічно за такою ж формулою проводиться індексація нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів, збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, нормативів плати за користування надрами, крім затверджених у відсотках до вартості корисних копалин та нормативів плати за видобування вугілля, та з 01.01.2007 р. нормативів збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

Таким чином, за 2006 р. нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища обчислюються із застосуванням коефіцієнта 2,373, як це робилося за I квартал, півріччя та 9 місяців цього року.

Починаючи з I кварталу 2007 р. нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища будуть індексуватися на індекс споживчих цін (індекс інфляції) - 111,6 відс. за формулою, визначеною постановою N 1423, при цьому за базові нормативи буде братися значення нормативів збору на 31.12.2006 р., обчислені з коефіцієнтом 2,373.

Плата за оренду державного та комунального майна

Статтею 118 Закону N 489-V встановлено, що в 2007 р. передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кабінету Міністрів України надано право затверджувати індикативні ставки орендної плати для державного та комунального майна, яке передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до 01.01.2007 р. (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми.

Згідно із Законом N 489-V у 2007 р. плата за оренду державного та комунального майна є складовою доходів спеціального та загального фондів державного бюджету.

Щодо плати за оренду майна (крім військового майна і майна НАН України та галузевих академій наук), що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок держбюджету, то п. 32 ст. 2 Закону N 489-V встановлено, що 50% цієї плати спрямовується до загального фонду держбюджету (у попередньому році розмір цієї плати становив 47% - до загального фонду держбюджету та 3% - до спеціального фонду держбюджету).

Пунктом 41 ст. 2 визначено, що плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна (крім надходжень, визначених п. 32 ст. 2 Закону N 489-V у повному обсязі підлягає перерахуванню до загального фонду держбюджету (у 2006 р. плата перераховувалась у розмірі 97% - до загального фонду та 3% - до спеціального фонду Держбюджету України).

Власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ НАН України і галузевих академій наук), які утримуються за рахунок коштів держбюджету, в тому числі плата за оренду військового майна, майна НАН України і галузевих академій наук та 50% плати за оренду іншого майна, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок коштів держбюджету, відповідно до п. 16 ст. 8 Закону N 489-V у повному обсязі перераховуються до спеціального фонду Державного бюджету України.

Збір за проведення гастрольних заходів

Відповідно до Закону N 489-V збір за проведення гастрольних заходів у 2007 р. зараховується у співвідношенні: 70% - до загального фонду Державного бюджету України (п. 22 ст. 8 цього Закону); 30% - до загального фонду місцевих бюджетів (п. 9 ст. 59 цього Закону).

Така норма діяла і в попередньому році. Зазначений розподіл здійснюють територіальні органи Державного казначейства України, а платники за проведення гастрольних заходів перераховують суми збору одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства України.

Податок з доходів фізичних осіб

Зміни до Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV
"Про податок з доходів фізичних осіб" (за текстом -
Закон N 889-IV), які набрали чинності
з 1 січня 2007 року, у запитаннях та відповідях.

Питання. Яка ставка оподаткування доходів фізичних осіб діє з 1 січня 2007 року?

Відповідь. Ставки оподаткування певних видів доходів встановлено ст. 7 Закону N 889-IV. Так, згідно з п. 7.1 цієї статті ставка податку становить 15% об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 та 7.3.

Ставка податків становить подвійний розмір ставки, визначеної п. 7.1 ст. 7, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім виграшу в державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону N 889-IV.

Водночас, п. 22.3 ст. 22 Прикінцевих положень Закону N 889-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена п. 7.1 ст. 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13% об'єкта оподаткування.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2007 року доходи фізичних осіб - резидентів (крім визначених у п. 7.2 ст. 7 Закону N 889-IV оподатковуються за ставкою 15%, а доходи нерезидентів (з урахуванням встановлених Законом особливостей) - за ставкою 30%.

Питання. Який з 1 січня 2007 року застосовується розмір податкової соціальної пільги та який розмір доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу?

Відповідь. Як відомо, розмір податкової соціальної пільги залежить від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року. Він протягом звітного року є незмінним незалежно від збільшення розміру мінімальної заробітної плати.

В Прикінцевих положеннях Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" зазначено, що з 2007 року податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі 100% від суми податкової соціальної пільги, визначеної у пп. 6.1.1 цього Закону. Підпунктом 6.1.1 Закону встановлено, що для будь-якого платника податку розмір податкової соціальної пільги дорівнює 50% від однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.

Оскільки Законом "Про Державний бюджет України на 2007 рік" розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2007 року встановлено на рівні 400 грн., то, відповідно, розмір "звичайної" податкової соціальної пільги дорівнює 200 грн. (400 грн. х 50%).

Відповідно, підвищена - 150% податкова соціальна пільга дорівнює 300 грн. (200 грн. х 150%). Дана підвищена пільга розповсюджується на платників податку, які є:

а) самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) платник податку, який утримує дитину-інваліда віком до 16 років, якій ще не надана група інвалідності, або дитину-інваліда I або II групи - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) платник податку, що має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину;

г) платник податку, що є вдівцем або вдовою;

д) платник податку, що є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

е) платники податку, що є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

є) платник податку, що є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

ж) платник податку, що є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів.

Податкова соціальна пільга у розмірі, що дорівнює 200%, у 2007 році становить 400 грн. (200 грн. х 200%). На цю пільгу мають право платники податку, які є:

а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 );

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Щодо розміру доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу, то нагадаємо, що податкова соціальна пільга застосовується виключно до доходу, нарахованого платнику податку протягом звітного податкового місяця у вигляді заробітної плати, і тільки за умови, що розмір такої зарплати не перевищує суми, яка дорівнює сумі прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. У 2007 році така сума становить 740 грн. (525 грн. х 1,4), де 525 грн. - прожитковий мінімум на працездатну особу, встановлений на 1 січня 2007 року.

При цьому, як виключення, граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків - платників податку, які є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником), утримує дитину-інваліда або має троє чи більше дітей віком до 18 років, визначається як 740 грн. х кількість дітей віком до 18 років.

Актуальні питання щодо оподаткування продажу
нерухомості у 2007 році

Питання 1. З продажу якої нерухомості слід сплачувати податок: тільки квартир чи якоїсь ще?

Відповідь. З 1 січня 2007 року Законом "Про податок з доходів фізичних осіб" запроваджено оподаткування доходів, одержаних громадянами від продажу власної нерухомості.

Цим Законом встановлено, що з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб нерухоме майно (нерухомість) - це об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на: будівлі та споруди, зокрема, до будівель відносяться приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями, включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об'єкти туристичної інфраструктури, квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об'єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі. Споруди - це об'єкти нерухомості, відмінні від будівель. Земля, як нерухомість, є самостійним об'єктом оподаткування.

Тобто доходи, одержані громадянами від продажу всієї зазначеної вище нерухомості, підлягають оподаткуванню.

Питання 2. Чи існують якісь пільги в оподаткуванні нерухомості?

Відповідь. Так. Слід відмітити, що Законом "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) запроваджено досить ліберальний порядок оподаткування доходів від продажу житла.

Так, якщо громадянин один раз протягом календарного року продає квартиру, або її частку, кімнату, житловий або садовий будинок (включаючи землю під ними), загальна площа яких не перевищує 100 м кв., то податок від такого продажу взагалі не буде сплачуватись.

Якщо ж площа житлової нерухомості перевищуватиме 100 м кв., то податок за ставкою 1% слід сплатити тільки з частини її вартості, яка пропорційна саме перевищенню. Тобто при продажу будинку загальною площею 150 м кв. оподаткуванню підлягатиме лише вартість 50-ти "зайвих" метрів.

Оскільки, як свідчить статистика, понад 90% житлового фонду в Україні за своєю площею, в середньому менше 100 м кв., то на практиці це означатиме, що переважна більшість громадян, які продаватимуть свої одно-двох-трикімнатні "панельки" чи "хрущевки", податок не будуть сплачувати. Проте сплата податку буде невідворотною для власників просторих апартаментів в елітних новобудовах.

Питання 3. Який розмір податку потрібно буде сплатити, якщо однією особою продаватиметься дві і більше квартири протягом року або якщо продаватиметься нежитлова нерухомість?

Відповідь. Як вже було вказано, пільгове оподаткування застосовується до першого протягом року продажу житла. Якщо протягом року громадянин продаватиме житло (квартиру, кімнату або частину квартири, житловий чи дачний будинок) удруге та більше разів, то з кожного такого продажу вже треба буде сплачувати податок за ставкою 5% з усієї (без пільгових 100 м кв.) вартості житлового об'єкта.

Щодо продажу іншої (нежитлової) нерухомості, наприклад, гаражів, магазинів, складських приміщень тощо, що належать громадянам на праві власності, то оподаткуванню за ставкою 5% підлягає вся вартість таких об'єктів, незважаючи на кількість продаж таких об'єктів у календарному році.

Щодо оподаткування продажу землі, то згідно із Законом взагалі не підлягають оподаткуванню доходи, одержані від продажу земельних паїв і земель сільськогосподарського призначення, одержаних у власність в процесі приватизації. Продаж земель іншого призначення підлягає оподаткуванню за ставкою 5%.

Питання 4. А якщо протягом року громадянин продає у першу чергу гараж, потім дачну ділянку з будинком, а потім квартиру, то як у такому випадку оподатковуватимуться одержані від таких продаж доходи?

Відповідь. Вартість гаража буде підлягати оподаткуванню за ставкою 5%, як нежитлова нерухомість, незважаючи на те, що це перший протягом року продаж. З вартості дачної ділянки податок сплачуватиметься з врахуванням площі будиночку з застосуванням пільгових 100 м кв. і ставки податку 1%. З вартості ж квартири, яка у такому випадку розглядається як другий (після садового будиночку) протягом року продаж житлової нерухомості, податок буде утримуватись з всієї суми доходу, одержаної від її продажу за ставкою 5%, без врахування пільгових 100 м кв.

Питання 5. Хто визначатиме черговість продаж протягом року: нотаріуси, самі продавці, податківці?

Відповідь. Почнемо з того, що відповідальним за правильність сплати податку Законом визначено самого платника податку. Тобто сам громадянин при нотаріальному посвідченні угод купівлі-продажу нерухомості має повідомити, який за рахунком це продаж.

Черговість продажів неважко встановити по даті нотаріального посвідчення угоди. Якщо ж одного і того ж дня посвідчуватимуться кілька угод продажу нерухомості, то черговість також легко встановити по номерах реєстрації таких угод нотаріусом. Якщо кілька таких угод здійснюється в один день, але у різних нотаріусів, то сам громадянин, як законослухняний платник податку, має повідомити нотаріуса про їх кількість. Водночас, слід відмітити, що існує Державний реєстр нерухомого майна, до якого нотаріус обов'язково звертається при оформленні угоди, з метою перевірки черговості продаж. Тому хотілось би порадити громадянам при продажу нерухомості не вдаватися до умисного перекручення інформації щодо кількості таких угод, оскільки нотаріус повідомляє про всі укладені угоди податковому органу, а податківці відслідковують і аналізують цю інформацію, і по кінці календарного року все рівно притягнуть до сплати податку тих, хто навмисно намагався зменшити своє податкове навантаження протягом року.

Питання 6. Хто саме має розраховувати суму податку: сам продавець нерухомості чи нотаріус?

Відповідь. Звичайно кожен з нас перед тим, як укласти якусь угоду, прораховує, що вона принесе, для чого підраховує свої прибутки і витрати у зв'язку з її укладанням. Крім того, Законом встановлено простий і доступний для всіх порядок розрахунку податку з доходів, одержаних від продажу нерухомості. Тому продавець нерухомості перед оформленням у нотаріуса цієї угоди має вже знати як суму одержуваного доходу, так і суму податку, яку йому слід сплатити до бюджету. Сам продавець і сплачує через установи банків суму податку до бюджету перед нотаріальним посвідченням угоди. Нотаріус лише перевіряє факт сплати податку згідно відповідного платіжного документа, який йому надасть платник податку, і повідомляє про це податковий орган.

Питання 7. Яка вартість нерухомості є базою для визначення суми податку?

Відповідь. Нотаріус не засвідчить угоду купівлі-продажу нерухомості без довідки про її оцінку. Законом встановлено, що податок розраховується виходячи з ціни, зазначеної в угоді купівлі-продажу, але не нижче оцінки, встановленої уповноваженим органом. Таким органом на даний час є БТІ. Але в довідках БТІ має вказувати не залишкову вартість нерухомості, а реальну - наближену до ринкової вартість житла, що склалась на момент продажу у даному регіоні.

Питання 8. Якщо у 2007 році буде продаватися квартира загальною площею 120 м кв., то яким чином буде розраховуватися податок з доходу від її продажу?

Відповідь. Нагадаємо, що згідно з Законом "Про податок з доходів фізичних осіб" з 1 січня 2007 року не сплачується податок з доходу, одержаного від продажу одного разу протягом року квартири, площа якої не перевищує 100 м кв. Оподаткуванню за ставкою 1% підлягає частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення.

Розглянемо конкретний приклад з продажу квартири площею 120 м кв. Припустимо, що її договірна ціна продажу становить 100 тис. у.о.

У даному прикладі оподаткуванню підлягатиме розрахункова вартість 20 м кв.

Алгоритм розрахунку:

1. Знаходиться вартість 1 м кв. У даному випадку вона становить 833 у.о. (100 тис. у.о: 120 м кв.).

2. Визначається вартість перевищення площі понад 100 м кв. (20 м кв. х 833 у.о. = 16660 у.о.)

3. Вартість перевищення (20 м кв.) у гривнях = 84133 грн. (16660 у.о. х 5,05 грн.)

4. Визначається податок з вартості перевищення: 1% х 84133 грн. = 841,33 грн.

Таким чином, при продажу квартири площею 120 м кв. слід сплатити податок у розмірі 1% від розрахунковій вартості плащі, що перевищує 100 м кв.

Оподаткування рухомого майна у 2007 р.

Питання. Чи сталися якісь зміни у 2007 році в оподаткуванні доходів громадян, які вони одержують від продажу власного рухомого майна?

Відповідь. Так. З 1 січня 2007 року в оподаткуванні доходів фізичних осіб сталися значні зміни, які торкнулися і оподаткування доходів, одержаних громадянами від продажу власного рухомого майна.

Нагадаємо, що згідно із Законом України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) рухоме майно - це все майно, відмінне від нерухомого. Порядок його оподаткування регламентується статтею 12 Закону.

Слід відмітити, що з метою оподаткування доходів від продажу майна в Законі до рухомого майна відносяться, в тому числі, автотранспортні засоби та приладдя до них, антикваріат, витвори мистецтва, такі як картини, скульптури тощо, ювелірні вироби та дорогоцінне каміння, побутова техніка, меблі, одяг, книги і таке інше.

Якщо зміни в оподаткуванні таких доходів як спадщина і подарунки значно зменшили з 2007 року податковий тягар на їх одержувачів, то в оподаткуванні рухомого майна, навпаки, запроваджено оподаткування автотранспортних засобів.

Згідно із змінами, внесеними до Закону, з 1 січня 2007 року при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

Тобто в цьому році крім плати за нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу зазначеного транспорту слід сплатити ще й 1% податку. Це при першому продажу. А при другому та кожному з наступних продаж одного з зазначених транспортних засобів слід платити вже 15% від їх вартості.

Наприклад, якщо протягом цього року одна і та ж людина продасть з нотаріальним посвідченням власні автомобіль, мотоцикл та човен, то з вартості автомобіля (перший продаж) вона сплатить 1% податку, а вже з вартості мотоцикла та човна - по 15%.

Питання. Для порівняння: який порядок оподаткування продажу рухомого майна був до цього (у 2004-2006 роках)?

Відповідь. З 1 січня 2004 року і до 1 січня 2007 року згідно із ст. 12 Закону при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року продавець звільнявся від сплати цього податку, за умови сплати (перерахування) ним суми відповідного державного мита до бюджету до або під час такого продажу.

Тобто при умові сплати державного мита, з вартості проданого 1 раз на рік автотранспортного засобу податок сплачувати було не потрібно. При другому та наступних продажах вказаних об'єктів рухомого майна вже слід було сплачувати 13% з вартості проданого автомобіля.

Питання. Якщо продається інше рухоме майно (не автотранспорт), то як воно оподатковується? Чи враховуються витрати на його попереднє придбання?

Відповідь. Дохід платника податку від продажу будь-якого іншого рухомого майна (крім зазначених видів транспортних засобів), таких як, наприклад, побутова техніка, одяг, книги, посуд, меблі тощо, протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (у 2006 році - 13%, у 2007 році - 15%).

При цьому слід відзначити, що Законом не передбачено зменшення перед оподаткуванням одержаного від продажу доходу на суму витрат, пов'язаних з попереднім придбанням рухомого майна, в т.ч. транспортних засобів. Оподатковується вся сума одержаного доходу.

Питання. Хто, де і яким чином має сплачувати податок з такого доходу: сам громадянин чи нотаріус?

Відповідь. Якщо угода купівлі-продажу рухомого майна посвідчується нотаріально, то Законом визначено, що в такому випадку податковим агентом є нотаріус. Але обов'язки нотаріуса при цьому зводяться до перевірки факту сплати громадянином-продавцем об'єктів рухомого майна податку з доходу, що ним отримується. Особою, відповідальною за сплату податку (правильність його визначення та сплату до бюджету), згідно із ст. 17 Закону є сам громадянин. Сам же продавець має вказати нотаріусу (зазначити це письмово), який за черговістю протягом поточного року в нього це продаж транспортного засобу. Надавати свідомо неправдиву інформацію немає сенсу, оскільки інформація про кожен продаж надходить до податкового органу і по кінцю року податківці все рівно встановлять істину і притягнуть до оподаткування несумлінних платників податку.

Для оформлення договору платник податку зобов'язаний здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об'єктів рухомого майна, а нотаріус - дії щодо подання інформації податковому органу.

Якщо ж об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Тобто такими податковими агентами є всі юридичні особи, включаючи біржі, комісійні магазини, авторинки тощо.

Слід зазначити, що при укладанні угод купівлі-продажу рухомого майна на біржі функції податкового агента біржа виконує тільки в частині перевірки факту сплати податку та повідомлення про це податковим органам (так як і нотаріуси), а відповідає за сплату податку сам громадянин.

Якщо громадянин продає належне йому рухоме майно юридичній особі, то вона є податковим агентом щодо виплачуваних такому громадянину доходів, тобто повинна нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок за ставкою 15%, а також направити про це податковому органу інформацію за формою N 1ДФ.

В разі продажу рухомого майна одним громадянином іншому, який згідно із Законом не є податковим агентом (не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності), то відповідно до пп. 8.2.1 Закону власник майна, який одержав дохід від його продажу, зобов'язаний включити суму такого доходу до річної податкової декларації та сплатити з нього податок.

Питання. Яка вартість проданого майна береться за базу при оподаткуванні?

Відповідь. В статті 12 Закону чітко визначено, що об'єктом оподаткування є вартість майна, яке відчужується, розрахована за звичайними цінами. Порядок визначення звичайної ціни встановлено п. 1.20 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

При продажу транспортних засобів, як правило, використовується його експертна оцінка, яка потім застосовується і органами ДАІ при постановці такого транспортного засобу на облік. Таку оцінку провадять професійні оцінники, які мають відповідні дозволи Фонду держмайна України.

Питання. А якщо один об'єкт рухомого майна обмінюється на інше рухоме майно, то як в такому випадку слід сплатити податок і кому?

Відповідь. Якщо один об'єкт рухомого майна обмінюється на інший об'єкт рухомого майна, то кожна із сторін договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, що визначається з вартості майна, яке відчужується кожною з сторін, розрахованої за звичайними цінами.

Оподаткування спадщини і подарунків з 2007 року

Одразу слід зазначити, що згідно із Законом оподаткування спадщини і подарунків провадиться у однаковому порядку і за однаковими ставками.

Оподаткування спадщини регулюється ст. 13, а подарунків - ст. 14 Закону, до яких Законом України від 19.01.2006 р. N 3378 "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо оподаткування спадщини" внесено зміни, які набувають чинності з 1 січня 2007 року.

Так, починаючи з 1 січня 2007 року при одержанні свідоцтв про право на спадщину або нотаріальному посвідченні договорів дарування спадкоємцями (обдарованими), що є членами сім'ї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення, оподаткування буде здійснюватися за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини (подарунку), тобто взагалі не буде оподатковуватися. До членів сім'ї першого ступеня споріднення згідно із ст. 1 Закону відносяться подружжя, їх діти та батьки.

При отриманні спадщини (подарунку) спадкоємцями (обдарованими), що не є членами сім'ї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення, оподаткування провадитиметься за ставкою податку, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону (5%), до будь-якого об'єкта спадщини (подарунку).

При одержанні спадщини (подарунку) від іноземця (нерезидента) застосовуватиметься ставка оподаткування, визначена п. 7.1 ст. 7 Закону, тобто 15%.

При отриманні спадщини (подарунку) у вигляді власності, визначеної в підпунктах "а", "б", "д" пункту 13.1 ст. 13 (нерухоме та рухоме майно, кошти) особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, яка позбавлена батьківського піклування, застосовуватиметься нульова ставка оподаткування до вартості такої власності.

Поряд з внесеними змінами, у 2007 році залишиться чинною норма стосовно того, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці (обдаровані), які отримали спадщину (подарунок). Тобто особи, які одержать у 2007 році спадщину чи подарунок, зобов'язані будуть до 1 квітня 2008 року подати до податкового органу за місцем своєї податкової адреси річну податкову декларацію та сплатити податок з такого доходу.

Не підлягатимуть оподаткуванню доходи як кошти або майно (майнові чи немайнові права), подаровані одним членом подружжя іншому, у межах їх частини спільної часткової чи спільної сумісної власності, а також батьками дітям, у тому числі зачатим за життя та народженим після, і дітьми батькам, у межах їх частини спільної часткової власності згідно із законом".

Крім того, нотаріус продовжує бути зобов'язаним надсилати інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину податковому органу у строки, встановлені для податкового кварталу за формою N 1ДФ (ознаки доходу 56-66).

Декларування доходів громадян у 2007 році

Питання. Хто у 2007 році має подавати річну податкову декларацію?

Відповідь. Законом "Про податок з доходів фізичних осіб", який діє з 2004 року, змінено порядок подання річних декларацій. Зараз немає загальнообов'язкового для всіх декларування річних доходів. Обов'язок щодо декларування покладено лише на осіб, які одержували у 2006 році доходи не від так званих податкових агентів, тобто не від підприємств, установ, організацій та підприємців. Таким чином, якщо ви у минулому році одержували доходи виключно від таких агентів, то подавати річну декларацію вам не потрібно.

Обов'язково мають задекларувати свої доходи за 2006 рік громадяни, які одержували іноземні доходи, спадщину, подарунки від фізосіб, матеріальну допомогу понад 680 грн. на рік, прибутки від продажу акцій та інших корпоративних прав, а також будь-які доходи, з яких при їх одержанні не було сплачено податок.

За наслідками подання декларації податківці розрахують таким особам суму податку до сплати в бюджет.

Крім того, ті, хто сплачував протягом 2006 року за навчання, перераховував пенсійні або благодійні внески, всиновлював дітей, пройшов штучне запліднення, мають право подати декларацію на податковий кредит з метою повернення частини сплаченого протягом 2006 року в бюджет податку з доходів.

Слід звернути увагу, що з 2007 року також одержали право на податковий кредит і громадяни, які сплачували протягом 2006 року проценти за іпотечними кредитами.

Питання. Куди громадянам слід подавати декларацію та у які строки?

Відповідь. Декларация подається за місцем податкової адреси платника податку, тобто за місцем реєстрації (по паспорту), або місцем переважного проживання громадянина.

Подати річну декларацію слід встигнути до 1 квітня 2007 року. Для тих, хто подає декларацію на податковий кредит, строк подання декларації триває протягом всього 2007 року.

Податківці мають всебічно сприяти поданню декларацій, надавати безкоштовно бланк декларації та допомагати в його заповненні. Тим, хто подає декларацію на податковий кредит, податківці мають допомагати провадити розрахунок сум податку до повернення.

Перед поданням декларації слід рекомендувати попередньо звернутися за телефоном до вашої податкової інспекції та додатково з'ясувати всі сумнівні для вас питання щодо порядку декларування, щоб безпосереднє подання декларації не перетворилося для вас на марне багаторазове відвідування інспекції.

Питання. Чи потрібно додавати до декларації якісь ще документи?

Відповідь. Для повного та своєчасного проведення розрахунків сум, що підлягають доплаті або поверненню з бюджету, у тому числі внаслідок застосування платниками податку права на податковий кредит, а також надання податковими органами послуг платникам податку із заповненням ними декларацій у встановленому порядку, доцільно рекомендувати платникам податку додавати до декларації копії документів, що підтверджують витрати, в т.ч. які включаються до податкового кредиту, копію довідки про ідентифікаційний код, довідки від працедавця про суми нарахованого загального оподатковуваного доходу протягом 2006 року у вигляді заробітної плати та суми нарахованого (утриманого) та перерахованого до бюджету податку з цього доходу, заяву з зазначенням банківського рахунку, на який слід повернути кошти, або щодо зарахування суми повернення у рахунок погашення інших своїх податкових зобов'язань та деякі інші, про які можна довідатись у своїй податковій інспекції.

Документи що посилаються на цей