КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ
Департамент погашення прострочених податкових зобов'язань
Погашення податкового боргу
Щороку розділом другим «Доходи Державного бюджету України» закону про бюджет врегульовуються питання щодо напрямів зарахування податків (зборів, обов'язкових платежів), які надходять до дохідної частини бюджету, в тому числі сум податкового боргу, що погашаються як самостійно платниками податків, так і за результатами застосування органами ДПС заходів з погашення (стягнення) податкового боргу, визначених чинним законодавством України, а також шляхом подання позовів до суду на звернення стягнення за рахунок активів платників податків, які мають податковий борг.
Статтями 2 та 6 Закону № 2154-VI визначено доходи загального фонду та джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 р.
За окремими винятками погашення сум податкового боргу з податків (зборів, обов'язкових платежів), нарахування і сплата яких встановлені законодавчими актами України, здійснюється в рахунок надходжень до дохідної частини загального фонду держбюджету. Основними платежами, що надходять в рахунок погашення податкового боргу і формують загальний фонд, є ПДВ, податок на прибуток підприємств, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, акцизний збір із вироблених в Україні товарів, рентна плата за нафту, газовий конденсат, що видобуваються в Україні, частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету.
Окремо слід зупинитися на нововведеннях бюджету поточного року порівняно з минулим у частині формування загального фонду держбюджету за рахунок надходжень, що контролюються підрозділами погашення прострочених податкових зобов'язань. Так, у 2010 р. податковий борг та розстрочені податкові зобов'язання з рентної плати за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні (крім рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, яка сплачується дочірньою компанією «Укргазвидобування» НАК «Нафто-газ України»), є джерелом надходжень до загального фонду держбюджету.
Не зазнала змін норма бюджетного закону щодо зарахування коштів, які надходять від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду; скарбів, які є пам'ятками історії та культури; майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування. Як і в минулому році, в бюджеті поточного року передбачено зарахування зазначених платежів до загального фонду.
Порівняно із Законом про державний бюджет на 2009 р. у Законі № 2154-VI є певні відмінності у розмежуванні сум податків (зборів, обов'язкових платежів), які надходять до дохідної частини бюджету, між загальним та спеціальним фондом.
Зокрема, джерелом формування спеціального фонду держбюджету за відповідними напрямами, визначеними Законом № 2154-VI, є надходження 74,55% збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету (крім надходжень від погашення заборгованості дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету). При цьому в 2009 р. бюджетний закон також містив зазначену норму, проте вона не виключала суми податкової заборгованості.
Водночас зазначені суми надходження від погашення заборгованості дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету, в сумі не менше ніж 170 000 тис. грн. визначено окремим рядком як джерело формування спеціального фонду. Щоправда, в цьому випадку дещо конкретизовано дані стосовно загальної суми заборгованості, яка мінімально повинна надійти до бюджету.
Надходження до спеціального фонду державного бюджету також повинні забезпечуватися за рахунок сум коштів, що сплачуються у вигляді податкового боргу та розстрочених податкових зобов'язань (у тому числі відсотків за користування податковим кредитом) НАК «Нафтогаз України» та її підприємств з податку на прибуток підприємств у сумі 3.280.265,2 тис. грн., тоді як минулого року до спеціального фонду передбачалося зараховувати суми податкової заборгованості НАК «Нафтогаз України» не тільки з податку на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності), а й ПДВ, рентної плати за транзитне транспортування природного газу. Решта сум заборгованості з цих податків у 2009 р. було визначено як джерело формування загального фонду Держбюджету України.
Слід звернути увагу на те, що безпосередньо ст. 6 Закону № 2154-VI визначено конкретну суму податкової заборгованості та розстрочених платежів, які повинні формувати дохідну частину спеціального фонду.
Така ситуація пояснюється насамперед структурою податкового боргу НАК «Нафтогаз України» та її підприємств, який у 2009 р. зменшився за окремими платежами, а в частині ПДВ взагалі був погашений у повному обсязі.
Як і в бюджеті минулого року, суми рентної плати за транзитне транспортування природного газу також повинні надходити до спеціального фонду державного бюджету.
На відміну від Закону про бюджет на 2009 р. Законом № 2154-VI чіткіше розмежовано таке джерело надходжень, як рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні, яка сплачується дочірньою компанією «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України». Так, до спеціального фонду держбюджету передбачається спрямувати лише безпосередньо сам платіж, а суми податкового боргу та розстрочених податкових зобов'язань з цього платежу є джерелом надходжень до загального фонду.
Вперше джерелом формування спеціального фонду визначено податковий борг з ПДВ та податку на прибуток державних вугледобувних підприємств і вугледобувних господарських товариств, 100% акцій яких належать державі.
Дещо новий має вигляд норма ст. 3 Закону № 2154-VI у частині застосування органами ДПС заходів стягнення до платників податків, які мають заборгованість перед бюджетами з платежів, належних державі.
Цією статтею встановлено вимогу до певної категорії підприємств щодо здійснення щомісячного продажу нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, видобутих на підставі спеціальних дозволів на користування надрами (крім обсягів, які використовуються на власні технологічні потреби), газу скрапленого - виключно на біржових аукціонах, а також усього природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку (видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами) для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за ціною, яка повинна забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат видобутку та отримання прибутку, затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики України для кожного суб'єкта господарювання, визначеного в абзаці першому частини першої ст. 3 Закону № 2154-VI.
При цьому в разі якщо ціна, за якою здійснюється реалізація нафти сирої і газового конденсату на біржових аукціонах, нижча ніж стартова ціна, встановлена згідно з абзацом другим частини першої ст. 3 Закону № 2154-VI, суб'єкти господарювання, визначені абзацом першим частини першої цієї статті, сплачують до держбюджету штраф у розмірі 100% різниці вартості, обчисленої за стартовою ціною та фактичними цінами реалізації. Стягнення таких штрафів здійснюється органами ДПС, за поданням Міністерства палива та енергетики України.
Яків законі минулого року, ст. 29 Закону № 2154-VI запроваджено на 2010 р. декілька норм щодо стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти держбюджету, та відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями відповідних органів, а також відшкодування вартості конфіскованого та безхазяйного майна, що перейшло у власність держави. Зокрема:
виконання рішення, прийнятого органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти держбюджету, здійснюється Держказначейством України за попереднім інформуванням Мінфіну України. Таке рішення про стягнення передається до Держказначейства України та виконується виключно органами Держказначейства України за черговістю надходження рішень за рахунок і в межах відповідних бюджетних асигнувань;
особливу увагу слід звернути на списання коштів з бюджету за рішеннями судів щодо відшкодування вартості конфіскованого та безхазяйного майна, що перейшло у власність держави, для юридичних осіб. Таке списання здійснюється в розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна.
При цьому в разі списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти місцевих бюджетів, застосовується порядок, аналогічний тому, що визначений для списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України.
Окремо слід зазначити про напрямки використання коштів спеціального фонду держбюджету на 2010 р. Так, ст. 33 Закону № 2154-VI встановлено, що в 2010 р. кошти, отримані до спеціального фонду Держбюджету України згідно з окремими пунктами статей 6, 20 та 32 цього Закону, спрямовуються виключно на конкретні цілі. Зокрема, на розвиток мінерально-сировинної бази передбачено кошти, які надходять до спеціального фонду Держбюджету у вигляді збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету, та надходження від погашення заборгованості дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з цього платежу у визначених Законом розмірах.
Для формування ресурсу на виплату субвенцій з держбюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот використовуються кошти, що надходитимуть до спеціального фонду від погашення податкового боргу та сплати розстрочених податкових зобов'язань (у тому числі відсотків за користування податковим кредитом) НАК «Нафтогаз України» та її підприємств з податку на прибуток підприємств у сумі 3,280,265,2 тис. грн.
Крім того, ще одним джерелом виплати зазначених субвенцій є сплачені суми рентної плати за транзитне транспортування природного газу та рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, яка сплачується дочірньою компанією «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (крім податкового боргу та розстрочених податкових зобов'язань з цього платежу).
На погашення простроченої заборгованості за спожиту в минулих періодах електричну енергію державних вугледобувних підприємств, у тому числі підприємств, які готуються до ліквідації, та вугледобувних господарських товариств, 100% акцій яких належать державі, Законом № 2154-VI передбачається використати кошти від погашення податкового боргу з ПДВ та податку на прибуток вищезазначених державних підприємств і товариств.
Проблематика наявних сум податкового боргу наведених категорій підприємств зумовлена існуючою в Україні системою формування цін на вугільну продукцію і газ та послуги, що надаються населенню для забезпечення їх нормальної життєдіяльності побутового рівня. В цьому випадку маємо ситуацію, за якої ціна продажу енергоносіїв та наданих послуг населенню є заздалегідь меншою від собівартості такої продукції та послуг.
Тому Закон № 2154-VI дає можливість через проведення вищенаведених взаєморозрахунків забезпечити погашення податкового боргу найскладнішої категорії боржників, особливо підприємств нафтогазового комплексу та вугільної галузі. Для цього в бюджеті визначено відповідну суму асигнувань у розмірі щонайменше 4,3 млрд. грн., що є значним резервом у погашенні податкових боргів та дає сподівання на їх суттєве скорочення.
При цьому на проведення зазначених клірингових розрахунків для підприємств нафтогазового комплексу виділено найбільшу суму (понад 3 млрд. грн.), а для забезпечення таких взаєморозрахунків необхідний відповідний порядок взаємодії різних органів виконавчої влади та безпосередньо учасників розрахунків.
З цією метою Законом № 2154-VI доручено Кабінету Міністрів України встановити порядок проведення таких розрахунків та розподілу зазначеної субвенції в розрізі місцевих бюджетів.
Оскільки проведення аналогічних взаєморозрахунків практикувалось у попередніх бюджетних роках, зупинимося на загальних принципах проведення цих розрахунків, які можуть знайти своє відображення у відповідному порядку, а саме:
розрахунки повинні провадитися на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків, що укладаються між надавачами послуг та іншими підприємствами - учасниками розрахунків;
для участі у проведенні розрахунків визначається обсяг заборгованості, який повинен розраховуватися надавачами послуг на підставі та в межах підтвердних документів, одним з яких буде довідка про розмір податкової заборгованості до держбюджету, засвідчена підписом керівника органу ДПС і скріплена печаткою зазначеного органу;
При цьому до сум податкової заборгованості можуть включатися і суми діючих на дату складання довідки розстрочень (відстрочень). Такими розстроченнями (відстроченнями) можуть бути ті, що надані відповідно до ст. 18 Закону № 2181- ІІІ, Закону № 2343-ХІІ, а також у разі наявності суми податкової заборгованості, раніше реструктурованої згідно із Законом № 2711-IV. Однак розстрочені суми податкових зобов'язань відповідно до ст. 14 Закону № 2181-ІІІ до зазначеної довідки не включаються.
Для визначення сум додаткових податкових зобов'язань, які в подальшому мають бути погашені за цим порядком, учасники розрахунків повинні разом з податковою декларацією надати для погодження органу ДПС довідку про суму додаткового податкового зобов'язання, яке виникає в результаті виконання ст. 38 Закону № 2154-VI, що включені до цієї декларації;
регіональні фінансові підрозділи всіх рівнів на підставі поданих документів складають зведені реєстри договорів про організацію взаєморозрахунків і подають їх Мінфіну України, який визначає обсяг субвенції з держбюджету і приймає рішення про перерахування цієї субвенції;
Держказначейство України перераховує субвенцію на відповідні рахунки своїх регіональних органів для розподілу між відповідними бюджетами та учасниками розрахунків;
для проведення розрахунків усі учасники розрахунків відкривають рахунки в органах Держказначейства України в порядку, визначеному Держказначейством;
учасники розрахунків у графі платіжного доручення «Призначення платежу» додатково зазначають: «Стаття 38 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Законом № 2154-VI також визначено положення, які впливають на формування дохідної частини місцевих бюджетів та пов'язані з виконанням підрозділами погашення прострочених податкових зобов'язань своїх функцій.
Зокрема, ст. 34 Закону № 2154-VI, як і минулого року, до доходів загального фонду місцевих бюджетів у поточному році передбачено зарахувати кошти від реалізації безхазяйного майна (у тому числі такого, від якого відмовився власник або отримувач), знахідок, спадкового майна (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття), майна, одержаного територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, а також валютних цінностей і коштів, власники яких невідомі.
Крім того, згідно з цією статтею до доходів загального фонду місцевих бюджетів спрямовуються кошти, що надходять в рахунок погашення податкового боргу з таких платежів:
податку з доходів фізичних осіб;
фіксованого податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (крім частини цього податку, що зараховується до Пенсійного фонду України), що спрямовується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для податку з доходів фізичних осіб;
акцизного збору із вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів), що сплачується платниками, зареєстрованими в АР Крим, - до доходів бюджету АР Крим, у тому числі тих, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;
єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва (крім частини цього податку, що зараховується до Пенсійного фонду України, та відрахувань на обов'язкове соціальне страхування) та у повному обсязі - з фіксованого сільськогосподарського податку;
державного мита в частині, що належить відповідним місцевим бюджетам;
плати за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад;
плати за землю, що зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України;
місцевих податків і зборів, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;
частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету в порядку, визначеному Верховною Радою АР Крим, відповідними місцевими радами;
податку на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада АР Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, що зараховується відповідно до бюджету АР Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів.
Джерелом формування спеціального фонду місцевих бюджетів ст. 47 Закону № 2154-VI визначено в тому числі суми податкових боргів з таких податків (зборів, обов'язкових платежів).
1. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що зараховується у розмірі 30% до бюджету АР Крим і обласних бюджетів та 70% - до бюджету м. Сімферополя і бюджетів міст - обласних центрів у разі реєстрації транспортних засобів на території цих міст; 50% - до бюджету АР Крим і обласних бюджетів та 50% - до міських, селищних і сільських бюджетів у разі реєстрації транспортних засобів на відповідній території.
2. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зареєстрованих у м. Києві, зараховується у розмірі 70% до міського бюджету м. Києва та 30% до обласного бюджету Київської області, а зареєстрованих у м. Севастополі - у повному обсязі до міського бюджету м. Севастополя.
3. Плата за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами).
При цьому кошти, що надходитимуть у рахунок погашення податкового боргу за вищенаведеними п. 2 джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів, використовуватимуться на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг у населених пунктах, що належать до комунальної власності, а також на потреби дорожнього господарства за напрямами, визначеними відповідно Верховною Радою АР Крим, обласними, міськими, селищними та сільськими радами.
Зауважимо, що на період підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу в Україні до міських бюджетів приймаючих міст обласного значення зараховуватимуться 100% сум, що надходять у рахунок погашення податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зареєстрованих у цих містах.
Також слід зазначити, що нормою ст. 61 Закону № 2154-VI запроваджено низку заборонних положень. Зокрема, на 2010 р. продовжено заборону надання відстрочень термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами).
Відповідно до ст. 14 Закону № 2181-ІІІ органам ДПС надано право переносити терміни сплати податків за двома різними процедурами - відстрочення та розстрочення.
Оскільки Законом № 2154-VI заборонено тільки відстрочення податкових зобов'язань, то платники податків мають підстави для звернення до органів ДПС для отримання в 2010 р. розстрочення з усіх видів податків (зборів, обов'язкових платежів), що зараховуються до будь-яких бюджетів.
Звертаємо увагу на відмінності цієї норми Закону № 2154-VI від аналогічних норм бюджетного законодавства минулих років. Так, неоднаково бюджетними законами заборонялося проводити реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), надання відстрочення термінів її сплати, крім надання розстрочення протягом бюджетного року із заборгованості (недоїмки).
Відсутність у 2010 бюджетному році заборони списання податкової заборгованості стосується також і безнадійних податкових боргів, визначених пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181-ІІІ, а саме:
податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю активів банкрута;
податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством; померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством; понад 720 днів перебуває у розшуку;
податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону.
Отже, вищенаведені безнадійні податкові борги списуватимуться на загальних підставах.
Тому коротко слід зупинитися на основних принципах виконання положень чинного законодавства в частині списання безнадійних податкових боргів. Так, списання безнадійного податкового боргу здійснюється в межах відповідного переліку платежів, зокрема:
податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування яких покладено на відповідні контролюючі органи згідно із законодавством;
усіх видів пені та штрафних санкцій, що зараховуються до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів (у тому числі пені та штрафних санкцій, нарахованих за порушення термінів розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності), а також плати (процентів) за наданий податковий кредит, нарахованих платникам податків на податковий борг, який визнано безнадійним відповідно до Закону № 2181-ІІІ;
пені та сум штрафних санкцій, нарахованих на податковий борг, який визнано безнадійним згідно з цим Законом, за період з дня виникнення безнадійного податкового боргу до дня прийняття рішення про списання.
Суми безнадійного податкового боргу, які підлягають списанню органами ДПС, визначаються виходячи з даних карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах ДПС в установленому порядку, станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається дата, визначена в даних відповідних органів, наприклад для безнадійного податкового боргу за термінами давності - це 1095 календарний день від дня узгодження податкового зобов'язання (рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) на підставі даних обліку). В такому випадку відлік строку давності (1095 календарних днів) розпочинається з дати відображення в картках особових рахунків сум податкового боргу, тобто від фактичної дати виникнення такого податкового боргу, з урахуванням сум податкового боргу, які залишилися несплаченими на 1096 день.
Для списання безнадійного податкового боргу платник податків повинен звернутися з відповідною заявою до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу або за місцем своєї реєстрації (якщо контролюючим є податковий орган), а в окремих випадках, визначених наказом № 103, списання може здійснюватися без такої заяви.
Списання безнадійного податкового боргу можливо також щодо тих податків (зборів, обов'язкових платежів), контроль за сплатою яких встановлено за іншими контролюючими органами, які не є податковими (митні органи, органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування).
В такому випадку цей контролюючий орган, що не є податковим, повинен звернутися до податкового органу за місцем реєстрації платника податків або за місцем обліку такого податкового боргу та надати довідку про наявність безнадійного податкового боргу, яку оформлено на бланку відповідного контролюючого органу, і копії документів, згідно з якими податковий борг визнано безнадійним.
Списання безнадійного податкового боргу здійснюється щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації за звітний (податковий) квартал.
Зазначені випадки поширюються на всі види податків, зборів (обов'язкових платежів) незалежно від базового податкового (звітного) періоду, за який вони сплачуються (місяць, квартал, календарне півріччя, календарний рік).
Проте у преамбулі Закону № 2181-ІІІ зазначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом № 2343-XІІ.
Тому якщо стосовно платника податків розпочато процедуру банкрутства і в цей період його податковий борг визначається безнадійним, такий борг не підлягає списанню на підставі ст. 18 Закону № 2181-III. Питання списання безнадійного податкового боргу в такому випадку може бути вирішено лише за умови затвердження судом ліквідаційного балансу боржника.
Перелік використаних нормативних документів
Закон України № 2154-VI від 27.04.2010 р. «Про Державний бюджет України на 2010 рік»
Закон України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 2343-ХІІ від 14.05.92 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 30.06.99 р. № 784-XIV, зі змінами та доповненнями)
Закон України № 2711-IV від 23.06.2005 р. «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (зі змінами та доповненнями)
Наказ ДПА України № 103 від 14.03.2001 р. «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» (зареєстровано в Мін'юсті України 10.01.2002 р. за № 16/6304, зі змінами та доповненнями)
Володимир ТАРАСЕНКО,
заступник директора Департаменту
“Вiсник податкової служби України” № 18 травень 2010 р.
передплатнi iндекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)