ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
РІШЕННЯ
14.05.2010 N 363
Про відмову в погодженні
проекту регуляторного акта
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у відповідності до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ) розглянув проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав інвесторів)" /далі - проект Закону/, який надісланий на погодження разом з доданими до нього документами листом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 01.04.2010 N 22/01/4950.
За результатами здійсненого аналізу встановлено, що при підготовці та поданні на погодження проекту Закону розробником не дотримано вимог статей 4 та 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ) /далі - Закон/.
Так, прийняття проекту Закону здійснюється не у відповідності з принципом передбачуваності державної регуляторної політики, тобто послідовності регуляторної діяльності, відповідності її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.
Зокрема, представлений проект Закону не включений до Плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів у 2010 році Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ) регуляторний орган затверджує план діяльності з підготовки ним проектів регуляторних актів на наступний рік не пізніше 15 грудня поточного року.
Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений вищезазначеним Законом України ( 1160-15 ).
Якщо регуляторний орган готує проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.
Крім того, зауважуємо, що стаття 5 Закону ( 1160-15 ) вимагає при здійсненні державної регуляторної політики недопущення прийняття регуляторних актів, які не узгоджуються з діючими регуляторними актами, а також викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта.
Також Закон ( 1160-15 ) вимагає при здійсненні державної регуляторної політики недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти.
Враховуючи вищезазначене, Держкомпідприємництво вважає за доцільне висловити наступні зауваження до змістовного наповнення представленої редакції проекту Закону.
1) До пункту 2 частини першої розділу I проекту Закону.
Даним пунктом пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) /далі - КЗпП/, зокрема щодо припинення повноважень посадових осіб господарського товариства без мотивування причин такого звільнення, а також можливість звільнення таких посадових осіб у період тимчасової непрацездатності і в період відпустки.
Зазначимо, що положеннями статей 40, 41 КЗпП ( 322-08 ) визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Виходячи з аналізу вказаних статей КЗпП ( 322-08 ), власник, на відміну від працівника, позбавлений права на свій розсуд розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк. Власник вправі зі своєї ініціативи звільнити працівника тільки за умови, що є підстави, з якими закон пов'язує виникнення в нього права на розірвання трудового договору.
За наявності підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він може розірвати трудовий договір, укладений як на невизначений строк, так і на погоджений сторонами строк. Ніяких додаткових загальних підстав для дострокового розірвання строкового трудового договору законодавством не встановлено: якщо є підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, то власник вправі розірвати і строковий договір і договір, укладений на невизначений строк.
Саме по собі закріплення в законодавстві повноважень відповідного органу, що виконує функції власника, звільняти працівників не дає права звільняти за відсутності законних підстав.
Так, пункти "в" і "г" частини п'ятої статті 41 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) до компетенції загальних зборів товариства відносять: обрання і відкликання членів наглядової ради, утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.
Якщо це стосується осіб, які виконують відповідні обов'язки без заняття штатної посади (на громадських засадах), то збори дійсно вправі в будь-який час здійснити своє повноваження щодо відкликання таких осіб за умови, що будуть додержані правила скликання зборів і прийняття зборами рішення.
Але якщо мова йде про осіб, які мають статус працівників на посадах членів ради, виконавчого органу або ревізійної комісії, то вони можуть бути достроково відкликані, тобто звільнені з роботи, тільки за наявності підстав для припинення трудового договору.
Також слід зазначити, що частина третя статті 40 КЗпП ( 322-08 ) містить обмеження на звільнення працівників з ініціативи власника, забороняє звільняти працівників у період тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП) ( 322-08 ) і в період відпустки (будь-якої з відпусток, як вони класифікуються в статті 4 Закону України "Про відпустки") ( 504/96-ВР ).
Це правило поширюється не тільки на випадки звільнення за пунктами 1-8 статті 40 КЗпП ( 322-08 ), а і на всі інші випадки, коли звільнення кваліфікується як таке, що здійснене з ініціативи власника (пункти 1-3 статті 41, стаття 28 КЗпП ( 322-08 ), інші передбачені законодавством підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника).
Окрім цього, в останньому абзаці пункту 2 частини першої розділу I проекту Закону передбачено перелік посадових осіб господарського товариства, до яких будуть застосовуватися норми цього пункту.
Разом з цим, відповідно до частини першої статті 89 Господарського кодексу України ( 436-15 ) та частини другої статті 23 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) перелік таких посадових осіб вже визначено. Тому пропонуємо останній абзац пункту 2 частини 1 розділу I проекту Закону привести у відповідність до законодавства.
2) До абзацу сьомого частини четвертої розділу I проекту Закону.
Розробником передбачається встановити, що після прийняття рішення про вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, товариство зобов'язане оприлюднити інформацію про це у порядку, передбаченому законом.
При цьому слід зазначити, що стаття 71 Закону України "Про акціонерні товариства" ( 514-17 ), яка встановлює вимоги до правочинів, щодо вчинення якого є заінтересованість, визначає наступний порядок.
Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення в неї заінтересованості поінформувати той орган, членом якого вона є, виконавчий орган та наглядову раду про наявність у неї такої заінтересованості.
Виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом п'яти днів з моменту отримання відомостей про можливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, надати членам наглядової ради (а за відсутності наглядової ради - кожному акціонеру персонально) інформацію стосовно правочинів, у вчиненні яких товариство заінтересоване.
Наглядова рада протягом п'яти робочих днів зобов'язана прийняти рішення про вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість.
До того ж стаття 77 цього ж Закону України ( 514-17 ) встановлює зобов'язання для акціонерного товариства забезпечити кожному акціонеру доступ до документів, які стосуються правочинів, у вчиненні яких є заінтересованість, якщо інше не передбачено законами.
При цьому вищевідмічена стаття Закону України "Про акціонерні товариства" ( 514-17 ) встановлює, що публічне акціонерне товариство зобов'язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, а також інформація, визначена пунктами 1-3, 5, 6, 10, 11, 13-16 частини першої статті 77 цього Закону ( 514-17 ).
Тобто, запропонована розробником норма щодо необхідності оприлюднення інформації про вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, може встановлюватись виключно для публічних акціонерних товариств.
Необхідність оприлюднювати таку інформацію приватними акціонерними товариствами є недоведеною розробником та піддається сумніву щодо доцільності та адекватності запровадження, адже відповідно до статті 5 Закону України "Про акціонерні товариства" ( 514-17 ) кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів. А беручи до уваги вищеназвану норму статті 77 Закону України "Про акціонерні товариства" ( 514-17 ), акціонерне товариство забезпечує кожному акціонеру доступ до документів, які стосуються правочинів, у вчиненні яких є заінтересованість.
Крім того, основне призначення розкриття інформації для акціонерного товариства, в тому числі і як емітента, - доведення до інвесторів, інших зовнішніх користувачів інформації про фінансово-господарський стан і результати діяльності. Приватне (закрите) розміщення здійснюється серед визначеного кола осіб і така інформація, поряд з іншою, надається акціонерам безпосередньо, відповідно до положень, визначених Статутом такого приватного акціонерного товариства.
Тобто, по-суті, запровадження такого зобов'язання не вплине на покращення регулювання в даній сфері господарювання і не вплине на ступінь захисту інтересів акціонерів приватного акціонерного товариства.
За позицією Держкомпідприємництва забезпечення виконання передбаченого розробником зобов'язання призведе до виникнення додаткових невиробничих витрат таких підприємств (публікації, програмне забезпечення тощо).
Такі витрати розробником не проаналізовані, не співставлені з обсягами доходу таких підприємств, зокрема і відносно невеликих підприємств, які в даному випадку будуть вимушені зупинити свою діяльність.
Беручи до уваги вищевикладене, проект Закону не відповідає принципам ефективності, доцільності, адекватності, передбачуваності і збалансованості та потребує доопрацювання відповідно до наданих зауважень.
Враховуючи викладене, керуючись частиною п'ятою статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ), Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва ВИРІШИВ:
відмовити в погодженні проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав інвесторів)".
Голова М.Бродський