Щодо прав на пільги інвалідів I та II груп
ПИТАННЯ: Які пільги мають інваліди І та ІІ груп?
ВІДПОВІДЬ: Інваліди І та ІІ груп мають право на позачергове і пільгове встановлення квартирних телефонів за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. Порядок і умови встановлення телефонів інвалідам визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів. Інвалідам І, ІІ груп і сім’ям, у складі яких є 2 або більше інвалідів, оплата послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості встановлюється тільки за їх згодою. Інвалідам І, ІІ груп по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою. Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг з медичної, соціальної, трудової і професійної реабілітації, з побутового та торговельного обслуговування. Інвалідам і дітям-інвалідам безоплатно або на пільгових умовах надаються послуги з соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо) на підставі індивідуальної програми реабілітації, автомобілі - за наявності відповідного медичного висновку.
Крім того, в міському бюджеті, як правило, передбачаються асигнування на допомогу інвалідам по зору з дитинства, про що можна дізнатися в міськвиконкомі за місцем проживання.
Порядок працевлаштування інвалідів також передбачено згідно з Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р.
З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Не допускається працевлаштування інваліда, якщо за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенням здоров’я інваліда.
Відповідно до ст. 26 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) під час прийняття інваліда на роботу забороняється встановлювати строк випробування. При цьому згідно зі ст. 42 КЗпП у разі скорочення чисельності або штату працівників інваліди чи ветерани війни, а також учасники бойових дій та прирівняні до них особи мають переважне право залишитися на роботі за рівних з іншими працівниками умов продуктивності праці та кваліфікації. Робота інваліда в нічний час і понаднормово допускається тільки за його згодою та за умови, що це не суперечить медичним показанням (статті 55, 63 КЗпП).
Відповідно до ст. 172 КЗпП для таких працівників на їх прохання може бути встановлено неповний робочий день або неповний робочий тиждень і створено пільгові умови праці. Якщо індивідуальною програмою інваліда передбачені такі умови, роботодавець зобов’язаний їх створити. Сутність неповного робочого часу полягає в тому, що працівник працює менше нормальної тривалості робочого часу і при цьому оплата його праці здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Працівники-інваліди мають право на відпустку (як основну, так і додаткову) більшої тривалості, ніж інші працівники. Особливістю надання щорічної відпустки в перший рік роботи працівника-інваліда є те, що такий працівник може отримати відпустку в будь-який зручний для нього час. Право на відпустку працівник-інвалід має вже до закінчення 6-місячного строку. Оскільки тривалість відпустки встановлено з розрахунку на рік, то працівник-інвалід може за своїм бажанням розбити і використати її частинами протягом року. Крім того, як і всі інші працівники, працівники-інваліди можуть претендувати на неоплачувану відпустку за згодою сторін тривалістю не більше 15 днів.
Василь Мороз,
юрист
Газета “Юрист консультує”, 17/2010, 15.03.2010
Державне підприємство “Державне спеціалізоване видавництво “Україна”