ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
21.05.2009 N 6002/5/10-3016/1602
Вищому господарському
суду України
Про узагальнення судової практики
Державна податкова адміністрація України дякує за співпрацю у розгляді питання щодо застосування господарськими судами статті 52 Закону України від 14.05.92 N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон N 2343-XII) при розгляді справ про банкрутство суб'єктів господарювання за позовами органів ДПС.
В доповнення до листа ДПА України від 06.03.2009 N 2605/5/10-2016/707 з метою захисту інтересів держави, недопущення безпідставних втрат бюджету та забезпечення однозначного розуміння норм законодавства просимо розглянути пропозицію ДПА України щодо:
1) включення декількох питань до узагальнення судової практики розгляду справ про банкрутство, а саме: пов'язаних з розглядом справ про банкрутство за позовами суб'єктів господарювання, які подаються на підставі статей 51 та 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (щодо повідомлення органу ДПС про ліквідацію підприємства за статтями 51, 52 Закону N 2343-XII за позовами суб'єктів господарювання);
2) надання роз'яснення господарським судам щодо правомірності включення до умов мирової угоди положень про відстрочення (розстрочення) поточних кредиторських вимог конкурсних кредиторів, окрім розстрочення або відстрочення конкурсних зобов'язань боржника;
3) скасування інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.02.2002 N 01-8/141 "Про деякі питання оподаткування операцій з продажу майна банкрута" щодо сплати податку на додану вартість від продажу майна банкрута у порядку черговості, встановленої статтею 31 Закону N 2343.
Заступник Голови Н.І.Рубан
Додаток
до листа ДПА України
21.05.2009
N 6002/5/10-3016/1602
Обґрунтування позиції ДПА України
щодо питань, пов'язаних з розглядом
справ про банкрутство
1) Щодо повідомлення органу ДПС про ліквідацію підприємства за статтями 51, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за позовами суб'єктів господарювання
Проведення процедур банкрутства з використанням статей 51, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон N 2343-XII) без участі органу ДПС дає можливість недобросовісним платникам не сплачувати податків і зборів, проводячи господарські операції на значні суми та отримуючи прибутки.
Органи державної податкової служби оскаржують рішення судів у справах про визнання банкрутами боржників, які розглядались без участі органів ДПС, подають заяви про визнання органу ДПС поточним кредитором.
Позиція органів ДПС ґрунтується на наступному: частиною 5 статті 52 Закону N 2343 визначено, що ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до боржника. До таких потенційних кредиторів належать органи податкової служби і їх повідомлення ліквідатором повинно здійснюватись шляхом надіслання письмових повідомлень, а всі інші кредитори можуть бути встановлені за наслідками публікації в офіційних друкованих органах про визнання боржника банкрутом.
Аналогічною є позиція органів ДПС й щодо звернення суб'єктами із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка полягає в тому, що необхідними передумовами для такого звернення є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України ( 435-15 ) з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу.
Деякі господарські суди не підтримують вищевикладену позицію органів ДПС, проте аналіз судової практики 2007-2008 років свідчить, що практика розгляду справ зазначеної категорії Вищим господарським судом України та Верховним судом України склалась на користь органів ДПС.
Приклад. Постанова Вищого господарського суду України від 07.10.2008 (додається) у справі N 23/59-б про банкрутство ТОВ "КОРНАМС" в порядку ст. 51 Закону N 2343, якою задоволена касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Рішення суду касаційної інстанції ґрунтувалось, зокрема, на наступному:
"Як вбачається з матеріалів справи, до заяви голови ліквідаційної комісії ТОВ "КОРНАМС" про порушення справи про банкрутство, не доданий проміжний ліквідаційний баланс, складений відповідно до вимог ч. 1 ст. 105 ЦК України ( 435-15 ), який затверджується учасниками юридичної особи, та відсутні посилання на факти: здійснення оцінки наявного майна боржника, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку, які необхідні для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вказані обставини, виходячи з вимог Закону, повинні бути в наявності та з'ясовані на момент порушення справ про банкрутство за спрощеною процедурою, що судом першої інстанції зроблено не було. Звернення з заявою про порушення справ про банкрутство та порушення провадження за спрощеною процедурою, яку регулює ст. 51 Закону про банкрутство, можливе лише після закінчення строку, який передбачений ч. 4 ст. 105 ЦК України ( 435-15 ) (не менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи)."
Крім вищенаведеного прикладу існує й практика розгляду таких справ Верховним Судом України, наприклад, постанова ВСУ від 10.06.2008 у справі N 15/682-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Лайн", у якій Судова палата у господарських справах ВСУ, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ "СП МДМ" та направляючи справу на новий розгляд, зокрема, зазначила:
"Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України ( 435-15 ) з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України" ( 435-15 ).
Приклад. Постанова Вищого господарського суду України від 15.10.2008 (додається) у справі про визнання банкрутом в порядку ст. 52 Закону N 2343-XII ТОВ "Герта" за заявою ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Кедр", якою задоволена касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Задовольняючи касаційну скаргу ДПІ та направляючи справу для розгляду до господарського суду м. Києва на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду, суд касаційної інстанції обґрунтував свої рішення наступним:
"Відповідно до вимог частини 5 статті 52 Закону N 2343 ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до боржника.
Отже, законодавцем передбачено особливу процедуру встановлення всіх відомих ліквідатору кредиторів за статтею 52 Закону, яка є спеціальною по відношенню до загальних процедур банкрутства. До таких потенційних кредиторів належать органи податкової служби, фонди соціального страхування і їх повідомлення ліквідатором здійснюється шляхом надіслання письмових повідомлень таким кредиторам, а всі інші кредитори можуть бути встановлені за наслідками публікації в офіційних друкованих органах про визнання боржника банкрутом".
2) Щодо правомірності включення до умов мирової угоди положень про відстрочення (розстрочення) поточних кредиторських вимог конкурсних кредиторів
Необхідність надання роз'яснення господарським судам щодо правомірності включення до умов мирової угоди положень про відстрочення (розстрочення) поточних кредиторських вимог конкурсних кредиторів, окрім розстрочення або відстрочення конкурсних зобов'язань боржника, виникла на підставі судового рішення, зокрема постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2006 у справі N 6/34-Б про банкрутство ВАТ "Південний електромашинобудівний завод", якою розстрочені поточні зобов'язання боржника (додається); в іншій справі (N Б-11/45-3/270 про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості) постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2008 скасована ухвала господарського суду у Івано-Франківській області від 22.12.2006 про розстрочення поточних податкових зобов'язань на умовах мирової угоди, як така, що не відповідає законодавству;
3) Щодо скасування інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.02.2002 N 01-8/141 "Про деякі питання оподаткування операцій з продажу майна банкрута"
Необхідність скасування інформаційного листа ВГСУ від 12.02.2002 N 01-8/141 та надання нового роз'яснення обумовлена наступним.
У пункті 3 інформаційного листа зазначено: "кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку встановленому статтею 31 Закону N 2343-XII, а вимоги щодо сплати податків задовольняються у третю чергу. Податок на додану вартість з операціями з продажу майна банкрута повинен сплачуватись лише після задоволення вимог кредиторів першої та другої черги, визначених статтею 31 Закону, а не у строк, встановлений підпунктом 7.7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Така позиція господарських судів є підставою для непоодиноких випадків відмови арбітражних керуючих (ліквідаторів) сплачувати ПДВ від продажу майна банкрута, у строки, встановлені Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), і призводить до зростання безнадійного податкового боргу.
Позиція органів ДПС полягає в тому, що поточні податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які виникають за операціями з продажу майна банкрута, не мають відношення до конкурсних вимог кредиторів і мають сплачуватись поза межами черговості, встановленої статтею 31 Закону N 2343.
Така позиція сформована на підставі положень статті 3 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в пункті 3.1.1 якої зазначено, що у разі, якщо платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Водночас, пунктом 3.2 цієї статті встановлено: у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені (підпункт 3.2.1).
На кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Крім того, в доповнення до листа ДПА України від 06.03.2009 N 2605/5/10-2016/707 щодо порядку порушення справ про банкрутство за статтею 52 Закону N 2343 за позовами органів ДПС наводимо приклад практики розгляду справ зазначеної категорії Верховним Судом України:
Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.02.2004 (додається) у справі N 3-88к04 про визнання ТОВ "Вітаміни-трейд" банкрутом, якою задоволена касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, з наступних підстав:
Вищий господарський суд України як на підставу для залишення без змін ухвали господарського суду м. Києва від 07.07.2003 послався на положення статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.
Даною статтею встановлено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі й у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності усієї сукупності перелічених у статті підстав, як помилково зазначив суд касаційної інстанції".
Аналогічна позиція викладена й у рекомендаціях президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 N 04-5/1193 господарським судам України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Рекомендації). Зокрема у п. 4.7 Рекомендацій зазначено, що при вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника згідно зі статтею 52 Закону, судам слід враховувати, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених частиною першою статті 52 Закону, є достатньою для порушення провадження у справі.