ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
19 травня 2010 р.
м.Київ

Справа N 2/568

Про внесення змін до договору оренди землі

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційне подання Заступника прокурора м. Києва на рішення від 21.11.06 у справі N2/568 господарського суду м. Києва за позовом Закритого акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат N1"

про укладення договору оренди землі та за позовом третьої особи Відкритого акціонерного товариства "Банкомзв'язок"

про внесення змін до договору оренди землі

встановив:

Закрите акціонерне товариство "Домобудівельний комбінат N1" звернулось з позовом до господарського суду м. Києва, заявивши вимоги вважати укладеним між ним та Київською міською радою договір оренди земельної ділянки для будівництва житлового будинку (вставки) між будинками на просп. Академіка Глушкова, 13 та вул. Академіка Заболотного, 2 у Голосіївському районі м. Києва, а також зобов'язати Головне управління земельних ресурсів зареєструвати цей договір.

Позов мотивовано посиланням на обставини прийняття Київською міською радою рішення N747/3322 від 14.07.05 про надання в оренду позивачеві спірної земельної ділянки та ненадання нею відповідно до ст. 181 ГК України заперечень щодо направленого позивачем проекту договору оренди.

Також до господарського суду м. Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство "Банкомзв'язок" як третя особа, що заявляє самостійні вимоги, та заявила позовні вимоги вважати укладеним договір про внесення змін до укладеного між ним та Київською міською радою договору оренди земельної ділянки N79-6-00002 від 15.02.2000 в редакції позивача. Позовна заява третьої особи мотивована тим, що вищевказаним рішенням рада також вирішила внести зміни до договору N79-6-00002 в зв'язку з передачею частини земельної ділянки в оренду позивачеві.

Київська міська рада проти позову заперечила, посилаючись на відсутність її волевиявлення на укладення з позивачем спірного договору та зміну договору, укладеного з третьою особою.

Головне управління земельних ресурсів проти позову заперечило, посилаючись на відсутність порушення з його боку прав позивача, який в установленому порядку не звертався щодо реєстрації підписаного обома сторонами договору оренди.

Рішенням від 21.11.06 господарський суд м. Києва (суддя Домнічева І.О.) позов задовольнив у повному обсязі. Рішення мотивовано встановленням обставин надіслання позивачем та третьою особою Київській міській раді для укладання, відповідно, проекту спірного договору оренди та протоколу розбіжностей на підставі відповідного рішення, які радою не підписані та не повернуті із зауваженнями.

Ухвалою від 30.03.10 Вищий господарський суд України призначив до розгляду в судовому засіданні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для внесення касаційного подання Заступника прокурора м. Києва.

Ухвалою від 19.05.10 Вищий господарський суд України задовольнив вказане клопотання про відновлення строку та прийняв до провадження касаційне подання, в якому заявлено вимоги про скасування рішення в справі та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційне подання мотивовано порушенням ст.ст. 93, 116 ЗК України, оскільки постановлення судом рішення про укладення договору є порушенням виключної компетенції Київради на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями.

Прокурор доводить, що відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України за наявності обставин ухилення ради від укладення спірного договору суди мали б зобов'язати її укласти договір, а не вважати його укладеним, а також невстановлення обставин щодо порушення прав позивача з боку Головного управління земельних ресурсів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Київської міської ради та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписи ст.ст. 13, 19 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 116 ЗК України (в редакції на момент вирішення спору) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

З аналізу вказаних норм, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі". При цьому підставою набуття відповідного права є саме рішення ради, яке відповідно до ч. 2 ст. 126 ЗК України лише оформляється договором як документом, що посвідчує право на земельну ділянку.

Як встановив суд першої інстанції, рішенням N858/3322 від 14.07.05 Київська міська рада передала позивачу в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,52 га для будівництва житлового будинку (вставки) між будинками на просп. Академіка Глушкова, 13 та вул. Академіка Заболотного, 2 у Голосіївському районі м. Києва, у тому числі: ділянку площею 0,35 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; ділянки площею 0,17 га за рахунок частини земель, оформлених відповідно до п. 7 рішення Київської міської ради N 6/492 від 19.08.99, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки N79-6-00002 від 15.02.2000 за згодою ВАТ "Банкомзв'язок". Одночасно цим рішенням внесено відповідні зміни до укладеного між Київською міською радою та ВАТ "Банкомзв'язок" договору оренди земельної ділянки N79-6-00002 від 15.02.2000.

На виконання цього рішення позивач та третя особа замовили розробку технічної документації, Головне управління земельних ресурсів розробило та погодило технічні завдання, на підставі яких виготовлено відповідну технічну документацію, яка була перевірена та прийнята до бази даних Головного управління земельних ресурсів. Однак надісланий позивачем проект договору оренди земельної ділянки Київською міською радою з не був підписаний або повернутий позивачу з зауваженнями. Разом з тим, третій особі Київською міською радою надіслано проект договору про внесення змін до договору N79-6-00002, щодо якого третя особа склала протокол розбіжностей і разом з підписаним договором направила до Головного управління земельних ресурсів для передачі на підпис Київському міському голові. Радою не надано зауважень до вказаних договору та протоколу розбіжностей, але договір не підписано.

З огляду на такі обставини позивач та третя особа звернулися з позовами до господарського суду, заявивши вимоги вважати укладеними, відповідно, між позивачем та Київською міською радою вищевказані договір оренди земельної ділянки та договір про внесення змін до договору оренди.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальний порядок укладання господарських договорів врегульований ст. 181 Господарського кодексу України, згідно з якою проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" в ст. 26 передбачає вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Частиною 4 ст. 188 ГК України також передбачено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції встановив обставини, які свідчать про надання Київською міською радою, що здійснює правомочності власника відповідної земельної ділянки від імені територіальної громади, своєї згоди на укладення договору оренди з позивачем та зміну укладеного з третьою особою договору оренди шляхом прийняття на сесії з цього приводу позитивного рішення, на підставі якого має бути укладено договір оренди як документ, що посвідчує надане рішенням право на земельну ділянку, а також внесено зміни до договору оренди N79-6-00002.

Заперечуючи проти позовних вимог, Київська міська рада послалась на відсутність її волевиявлення на укладення відповідних договорів, але не доводила обставини щодо відсутності її згоди на укладення цих договорів, а також наявності правових підстав у Київської міської ради в особі міського голови ухилятись від укладення договорів на виконання рішення сесії.

З огляду на таке суд дійшов правильного висновку щодо досягнення сторонами взаємної згоди стосовно, відповідно, укладення та зміни договорів оренди спірних земельних ділянок, а відтак наявність підстав для задоволення вимог позивача та третьої особи з метою запобігання зловживанню Київською міською радою своїм правом на надання в оренду земельних ділянок від імені територіальної громади у зв'язку з ухиленням від оформлення договорів оренди, право на які набуто на підставі прийнятого на сесії рішення.

Звертаючись з касаційним поданням, прокурор посилається на прийняття судового рішення в справі з порушенням виключеної компетенції ради на здійснення права власності на земельну ділянку від імені відповідної територіальної громади. Однак такі доводи є безпідставними, оскільки рада реалізувала свої повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками шляхом прийняття на сесії відповідного рішення.

Також у касаційному поданні зазначено, що за наявності обставин ухиляння від укладення спірного договору суди мали б зобов'язати Київську міську раду укласти договір, а не вважати його укладеним, оскільки такий спосіб захисту не передбачений ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Однак такі доводи прокурора підлягають відхиленню з огляду на положення ч. 3 ст. 84 ГПК України, а також ч. 2 ст. 187 ГК України, згідно з якою день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині спору.

Зважаючи на залишення без змін рішення господарського суду м. Києва від 21.11.06 в частині укладення договору оренди земельної ділянки, судова колегія дійшла висновку про залишення без змін рішення в решті позовних вимог щодо реєстрації цього договору, зважаючи на положення ст. 18 Закону України "Про оренду землі" та п. 3 договору оренди.

Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення касаційного подання.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, - постановив:

Рішення господарського суду м. Києва від 21.11.06 у справі N2/568 залишити без змін, а касаційне подання без задоволення.

Головуючий

Судді

Документи що посилаються на цей