Юристів та бухгалтерів зобов'яжуть
повідомляти державу про недобросовісних клієнтів
Законодавці затвердили нову редакцію Закону про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом. Запропоновані новації настільки значущі, що зачіпають інтереси великого круга суб'єктів господарювання.
Не так важливо, що цей законодавчий акт матиме нову назву - Закон України «Про попередження та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».
Звертає на себе увагу, що встановлюються інші критерії операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, передбачаються нові суб'єкти первинного фінансового моніторингу, їх права, обов'язки та відповідальність за невиконання вимог Закону N 2258. Втім, про все це за порядком.
Відзначимо, що в порівнянні з Законом про протидію легалізації доходів відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону N 2258 сума операції, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, збільшується з 80 000 (вісімдесяти тисяч) гривень до 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень.
Звичайно ж, подібна операція повинна відповідати ознакам, вказаним в пп. 7 - 16 ч. 1 ст. 15 Закону N 2258, які відрізняються від аналогічної, що нині діє ст. 11 Закону про протидію легалізації доходів.
Інформація про фінансові операції подаватиметься Спеціально уповноваженому органу усіма суб'єктами первинного фінансового моніторингу, окрім банків.
У свою чергу згідно зі ст. 16 Закону N 2258 зазнали зміни критерії для визначення фінансової операції, що підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу.
Проте найцікавішими представляються зміни в переліку суб'єктів первинного фінансового моніторингу. Адже п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону N 2258 передбачає існування «спеціально певних суб'єктів первинного фінансового моніторингу», це поняття потрапляють:
1. Підприємці, що надають посередницькі послуги при операції з купівлі/продажу нерухомості. Відомо, що агентства нерухомості широко діють на території України.
2. Суб'єкти господарювання, що здійснюють торгівлю дорогоцінними металами та коштовним камінням, а також виробами з них, за готівку, якщо сума фінансової операції перевищує 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.
3. Організації, які проводять лотереї та азартні ігри, зокрема казино, електронні (віртуальні) казино. Дуже дивний пункт, враховуючи торішню заборону азартних ігор в Україні.
4. Та найцікавіше: нотаріуси, адвокати, аудитори та аудиторські фірми, підприємці, що надають послуги з ведення бухгалтерського обліку, суб'єкти господарювання, що надають юридичні послуги, за винятком осіб, працюючих за трудовим договором.
Останній пункт не встановлює обмежень залежно від кількості працівників юридичної або аудиторської фірми, масштабу її діяльності або ж інших чинників. Зараховані усі «за класовою», в сенсі, «професійною» ознакою.
5. А зараз усі інші: будь-які фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які проводять фінансові операції з товарами (виконують роботи, надають послуги) за готівку за умови перевищення суми фінансової операції 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень.
Який висновок напрошується?
Усі на боротьбу з відмиванням «тіньових» доходів!
Справа ця тепер у нас не виключно державна, а, судячи з усього, загальнонародна. І брати участь в ній повинні не тільки державні органи, банки, страхові компанії, біржі та підприємства зв'язку, як було передбачено в Законі про протидію легалізації доходів, а також і широкий круг суб'єктів малого та середнього бізнесу, вказаних в п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону N 2258.
Так званий «комуністичний суботник» по боротьбі з доходами, отриманими злочинним шляхом. А, зовсім забув! Адже тепер ми ще всенародне боремося з фінансуванням тероризму, як випливає зі змін, внесених Законом N 2258.
Переконаний - аргументуючи ухвалення цього Закону, державні діячі будуть, в першу чергу, говорити про боротьбу з тероризмом. Адже Закон N 2258 створює, як мінімум, дві очевидні складнощі для нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів та юридичних фірм.
Перша складність, прямо-таки що «кидається в очі»: Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону N 2258 кожен суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен стати на облік до Спеціально уповноваженого органі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Уточнимо, що таким «Спеціально уповноваженим органом» є Державний комітет фінансового моніторингу, положення про яке було затверджене Постановою N 100.
Нині Кабінетом Міністрів України ще не затверджений порядок постановки на облік суб'єктів, вказаних в п. 8 ч. ст. 5 Закону N 2258, тому важко говорити про пов'язані такою процедурою складнощі. Проте, неважко уявити об'єм роботи цього органу, якщо усі нотаріуси, державні та приватні, адвокати, аудитори та інші особи, що підлягають реєстрації, почнуть невичерпним потоком відвідувати цю установу. Та і необхідність додаткової реєстрації в державному органі явно створюватиме додаткові труднощі для будь-якої юридичної особи або підприємця!
Друга трудність, явно «лежача на поверхні»: згідно з ч. 1 ст. 6 Закону N 2258 кожен суб'єкт первинного фінансового моніторингу, окрім тих, хто здійснює свою діяльність єдино-особно, відповідно до нормативно-правових актів Держфінмоніторингу повинен буде розробити внутрішні правила його проведення і призначити співробітника, відповідального за проведення такого. Причому кожні три роки необхідно буде забезпечувати проходження курсів підвищення кваліфікації таким працівником, як передбачено п. 20 ч. 2 ст. 6 Закону N 2258.
Таким чином, кожному керівнику юридичної або іншої фірми необхідно буде або знайти працівника з відповідною підготовкою і знаннями,або «навантажити» когось з наявних співробітників додатковими обов'язками. Приємно, що держава піклується про працевлаштування та створення нових робочих місць. Тільки діяльність такого працівника явно не буде направлена на виконання безпосередніх функцій підприємства, а постійно стосуватиметься роботи з контролюючими органами.
Та як же нотаріуси, адвокати, аудитори та бухгалтери повинні боротися з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом?
За загальним правилом, закріпленим в ч. 1 ст. 8 Закону N 2258, названі особи повинні проводити фінансовий моніторинг у випадках:
- участі в підготовці операції з купівлі/продажу нерухомості;
- управління активами клієнта або його банківським рахунком, зокрема рахунком в цінних паперах;
- залучення коштів для створення юридичної особи та забезпечення її діяльності, а також у разі купівлі/ продажу юридичних осіб.
Зупинимося детальніше на найбільш примітних обов'язках вказаних суб'єктів в процесі фінансового моніторингу, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону N 2258:
- виявляти фінансові операції, що підлягають обов'язковому та внутрішньому фінансовому моніторингу;
- повідомляти Держфінмоніторинг про фінансові операції, що підлягають обов'язковому або внутрішньому фінансовому моніторингу, а також про операції, щодо яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані з фінансуванням тероризму.
Відмітимо, що порядок такого повідомлення згідно з ч. 3 ст. 12 Закону N 2258 ще повинен бути затверджений КМУ;
- з'ясовувати мету та характер майбутніх ділових відносин з клієнтами;
- постійно оновлювати інформацію про зміст діяльності клієнта та його фінансовий стан;
- проводити аналіз відповідності фінансових операцій клієнта інформації про зміст його діяльності та фінансовий стан.
Створюється враження, що юридичні фірми та підприємці, що надають послуги з ведення бухгалтерського обліку, стають суб'єктами оперативно-розшукової діяльності (ОРД) - ніби то діяльність державних правоохоронних органів перекладається на плечі цивільних юристів, бухгалтерів, нотаріусів та аудиторів.
Більш того, реальне виявлення фінансових операцій, що підлягають обов'язковому та внутрішньому фінансовому моніторингу, стає неможливим, якщо обов'язки вищеназваних суб'єктів не кореспондуються з обов'язком клієнта задекларувати джерела доходів при здійсненні операції, сума якої перевищує 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень. Виходить, що працівників юридичної та бухгалтерської сфери роблять «крайніми», покла-даючи на них обов'язок встановлювати фінансовий стан клієнта, не передбачивши відповідного обов'язку самого клієнта «розкрити» джерела доходів.
Звичайно ж, варто відзначити, що згідно з ч. 7 та ч. 8 ст. 8 Закону N 2258 нотаріуси, адвокати та працівники юридичних фірм не повинні повідомляти Держфінмоніторинг інформацію, що є:
- таємницею нотаріальних Дій;
- адвокатською таємницею;
- а також інформацію, яка стала ним відома під час виконання функцій по захисту клієнта, представництва його інтересів в суді або ж в порядку досудового врегулювання.
Виходить наступне: юрист представляє інтереси клієнта перед банком, землевпоряджувальними організаціями, бюро технічної інвентаризації, органами юстиції або іншими державними органами, внаслідок чого дізнається інформацію про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу. Те ж саме стосується підприємця, що надає послуги з ведення бухгалтерського обліку. І от тепер він повинен «настукати» на клієнта в Держфінмоніторинг. Не заперечуючи крайньої важливості завдання боротьби з злочинністю, задамося питанням: «А хто потім звернеться до такого юриста?» Хоча мені можуть відповісти: «А навіщо країні «адвокати диявола?».
На кого ж покладена функція контролю за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу? Адже не може бути, щоб «широкі кола» нотаріусів, аудиторів, адвокатів та бухгалтерів ніхто не контролював!
Відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону N 2258 нагляд за діяльністю аудиторських фірм та підприємців, що надають послуги з ведення бухгалтерського обліку покладений на Міністерство фінансів України. Разом з тим нотаріусів, адвокатів та працівників фірм, що надають юридичні послуги, повинно контролювати Міністерство юстиції України.
Проте ж конкретні механізми такого контролю Законом N 2258 не передбачені. Представляється, що будь-які контрольні заходи повинні проводитися суворо у відповідності до Закону про держнагляд.
А як же щодо санкцій за порушення норм Закону N 2258?
Може, цей Закон «беззубий»?
Звичайно ж і про них законодавець теж не забув!
У ст. 23 Закону N 2258 передбачений ряд штрафів у розмірі від 100 до 3000 НМДГ, що накладаються на суб'єктів первинного фінансового моніторингу за порушення Закону N 2258.
Відмітимо, що відповідно до ст. 23 Закону N 2258 обов'язок сплатити штраф несе юридична особа або ж підприємець. Можливо також обмеження або позбавлення прав проводити певні види діяльності відповідно до законодавства, припинення або анулювання ліцензії або іншого спеціального дозволу. Юридичні особи, що проводили фінансові операції з легалізації (відмивання) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, або фінансували тероризм, можуть бути ліквідовані судом.
Варто відмітити, що ст. 23 Закону N 2258 не передбачає конкретного порядку залучення суб'єкта первинного фінмоніторингу до адміністративної відповідальності. Представляється, що такий порядок буде встановлений пізніше підзаконними актами КМУ. Головне, щоб при цьому було гарантовано право на захист.
Разом з тим, згідно із Законом N 2258 КУпроАП доповнений ст. 166-9. Ця норма КУпроАП передбачає притягання до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та посадових осіб цих суб'єктів.
Доки не розроблений ряд підзаконних актів, ухвалення яких вимагає Закон N 2258, важко говорити про те, як він працюватиме. Адже доки не встановлений порядок залучення суб'єктів первинного фінансового моніторингу до адміністративної відповідальності, важко говорити і про оскарження цих рішень.
Не виключено, що цей Закон спіткає доля торішніх законів про корупцію, набрання чинності яких вже кілька разів відкладалося. І це буде не гірший варіант для юристів та бухгалтерів!
Список використаних документів
КУпроАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення
Закон N 2258 - Закон України від 18.05.2010 р. N 2258-VI «Про внесення змін до Закону України «Про попередження та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом»»
Закон про держнагляд - Закон України від 05.04.2007 р. N 877-V «Про основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»
Закон про протидію легалізації доходів- Закон України від 28.11.2002 р. N 249-IV «Про попередження та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом»
Постанова N 100 - Постанова КМУ від 31.01.2007 р. N 100 «Про затвердження Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України»
“Консультант бухгалтера” N 24 (564) 14 червня 2010 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)