ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
03 червня 2010 р.
м.Київ

Справа N 7/81

Про визнання правочину N 50-3 від 23.08.2005 року недійсним

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши матеріали касаційного подання Заступника прокурора м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року у справі господарського суду м. Києва за позовом ДП "Управління комунальних котелень та теплових мереж" ВАТ ДХК "Первомайськвугілля" до Міністерства палива та енергетики України, Міністерства вугільної промислової України про визнання правочину N50-3 від 23.08.2005 року недійсним,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: Сімутін В.В.,

від прокуратури: Громадський С.О., встановив:

У січні 2009 року ДП "Управління комунальних котелень та теплових мереж" ВАТ ДХК "Первомайськвугілля" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства палива та енергетики України про визнання правочину N50-3 від 23.08.2005 року недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю договору застави майна вимогам закону, а саме відсутність його нотаріального посвідчення, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.02.2009 року до участі у розгляді справи було залучено іншого відповідача - Міністерства вугільної промисловості України (а.с. 37).

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.03.2009 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір застави майна N50-3 від 23.08.2005 року, укладений між ДП "Управління комунальних котелень та теплових мереж" ВАТ ДХК "Первомайськвугілля" та Міністерством палива та енергетики України. Стягнуто з Міністерства вугільної промисловості України на користь позивача 203,00 грн. судових витрат. Водночас, в частині позовних вимог до Міністерством палива та енергетики України провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року рішення місцевого господарського суду від 12.03.2009 року залишено без змін, а апеляційне подання - без задоволення.

Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, а саме наявністю обставин, з якими закон пов’язує недійсність договору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, заступник прокурора міста Києва вніс касаційне подання, в якому просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року та рішення господарського суду м. Києва від 12.03.2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, судочинство здійснюється на засадах змагальності. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з приписами ст.56 ГПК України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Такий самий обов'язок покладається на позивача у разі залучення господарським судом до участі у справі іншого відповідача, заміни господарським судом неналежного відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 09.02.2009 року до участі у розгляді справи було залучено іншого відповідача - Міністерство вугільної промисловості України.

Судова колегія зазначає, що суд залучивши до участі у справі другого відповідача в порушення ст. 56 ГПК України не поклав обов’язок на позивача направити копію позовної заяви та доданих до неї документів Міністерству вугільної промисловості України, чим порушив норми процесуального права.

Інструкція з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N75 (із змінами та доповненнями внесеними наказами ВГСУ від 17.11.2003 N57, від 25.10.2004 N64) встановлює єдину систему організації діловодства, порядок роботи з процесуальними та іншими документами, і носить обов’язковий характер при ведені діловодства в системі господарських судів України відносно до особливостей структури, з врахуванням штатної чисельності та технічного забезпечення конкретного господарського суду.

Розділом третім цієї Інструкції встановлений порядок проходження судових документів та формування справ. Зокрема, п.п. 3.5.1 п. 3.5 визначено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Даним розділом також зазначено, що на звороті процесуального документа ставиться штамп, який свідчить про дату відправлення та кількість відправлень.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами місцевого господарського суду від 09.02.2009 року та 23.02.2009 року розгляд справи відкладався, проте належних доказів про отримання зазначених процесуальних документів сторонами матеріали справи не містять.

Зазначені обставини свідчать про порушення місцевим господарським судом загальних принципів господарського судочинства, а саме принципів рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін.

На зазначене порушення суд апеляційної інстанції не звернув уваги.

Виходячи з викладеного і враховуючи норми ст.111-10 ГПК України вищевказані обставини є підставою для скасування судових рішень.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, належним чином повідомити сторін про час і місце слухання справи, витребувати докази у відповідності з вимогами ст.ст. 36, 38 ГПК України, повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, - постановив:

Касаційне подання задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року та рішення господарського суду м. Києва від12.03.2009 року у справі N7/81 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010р N 8-рп/2010 постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді

Документи що посилаються на цей