ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
23 червня 2010 р.
м. Київ
Справа N К-19435/07
Про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді:Співака В.І.
суддів:Білуги С.В.
ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
секретаря судового засідання Вербова С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на постанову Лутугінського районного суду Луганської області від 04.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2007 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, - встановила:
У лютому 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії.
Постановою Лутугінського районного суду Луганської області від 04.05.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2007, було задоволено позовні вимоги. Визнано неправомірними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області у частині відмови ОСОБА_4 у виплаті одноразової допомоги та зобов’язано посадових осіб управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області підготовити необхідні документи для виплати та перерахувати на особовий рахунок ОСОБА_4 одноразову допомогу в розмірі трирічного грошового утримання за останньою посадою відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 (зі змінами від 15.06.2004). Вирішено питання судових витрат. Постанову допущено до негайного виконання.
У касаційній скарзі управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судам порушення норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебував на службі в органах внутрішніх справ, у 1998 році під час виконання службових обов’язків отримав травму, висновком Медико - соціальної комісії від 13.12.2006 йому було встановлено 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби, за наслідками вказаної травми висновком Медико - соціальної комісії від 15.02.1998 вже було встановлено 25 % втрати працездатності та виплачено ОСОБА_4 страхову суму в розмірі 1025 грн.
Відповідно до статті 3 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про міліцію» від 25.12.1990, стаття 23 Закону набрала чинності після прийняття передбаченого цією Постановою «Положення про порядок і умови державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького і вільно найомного складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1991 року N 59. За змістом пунктів 1, 3, 4, 5 даного Положення Міністерство внутрішніх справ України перераховує на спец рахунок НАСК «Оранта»страхові платежі з державного обов’язкового особистого страхування працівників органів внутрішніх справ. Данні кошти Міністерство внутрішніх справ отримує безпосередньо з Державного бюджету України.
Згідно статті 21 Закону України «Про загальонообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті є одним із видів соціальної послуги та виплати, які здійснюються страхувальником.
Отже, колегія суддів вважає, що суди, дійшли до неправильного висновку, повністю задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, оскільки вимоги про виплату страхових сум повинні пред’являтись не до управління Міністерства внутрішніх справ, а до НАСК «Оранта», яка при настанні страхової події проводить виплату таких страхових сум, а Міністерство внутрішніх справ повинно підготувати для цього необхідні документи.
Відповідно до вимог статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Оскільки обставини справи встановлено повно і правильно, але тільки в частині помилково застосовано матеріальний закон, то відповідно до частини 4 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції – зміні.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Із урахуванням наведених обставин ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2007 підлягає скасуванню, так як вона постановлена з порушенням норм матеріального права, а постанову Лутугінського районного суду Луганської області від 04.05.2007 необхідно змінити. В задоволенні позову щодо визнання неправомірними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області у виплаті одноразової допомоги та зобов’язання посадових осіб управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області перерахувати на особовий рахунок ОСОБА_4 одноразову допомогу в розмірі трирічного грошового утримання за останньою посадою відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 (зі змінами від 15.06.2004) відмовити. В решті залишити рішення без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів – постановила:
Касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області задовольнити частково.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2007 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії - скасувати.
Постанову Лутугінського районного суду Луганської області від 04.05.2007 – змінити.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання неправомірними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в частині відмови у виплаті одноразової допомоги та зобов’язання посадових осіб управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області перерахувати на особовий рахунок ОСОБА_4 одноразову допомогу в розмірі трирічного грошового утримання за останньою посадою відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 (зі змінами від 15.06.2004) відмовити. В решті постанову залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді