Любиш кататися - люби й шини міняти

Легкові автомобілі - це особливий вид основних засобів (фондів), що вимагає до себе щоденної уваги, пов'язаної з цілим рядом витрат. Так, для роботи легкового автомобіля його необхідно заправляти пальним, використовувати змащувальні матеріали та запасні частини, придбавати акумулятори та автогуму, нести витрати з паркування та стоянки тощо.

Витрати, пов'язані з експлуатацією
легкового автомобіля

Зразкові переліки операцій з технічного обслуговування автомобільного транспорту наведені в додатках А, Б, В до Положення N 102.

Найбільш типовими витратами, пов'язаними з експлуатацією легкового автомобіля є витрати на:

- заробітну плату водіїв та відрахування до фондів загальнообов'язкового соціального та пенсійного страхування;

технічне обслуговування, ремонт, придбання та заміну запасних частин;

технічний огляд;

заміну автомобільних шин та акумуляторних батарей;

сплату податків та зборів;

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

парковку та стоянку;

- горючо-змащувальні матеріали;

- обов'язкове придбання аптечок та вогнегасників тощо.

У тому випадку, коли яка-небудь операція не передбачена зразковими переліками, наведеними в Положенні N 102, тоді вона не відноситься до технічного обслуговування автомобіля і розглядається як поточний ремонт.

У бухгалтерському обліку витрати на утримання та експлуатацію легкових автомобілів, як правило, відносяться до складу адміністративних витрат, але можуть відноситися і до загальновиробничих витрат або ж до витрат на збут.

Нагадаємо, що в бухгалтерському обліку витрати відображаються одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (п. 5 П(С)БО 16).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, але для легкових автомобілів це правило неприйнятне. Отже, витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, згідно з п. 7 П(С)БО 16 відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Для відображення витрат з експлуатації легкового автомобіля в податковому обліку існує цілий ряд спеціальних норм та правил, які обмежують порядок їх віднесення до складу валових витрат.

Також звернемо увагу на те, що обмеження, передбачені пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, про не включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої платником податків при придбанні легкового автомобіля (окрім таксомоторів), абсолютно не стосуються порядку відображення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з ремонтом або поліпшенням легкових автомобілів.

Окрім операцій, передбачених зразковими переліками Положення N 102 до технічного обслуговування також можна віднести:

- виконання робіт з догляду за зовнішнім виглядом (чищення салону, кузову; миття та т.п.);

- роботи по заправці експлуатаційними рідинами (тосол, антифриз, гальмівна рідина та т.п.);

- санітарну обробку.

Згідно з п. 3.8 Положення N 102 щоденне обслуговування, технічне обслуговування, сезонне технічне обслуговування не відносяться до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення дорожніх транспортних засобів.

У податковому обліку ніяких обмежень щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з техобслуговуванням легкового автотранспорту не передбачено.

Витрати на техобслуговування автомобіля, використовуваного в господарській діяльності підприємства, включаються до складу валових витрат підприємства на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку. Виняток становлять паливно-мастильні матеріали при технічному обслуговуванні легкового автомобіля, які відносяться до валових витрат згідно з пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку у розмірі 50%.

Нагадаємо читачам, що під визначенням ПММ слід розуміти матеріали (пальне для двигунів, масла, мастила), призначені для транспортних засобів та сільськогосподарської техніки.

На практиці найчастіше техобслуговування автомобіля здійснюється його водієм, проте, підприємство може укласти договір з станцією техобслуговування (СТО) на виконання таких робіт. Підприємство може включати витрати, пов'язані з оплатою таких робіт, до складу валових на підставі документів, виданих СТО відповідно до переліків робіт ТО-1 та ТО-2, визначеними Положенням N 102.

У податковому обліку згідно з пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону про оподаткування прибутку підприємства мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням автотранспорту, в розмірі, що не перевищує 10% сукупній балансовій вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Витрати, що перевищують вказаний ліміт по автомобілях, відносяться на збільшення балансової вартості 2 групи основних фондів та підлягають амортизації.

У бухгалтерському обліку вартість техобслуговування та ремонтів легкових автомобілів включають до складу витрат поточного періоду залежно від місця використання автотранспорту згідно з П(С)БО 16.

Заміна акумуляторних
батарей та автомобільних шин

Операції по заміні на дорожніх транспортних засобах шин та акумуляторних батарей не відносяться до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення транспортних засобів (п. 3.19 Положення N 102).

В той же час не включені ці операції і до переліку операцій, що відносяться до технічного обслуговування. Тому вартість шин та акумуляторних батарей повністю відноситься на валові витрати згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку.

Облік акумуляторів

Бухгалтерський облік акумуляторних батарей ведеться за типами та марками автомобілів, місцями їх зберігання та технічному стану: нові, відремонтовані, такі, що вимагають ремонту. Акумулятору, що поступив на склад, привласнюється порядковий гаражний номер, під яким на нього заводиться картка. При відпуску акумулятора з складу у обліковій картці вказуються дата видачі, номер автомобіля та номер документа, за яким здійснений відпуск.

Видача акумуляторної батареї для установки на автомобіль проводиться тільки в обмін на зняту або за наявності акту, підтверджуючого непридатність до подальшої експлуатації знятої батареї. Акумулятор, встановлений на автомобілі, виключається з оборотного фонду та враховується в подальшому в лицьовій картці автомобіля (формулярі автомобіля).

Експлуатаційні норми середнього ресурсу акумуляторних свинцевих батарей стартерів колісних транспортних засобів та спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджені Наказом N 489.

Надходження на склад акумуляторної батареї, що не належить до подальшої експлуатації, здійснюється з метою подальшої її утилізації. Необхідно особливо підкреслити, що відпрацьовані акумулятори разом з іншими подібними відходами від функціонування автотранспорту, що утворюються практично на будь-якому підприємстві (масло, шини, маслофільтри, промаслене дрантя тощо), відносяться до категорії небезпечних відходів.

Збір та перевезення таких відходів до місць їх утилізації (видалення) здійснюють спеціалізовані підприємства, що мають відповідні ліцензії, дозволи органів Мінекоресурсів та спецтранспорт.

Само підприємство - власник таких відходів, не маючи перерахованих дозвільних документів та спеціально обладнаного транспорту, самостійно передавати відходи на утилізацію не може.

На підприємство акумуляторні батареї можуть потрапити двома шляхами: або у складі транспортного засобу, або отримуються окремо, зокрема, для заміни акумуляторів, що вичерпали свій ресурс або стали непридатними до застосування.

У першому випадку вартість таких акумуляторних батарей окремо не виділяється, вона врахована в ціні автомобіля при придбанні:

- у бухгалтерському обліку - у складі балансової вартості автомобіля на субрахунку 105 «Транспортні засоби» у складі основного засобу;

- у податковому обліку- у складі другої групи основних фондів.

Надходження транспортного засобу разом з акумулятором супроводжується актом при-йому-передачі, в якому вартість та характеристики акумуляторної батареї окремо не виділені. Отже, і при заміні такого акумулятора балансова вартість групи 2, до якої віднесений автомобіль в цілому, не змінюється.

У другому випадку, коли акумуляторні батареї отримуються окремо, в бухгалтерському обліку їх вартість включається до складу запасів відповідно до П(С)БО 9 і враховується на субрахунку 207 «Запасні частини».

Сума ПДВ, сплачена при придбанні акумуляторних батарей для автомобіля, використовуваного в господарській діяльності підприємства в операціях оподаткувань, включається до податкового кредиту на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ.

У бухгалтерському обліку витрати по заміні акумуляторних батарей відображаються згідно з П(С)БО 16. Відповідно до вимог, передбачених цим стандартом, витрати на утримання та експлуатацію основних засобів підприємства враховуються у складі наступних витрат: загальновиробничих, адміністративних або витрат на збут- залежно від функціонального призначення автомобіля.

Установка акумулятора на автомобіль відображається записами за дебетом рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальногосподарські витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 949 «Інші витрати операційної діяльності» з кредитом субрахунку 207 «Запасні частини».

Надходження на склад акумуляторів, що не підлягають подальшій експлуатації, здійснюється з метою подальшої їх утилізації шляхом передачі спеціалізованому підприємству. Очевидно, що економічної вигоди від їх використання підприємство надалі не отримає. Отже, керуючись одним з принципів бухгалтерського обліку, а саме принципом обачності, до складу запасів такі відпрацьовані акумулятори не включаються, на баланс не оприбутковуються, бо не відповідають критеріям визнання активами, а продовжують числитися тільки в складському аналітичному обліку в кількісному виразі до моменту утилізації.

Що стосується податкового обліку операцій по заміні акумуляторних батарей, то такі операції відносяться до робіт, необхідних для підтримки транспортного засобу в робочому стані. Це означає, що при придбанні акумуляторів їх вартість повністю відноситься на валові витрати (причому без будь-яких обмежень щодо виду транспортного засобу) згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку.

Згідно з пп. 5.4.5 п. 5.4 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку вартість послуг зі зберігання, переробки, поховання та ліквідації відходів (у тому числі і відпрацьованих акумуляторних батарей) від господарської діяльності платника податків сторонніми організаціями входить до складу валових витрат.

Облік автошин

Автомобільна гума (автошина) може бути зимовою, літньою або всесезонною, шосейною або внедорожньою, камерною або безкамерною, шинованою або нешипованною.

Автошини в більшості випадків складаються з двох або трьох компонентів: покришки, камери. Останнім часом частіше використовуються однокомпонентні шини - так звані безкамерні. Автомобільні шини мають свій ресурс пробігу, після якого підлягають заміні. Досягши норми експлуатаційного пробігу вони знімаються з експлуатації (зношені шини).

Таким чином, автомобільні шини замінюються на легковому автомобілі після проходження ним певної кількості кілометрів відповідно до Норм пробігу шин.

Не дивлячись на те, що Норми пробігу шин обов'язкові тільки для автотранспортних підприємств, але, як правило, ними користуються і інші підприємства, що мають автотранспорт. Адже як роз'яснює п. 1.1 цих Норм, вони розроблені, зокрема, для раціонального використання підприємством своїх ресурсів.

Підприємствами, як правило, використовуються наступні варіанти експлуатації автомобільних шин.

По-перше, на машині можуть бути встановлені всесезонні шини, які міняються тільки у разі повного зносу або псування (тобто відбувається заміна зношених шин).

По-друге, шини на автомобілі можна міняти за принципом «зима- літо», тобто періодично замінювати «літню» гуму на «зимову», а потім навпаки .

Сезонні шини, у випадку, якщо вони можуть бути застосовані (не досягли норми експлуатаційного пробігу), не підлягають зняттю з експлуатації. Іншими словами, в цій ситуації неправомірно говорити про заміну зношених шин.

Як правило, на підприємство = автошини можуть потрапити двома шляхами:

- у складі вартості автомобіля;

- шляхом придбання їх у постачальників для заміни зношених.

Якщо автошини поступають на підприємство у складі придбаного автомобіля (комплект, який знаходиться на колесах, та запасний комплект), тоді вартість таких автошин окремо не виділяється, а враховується в ціні автомобіля під час придбання:

- у бухгалтерському обліку - у складі балансової вартості автомобіля на субрахунку 105 «Транспортні засоби» у складі основного засобу;

- у податковому обліку- у складі групи 2 основних фондів.

Надходження автомобіля разом з автошинами супроводжується актом прийому-передачі транспортного засобу, в якому вартість та характеристика автошин окремо не виділена.

Отже, до вартості автомобіля включається вартість запасного колеса з покришкою, камерою та обідною стрічкою, а також комплекту інструментів. Тобто, автомобільні шини (покришка, камера та обідна стрічка), що знаходяться на колесах та в запасі при транспортному засобі, включаються в його первинну вартість, враховуються у складі основних засобів.

Легковий автомобіль з автомобільними шинами на колесах (та в запасі) є єдиним інвентарним об'єктом основних засобів.

При подальшому придбанні автошин окремо від автомобіля (тобто після постановки автомобіля на облік як об'єкт основних засобів) виникає питання, до якого виду активів віднести такі шини: до оборотних або необоротних?

При формальному прочитанні П(С)БО 2 можна говорити про те, що одним з критеріїв розділення активів на оборотні та необоротні є термін їх використання.

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу (п. 4 П(С)БО 2).

Необоротні активи- усі
активи, що не є оборотними.

Такі активи, наприклад, як запасні частини, до яких відносяться та автошини, можуть мати термін служби, що значно перевищує 12 місяців, і, виходячи з формального прочитання положень П(С)БО 2, їх слід визнавати необоротними активами.

Проте в більшості випадків запасні частини (у тому числі і автошини) використовуються при ремонті об'єктів основних засобів і їх основне призначення - замінити відповідну деталь.

А відповідно до п. 15 П(С)БО 7 витрати, здійснювані для підтримки об'єкту в робочому стані (проведення технічного огляду, обслуговування, ремонту та т.п.) та отримання спочатку певної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Таким чином, якщо запасні частини при ремонті замінюють деталь існуючого інвентарного об'єкту основних засобів, то через п. 15 П(С)БО 7 вони не можуть бути кваліфіковані як новий інвентарний об'єкт основних засобів, оскільки підлягають списанню на витрати втому звітному періоді, коли був проведений ремонт.

Тобто, запасні частини, які призначені для ремонту об'єктів основних засобів, які, у свою чергу, враховані як інвентарний об'єкт з усіма пристосуваннями та приладдям або як відособлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів (тобто, коли в ремонтований об'єкт вже спочатку була включена деталь, що підлягає заміні в процесі ремонту), слід кваліфікувати як оборотні активи незалежно від терміну їх корисного використання.

Отже, якщо автошини отримуватимуться окремо, зокрема, для заміни тих, які потребують ремонту або стали непридатними, то в бухгалтерському обліку вартість таких автошин включається до складу запасів відповідно до П(С)БО 9 та враховується на субрахунку 207 «Запасні частини» рахунку 20 «Виробничі запаси».

При придбанні автошин окремо від автомобіля їх надходження супроводжується видатковою накладною постачальника. На практиці в більшості випадків на підставі видаткової накладної від постачальника комірники підприємства-одержувача оформляють прибутковий ордер типової форми М-4.

Облік автошин, що знаходяться на складі, ведеться за їх видами (покришки, камери, обідні стрічки), гатунками та розмірами, атакож за ступенем експлуатації (нова, вживана, така, що вимагає ремонту місцевих пошкоджень, вимагає відновлення та утиль (непридатна)).

Автошини, виділені до оборотного фонду служби технічної допомоги на лінії, вулканізації та ремонтним ділянкам, враховуються окремо від тих, що знаходяться на складі, тобто враховуються як автошини в обороті (підзвітній сумі). Облік ведеться за видами, розмірами та місцю знаходження.

Аналітичний облік автошин ведеться в спеціальних картках, які зобов'язані вести автотранспортні підприємства. Типової форми такої картки немає, тому підприємства мають право самі розробляти її форму.

Окрема картка обліку автомобільної шини оформляється на кожну автошину, що поступила на підприємство. До картки автошини вносяться «персональні дані» конкретної шини, усі операції з нею, її пробіг, причини списання тат.п. Аналогічно аналітичний облік автошин можуть вести і неавтотран-спортні підприємства.

Картка обліку роботи автомобільної шини призначена для обліку її пробігу з моменту придбання до повного зносу. Пробіг автошини розраховується щомісячно на підставі путніх листів.

Шини підлягають обліку за за-водськими номерами, які записуються до картки обліку роботи шин з усіма буквами та цифрами. У картці обліку роботи вказується технічний стан шини, що знаходиться на автомобілі (дефекти, характер та розмір пошкоджень).

Для шин, що були в експлуатації на іншому автомобілі, записується їх попередній пробіг.

Одночасно заміряється залишкова висота малюнка протектора у двох діаметрально протилежних перетинах з найбільшим зносом протектора. Середня висота записується в графу «Технічний стан шини при установці». Після ремонту місцевих пошкоджень облік роботи шини продовжується в тій же картці. Щомісячно до картки обліку роботи шини вноситься фактичний пробіг автомобіля за спідометром, якщо не було заміни запасною шиною.

Заміна автошин умовно складається з двох операцій: перша- повернення зношеної автошини на склад, друга - покупка та встановлення нової автошини на автомобіль.

При заміні шини на ходових колесах запасною або при необхідності покупною шиною водій зобов'язаний повідомити дату заміни, заводський або гаражний номер заміненої шини, показники спідометра на момент установки та зняття запасної шини. Ці дані фіксуються в картках обліку роботи шини. Не допускається визначення пробігу кожної шини діленням загального пробігу шин ходових коліс на число усіх шин автомобіля (включаючи запасну), оскільки це призводить до нарахування пробігу на непрацюючу запасну шину і неправильного визначення фактичного пробігу кожної шини.

Для правильного обліку пробігу шин працівнику, відповідальному за облік роботи шин, необхідно щокварталу вибірково перевіряти по заводським номерам відповідність шин, фактично експлуатованих на автомобілі, шинам, закріпленим за автомобілем за картками обліку.

Для зручнішого обліку автошин фахівці рекомендують привласнювати кожній автомобільній шині інвентарний номер і при нагоді наносити його на шину незмивною фарбою.

Це перш за все потрібно для складського обліку шин, які були зняті з автомобіля та повернені на склад, щоб не сплутати однакові моделі шин, якими пройдений різний кілометраж.

При знятті шини з експлуатації у графу «Причини зняття шини з експлуатації» картки обліку записуються її повний пробіг, технічний стан, куди направляється шина (у ремонт, на відновлення або в утиль).

При направленні шини на відновлення або в утиль картка обліку роботи автошин підписується головою комісії (головний інженер або керівник підприємства) та членами комісії. У даному випадку картка обліку є актом списання шини І може служити основою для вирішення питання про виплату водієві винагороди за здачу шини на відновлення та пробіг понад норму або вживання заходів за недопробіг відповідно до положень, що діють на підприємстві.

На шини, що поступили після відновлення, заводяться нові картки обліку їх роботи.

Дата та причини зняття шини з автомобіля вказуються після зняття шини з будь-яких причин (вихід з ладу, необхідність ремонту, установка на інший автомобіль та т.п.). Укладення комісії з визначення придатності шини до експлуатації також записується в картку при знятті шини з автомобіля для направлення на відновлення або в утиль.

Аналітичний облік автошин, що знаходяться на складі, ведеться матеріально-відповідальною особою окремо за:

- новими;

- що були в експлуатації;

- утильним.

Відпуск автошини зі складу в обмін на здані, що підлягають ремонту або списанню в утиль, відбувається за накладною з додатком картки обліку роботи автошини. При цьому автошини, видані зі складу для заміни зношених, враховуються в кількісному виразі.

Ступінь зношеності автошин визначається за нормами експлуатаційного пробігу автошин. Значення таких норм для окремих видів шин встановлене в Нормах пробігу шин, які давно застаріли, а нові види автошин в них не перераховані.

Існують різні думки щодо дати включення до валових витрат вартості придбаних шин.

Одні фахівці вважають, що підприємство має право включити вартість автошин до валових витрат тільки після списання старих шин за Нормами пробігу шин.

Інші дотримуються думки, що вартість шин потрібно відносити до валових витрат тоді, коли закінчується термін експлуатації старих шин.

Треті вважають, що списувати автошини на валові витрати потрібно не чекаючи зносу (пошкодження) автошин, а на момент встановлення на транспортний засіб. Цей варіант, на думку автора, найбільш прийнятний для тих платників податків, які вважають, що автошини повинні брати участь в розрахунку приросту (збитку) запасів по п. 5.9 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку, тому що згідно з цією нормою у перерахунку беруть участь тільки запаси, що знаходяться на складі, а автошини, встановлені на автомобіль, не підпадають під цю категорію запасів.

Загалом, через специфічні особливості автошин однозначно відповісти на питання проте, як поступати з урахуванням автошин, встановлених на транспортний засіб, неможливо. Кожне підприємство має право само вирішувати, як йому поступати в цій ситуації.

На думку автора, при визначенні приросту (збитку) балансової вартості запасів не слід враховувати виробничі запаси, які прямо не названі в п. 5.9 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку:

- паливно-мастильні матеріали, які враховуються на субрахунку 203 «Паливо»;

- запасні частини, які враховуються на субрахунку 207 «Запасні частини».

На жаль, на практиці набула поширення інша точка зору. Багато фахівців (серед них співробітники податкових органів, консультанти, аудитори) не звернули уваги на те, що законодавець передбачив ведення обліку приросту (збитку) не усіх запасів, а тільки конкретних їх видів, вичерпний перелік яких наведено в п. 5.9 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку. Тому розглядати автошини як звичайні виробничі запаси підстав немає, але довести це контролюючим органам буде дуже складно.

За своєю суттю сезонна заміна автошин відноситься до технічного обслуговування автомобіля як операція з підтримки його працездатності у змінених дорожніх умовах (п. 1.3 Положення N 102).

Відображення в обліку операцій з установки літніх та демонтажу зимових шин (та навпаки) безпосередньо залежить від того, як такі шини числяться в обліку підприємства:

- у складі вартості автомобіля;

- окремо у вартості запасі в або ж тільки в кількісному виразі в аналітичному обліку (якщо такі шини вже експлуатувалися і їх вартість була віднесена на витрати на момент введення в експлуатацію).

Коли підприємство встановлює на легковий автомобіль нові літні або зимові шини, що числяться у складі запасів і раніше не були в експлуатації, то на момент їх списання зі складу та установки на автомобіль в бухгалтерському обліку їх вартість списують на рахунок обліку відповідних витрат.

Якщо підприємство встановлює літні або зимові шини, що числяться у складі вартості автомобіля або ж в кількісному виразі в аналітичному обліку (введені до експлуатації в минулому сезоні), то їх установка на податковий та бухгалтерський облік не впливає.

Облік знятих зимових або літніх шин залежить від ступеня їх зношеності. Залежно від цього вони або чекатимуть на складі наступного зимового або літнього періоду, або повинні бути списані як непридатні для подальшого використання або як ті, що пройшли нормативний пробіг.

Приклад 1. Підприємство придбало літні автошини на суму 6000 грн (зокрема ПДВ -1000 грн), вартість 1 шини - 600 грн (зокрема ПДВ - 700 грн). З настанням літнього сезону підприємство прийняло рішення змінити на легковому автомобілі зимові шини на нові літні шини (5 комплектів). Шиномонтаж та балансування коліс автомобіля проведені на СТО і вартість таких робіт склала 150 грн (зокрема ПДВ - 25 грн). Зимові шини повернені на склад.

Порядок відображення цієї операції в бухгалтерському та податковому обліку наведений в табл.1.

Таблиця 1

Витрати, пов'язані з парковкою та стоянкою

На платників податків, у яких є на балансі легкові автомобілі, використовувані в господарській діяльності, розповсюджується дія абзацу п'ятого пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку, відповідно до якого встановлено обмеження щодо віднесення до складу валових витрат підприємства витрат, пов'язаних зі стоянкою та парковкою легкових автомобілів (як власних, так і орендованих).

Як бачимо, Закон про оподаткування прибутку містить спеціальну норму, яка забороняє відносити витрати на стоянку та парковку легкових автомобілів до складу валових витрат.

Зверніть увагу, що відносно «вхідного» ПДВ подібних обмежень не передбачено, тому незалежно від того, витрати на парковку якого автотранспорту були понесені, суми ПДВ, що входять до складу плати за парковку, підприємство на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ має право віднести до податкового кредиту (звичайно, за умови, що парковка пов'язана зі здійсненням платником податків операцій оподаткувань в рамках господарської діяльності, а також за наявності підтверджуючих документів, наприклад, чеків РРО).

У бухгалтерському обліку сума паркувальних послуг є витратами діяльності. При цьому сума збору за парковку окремо не виділяється, а враховується у складі витрат на парковку (тобто є частиною таких витрат).

Приклад 2. Водій підприємства за рахунок власних коштів сплатив витрати на парковку службового легкового автомобіля (використовуваного у адміністративних цілях) в сумі 65 грн (зокрема: ПДВ - 10 грн, збір за парковку автотранспорту - 5 грн). Водієм в бухгалтерію пред'явлені підтверджуючі документи - чеки РРО. Сума витрат відшкодована водієві з каси підприємства.

Порядок відображення цієї операції в бухгалтерському та податковому обліку наведений в табл. 2.

Таблиця 2

Витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів та оренду

Так, згідно зі вказаною нормою Закону про оподаткування прибутку, платник податків має право віднести до складу валових витрат тільки 50% витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, а також на оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податків звільняється від обов'язку доводити зв'язок таких витрат з його господарською діяльністю.

Підприємства, що використовують в господарській діяльності легкові автомобілі, повинні вести відокремлений облік паливно-мастильних матеріалів, які витрачаються для експлуатації цього класу автомобілів.

Приклади відображення в бухгалтерському та податковому обліку орендної плати легкового автомобіля наведені в табл. 3.

Зв'язано це з обмеженнями, передбаченими пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку, тобто законодавець обмежив право платника податків на віднесення до валових витрат витрати на паливно-мастильні матеріали, використані для роботи легкових автомобілів.

Таблиця 3

Список використаних документів

Закон про оподаткування прибутку- Закон України від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР

Закон про ПДВ- Закон України від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»

Норми пробігу шин - Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин, затверджені наказом Мінтрансу України від 08.12.1997 р. N420

Положення N102- Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998р. N102

Наказ N489- Наказ Міністерства транспорту та зв'язку від 20.05.2006 р. N 489 «Про затвердження Експлуатаційних норм середнього ресурсу акумуляторних свинцевих батарей стартерів колісних транспортних засобів та спеціальних машин, виконаних на колісних шасі»

П(С)БО 2- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.1999 р. N87

П(С)БО 7 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. N92

П(С)БО 9 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. N246

П(С)БО 16- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.1999 р. N318

“Консультант бухгалтера” N 25-26 (565-566) 21 червня 2010 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей