Боротьба за легалізацію заробітної плати
вступила до вирішальної фази

Напевно, 16 липня 2010 року² увійде до історії України як день початку рішучої боротьби за легалізацію заробітної плати. Саме з цієї дати податкові органи отримують безпрецедентні права.

Згідно з п. 11¹ ст. 11 Закону про податкову службу тепер до будь-якого з нас без попередження може нагрянути податкова перевірка. Для початку перевірки достатньо рішення податкового органу, яке оформляється у письмовій формі, підписується керівником та скріпляється печаткою. Правда, таке рішення вручається особі, що перевіряється, до початку перевірки.

Підставою для подібного рішення податкових органів є інформація, отримана органом податкової міліції:

1) про ухилення платником податків або найманою особою від оподаткування при нарахуванні (виплаті, отриманні) заробітної плати, інших виплат та компенсацій, пасивних доходів, які підлягають оподаткуванню, зокрема у вигляді додаткових благ, збору до Пенсійного фонду та внесків до фондів обов'язкового соціального страхування (відмітимо, що в тексті явно «загубилися» слова «від сплати», звернемо також увагу на те, що після слів «платник» податків логічніше було поставити союз «і», а не «або», оскільки найнятий робітник сам по собі без «допомоги» працедавця, який є податковим агентом, від сплати податків та зборів ухилитися не може), зокрема внаслідок неукладення трудових договорів (тобто неоформлення на роботу);

2) проведення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Ця норма дає право перевірити будь-яку людину, навіть ту, яка не є підприємцем та не збирається їм стає.

Право податкових органів на перевірку без попередження дотримання законодавства про оплату праці включене тепер і до КЗпроП України (ст. 259), та до Закону про оплату праці.

Закон N 2275 розширив права державних органів, які покликані контролювати дотримання трудового законодавства, в число яких тепер входить і податкова служба. Ці органи тепер, згідно зі ст. 35 Закону про оплату праці, мають право на отримання від суб'єктів господарювання та найнятих робітників інформації, документів та матеріалів.

В цьому випадку не можна не відзначити, що ст. 63 Конституції України дає право громадянам відмовитися від дачі пояснень відносно себе та своїх родичів. Отже право на взяття інформації у працівників, яких підозрюють в ухиленні від сплати податків, може натрапити і натрапить на право людини не давати ніяких пояснень та інформації.

Але найголовніше, що тепер і органи виконавчої влади, яким підкоряються підприємства, інспекції з праці та податківці, можуть згідно зі ст. 35 Закону про оплату праці «відвідувати» (дивний термін для контролюючого органу: відвідують сауну, нічний клуб, місце роботи - оглядають; ну та нехай, справа не в словах) «місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції найнятими працівниками».

Тобто тепер не можна не допустити перевіряючих в офісні, складські, виробничі приміщення, а документальна перевірка перетворюється на особливий вид слідчих дій, порядок проведення яких не регламентований (поки що не регламентований!), що створює проблеми не стільки для тих, які перевіряються, скільки для перевіряючих. Останні не знатимуть, що вони можуть робити, чого не можуть і як «зібрати докази» ухилення від сплати податків, зборів.

Тобто законодавчі новації носять більше психологічний, ніж юридичний характер. Шуму та страху буде, безумовно, немало, а от коли дійде до того, що ж відобразити в акті перевірки, то у перевіряючих виникнуть труднощі, хоча не можна виключати, що вже є якесь «податкове ноу-хау», яке забезпечить ефективність (у сенсі збору доказів ухилення) перевірок.

Але як би там не було, власникам бізнесу, як малого, так і великого, пора кінчати грати в хованки з податківцями. Нинішній уряд, судячи з усього, жартувати не буде. А тобто, велику частину «тіньових зарплат» доведеться легалізувати. Це особливо актуально в світлі проекту Податкового кодексу, який, очевидно, 301.01.2011 р. стане законом і передбачає істотне звуження сфери застосування спрощеної системи оподаткування.

В зв'язку з цим структура доходів найнятих робітників повинна набувати цивілізованого характеру, а не будуватися за принципом: мінімальний оклад + доплата в конвертах.

Якою ж повинна бути структура доходів працівників? Та такою, як прийнято в країнах, де здійснюється супержорсткий контроль за легальністю доходів найманих працівників.¹

Надамо цю структуру на рисунку.

З Рисунком можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Консультації".

Розглянемо види доходів, що виплачуються працівникам, детальніше.

Заробітна плата є винагородою, нарахованою, як правило, у грошовому виразі, який працедавець виплачує працівнику за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійних якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Звернемося до основних термінів та визначень різних видів доходів.

Так, оклад - це щомісячний розмір заробітної плати при почасовій оплаті праці на підприємстві.

Доплата - це додаткова, по відношенню до основної, плата за більшу ніж за нормами кількість праці, надбавка - це «надплата» за кращу якість роботи.

Відмінність надбавок та доплат від премій полягає втому, що вони не прив'язані до конкретних результатів праці.

При цьому до доплат прийнято відносити виплати, пов'язані з додатковим, в порівнянні з трудовим договором, об'ємом робіт або особливими умовами праці. Деякі види доплат передбачені КЗпроП України:

- за поєднання професій (посад) тавиконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників (ст. 105 КЗпроП України);

- за роботу у наднормовий час, вихідні та святкові дні (ст. 106, 107 КЗпроП України);

за роботу у нічний час (ст.108 КЗпроП України) та ін.

Крім того, доплати передбачені Генеральною угодою на 2008 - 2009 роки, перелік цих доплат наведений втабл. 1.

Таблиця 1

У бюджетних організаціях встановлені скорочені розміри доплат. Так, доплати в розмірі до 50% посадового окладу (тарифної ставки) за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, за поєднання професій (посад) та за розширення зони обслуговування або збільшення об'єму виконуваних робіт не встановлюються керівникам бюджетних установ, закладів та організацій, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій та їх заступникам (пп. «а» пп. 3 п. 3 Постанови N 1298).

Підпунктом «г» пп. 1 п. 2 Постанови N 268 встановлено, що керівникам органів, відмічених у п. 1 цієї Постанови, в межах затвердженого фонду оплати праці, надається право встановлювати доплату фахівцям та службовцям за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників таких же категорій персоналу.

Такі виплати встановлюються, зокрема, у разі відсутності працівника в результаті тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, в частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (до 50% посадового окладу за основною роботою з використанням для цього до 50% посадового окладу відсутнього працівника).

Основний сенс призначення надбавок до тарифних ставок (окладів) полягає в тому, щоб стимулювати працівників до:

1) підвищення кваліфікації та зростанню майстерності;

2) тривалого виконання важливих для підприємства завдань.

Перелік та розміри надбавок, передбачених Генеральною угодою на 2008 -2009 роки, наведені у табл. 2.

Таблиця 2

Що стосується терміну «премія», то чинне трудове законодавство не містить його визначення. У економічній літературі під премією зазвичай розуміється додатковий заробіток, що нараховується за трудові успіхи та досягнення працівника або колективу, в якому він працює. Премії відрізняються від надбавок та доплат тим, що їх величина може мінятися щомісячно залежно від кількісних та якісних результатів праці.

Поняття «винагорода» надано в Методичних рекомендаціях N 23.

Згідно з цими Методичними рекомендаціями винагорода - це будь-яка одноразова, періодична або щомісячна матеріальна (грошова або натуральна) виплата працюючому на підприємстві, відповідно до показників та умов цієї виплати, визначених підприємством. При цьому «премія» розглядається в Методичних рекомендаціях N 23 як вид винагороди, яка виплачується за наслідками трудової діяльності та виробництва в цілому за показниками та умовами оцінки цих результатів, певним підприємством.

Також одним з видів доходу може виступати додаткове благо.

Додаткове благо - це виплати соціального характеру, що не є заробітною платою та не пов'язані з виконанням трудових обов'язків працівникам, працюючих за наймом, або відшкодуванням або компенсацією за цивільно-правовими договорами, укладеними з такими платниками податків.

Доходи, що отримуються працівником як додаткові блага, слід підрозділяти на:

- доходи, що отримуються в грошовій формі;

- негрошові доходи.

Надання додаткових благ в грошовій формі може бути виражене у вигляді:

- фінансової допомоги;

- соціальних виплат (особам, що мають дітей, суміщають роботу та навчання, вийшли на пенсію та т.п.);

- дотації на харчування за рахунок коштів працедавця;

- прощення боргу та т.п.

Одним з видів фінансової допомоги є добродійна допомога.

Основна відмінність добродійної допомоги від «звичайної» фінансової допомоги полягає в тому, що добродійна допомога надається тільки обмеженому колу осіб, які потребують соціального захисту.

Добродійна допомога пов'язана з певними, нелегкими життєвими ситуаціями у людей, фінансове положення яких не дозволяє їм самостійно справитися з цими подіями. Тобто матеріальна допомога відрізняється від соціальних виплат (фінансової допомоги) тим, що надається разово, у зв'язку з будь-якими особистими або сімейними обставинами працівника, що вимагають додаткових витрат. Це, наприклад, народження дитини, вступ до браку, звільнення у зв'язку з виходом на пенсію, смерть члена сім'ї, пошкодження, загибель, крадіжка майна, важка хвороба.

Проведення добровільного довгострокового страхування життя своїх працівників нині для прогресивних керівників підприємств нерідко стає нормою. Так, договором довгострокового страхування життя є договір страхування життя строком на 10 років та більше, що містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менше 5 років та що передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору або досягла віку, визначеного договором (п. 1.37 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку).

Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, окрім виплат, здійснених у разі настання страхових випадків, що пов'язані зі смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності 1-ої групи.

При цьому сума таких платежів не може перевищувати сукупно для одного найнятого робітника на місяць суму місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, що діє на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та закругленої до найближчих 10 грн (у 2010 р. - 1220 грн).

Достатньо актуальним залишається питання медичного страхування. На практиці схема добровільного медичного страхування у відносинах «підприємство - його працівники» виглядає таким чином: страхувальник-працедавець укладає договір страхування на користь свого працівника і сплачує страхувальнику відповідні страхові платежі (внески, премії). А при настанні страхового випадку застрахована особа - працівник може отримати у медичному закладі медичну допомогу або послуги, які будуть сплачені страховою компанією згідно з умовами договору добровільного медичного страхування.

Відзначимо, що страховим випадком може вважатися будь-який розлад здоров'я застрахованої особи з усним повідомленням про це або до медичної установи, вказаної в договорі страхування, або до асистантської фірми або до диспетчерського центру (там повідомлять, де застрахована особа може отримати лікування), або страхувальнику, який сам вкаже медичну установу, яка зобов'язана буде надати медичну допомогу.

За надану працівнику медичну допомогу страхувальник перераховує страхову виплату медичній установі. При цьому розмір страхової виплати залежить від розміру виставленого медичною установою рахунку, хоч і має максимальну межу відповідно до умов страхового полісу.

Нині нерідко виникають ситуації, коли керівництво підприємства приймає рішення про видачу своїм працівникам позик, які надалі за заявою працівника погашаються шляхом щомісячного утримання із заробітної плати певних сум. У випадку, якщо підприємство погасить (сплатить) позику або її частину за рахунок своїх коштів (прибутку), ця сума вважатиметься доходом, отриманим співробітником підприємства від його працедавця як додаткове благо, і повинна буде включатися до складу його місячного доходу оподаткування.

Крім того, працедавці практикують останнім часом безкоштовне надання працівникам об'єктів майна. Так, в користування так само, як та в оренду, можуть надаватися речі, визначені іншими індивідуальними ознаками (оскільки користування означає необхідність подальшого повернення). Тому споживані речі (паливо, будівельні матеріали та ін.) в користування надаватися не можуть. До майна, яке може безкоштовно надаватися працівникам в користування, відносяться:

- побутова техніка;

- комп'ютери, засоби зв'язку;

- меблі;

- побутова електроніка (телевізори тат.п.);

- виробнича техніка.

Порядок надання майна (речі) у безвідплатне користування регулюється гл. 60 «Позика» ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 827 ЦК України за договором позики одна сторона («пози-кодавач») безкоштовно передає іншій стороні (користувачу) річ для користування протягом певного часу. Вартість безвідплатного користування майном є, згідно з абз. «а» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону N 889 додатковим благом.

Боротьба з тіньовими доходами за задумом її авторів повинна бути швидкою, оскільки встановленим Законом N 2275 нормам уготовано коротке життя. Порядок проведення усіх перевірок 11.01.2011 р. регулюватиметься Податковим кодексом України.

__________________

Примітки

1. У підготовці статті брала участь Ірина Васильєва.

2. Цього дня відзначають своє професійне свято всі бухгалтери України

3. Звичайно, наївно думати, що тільки за допомогою контрольно-перевірочних (по суті справи поліцейських) заходів можна витягнути весь наш так званий бізнес на світло боже». Поза сумнівом, що з тіні вийдуть не усе, а частина піде в таку чорноту, що її не побачить жоден контролер. У цьому я згоден з тими критиками Закону N 2275, які вважають, що прийняті заходи не дадуть істотного збільшення податкових та соціальних надходжень. Але в цій статті мова йде не про закоренілих тіньовиків (вони в цій статті не знайдуть для себе нічого корисного). Мова йде про тих бізнесменів, які готові легалізувати доходи найнятих робітників.

Список використаних документів

ЦК України - Цивільний кодекс України

КЗпроП України - Кодекс законів про працю України

Закон N 889 - Закон України від 22.05.2003 р. N 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»

Закон N 2275- Закон України від 20.05.2010 р. N 2275-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»

Закон про податкову службу- Закон України від 04.12.1990 р. N 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» в редакції від 24.12.1993 р. N 3813-ХІІ

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР

Закон про оплату праці - Закон України від 24.03.1995 р. N 108/95-ВР «Про оплату праці»

Постанова N 268 - Постанова КМУ від 09.03.2006 р. N 268 «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»

Постанова N 1298 - Постанова КМУ від 30.08.2002 р. N 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»

Генеральна угода на 2008 - 2009 роки - Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій працедавців та підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008 - 2009 роки, укладене між КМ України, Українським союзом промисловців та підприємців та Федерацією профспілок України 15.04.2008 р.

Методичні рекомендації N 23 - Методичні рекомендації щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств та організацій, затверджені наказом Мінпраці України від 29.01.2003 р. N 23

“Консультант бухгалтера” N 28 (568) 12 липня 2010 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей