ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
28 липня 2010 р.
м.Київ

Справа N 2/2

Про зобов’язання провести реєстрацію права власності

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на рішення господарського суду Закарпатської області від 08.02.2010 року та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 року у справі N 2/2 господарського суду Закарпатської області за позовом Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації міста Ужгорода"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6

2 ) Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

про зобов’язання провести реєстрацію права власності

за участю представників:

позивача - Антонової І.В.

відповідача - не з’явились

третіх осіб - 1) не з’явились

2) не з’явились

встановив:

У грудні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації міста Ужгорода" про зобов’язання останнього провести за позивачем реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу, загальною площею 1068,78 кв.м., розташованого на земельній ділянці, розміром 0,0240 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Швабська, 49.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.02.2010 року (суддя Ремецькі О.Ф.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 року (судді: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.,), позов задоволено повністю; зобов’язано Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації міста Ужгорода" провести реєстрацію права власності на об’єкт незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу, загальною площею 1068,78 кв.м., розташованого на земельній ділянці, розміром 0,0240 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Швабська, 49, за Відкритим акціонерним товариством "ПІРЕУС БАНК МКБ".

В касаційній скарзі Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.04.2008 року між ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 укладено кредитний договір N 143, за яким банк надав позичальнику невідновлювану, відкличну кредитну лінію з лімітом 1 200 000 доларів США, терміном з 25 квітня 2008 року по 24 квітня 2015 року із щомісячною сплатою відсотків відповідно до пп. 3.1., 3.2. договору.

25.04.2008 року в забезпечення виконання позичальником договірних зобов'язань за кредитним договором, між тими ж сторонами укладено договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Матей Р.І. і зареєстрований у реєстрі за N 1171.

Предметом іпотеки є нерухоме майно, зокрема, об'єкт незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу, загальною площею 1068,78 кв. м., розташований на земельній ділянці, розміром 0,0240 га., що належить іпотекодавцю - ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія III - ЗК N 005058 від 06.02.1998 р., витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.04.2008 р. N 18348140 та знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Швабська, будинок 49.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно N18348140, виданого 02.04.2008 р. комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода", об'єкт незавершеного будівництва - незавершений будівництвом торгово-офісний комплекс 46% готовності, власником якого є ОСОБА_6.

В зв'язку з порушенням позичальником умов основного зобов'язання по поверненню суми кредиту відповідно до графіку його погашення, не сплатою процентів за користування кредитними коштами у терміни, передбачені кредитним договором, банк неодноразово звертався до ОСОБА_6 з вимогами про виправлення порушень, які не задоволені останнім.

В подальшому банк звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі договору іпотеки від 25.04.2008 р., про що правлінням ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" прийнято рішення про прийняття у власність предмету іпотеки, що підтверджується протоколом N195/12-К засідання Правління відкритого акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" від 04.12.2009 р.

Відкрите акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" звернулось до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" Ужгородської міської ради Закарпатської області з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно за N 614 від 17.12.2009 р., в задоволенні якої останнім відмовлено (лист N1203 від 18.12.2009 року) в зв'язку з відсутністю в додатку N 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно - Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, договору іпотеки, як правовстановлюючого документа.

Місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, задовольняючи позовні вимоги, послався на норми ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та вказав, що банк мав усі правові підстави щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки від 25.04.2008 року, із застереженням про задоволення вимог та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (договір про задоволення вимог іпотекодержателя), який з дати прийняття іпотекодержателем письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність є правовстановлюючим документом та правовою підставою для державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, внаслідок чого відмова відповідача у проведенні у реєстраційних дій на цій підставі визнана судами попередніх інстанцій необґрунтованою.

Проте, зазначений висновок зроблено місцевим та апеляційним господарськими судами без всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 6, ст. 627 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за N 157/6445, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації за наявності у особи відповідних документів, які підтверджують виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги про зобов’язання відповідача провести за позивачем реєстрацію права власності на об’єкт незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу, суди першої й апеляційної інстанцій належним чином не перевірили обставини щодо відповідності відмови відповідача у здійснені реєстрації права власності вимогам чинного законодавства, що діяло на час прийняття оскаржуваних судових актів.

Зокрема, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. N 7/5 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N157/6445, яке визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Згідно додатку 1 до пункту 2.1 цього Тимчасового положення договір іпотеки відсутній в переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Водночас, відповідно до змін, внесених Наказом Міністерства юстиції України N 324/5 від 17.02.2010 року та зареєстрованих тим же Міністерством 18.02.2010 року за N175/17470. до додатку N 1 вказаного Тимчасового положення, до переліку договорів, за якими передбачається перехід права власності, входять договори іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".

Як вбачається з матеріалів справи, договір іпотеки укладений між сторонами 25.04.2008 року, тоді як Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" N 800-VI від 25.12.2008 року набрав чинності 14.01.2009 року.

З урахуванням викладеного, висновки судів першої й апеляційної інстанцій щодо безпідставності відмови Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" Ужгородської міської ради Закарпатської області в реєстрації права власності на вказане нерухоме майно викликають сумніви, а тому є передчасними.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, ухвалені у справі рішення та постанова господарських судів не можуть вважатися законними та обґрунтованими, тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 125, 129 Конституції України та Рішенням Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. Вищий господарський суд України, -

постановив:

Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 року у справі N 2/2 та рішення господарського суду Закарпатської області від 08.02.2010 року у справі N 2/2 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області в іншому складі суду.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді

Документи що посилаються на цей