Щодо порядку виселення із житла
ПИТАННЯ: На яких підставах можливе виселення із житла?
ВІДПОВІДЬ: Відповідно до статей 47, 48 Конституції України кожній особі гарантовано право на житло. Згідно з ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону та за рішенням суду. Ст. 72 Житлового кодексу УРСР передбачено можливість визнання особи в судовому порядку такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок її відсутності понад встановлені строки в неприватизованому житловому приміщенні. Згідно з ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України член сім’ї власника житла втрачає право користування житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
Верховний Суд України в п. 10 Постанови Пленуму «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 р. зорієнтував судову практику, що стосується визнання втрати особою права користування житловим приміщенням, лише на встановлення факту відсутності особи без поважних причин понад строки, передбачені ст. 71 Житлового кодексу УРСР. Якщо особа була тимчасово відсутньою понад 6 місяців (як із поважної, так і з неповажної причини), але повернулася на житлову площу за згодою всіх членів сім’ї, то її не можна вважати такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Епізодична поява особи в житловому приміщенні тільки для вигляду, з метою його незаконного утримання, не може розглядатися як повернення, що перериває спливання 6-місячного строку. Звертаючись до суду з позовом, необхідно зібрати докази того, що особа не проживає в зазна ченій квартирі (будинку). Для цього тому, хто звертається до суду, треба звернутися до ЖЕО із заявою про видачу довідки за формою Ф-3, а також із заявою про складання акта проживання особи в житловому помешканні, про відсутність особистих речей особи та будь-які інші факти, які це підтверджували б. Комісія ЖЕО зобов’язана прийти за вказаною адресою, зафіксувати факт проживання особи в зазначеному помешканні і скласти 3 акти в різний час протягом певного періоду: у разі неприватизованого житла - протягом 6 місяців, у разі приватизованого - протягом року. Доказами також можуть бути пояснення свідків, сусідів. Якщо немає відомостей про фактичне проживання особи, суд надсилає до Адресно-довідкового бюро ГУ МВС України запит, у якому зазначає прізвище, ім’я, по-батькові та дату народження особи. Відповідь дається протягом 3 днів. Якщо місце проживання особи невідоме і суд жодним чином не може повідомити особу про початок слухання справи, у пресі розміщується оголошення про виклик відповідача на судове засідання. В оголошенні зазначаються місце, день і час судового засідання. У разі неявки відповідача справа розглядатиметься за його відсутності.
Василь Мороз,
юрист
Газета “Юрист консультує”, 28/2010, 01.07.2010
Державне підприємство “Державне спеціалізоване видавництво “Україна”