ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
26 липня 2010 р.
м.Київ

Справа N 7/34-10

Про стягнення коштів

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Папіртехнотрейд" на рішення господарського суду Херсонської області від 23.03.2010 року у справі N 7/34-10 господарського суду Херсонської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Моторекс" про стягнення 6153416,66 грн. за участю представників

позивача - Куликов І.А.

відповідача - не з'явився

встановив:

У лютому 2010 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Моторекс" про стягнення 6153416грн. 66 коп., які складають 5789551грн. 96коп. простроченого боргу за кредитом, виданим на підставі укладеного між сторонами договору про відкриття кредитної лінії N181-МВ/08 від 03.06.2008р.; 305242грн. 81коп. простроченої заборгованості за відсотки за користування кредитними коштами; 49513грн. 36 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 9108грн. 53коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23 березня 2010 року (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Моторекс" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" 5 789 551грн. 96коп. заборгованості по кредиту, 305242грн. 81 коп., заборгованості за відсотками, 49513грн. З6 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 9108грн. 53коп. пені за несвоєчасне погашення процентів, 25500грн. витрат по оплаті державного мита та 236грн. судових витрат.

Не погодившись з рішенням господарського суду Херсонської області від 23.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Папіртехнотрейд" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати.

Вимоги касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Папіртехнотрейд" обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору про відкриття кредитної лінії N181-МВ/08 від 03.06.2008р. позивач відкрив відповідачу мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію зі строком дії до 03.06.2010р. з встановленим лімітом 1600 тис. доларів СІЛА (п.1.2 договору, а.с. 17-29).

Відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням (для купівлі трикімнатної квартири у м. Києві), своєчасно та у встановлені договором строки здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами, а у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань по поверненню кредиту та відсотків сплатити пеню, розмір якої обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України (пункти 1.1, 1.4, 11.1 договору N181-МВ/08).

У пункті 1.3 договору N181-МВ/08 сторони встановили, що розмір відсотків у гривнях складає 23% річних, у доларах США - 18% річних.

Відповідно до п.6.1 договору відповідач зобов'язався нараховувати відсотки щомісяця на суму кредиту (окремо по кожному виду валют, в яких наданий кредит) протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та року (для частини кредиту у гривнях та російських рублях), або фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (для частини кредиту у іноземних валютах).

При цьому, для з метою нарахування відсотків на суму кожного з траншів день його надання враховується, а день повернення не враховується при нарахуванні відсотків.

Згідно п.6.2 договору відсотки, нараховані за місяць, позичальник (відповідач) зобов'язався сплачувати щомісяця у строк з 1-го (включно) по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені у наступних абзацах цього пункту).

Згідно додаткової угоди N1 від 10.06.2008р. до договору N181-МВ/08 позивач надав відповідачу транш у сумі 7 360 000грн., який останній зобов'язався повернути у термін, визначений у пункті 9.1 та 9.3 основного договору.

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань в частині надання кредиту у сумі 7 360 000грн. підтверджений наданим в матеріали справи меморіальним ордером N25379 від 10.06.2008р. (а.с.35).

Відповідач зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків виконував з порушенням встановлених домовленістю строків, часткове виконання кредитних зобов'язань з листопада 2008р. по листопад 2009р. підтверджений наданими у справу меморіальними ордерами в кількості 12 шт. (а.с.35-46).

У пунктах 11.5 та 11.6 договору передбачено право банка вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами і виконання усіх інших зобов'язань за цим договором у строк не пізніше 10-ти днів з дати пред'явлення позичальнику відповідної вимоги у випадку суттєвого порушення останнім умов договору, зокрема його пункту 9.3 стосовно строків повернення кредиту.

З огляду на порушення відповідачем умов щодо часткового повернення кредиту, позивач пред'явив позичальнику вимогу від 11.01.2010р. за вих.N773-11-б/б про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором та погашення існуючої заборгованості у строк, що не перевищує 10-ти календарних днів (а.с.47-48), факт одержання відповідачем якої підтверджений повідомленням відділення зв'язку за N62305349 про вручення рекомендованого відправлення з вимогою про виконання зобов'язань за договором N181-МВ/08 (а.с.50-51).

Натомість зобов'язання за кредитною угодою відповідачем залишились невиконаними.

Станом на 23.02.2010р. прострочена заборгованість за договором кредитної лінії за кредитом становить 5789551грн. 96коп.; по нарахованих за листопад, грудень 2009р., січень 2010р. процентах 305242грн. 81коп.; по нарахованій за прострочку повернення кредиту з 05.10.2009р. по 23.02.2010р. пені з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ - 49513грн. 36коп.; по нарахованій за прострочку повернення процентів з 08.12.2009р. по 23.02.2010р. пені з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ -9108грн. 53коп., всього 6153416,66грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судом першої інстанції з огляду на наступне.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Як встановлено судом станом на 23.02.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором кредитної лінії за кредитом становить 5789551грн. 96коп.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у частині 1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 11.1, 11.2 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором, позичальник зобов'язаний сплачувати позивачеві пеню

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, під час вирішення спору, судом першої інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

постановив:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Папіртехнотрейд" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 23.03.2010 року зі справи N 7/34-10 залишити без змін.

3. Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді

Документи що посилаються на цей