Про перехунок розміру відшкодування шкоди
потерпілому на виробництві
ПИТАННЯ: Під час роботи на шахті отримав травму, через яку згодом МСЄК встановила відсоток утрати працездатності та групу інвалідності, і я звільнився з роботи. За постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.92 р. №276 мені, як й усім потерпілим на виробництві, був проведений перерахунок розміру відшкодування шкоди. Перерахунок було зроблено із середньої зарплати працівників шахти, однак травму я отримав, виконуючи обов'язки бригадира прохідників. Оскільки визначений тоді розмір утраченого заробітку впливає на розмір страхових виплат сьогодні, чи правильно мені було зроблено тоді перерахунок утраченого заробітку?
ВІДПОВІДЬ: За постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.92 р. №276 "Про заходи щодо виконання постанови Верховної Вади України від 29 квітня 1992 р. "Про підвищення соціальних гарантій для населення" з 1 травня 1992 р. перерахування розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, слід було проводити із середньої заробітної плати відповідних працівників підприємств, установ, організацій за січень-квітень 1992 p., відкоригованої на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Поняття "середньомісячний заробіток відповідного працівника" визначено в Роз'ясненнях про порядок перерахунку розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, затверджених постановою Міністерства праці України від 16.04.92 р. №25. пунктом 2 цих Роз'яснень зазначено, що для проведення перерахунку треба брати "середньомісячний заробіток для професії відповідного розряду або посади виробничого підрозділу (дільниці, цеху), де потерпілий працював до професійного захворювання або каліцтва".
Отже, якщо травму дописувач отримав, працюючи бригадиром прохідників, для розрахунків треба було брати середньомісячний заробіток за січень-квітень 1992 р. саме бригадира прохідників, якщо така професія в названий період на шахті збереглася.
Водночас відповідно до п.4 Роз'яснень №15-2206 "Про деякі питання застосування пункту 4 абз.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.92 р. №276 "Про заходи щодо виконання постанови Верховної Ради України від 29 квітня 1992 р. "Про підвищення соціальних гарантій для населення" (далі - Роз'яснення №15-2206), якщо впродовж січня-квітня 1992 р. на підприємстві була відсутня професія, робота або змінився її склад за новою технологією, за якою потерпілому визначався заробіток для встановлення розміру відшкодування шкоди, перерахунок мав проводитися в такому порядку. Середню заробітну плату, яка була визначена з 1 січня 1992 р. за коефіцієнтами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.91 р. №369 (для цього мали брати середньомісячний заробіток перед травмою або встановленням утрати працездатності потерпілому і множити на перевідний коефіцієнт залежно від року, коли це сталося), множать на загальний коефіцієнт підвищення тарифних ставок та посадових окладів, який склався в результаті підвищення мінімальної заробітної плати з 1 грудня 1991 р. та 1 травня 1992 р. Із обчисленого в такому порядку середньомісячного заробітку визначали розмір втраченого заробітку, який мали виплачувати з 1 травня 1992 р.
У подальшому розмір відшкодування шкоди потрібно було перераховувати на коефіцієнти підвищення тарифних ставок за аналогічною професією/посадою) у виробничому підрозділі (дільниці, цеху) на підприємстві. Аналогічність професій можна було визначити за допомогою Єдиного тарифно- кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників та Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінпраці від 16.02.98 р. №24.
Якщо аналогічної професії не було, для перерахунку мали брати коефіцієнти зростання тарифних ставок за професією (посадою) у виробничому підрозділі (дільниці, цеху) на підприємстві залежно від групи персоналу, до якої належала професія (посада) потерпілого (основна чи неосновна діяльність). Розподіл працівників на групи персоналу визначали згідно з розділами 1-4 Інструкції зі статистики чисельності і заробітної плати робітників і службовців на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Держкомстатом СРСР 17.09.87 р. за №17-10-0370, та IV розділом Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.95 р. №171,
Якщо у виробничому підрозділі (дільниці, цеху) на підприємстві не було й групи персоналу, до якої належала професія (посада) потерпілого, перерахунок суми відшкодування шкоди можна було робити на середній коефіцієнт підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві.
На виконання вимог абзацу шостого п.28 Правил №472 розмір утраченого потерпілим заробітку треба було порівнювати (в перерахунку на 100% утрати професійної працездатності) з середньомісячним заробітком працівників за тією самою професією (посадою), за якою брали коефіцієнти зростання тарифних ставок.
Слід додати, що відповідно до п.5 Роз'яснень №15-2206, якщо середня заробітна плата, обчислена для перерахування розмірів відшкодування шкоди або для визначення розмірів відшкодування шкоди у випадках трудового каліцтва чи профзахворювання після 1 травня 1992 p., менша за тарифні ставки (посадові оклади), то її розмір визначається в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.92 р. №140, тобто виходячи з розміру тарифної ставки, посадового окладу з урахуванням надбавок і доплат.
Довідково надаємо перевідні коефіцієнти за постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.91 р. №369:
до 1970 р. включно - 4,5,
з 1971 до 1975 р. - 4,1,
з 1976 до 1980 р.- 3,9,
з 1981 до 1985 р.- 3,7,
з 1986 до 1990 р.- 2,9,
з 1991 р.-2,5.
Валентина ДАНИЛОВА, консультант
“Праця і зарплата” № 33 (709), 08 вересня 2010 р.
Передплатний індекс: 30214