Трудові відносини, сплата внесків та індексація
у роз'ясненнях державних органів
На суми одноразової допомоги при звільненні зі служби
та індексації грошового забезпечення військовослужбовців
пенсійні внески не нараховуються
Згідно з п. 17 ст. 11 Закону № 1058-ІV військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) з 01.01.2007 р. підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є застрахованими особами. Страхувальниками є військові частини, підприємства, установи, організації та органи, які виплачують грошове забезпечення для зазначених осіб.
Страхові внески страхувальники нараховують на суми фактичних витрат на грошове забезпечення. Для застрахованих осіб страхові внески нараховуються на суми грошового забезпечення, що включаються до складу загального оподатковуваного доходу.
Військовослужбовцям, які мають право на пенсію, здійснюється виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому суми одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та індексації грошового забезпечення військовослужбовців не віднесено до зазначеного переліку. Отже, зазначені виплати не є об'єктом для нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому з 01.01.2007 р. страхові внески на такі виплати не нараховуються.
За роз'ясненням, наданим у листі № 4405/03-20, самостійно виявлене завищення сум страхових внесків у поданих звітах за попередні звітні періоди відображається у рядку 7 «Сума, на яку зменшені внески у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх періодах» табл. 4 додатка 4 до Порядку № 26-1, який регулює питання подання звіту до органів Пенсійного фонду України за звітні періоди починаючи із січня 2010 р. При цьому в рядку «Зміст помилки» зазначаються період, в якому виявлено завищення страхових внесків, та сума грошового забезпечення, на яку нараховано такі внески.
Щодо працівників, які виконують роботу
на підставі договорів підряду, табель обліку
використання робочого часу не ведеться
Відповідно до чинного законодавства виконання робіт, надання послуг громадянином можуть здійснюватись як на підставі трудового договору, так і на інших юридичних підставах, зокрема на підставі цивільно-правового договору.
Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За трудовим договором працівника приймають на посаду, яку включено до штатного розпису підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.
За цивільно-правовим договором, зокрема за трудовою угодою/договором підряду, яким фактично є трудова угода, оплачується не процес праці, а її результати, які визначаються, як правило, після закінчення роботи та оформляються актами приймання-здавання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться оплата таких робіт та інше.
Порядок укладання цивільно-правових договорів регулюється нормами цивільного законодавства.
При цьому у листі № 115/13/133-10 зазначається: якщо працівники виконують роботи на підставі трудових угод/договорів підряду, то табель обліку використання робочого часу вести не потрібно.
Нагадаємо, що на кожному підприємстві (в організації) незалежно від режиму роботи має бути організовано табельний облік робочого часу. Табель - це первинний документ з обліку відпрацьованого часу. Табелі необхідні як для обліку використання робочого часу всіх категорій робітників, так і для контролю за дотриманням ними встановленого режиму роботи, розрахунків з ними із заробітної плати і отримання інформації про відпрацьований час.
Базовий місяць для проведення індексації
заробітної плати
Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що місяць, в якому відбулося підвищення грошових доходів населення за рахунок його постійних складових, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.
Відповідно до п. 2 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат і надбавок. І тут виникає запитання: чи вважається базовим місяць, в якому збільшилося навантаження та зросла заробітна плата педагогічного працівника? Відповідь на це запитання надано у листі № 80/10/136-10.
Оскільки місяць, в якому відбулося підвищення грошових доходів населення за рахунок його постійних складових, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення і при цьому сума підвищення грошових доходів має перевищувати суму індексації, яка б мала бути нарахована за відповідний місяць, то місяць підвищення доходу вважається базовим у разі зростання виплат, які не мають разового характеру.
Таким чином, якщо при збільшенні педагогічного навантаження відбувається підвищення грошових доходів працівника на постійній основі, то місяць, в якому мало місце таке збільшення, можна вважати базовим для проведення індексації.
Штрафні санкції за несвоєчасну сплату внесків
Відповідно до ст. 30 Закону № 2240-III страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником на нього накладається штраф у розмірі 50% суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальника було взято на облік.
Згідно зі ст. 23 Закону № 2240-III страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.
Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Днем сплати страхових внесків вважається день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду (день внесення готівки до банківської установи для перерахування на рахунок Фонду).
У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадяться пропорційно до сум заробітної плати.
На думку Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, викладену у листі № 05-31-793, якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені ст. 30 Закону № 2240-III.
Тобто якщо строк сплати страхових внесків настав (заробітну плату виплачено), а внески до Фонду не сплачено, органи Фонду мають право застосувати штраф до страхувальників у розмірі 50% суми, належних до сплати страхових внесків.
Перелік використаних нормативних документів:
Закон України № 1058-IV від 09.07.2003 р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами та доповненнями)
Закон України № 2240-III від 18.01.2001 р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (зі змінами та доповненнями)
Постанова Правління Пенсійного фонду України №26-1 від 05.11.2009 р. «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України» (за текстом - Порядок № 26-1)
Постанова Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (за текстом - Порядок № 1078)
Лист Пенсійного фонду України № 4405/03-20 від 17.03.2010 р. «Щодо нарахування внесків до Пенсійного фонду на суми допомоги та індексації грошового забезпечення військовослужбовців»
Лист Мінпраці та соціальної політики України № 80/10/136-10 від 30.04.2010 р. «Щодо визначення місяця базовим для проведення індексації зарплати»
Лист Мінпраці та соціальної політики України № 115/13/133-10 від 23.04.2010 р. «Щодо обліку використання робочого часу»
Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 05-31-793 від 21.04.2010 р. «Щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату внесків»
Інна ПЕТРЕНКО,
оглядач «Вісника»
“Вісник податкової служби України” № 32 серпень 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)