КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент оподаткування фізичних осіб
Справляння державного мита за видачу свідоцтва
про право на спадщину
ПИТАННЯ: Відповідно до ст.19 Закону України від 02.09.93 р. №3425-ХІІ "Про нотаріат" державні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють державне мито в розмірах, установлених чинним законодавством, а згідно зі ст.31 цього Закону приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. Крім того, Указом Президента України від 10.07.98 р. №762/98 "Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій" установлено, що розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.
Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. №7-93 "Про державне мито", з відповідними змінами і доповненнями (далі - Декрет), порядок його обчислення та сплати - Інструкцією про порядок обчислення та сплати державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. №15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.05.93 р. за №50 (далі - Інструкція).
За статтею 1 Декрету платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, які мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Перелік об'єктів справляння державного мита наведено ст.2, а розміри ставок державного мита - ст. 3 Декрету.
Згідно з п.3 розділу І Інструкції державне мито сплачується до подання заяви чи вчинення дій, за які воно справляється, а у відповідних випадках - під час видачі документів.
Слід зазначити, що поступово об'єкти спадкування, за нотаріальне оформлення яких справляється державне мито, включаються до бази обкладення іншими податками і зборами, що призводить до подвійного оподаткування і створює додаткове навантаження на платників податків.
Так, вартість будь-якого рухомого та нерухомого майна, одержаного фізичною особою - членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення у спадок, оподатковується згідно зі ст.13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" за нульовою ставкою, а вартість майна, одержаного спадкоємцями інших ступенів споріднення, обкладається податком з доходів фізичних осіб за ставкою 5% об'єкта спадщини.
В умовах реформування податкової системи під час установлення ставок податків і зборів слід ураховувати те, що їхній розмір має визначатися виходячи з фіскальної та компенсаційної функції збору. При цьому компенсаційна функція має бути інструментом відшкодування державі її затрат на вчинення дій, що мають юридичне значення, враховуючи реальну платіжну спроможність населення.
Таким чином, з урахуванням особливостей оподаткування спадкового майна ідеологія справляння державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину переглянута і встановлена в розмірі покриття витрат держави за видачу відповідного свідоцтва.
Дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та забезпечуючи конституційні права громадян, Верховна Рада ухвалила Закон України від 05.03.2009 р. №1110-VI "Про внесення зміни до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" щодо державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину", який набрав чинності з 1 січня 2010 р. Цим Законом пп."ж" п.3 ст.3 Декрету викладено в новій редакції, а саме: "за видачу свідоцтва про право на спадщину державне мито справляється у розмірі 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
До внесення змін до законодавства впродовж 2009 р. за видачу свідоцтва про право на спадщину державне мито справлялося у відсотках до суми спадщини і залежно від ступеня споріднення громадян, а саме: за видачу свідоцтва про право на спадщину одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі та іншим спадкоємцям - 0,5% суми спадщини; за видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю) одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі - в розмірі 0,1 % суми спадщини; за видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю) іншим спадкоємцям - у розмірі 0,5% суми спадщини.
З 1 січня 2010 р. незалежно від ступеня споріднення та суми спадщини (рухомого і нерухомого майна) державне мито сплачується в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нині - 34 грн).
Згідно з п.2 ст. 11 Декрету державне мито, яке відповідно до ст.3 Декрету справляється за ставками в розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, вираховується виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму, що є чинним надень сплати мита.
Державне мито за посвідчення заповітів справляється в розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (пп."є" п.3 ст.3 Декрету).
Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім державного мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їхній перегляд за ново-виявленими обставинами (ст.6 Декрету).
Декретом (ст.4 п. 16, 17 і 18) від сплати державного мита звільняються громадяни за видачу їм свідоцтва про право на спадщину: на майно осіб, які загинули під час захисту СРСР і України, у зв'язку з виконанням інших державних ч'и громадських обов'язків або з виконанням обов'язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою;
- на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку; на житловий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві за правом приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця;
- на житлові будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості;
- на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;
- на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства;
- неповнолітні за видачу їм свідоцтва про право на спадщину;
- громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждапих унаслідок Чорнобильської катастрофи;
- громадяни, віднесені до категорії 3 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантдваного добровільного відселення, за умови, що вони на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менш як два роки, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менш як три роки;
- громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і живуть або постійно живуть на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що на 1 січня 1993 р. вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менш як чотири роки;
- інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів /партизанів/, які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
- інваліди І та II групи.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено пільги під час оформлення права на спадщину та одержання спадкового майна як близькими родичами, так і іншими спадкоємцями.
Крім цього, Декрет містить пільги зі сплати державного мита для малозабезпечених категорій громадян, а також дає право місцевим радам додатково надавати пільги зі сплати державного мита всім іншим категоріям громадян (ст.5 Декрету).
Водночас, Указом Президента України від 26.03.2009 р. №192/2009, який набрав чинності з дня його опублікування (опубліковано в "Урядовому кур'єрі" 28 березня 2009 p., №56), скасовано Указ Президента України від 23.08.98 р. №932/98 "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні", крім частини першої ст.2 цього Указу, яка втратила чинність тільки з 1 червня 2009 р. Таким чином, приватні нотаріуси з червня 2009 р. мають право видавати свідоцтва про право на спадщину. До того ж Законом України від 01.10.2008 р. №614-VI "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" унесено зміни до ст.34 Закону України "Про нотаріат", за якими приватні і державні нотаріуси є рівними у правах щодо вчинення нотаріальних дій. Тобто приватним нотаріусам дозволено вчинювати нотаріальні дії, які до цього були їм недоступні.
Державний податковий ревізор-інспектор
Володимир ГУЦУЛЯК
“Праця і зарплата” № 33 (709), 08 вересня 2010 р.
Передплатний індекс: 30214