«Усе на обговорення податкового кодексу!»

Як відомо, Верховна Рада перед уходом на канікули ухвалила безпрецедентне рішення - направити проект Податкового кодексу (ПК) на всенародне обговорення. Ще є час висловити свою думку та, можливо, виправити явно неприйнятні норми. Тому ми публікуємо оглядову статтю, в якій звертаємо увагу читачів, на найбільш важливі положення проекту ПК.

Правда, час для дебатів вибраний не дуже вдало - серпень. А тут ще і жара б'є усі мислимі та немислимі рекорди. Мізки плавляться, і думати про серйозні справи нема бажання. Але до 5 вересня ПК повинен бути наданий відпочившим депутатам.

Забезпечити обнародування проекту ПК повинен був Кабмін. Для цього Комітет Верховної Ради України з питань податкової митної політики повинен був передати уряду проект ПК, підготовлений до 2-го читання. Так воно було або не так, судити не нам, але очевидне одне - 3 серпня 2010 року «Урядовий кур'єр» опублікував проект ПК. Його обговорення повинне бути завершене до 5 вересня. А вже 10 вересня Комітет Верховної Ради з податкової та митної політики винен, згідно з Постановою N 2454-VІ, винести допрацьований з урахуванням всенародного обговорення ПК на розгляд Верховної Ради.

Серпень, звичайно, не найкращий час для податкових дебатів. Але нічого не поробиш, тягнути з ПК не можна.

Отже, «за роботу, товариші!» Ще є час висловити свою думку і, можливо, виправити явно неприйнятні норми.

Спочатку про хороше. Висунутий на обговорення текст ПК істотно відрізняється від його першої редакції, що викликала бурю обурення.

Якщо оцінювати ПК в цілому, то можна сказати, що він написаний дуже багатими людьми для себе і для тих, кого можна назвати «просто багатими», при цьому у винесеній на всенародне обговорення редакції ПК зроблені деякі поступки малому бізнесу і тим, хто ще до власного «бізнесу» не доріс, але вже сам працює на себе. Коротше, дрібних підприємців вирішили поки що не «вбивати», але злегка «придушити», істотно збільшивши податкове навантаження на них.

Проте розглянемо усе по порядку. Податковий кодекс складається з 19 розділів.

- Розділ І. Загальні положення.

- Розділ II. Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів).

- Розділ III. Податок на прибуток підприємств.

- Розділ IV. Податок на доходи фізичних осіб.

- Розділ V. Податок на додану вартість.

- Розділ VI. Акцизний податок.

- Розділ VII. Податок на транспортні засоби.

- Розділ VIII. Екологічний податок.

- Розділ IX. Рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку по території України.

- Розділ X. Рентна плата за нафту, природний газ та газовий конденсат, що здобуваються в Україні.

- Розділ XI. Плата за користування надрами.

- Розділ XII. Місцеві податки та збори.

- Розділ XIII. Плата за землю.

- Розділ XIV. Спеціальні податкові режими.

- Розділ XV. Збір за користування радіочастотним ресурсом України.

- Розділ XVI. Збір за спеціальне використання води.

- Розділ XVII. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

- Розділ XVIII. Особливості оподаткування платників в умовах дії договору про розподіл продукції.

- Розділ XIX. Прикінцеві та перехідні положення.

Розділ І. «Загальні положення»

Розділ І «Загальні положення» містить перелік податків, які діляться на загальнодержавні та місцеві. Відзначимо, що податок на нерухомість, якого так не хочуть багаті, в цей перелік не входить. У числі загальних принципів оподаткування відзначимо «презумпцію правомірності рішень платника» (пп. 4.1.4), яка має місце у випадку, якщо норми закону та нормативних актів протирічать один одному (сьогодні це називається «Конфлікт інтересів»). Звернемо увагу також на норму п. 6.3, яка встановлює, що «у випадку якщо податкові правовідносини виникли раніше і регулювалися актом податкового законодавства, яке втратило чинність, новий акт податкового законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту його набрання чинності». Це означає, що якщо правовідносини виникли на підставі договору (рішення зборів акціонерів, учасників господарських товариств), укладеного до набрання чинності ПК, то до тих пір, поки термін дії цього договору не закінчиться по відношенню до об'єктів оподаткування, які виникли при його реалізації, повинна застосовуватися норма податкового законодавства, яка діяла на момент його укладення. Тобто «старі податкові закони» не треба викидати, вони можуть ще стати в нагоді.

Стаття 7 ПК. встановлює випадки, коли нормативний акт податкового законодавства є недійсним і не підлягає застосуванню. Це випадки, коли в тексті акту є хоч щонайменше відхилення від норм ПК. Взагалі кажучи, нормативні акти повинні видаватися тільки у випадках, прямо передбачених ПК. У розділі І це також поняття «Спеціального податкового режиму», до якого відноситься і режим єдиного податку, а також визначено значення основних термінів, які повинні однаково розумітися для усіх видів податків, а саме: активи, амортизація, алкогольні напої, балансова та первинна вартість основних фондів, бартерні операції, безнадійна заборгованість, безкоштовна передача товарів, будови, витрати, доходи, емісійний дохід, поставка товару, до якої відноситься будь-яка операція, за якою передається право на розпорядження (а не власності!) товару, зокрема передача товарів за договорами, що передбачають сплату комісії (винагорода) за продаж або покупку товару, торгівля в розстрочку, найняті робітники та ін. Важливо відзначити, що особа, працююча за цивільно-правовим договором,зокрема підприємець може бути визнана найнятим робітником з витікаючим оподаткуванням, за рішенням органу, уповноваженого контролювати дотримання трудового законодавства, тобто інспекції з праці.

У розділі І також встановлюються права податкових органів. Якихось жахливих прав податківці не отримали. Проте варто звернути увагу читачів на пп. 22.1.9, який дає право податковим органам «проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстрів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами органів державної податкової служби під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків в неушкод-жєному вигляді. У разі відсутності можливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства по захисту прав споживачів». А також звертаємо увагу на пп. 22.1.10, що дає право «при проведенні перевірок платника податків з дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосуванню реєстраторів розрахункових операцій проводити спостереження за здійсненням готівкових розрахункових операцій, порядок проведення яких встановлюється центральним органом податкової служби України». Право на огляд території та приміщень, яке й сьогодні має податковий орган, не розповсюджується на житла громадян. «Заарештовувати» рахунки платника та стягувати (списувати) з них грошові кошти податківці не мають права, але можуть звертатися до суду з клопотанням про зупинку операцій на рахунках платника (окрім видачі зарплати та сплати податків), у випадках, визначених пп. 22.1.17, а саме:

- відмова платника податків від проведення перевірки,

якщо факт відмови підтверджений відповідним актом;

- недопуск посадових осіб органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) до обстеження територій та приміщень;

- непред'явлення свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів та т.п.) на здійснення діяльності, що підлягає ліцензуванню і/ або патентуванню.

Є й інші випадки, коли податківці звертатимуться до суду для зупинення операцій на банківських рахунках та адміністративного арешту активів.

Податківці, так само, як співробітники правоохоронних органів, мають право на залучення фахівців та експертів, перекладачів (пп. 22.1.28), а також опечатування складів та кас на строк до 24 год. у присутності понятих у разі відмови від надання документів та проведення інвентаризації; при цьому податківці зобов'язані звертатися до суду з позовом про примушення платника провести інвентаризацію. Розділ І встановлює також можливість зміни термінів сплати податків у формі:

- відстрочення;

- розстрочки;

- податкового кредиту.

Відзначимо також, що ПК встановлює невідворотність сплати податкових зобов'язань. Навіть смерть фізичної особи не припиняє цих зобов'язань, вони переходять до спадкоємців.

Стаття 41 розділу І встановлює чіткий перелік випадків, коли можуть застосовуватися «звичайні ціни», а саме, у разі здійснення платником податків (п. 41.1):

а) будь-яких операцій по зовнішньоекономічних контрактах;

б) бартерних операцій;

в) операцій з пов'язаними особами;

г) операцій з платниками податків, що застосовують інші правила або ставки оподаткування, ніж такий платник;

г) обґрунтування визначення трансфертної ціни;

д) господарської операції, не відповідної рівню звичайних цін за умови не надання платником податків доказів наявності розумних економічних причин;

е) у інших випадках, визначених цим Кодексом.

Звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлене ПК. Якщо не доведене зворотне, то вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Звичайні ціни застосовуються за результатами перевірки платника податків посадовою особою податкової служби.

При цьому можуть застосовуватися встановлені п. 41.2 методи визначення цін, а саме:

а) порівняльної неконтрольова-ної ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) «витрати плюс»;

г) розподіли прибули;

д) чистого прибутку.

У розділі І визначена суть кожного із цих методів.

Ці методи застосовуються послідовно, тобто 2-й метод застосовується, якщо не підходить 1-й, а 3-й - якщо не підходить 2-й, та т.п. При цьому, якщо не підходить жоден метод, то договірні ціни вважаються звичайними. Податкові зобов'язання на основі звичайних цін розраховує податковий орган.

Обов'язок по доказуванню, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган ДПС.

Крупний платник податків має право звернутися до Центрального податкового органу із заявою про укладення договору між ним та Центральним податковим органом про ціноутворення для цілей оподаткування. Критерії віднесення платників податків до категорій великих та інших платників податків, порядок їх обліку в органах ДПС визначає Центральний податковий орган.

Розділ II. «Адміністрування податків, зборів»

Розділ II «Адміністрування податків, зборів» був раніше основним об'єктом критики. Зараз це достатньо толерантний розділ. Почнемо з того, що термін зберігання первинних документів відтепер не 7 років, як було в 1-ій редакції ПК, а 3 роки (1095 днів). Платник податків тепер зможе направити в податковий орган ті первинні документи, які при перевірці «не приймає» інспектор. Це можна зробити до закінчення перевірки. Якщо це зроблено пізніше ніж за 3 дні до закінчення перевірки або якщо документи поступили до податкового органу після закінчення перевірки, то термін перевірки подовжується на 5 днів (п. 6.6).

У пункті 11.3 розділу II детально розписаний порядок дій у разі відмови податкового органу в прийомі декларацій без перевірки та без будь-яких умов.

Передбачено, що за кожною заявою платника буде проведене службове розслідування. При цьому у разі виявлення помилок в декларації після її прийому, через що вона може бути визнана неподаною, податковий орган протягом 10 днів після отримання декларації направляє платнику пропозицію подати «правильну» декларацію. В цьому випадку платник може оскаржити дії податкового органу або подати уточнюючу декларацію, заплативши штраф за невчасну подачу (п. 11.6).

У розділі II встановлюються терміни подання декларації і терміни сплати податків. Вони залишилися такими, що й діють сьогодні. У розділі II встановлений також порядок подання уточненої декларації та уточнюючого розрахунку, який подається при порушенні кримінальної справи. Встановлено, що уточнюючий розрахунок не може бути змінений, відкликаний, його сума не може бути предметом адміністративної або судової суперечки.

Розділ II встановив відмінності між податковою консультацією та податковим роз'ясненням. Податкова консультація носить індивідуальний характер і надається за запитом платника податків, а податкове роз'яснення готується за ініціативою контролюючого органу та затверджується наказом Центрального податкового органу за узгодженням з Мінфіном та Комітетом ВР, який відповідає за проведення податкової та митної політики.

При цьому особа, яка діяла відповідно до податкової консультації або податкового роз'яснення, не може притягати до відповідальності (п. 18.1), а саме податкове роз'яснення може бути оскаржене до суду.

Оскарження рішення контролюючого органу тепер 2-рів-неве - до обласної інспекції, а потім до Центрального податкового органу. Скарга подається протягом 10 днів, наступних за днем отримання рішення.

Скарга розглядається 20 днів, при цьому термін розгляду може бути подовжений до 60 днів.

У випадку якщо платник у встановлений термін не сплачує податки (не погашає податкові зобов'язання), йому направляється податкова вимога.

Стаття 26 розділу II встановлює види податкового контролю.

До податкового контролю, зокрема, відносяться облік платників та податкові перевірки і звірки.

У частині обліку платників податків є цікава новація, що стосується осіб, які здійснюють незалежну підприємницьку діяльність, що не вимагає державної реєстрації. Такі особи можуть стати на облік до податкового органу за власною ініціативою, подавши відповідну заяву. При цьому податковий орган має право відмовити їм у взятті на облік тільки в наступних випадках (п. 30.4):

- наявність обмежень на проведення незалежної професійної діяльності, встановлених законодавством;

- подання документів у невідповідне місце обліку;

- невідповідність встановленим вимогам документів, подання не в повному обсязі або невідповідність відомостей, вказаних в різних документах;

- якщо фізична особа вже взята на облік як самозай-няту особу;

- ненадання для реєстрації особою, що має намір здійснювати незалежну професійну діяльність, свідоцтва про реєстрацію або іншого документу (дозволу, сертифікату та т.п.), підтверджуючого право фізичної особи на здійснення незалежної професійної діяльності.

Сенс взяття на облік таких самозайнятих осіб, які при цьому не є підприємцями, в наступному.

Згідно з п.18.3 ст. 18 розділу IV доходом оподаткування для них вважатиметься різниця між доходом та витратами, необхідними для здійснення певного виду незалежної професійної діяльності, за нормами у відсотках до отриманого у звітному періоді доходу, визначеного в порядку, встановленому КМУ. Проте, якщо особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність не поставлена на облік і не отримала свідоцтво, об'єктом оподаткування будуть доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Фізичні особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів та витрат. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються Центральним податковим органом.

За наслідками звітного року фізичні особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, повинні подати податкову декларацію у терміни, передбачені для платників податку з доходів фізосіб.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізосіб за звітний податковий рік здійснюється платником податків самостійно за даними, вказаними в податковій декларації.

Такі особи, відкриваючи банківські рахунки, повинні повідомити банки про те, що здійснюють незалежну професійну діяльність, а банки - повідомити про відкриття рахунків податковому органу.

Фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якого раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника або уповноважену особу подати відповідному органу ДПС облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є в той же час заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що засвідчує особу.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків використовуватиметься для:

- виплати доходів, укладення цивільно-правових договорів, заповнення митних декларацій при перетині митного кордону України;

- сплати фізособами податків та зборів;

- реєстрації транспортних засобів, оформлення пільг, субсидій та інших соціальних виплат з державних цільових фондів та т.п.

Податковий орган має право отримувати від платників, окрім податкових декларацій, розрахунків, звітів, ще й додаткову інформацію. Ця інформація запрошується письмово, за наявності наступних підстав (п. 38.3 абзаців 1-3):

1) за наслідками аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлені факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи ДПС;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) при проведенні перевірок;

3) у інших випадках, прямо визначених цим Кодексом.

Відповідь повинна бути надана протягом місяця з дня отримання письмового запиту.

Пунктом 38.5 визначений порядок проведення стрічної звірки, якою вважається зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, здійснюване органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, вигляду, об'єму та якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для визначення їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками та проводяться в порядку, визначеному КМУ. За наслідками зустрічних звірок складається довідка, яка надається платнику податків у десятиденний термін.

Стаття 40 розділу II встановлює види податкових перевірок, які діляться по:

- часу проведення на планові та позапланові;

- місцю проведення на виїзні та невиїзні;

- способу проведення на документальні, камеральні та контрольні, які проводяться шляхом контрольних закупівель, контролю ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв та т.п.

Камеральна перевірка проводиться без спеціального рішення, на підставі поданих декларацій в приміщенні податкового органу.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі рішення керівника податкового органу або направлення на її проведення в приміщенні податкового органу (п.42.2).

Планові виїзні перевірки проводяться за план-графіком. У план-графік включаються платники, що мають ризик несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладений на органи ДПС (п. 43.3). Про планову виїзну перевірку платник повідомляється за 10 календарних днів до її початку (п. 43.5).

Документальна невиїзна перевірка проводиться за наявності однієї з наступних обставин (п. 44.2):

1) якщо за наслідками перевірок інших платників або при отриманні податкової інформації виявлені факти, що свідчать про можливе порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи ДПС, та платник податків не надав роз'яснення і їх документальне підтвердження на письмовий запит органу ДПС протягом 10 робочих днів з моменту отримання запиту;

2) якщо платник податків не подав у встановлений термін податкову декларацію або розрахунки, передбачені законом;

3) платник податків надав органу ДПС уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом ДПС;

4) якщо при виявленні невідповідності між даними, що містяться в податкових деклараціях (розрахунках або звітах), поданих платником податків, надання яких передбачене законом, платник податків не надав пояснення і їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу ДПС протягом 5 робочих днів з дня отримання запиту;

5) платником податків у встановленому порядку подано до органу ДПС заперечення по акту перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких потрібний повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або відміна прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення, у випадку якщо платник податків в своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, не враховані під час перевірки, і їх об'єктивний розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань які стали предметом оскарження;

6) у разі виникнення необхідності у перевірці відомостей, отриманих від особи, що мала правові відношення з іншим платником податків і яка не надала роз'яснення та їх документальні підтвердження, засвідчені належним чином копії документів на обов'язковий письмовий запит органу ДПС протягом 3 робочих днів з дня отримання запиту і/або недопущення до проведення звірки;

7) почата процедура реорганізації юридичної особи, припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, збуджено виробництво у справі про визнання банкротом платника податків або подана заява про зняття з обліку платника податків;

8) платник податків подав декларацію, в якій заявлений до відшкодування з бюджету ПДВ, за наявності підстав для перевірки, визначених в розділі V цього Кодексу, і/або з від'ємним значенням ПДВ більше 100 тис. грн;

9) на платника податків подана скарга про не надання ним податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладмої у разі не надання платником податків роз'яснень та документального підтвердження на письмовий запит органів ДПС протягом 5 робочих днів з дня його отримання;

10) у випадку якщо платник податку на прибуток підприємств протягом 4 послідовних базових звітних періодів в податковій звітності відображає від'ємне значення об'єкту оподаткування (збиток);

11) отримано постанову суду про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесене або відповідно до закону по кримінальних справах, знаходяться у них у виробництві;

12) органом ДПС вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю службових осіб органу ДПС нижчого рівня здійснена перевірка документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлена невідповідність висновків акту перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, які повинні були бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку про дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи ДПС.

Рішення про проведення документальної виїзної позапланової перевірки в цьому випадку ухвалюється органом ДПС вищого рівня тільки в тому випадку, якщо відносно службових осіб органу ДПС нижчого рівня, що проводили планову або документальну виїзну позапланову перевірку вказаного платника податків, почато службове розслідування або збуджена кримінальна справа;

13) у разі отримання інформації про приховання від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, зокрема внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами відповідно до КЗпроП, а також ведення особою господарської діяльності без державної реєстрації;

14) документальна виїзна позапланова перевірка на підставах, визначених в пп. 44.2.8 п. 44.2 цієї статті, проводиться виключно відносно правомірності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ і/або від'ємного значення ПДВ більше 100 тис. грн.

Податковий кодекс не вимагає повідомлення платника про позапланову перевірку.

Контрольна перевірка проводиться без попередження платника (п. 45.1), періодичність її проведення - 1 раз на місяць.

Тривалість документальних виїзних планових перевірок не повинна перевищувати 30 робочих днів, а перевірок суб'єктів малого підприємництва - 20 робочих днів. Подовження термінів проведення таких перевірок можливо за рішенням керівника органу ДПС не більше ніж на 15 робочих днів, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більше ніж на 10 робочих днів.

Проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки може бути зупинене за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом, з подальшим відновленням її проведення на невикористаний термін. При цьому перевірка може бути зупинена на загальний термін, що не перевищує 30 робочих днів

Експертизи, що проводяться під час податкового контролю, призначаються керівником податкового органу у випадках, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання в області науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших областях. Залучення експерта здійснюється на договірних умовах (п. 49.1).

У статті 50 детально визначені випадки та порядок вилучення документів у платника податку. Важливо, що ПК чітко встановлює обов'язок платника податків надати перевіряючим усі документи, в повному обсязі, причому не тільки ті, що стосуються предмету перевірки, але і ті, що пов'язані з ним.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків завірені копії первинних фінансово-господарських і бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховання (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи ДПС, а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду - вилучати оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів.

Не підлягають вилученню оригінали документів, які не можуть свідчити про приховання (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів.

Результати перевірок оформляються актом або довідкою. Акт складається при виявленні порушень, довідка - при їх відсутності. Акт камеральної перевірки підписується співробітниками податкового органу, реєструється та вручається представнику платника або відправляється поштою в день, наступний за днем закінчення перевірки. Платник зобов'язаний підписати акт або довідку і надати свої зауваження до акту протягом 5 робочих днів, наступних за днем отримання акту (п. 5.1.3).

Акт виїзної перевірки (планової або позапланової) вручається (відсилається) платнику протягом 5 днів (а для платників, що сплачують консолідований податок - 10 днів), наступних заднем завершення перевірки. Акт контрольної перевірки підписується та реєструється не пізніше за наступний після проведення перевірки день. Платник має 5 днів на підготовку зауважень до актів виїзної та контрольної перевірки.

Заперечення до актів перевірки розглядаються протягом 5 днів і платнику направляється відповідь (п. 5.1.7). Рішення щодо перевірки ухвалюється протягом 10 днів після відправки акту, а за наявності заперечень - протягом 3 днів після відправки відповіді з урахуванням розгляду заперечень.

Стаття 52 розділи II визначає порядок застосування непрямих методів визначення доходу та об'єкту оподаткування.

Непрямі методи застосовуються в наступних випадках (п. 52.3):

1) платник податків здійснює підприємницьку діяльність без державної реєстрації як суб'єкт підприємницької діяльності;

2) платник податків не подав у встановлені терміни податкову декларацію і/або не веде облік або не подає на перевірку визначені законодавством первинні документи обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, бухгалтерську та фінансову звітність, інші документи, пов'язані з розрахунком і сплатою податків та зборів.

Як бачимо «потрапити» на непрямі методи ризикують перш за все ті фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без реєстрації.

Рішення про застосування непрямих методів ухвалює керівник податкового органу.

Згідно з п. 52.6 можуть застосовуватися наступні непрямі методи:

1) економічний аналіз;

2) спостереження;

3) аналогії;

4) контроль за витратами та доходами платників податків - фізичних осіб.

Податкова застава, згідно зі ст. 55 розділу II, виникає тільки у разі несплати податкових зобов'язань у строк, який, як відомо, відкладається у разі апеляційного узгодження.

Стаття 66 визначає порядок розстрочки та відстрочення податкового боргу.

Розстрочкою, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення термінів сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під відсотки (120% річних облікової ставки Національного банку України).

Оформлення розстрочки та відстрочення здійснюється шляхом звернення платника податків до контролюючого органу з відповідною заявою. Для оформлення відстрочення та розстрочки укладається договір. Вважається, що платник податків, звернувшись до контролюючого органу із заявою про розстрочку, відстрочення грошових зобов'язань, погоджував суму такого грошового зобов'язання.

Підставою для розстрочки або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, що свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочки.

Розстрочені та відстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу повинні погашатися рівними частинами щомісячно.

Порядок реалізації процедури розстрочки та відстрочення повинен бути детально встановлений Центральним податковим органом, Центральним митним органом.

Розстрочка, відстрочення податкового боргу не звільняє майно платника податків з податкової застави.

Термін «податкової давності», тобто термін, після якого не можуть проводитися перевірки та нараховуватися податкові зобов'язання, як і раніше 1095 днів (3 роки).

Застосування міжнародних договорів та погашення податкового боргу по запитах компетентних органів іноземних держав, а також узгодження суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах передбачено статтями 71 та 72 розділу II відповідно.

Розділ II визначає також відповідальність платника за порушення норм ПК (розділ 8). Важливою новелою ПК є те, що посадові особи платника податків не притягуються до кримінальної відповідальності, якщо сума податкових зобов'язань сплачена у 10-денний термін після отримання повідомлення-рішення (п. 79.1). Таким чином, якщо платник оспорюватиме дії податкового органу і програє справу, то він (за визначених умов) притягатиме до кримінальної відповідальності, а якщо сплатить донараховані зобов'язання добровільно, то вже не зможе їх оспорити.

Податковим кодексом передбачено, що штрафні санкції (фінансові санкції, штрафи) застосовуються за кожне правопорушення для кожного окремого випадку. За один вид правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид фінансової санкції, передбаченої ПК та іншими законами України. Вживання за одне й те ж правопорушення декількох штрафних (фінансових) санкцій застосовується тільки у випадках, визначених вПК.

Штрафні санкції, що накладаються, за різні види порушень наведені в гл. 8 розд. II ПК (табл. 1).

Таблиця 1

Розділ III. «Податок на прибуток підприємств»

Розділ III «Податок на прибуток підприємств» повністю міняє порядок визначення об'єкту оподаткування, який буде заснований на даних бухгалтерського обліку. Це зажадає від бухгалтерів великих витрат часу та інтелектуальних сил, як для формального переходу від одного обліку до іншого, так і для формування такої системи обліку, яка дозволить керівництву підприємства управляти прибутком оподаткування.

Зупинимося на наступних питаннях.

1. Дата виникнення доходів.

2. Дата виникнення витрат.

3. Витрати, які враховуються для оподаткування не повною мірою (витрати подвійного призначення).

4. Нарахування амортизації.

5. Ставка податку.

6. Податкові пільги.

Дохід від реалізації товарів признається на дату переходу права власності на товар, а не Н3 дату відвантаження, а дохід від реалізації послуг (робіт) - на дату складання акту (п. 6.1).

Дохід за довгостроковими договорами, визначається розрахунковим шляхом, виходячи з питомої ваги витрат цього періоду (кварталу) в загальних витратах на виконання контракту (п. 6.3). При продажу товарів за договором комісії (агентським договором) датою виникнення доходу у комітента є дата продажу, вказана в документі, наданому комісіонером (п. 6.5).

Датою продажу товару за рахунок бюджетних коштів є дата отримання грошей на поточний рахунок платника (п. 6.8).

Безповоротна фінансова допомога враховуватиметься у складі доходів так само, як і сьогодні.

Порядок визнання витрат залежить від їх вигляду. Для цілей оподаткування виділяють 2 види витрат:

1) витрати операційної діяльності;

2) інші витрати, визначені п.п. 7.5, 7.10, 7.12, 9.1 та ст.10.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг.

Собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) формується відповідно до ціни їх придбання та витрат на доставку і доведення до стану, придатного для продажу. Ці витрати формуються на рахунку 26 (для виробництва), рахунку 22 (для торгівлі) та окремому субрахунку 23 (для послуг, робіт).

Склад собівартості реалізації формується згідно із стандартами бухгалтерського обліку і включає (п. 7.9):

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- амортизацію основних засобів та НМА, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, робіт, послуг;

- вартість придбаних послуг, пов'язаних з виробництвом;

- інші прямі витрати, до яких відносяться нарахування на зарплату, внески на недержавне пенсійне забезпечення, орендні платежі, плата за використання НМА та ін. Вичерпного переліку ПК не встановив.

Як бачимо, від бухгалтера потрібно розподілити працівників на основний,загальновиробничий та адміністративний персонал. Основні засоби та НМА також треба розподілити на тих, які безпосередньо пов'язані з виробництвом, загальновиробничі, адміністративно-управлінські, використовувані в збуті. Цей розподіл повинен відображатися у обліковій політиці.

Зрозуміло, що підприємству вигідніше, щоб основна частина витрат на оплату та амортизацію включалася до загальновиробничих, адміністративних та інших витрат, а не до собівартості продукції, оскільки в цьому випадку ці витрати зменшать прибуток на момент їх здійснення, а не на момент продажу продукції (робіт, послуг).

Витрати, які формують собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг), визнаються витратами того періоду, в якому отримані доходи від реалізації цих товарів (п. 7.4), тобто періоду, в якому витрати з рахунку 26 списані на рахунок 90.

Оцінка вибуття запасів проводиться за методами, встановленими стандартами бухобліку. Для різних видів запасів можуть встановлюватися різні методи, але для запасів, що мають «однакове призначення та однакові умови використання», застосовується один метод оцінки вибуття (п. 9.4). Ця норма означає, що при перевірці підприємства податковий інспектор оцінюватиме та те, наскільки обґрунтовано проводилася оцінка вибуття.

До інших витрат відносяться:

- суми податків, зборів, обов'язкових платежів, якщо датою їх визнання є останній день періоду, за який вони нараховані (пп. 7.5.1);

- сума відсотків, комісій з кредитних договорів (пп.7.5.2);

- добродійні внески (пп. 7.5.3);

- загальновиробничі витрати (пп. 7.10.1);

- адміністративні витрати (пп. 7.10.2);

- витрати на збут (пп. 7.10.3);

- інші операційні витрати (пп. 7.10.4), зокрема:

а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці;

б) амортизація наданих в оперативну оренду необоротних активів;

в) інші витрати операційної діяльності, а саме:

- суми коштів, внесених до страхових резервів в порядку,

передбаченому ст. 30 цього розділу;

- суми нарахованих податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених ПК (окрім не вказаних в переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених цим Кодексом), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування, відрахування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених у відповідності з п. «а» ст.13 Закону про пенсійне забезпечення, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 8.1.6 та 8.1.10 ст. 8 цього розділу, і пені, штрафів та неустойок, передбачених пп. 8.1.11 ст. 8 цього розділу. Для платників податків, основним видом діяльності яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, не використовувану в сільськогосподарському виробничому обороті;

- витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податків, зокрема з питань законодавства на придбання літератури, оплату інтернет-послуг та передплату спеціалізованих періодичних видань;

- відсотки за борговими зобов'язаннями (ст. 10);

- витрати подвійного призначення (п. 9.1).

Податковий кодекс встановлює орієнтовний перелік витрат, які включаються до загальновироб-ничих, адміністративних, збутових та інших витрат.

Суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або псуванням документів, підтверджуючих здійснення витрат, визначених цим розділом, включаються до витрат в тому звітному податковому періоді, в якому були відновлені підтверджуючі документи (п. 8.1.9).

Важливо відзначити, що платежі на користь комітента, який придбає товар, у витрати не включаються. Витрати будуть визнані на дату реалізації товарів (продукції), придбаних через комітента.

Склад витрат подвійного призначення залишився практично без зміни. Відзначимо незрозумілі обмеження для включення у витрати роялті, тобто плату за користування НМА. Абзац 2 п. 9.1.2 розд. III встановлює, що «до складу витрат включаються нарахування роялті на користь нерезидента або юридичної особи, які, відповідно до ст. 23 розд. III, звільнені від сплати цього податку або сплачують цей податок за іншою ставкою, ніж встановлена в п. 20.1 ст. 20 цього розділу; особи, що сплачує податок у складі інших податків у розмірі, що не перевищує 3% прибутку оподаткування за попередній звітний рік».

Виходить, що тільки роялті, які сплачуються фізичним особам - не підприємцям та юридичним особам - платникам податку на прибуток, включаються у витрати.

Розмір добових буде прив'язаний до місячного прожиткового мінімуму на 1 січня звітного року - 20% для відряджень по Україні (якщо брати прожитковий мінімум для працездатних осіб за станом на 31.12.2010 р., то добові складуть 184 грн) і не більше 75% для відряджень за кордон (відповідно 692 грн).

Найбільші зміни зазнає порядок нарахування амортизації. Про ці зміни розповімо в окремій статті.

Витрати на ремонт для підтримки об'єкту основних фондів в робочому стані та для отримання в майбутньому економічних вигод від його використання включаються у валові витрати в сумі, що не перевищує 10% вартості об'єкту основних фондів, що амортизується, на початок звітного періоду (п. 15.15 ст. 15 ПК).

Стаття 20 встановлює єдину ставку податку на прибуток - 25%, яка повинна до 2014 року знизитися до 20%. Проект ПК не передбачає права органів місцевого самоврядування на встановлення хоч би частини цієї ставки, як це було в редакції ПК, яка розглядалася у першому читанні.

Відміняється сплата авансом внесків податку на прибуток при виплаті дивідендів (ст. 22).

Стаття 24 встановлює «податкові канікули» для знов створених підприємств, тобто підприємств, які будуть зареєстровані після набрання чинності ПК, за умови, що сума інвестицій перевищить 5 млн грн. Податкові канікули означають застосування коефіцієнтів до ставки податку на прибуток (п. 24.4):

- 1-й та 2-й роки - коефіцієнте;

- 3-й рік - коефіцієнт 0,25;

- 4-й рік - коефіцієнт 0,50;

- 5-й рік - коефіцієнт 0,75.

Вивільнені від податку кошти направляються на розвиток підприємства.

Пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень встановлено тимчасово діючі пільги з податку на прибуток (табл. 2).

Таблиця 2

Прикінцевими положеннями ПК передбачені перехідні моменти по товарах, за якими першою подією у 2010 році було:

- надходження передоплати;

- відправлення авансу на користь продавця.

По товарах, за якими до набрання чинності ПК поступила передоплата та які відвантажені після набрання чинності ПК, дохід не визначається.

По товарах, за якими до набрання чинності ПК сума авансу була сплачена постачальникам та оприбуткована після набрання чинності ПК, витрати не визначаються.

Курсові різниці, накопичені в періодах до набрання чинності ПК, в доходи та у витрати не включаються.

Розділ IV. «Податок на доходи фізичних осіб»

Розділ IV «Податок на доходи фізичних осіб» багато в чому повторює норми діючого закону. Але є і нові моменти.

Відзначимо, що до доходу тепер включається сума заборгованості, щодо якої закінчився термін позовної давності та яка перевищує 50% місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи. Фізична особа повинна самостійно сплатити податок з цього «доходу» (п. 4.2.7).

А от для деяких видів доходів вона понижена до 5% (п. 7.2):

- інвестиційний дохід, що виплачується компанією, яка управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;

- дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою прибутковістю відповідно до закону;

- дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) керівником сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів, у випадку якщо проспект емісії не передбачає вихід з фонду операцій з нерухомістю до закінчення терміну, на який був створений такий фонд;

- дохід, що виплачується фондом фінансування будівництва;

- дохід учасника фонду банківського управління;

- доходи у вигляді дивідендів;

- у інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього розділу.

Особливо відзначимо зниження ставки податку на дивіденди.

Для деяких видів доходів, які отримують шахтарі, ставка ПДФО - 10% (п. 7.4).

Ставка податку залишилася колишньою - 15%, змінився порядок податкової соціальної пільги (ПСП).

Відбулися деякі зміни у складі доходів, звільнених від ПДФО.

1. Звільняється від ПДФО (пп. 5.1.27):

- сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податків за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (зокрема страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, при дотриманні наступних умов:

а) при страхуванні життя або здоров'я платника податку у випадку:

- дожиття застрахованої особи до дати або події, передбаченої договором страхування життя, або досягнення віку, передбаченого договором;

- викупна сума в частині, що не перевищує суми внесених грошових платежів за договором страхування життя, іншого ніж довгострокове страхування життя;

- при настанні страхового випадку - факт спричинення шкоди застрахованій особі повинен бути належним чином підтверджений. Якщо застрахована особа вмирає, то сума страхової виплати, що належить вигодонабувачам або спадкоємцям, оподатковується за правилами, встановленими для оподаткування спадку (вигодонабувач прирівнюється до спадкоємця);

б) при страхуванні майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартості застрахованого майна, визначеної за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшеної на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій);

в) при страхуванні цивільної відповідальності сума страхового відшкодування не може перевищувати розміру збитку, фактично заподіяного вигодонабувачу (бенефіціару), яка призначається за звичайними цінами на дату страхової виплати.

Звільнення від оподаткування сум страхового відшкодування не розповсюджується на фізичних осіб-підприємців, які оподатковуються відповідно до ст. 17 цього розділу і отримують такі суми за договорами страхування майна таких осіб або цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією належачіх йому транспортних засобів, якщо це майно або транспортний засіб використовується в господарській діяльності. Вказані суми страхового відрахування включаються до доходу оподаткування;

- сума страхової виплати, страхового відшкодування, викупна сума або їх частина, або пенсійна виплата, отримана платником податку за договором довгострокового страхування життя, зокрема страхування довічних пенсій, сума пенсійної виплати з системи недержавного пенсійного забезпечення, сума виплати за договорами пенсійного внеску, договорами довірчого управління, укладеним з учасником фонду банківського управління, визначених в пп.10.8.3 п.10.8 ст.10 цього розділу (п. 5.1.28).

Довідково:

Підпункт 10.8.3. Не оподатковуються при їх нарахуванні (виплаті) податковим агентом:

а) сума регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договорами довгострокового страхування життя або пенсійних виплат за договорами пенсійного внеску, пенсійних та цільових виплат учасника фонду банківського управління, пенсійних виплат на визначений термін, одноразових пенсійних виплат або довічних пенсій, нарахованих платником податку - резидентом, віком не молодше 70 років;

б) сума страхової виплати за договором довгострокового страхування життя, якщо внаслідок страхового випадку застрахована особа отримала інвалідність І групи;

в) сума виплати за договором пенсійного внеску, виплат з рахунку учасника фонду банківського управління, виплати пенсії на визначений термін, довічної пенсії або одноразової виплати, якщо вкладник, учасник недержавного пенсійного фонду або застрахована особа отримала інвалідність І групи;

г) сума одноразової пенсійної виплати учаснику недержавного пенсійного фонду або накопичувального фонду.

Розділ IV регулює також порядок оподаткування підприємницької діяльності, якщо суб'єкт не використовує спрощену систему та порядок незалежної професійної діяльності.

Виключені з об'єкту оподаткування відсотки по банківських депозитах та внесках в інших фінансових установах, наприклад, в кредитних союзах, страхових компаніях (пп. 5.1.29 п. 5.1 ст. 5).

Термін «податковий кредит», який передбачає повернення фізичній особі сплаченого ПДФО, перейменований.

Тепер право на повернення ПДФО називається «Податкова знижка».

Найменше новацій в порядку нарахування та сплати ПДВ (розділ V).

Правила виписки податкової накладної встановлені ст. 23 розд. V ПК. Податкова накладна є підставою, для нарахування податкового кредиту у покупця товарів (послуг, робіт). А от починаючи з 2012 року податкові накладні планується реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Такий вже відомий спосіб реєстрації податкових накладних встановлений п. 6 Прикінцевих положень ПК. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Центральним податковим органом. Покупець, маючи доступ до Єдиного реєстру податкових накладних, може перевірити достовірність виданої йому податкової накладної.

На підставі пп. 10.1.5розділу IV, якщо орендар є фізособою, не суб'єктом господарювання, то особою, відповідальною за нарахування та сплату (переражування) податку до бюджету є платник податків - орендодавець. При цьому такий орендодавець самостійно нараховує та оплачує податок до бюджету в терміни, встановлені для квартального звітного (податкового) періоду, а саме протягом 40 календарних днів після останнього дня такого періоду. Сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов'язання за наслідками такого року відображається в річній податковій декларації.

Зміни у застосуванні податкової соціальної пільги

Для сімей, що мають двох та більше дітей у віці до 18 років, передбачена ПСП у розмірі 100% від загальної ПСП (50% від мінімальної зарплати, встановленої на початок року) з розрахунку на кожну дитину. При цьому багатодітні сім'ї, що мають три та більше за дітей, позбавляються підвищеною ПСП у розмірі 200% від загальної ПСП. Також підвищеної ПСП у розмірі 150% від загальної ПСП позбавляються вдівці та вдови. Розміри решти ПСП для різних категорій громадян залишилися без зміни.

Обкладення добродійності

Добродійна, зокрема гуманітарна допомога, що поступає у вигляді коштів або майна (безкоштовно виконаної роботи, наданої послуги) та відповідає вимогам, визначеним пп. 10.7.3 розділу IV, не оподатковується і не включається до загального місячного або річного доходу оподаткування платника податків. У разі отримання нецільової добродійної допомоги від благодійника - фізичної або юридичної особи платник податків зобов'язаний подати річну податкову декларацію з вказівкою її суми, якщо загальна сума отриманої нецільової добродійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір.

Податок з власників транспортних засобів

Податковим кодексом встановлені ставки оподаткування залежно від вигляду транспортних засобів. Новацією є той факт, що встановлені ставки оподаткування можуть застосовуватися з коефіцієнтами (табл. 3).

Таблиця 3

Щорічно наростаючим підсумком проводиться індексація ставок податку за формулою:

Сi= Сб х ді

де: Сі - проіндексована ставка податку в поточному році (грн, коп. з округленням до двох десяткових знаків після коми) за 100 куб. см об'єму циліндрів двигуна (1 кВт потужності двигуна; 100 см довжини; кілограмів);

Сб - базова ставка податку в грн за 100 куб. см об'єму циліндрів двигуна (1 кВт потужності двигуна; 100 см довжини; кілограмів);

ді-добуток індексів споживчих цін (індексів інфляції) за попередні роки, починаючи з року, передування року набрання чинності ПК;

і - офіційно обнародуваний індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, у відсотках.

Якщо індекс інфляції за попередній рік не перевищує 100%, то застосовується індекс 100%.

Індекс інфляції щорічно до 1 лютого подається Центральному податковому органу та обнародується у засобах масової інформації.

Змінені діючі пільги із сплати податку з власників транспортних засобів (табл. 4).

Таблиця 4

Податок на землю

Податковим кодексом до встановлених ставок оподаткування земель сільськогосподарського призначення додані умови застосування ставок оподаткування земель під ріллею, сінокосами та пасовищами. Якщо такі землі не використовуються за призначенням більше ніж 3 роки, то ставка оподаткування застосовується з підвищуючім коефіцієнтом 1,2 (п. 5.3 ст. 5 розд. XIII ПК).

Наведемо діючі ставки податку на землю та передбачені ПК в табл. 5.

Таблиця 5

Пільги з податку на землю

Позбавляються пільг з податку на землю фізособи, що виховують трьох та більше дітей, вік яких понад 18 років, та громадяни, члени сімей яких проходять термінову військову службу.

Індексація грошової оцінки земель

Нормативна грошова оцінка земель підлягає індексації з урахуванням індексу інфляції за минулий рік. Середньорічний індекс інфляції обнародується Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів не пізніше за 12 січня поточного року.

Ставки податку на землю за земельні ділянки, нормативна оцінка яких не проведена, уточнюються на коефіцієнт індексації.

Оподаткування підприємницької діяльності

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від здійснення господарської діяльності, оподатковуються за ставкою 15%. Об'єктом оподаткування є чистий дохід оподаткування, тобто різниця між загальним доходом (виручка в грошовій та негро-шовій формі) оподаткування та документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з отриманням такого доходу у звітному періоді.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, відносяться документально підтверджені витрати, які включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом IIIПК.

Проте вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, яке підлягає державній реєстрації, не відноситься до витрат фізичної особи - підприємця, у випадку якщо таке майно придбане до державної реєстрації фізичного особи - суб'єкта підприємницької діяльності і/ або не використовується в такій діяльності.

Новим є порядок оподаткування доходів від незалежної підприємницької діяльності.

Розділ XIV. Спеціальні податкові режими

Розділ XIV встановлює так звані спеціальні режими оподаткування, до яких відносяться:

1) спрощена система;

2) фіксований сільськогосподарський податок;

3) режими оподаткування суб'єктів, що реалізують проекти на основі енергозберігаючих екологічних, високих технологій.

Спрощена система оподаткування припускає сплату єдиного податку (ЄП), що звільняє (п.10.1 ст. 10) від:

- податку на прибуток (для юридичних осіб);

- ПДФО (для фізичних осіб-підприємців);

- ПДВ за операціями на митній території України, за винятком ПДВ, який сплачується юридичними особами, що вибрали ставку оподаткування у розмірі 3%;

- зборів за здійснення деяких видів діяльності, які відносяться до місцевих податків і встановлюються відповідно до ст. 3 розд. XII; до цих видів зборів відносяться збори за торгову діяльність в пунктах продажу товарів; діяльність з надання платних послуг, перелік яких встановлений КМУ; торгівля валютними цінностями; діяльність у сфері розваг;

- земельного податку до 01.01.2016р., окрім податку за землю, яка знаходиться у власності фізичних осіб, а також податку за земельні ділянки, не використовувані в господарській діяльності;

- зборів за спеціальне використання води до 01.01.2016р.

Фізичні особи, що вибрали спрощену систему оподаткування, враховують результати господарської діяльності на основі первинних документів та ведуть книгу обліку доходів та витрат. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік по спрощеній формі, визначеній Міністерством фінансів. Податкові декларації подаються 1 раз на квартал.

Платники ЄП сплачують єдиний соціальний внесок на загальних підставах.

Платники єдиного соціального внеску здійснюють розрахунки тільки у готівковій та безготівковій формі (п. 2.3), тобто ніякого бартеру, вексельних розрахунків, заліків та інших способів припинення зобов'язань

без використання грошей. При розрахунку за товари (послуги) готівкою платник єдиного податку зобов'язаний використовувати РРО (п. 2.4). Як виняток з цього правила, згідно з передбачуваною редакцією ст. 9 Закону про РРО, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються:

- при торгівлі на ринках, ярмарках (окрім торгівлі в приміщеннях);

- при наданні фізичною осо-боюпідприємцем, працюючим без використання найманої праці, деяких побутових послуг;

- при продажу з лотків та розносок газет, журналів, інших періодичних видань, листівок, конвертів.

Фізичні особи-підприємці, сплачуючі ЄП, не можуть бути платниками ПДВ.

Платники ЄП - юридичні особи повинні мати об'єм доходу не більше 2 млн грн і кількість найнятих робітників не більше 50 чоловік (пп. 2.2.1). При цьому для переходу на ЄП з 01.01.2011 р. діятиме «старий» ліміт доходу - 1 млн грн.

Ставка ЄП для юридичних осіб:

- 5% для неплатників ПДВ;

- 3% для платників ПДВ.

Для юридичних осіб - платників ЄП, що надають побутові послуги в обсязі не більше 300 000 грн на рік за переліком, встановленим п. 6.2 ст. 6, встановлюється нульова ставка.

Можна вважати, що положення юридичних осіб - платників ЄП з 2011 року покращиться, а от положення фізичних осіб-підприємців погіршає і істотно.

По-перше, об'єм доходу для них знижений до 300 000 грн на рік, при збереженні чисельності працівників, включаючи членів сімей, на рівні 10 чоловік. Відзначимо, що для тих, хто за підсумками 2010 року матиме до 500 000 грн, заборони на ЄП не буде (абзац 2 п.16 розд. XIX Прикінцевих та перехідних положень), але у 2011 році переходити 300-тисячний рубіж буде заборонено.

Перелік видів діяльності, при здійсненні яких переходити на спрощену систему не можна, мало відрізняється від нині діючого. Серед нових заборон відзначимо заборону на ЄП для тих, хто здає в оренду земельну ділянку площею, більшою ніж 20 соток, житлове приміщення понад 100 м2, а також заборону на діяльність у сфері управління та допоміжну діяльність в цій сфері.

Для розрахунку об'єкту оподаткування особам, що здійснюють посередницьку діяльність, береться сума винагороди повіреного (агента) (п. 3.3 гл. І), а при продажу основних засобів - різниця між сумою отриманих грошей, яка не повинна бути менше звичайної ціни об'єкту, та залишковою балансовою вартістю об'єкту (п. 3.2 гл. І).

Датою отримання доходу є дата надходження грошей на рахунок або до каси суб'єкта, а при списанні безнадійної кредиторської заборгованості - дата закінчення терміну позовної давності (п.3б гл. І).

Ставка ЄП залишається у розмірі 20 - 200 грн, окрім видів діяльності, перелік яких надано в пп. 5.1.1 ст. 5 гл. І:

а) діяльність у сфері інформатизації;

б) надання послуг з доступу до мережі Інтернет;

в) діяльність у сфері права;

г) діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;

г) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;

д) діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління;

е) рекламна діяльність;

є) технічне випробування та дослідження;

ж) підбір та забезпечення персоналом.

Для цих видів діяльності ставка встановлюватиметься в межах 200-600 грн на місяць. При цьому фізичні особи, що надають побутові послуги та що здійснюють торгівлю на ринках, звільняються від ЄП (п. 5.2).

Обмеження величини доходу та збільшення ставки податку, укупі з обов'язком платити внесок до Пенсійного фонду (з 01.01.2011 р. - єдиний соціальний внесок) - серйозний удар по підприємництву, але це ще не все. Мабуть, найістотніше погіршення положення фізичних осіб - «єдинщиків» викличе п. 12.2 ст.12, який забороняє їм отримувати від одного замовника (клієнта, покупця) більше половини свого доходу. Санкції за порушення цієї заборони дуже жорсткі - сплата ПДФО за ставкою 15% з отриманого доходу. Контроль за 50-процентною квотою ведеться поквартальне, тобто за 3,6,9,12 місяців. Порушення цього правила не означає переходу із спрощеної системи на загальну, а означає тільки, що за період, в якому 50-процентна квота порушена, податок сплачується на загальних підставах. Виходить, що за І квартал 2011 року (а він буде найважчим) від одного клієнта не можна отримати більше 37,5 тис. грн. Це велика неприємність для ексклюзивних торгових представників, юристів, аудиторів, для співробітників так званих мережевих компаній. Застосування цієї норми примусить «ексклюзивного клієнта» хитрити, перераховувати гроші від дочірніх компаній. Коротше, викличе плутанину. Залишається сподіватися, що ця норма не потрапить до остаточної редакції ПК.

Сільськогосподарський податок сплачується за ставками, встановленими ст. 4 гл. 2, та за грошовою оцінкою площі сільськогосподарських угідь.

Новелою податкового законодавства є встановлення спеціального режиму оподаткування для суб'єктів, що реалізовують зареєстровані КМУ інвестиційні проекти з об'ємом інвестицій 3 млн дол., а для малих підприємств - 500 тис. дол. (ст. 1 гл. III).

Спеціальний режим оподаткування передбачає податкові умови для реалізації інвестиційних проектів:

- при обкладенні ПДВ - можливість надання органу митного контролю простого векселя на суму податкового зобов'язання з ПДВ, за умови імпорту нового устаткування та комплектуючих до нього з терміном погашення на 360-й календарний день;

- при оподаткуванні прибутку звільняється від обкладення прибуток, отриманий від реалізації інвестиційного проекту, протягом трьох років з моменту отримання першого прибутку;

- доходи нерезидентів України, отримані від реалізації інвестиційних проектів, обкладаються у розмірі 2/3 ставок оподаткування, визначених розд. III ПК.

Список використаних документів

КЗпроП України - Кодекс законів про працю України

ПК - проект Податкового кодексу (неофіційний текст) суб'єкта законодавчої ініціативи від 03.08.2010 р. (опублікований: «Урядовій кур'єр», 03.08.2010 р. N 141)» (не набрав чинності)

Закон про плату за землю - Закон України від 03.07.1992 р. N 2535-ХІІ «Про плату за землю» в редакції від 19.09.1996р. N 378/96-ВР

Закон про РРО - Закон України від 06.07.1995 р. N 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції від 01.06.2000 р. N 1776-III

Закон про пенсійне забезпечення - Закон України від 05.11.1991 р. N 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»

Постанова N 2454 - Постанова Верховної Ради України від 08.07.2010 р. N 2454-VI «Про всенародне обговорення проекту Податкового кодексу України»

“Консультант бухгалтера” N 34-35 (574-575) 23 серпня 2010 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей