КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент з питань державного регулювання заробітної
плати та умов праці
Умови надання додаткової відпустки у зв'язку
з навчанням, щорічної відпустки, соціальних відпусток
працівникам та інші аспекти трудових відносин
Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, працівники-сумісники, сезонні працівники, а також-тимчасові працівники.
Законом № 504/96-ВР передбачено такі види відпусток:
щорічна основна відпустка;
щорічні додаткові відпустки (за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, за особливий характер праці);
додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
творчі відпустки;
соціальні відпустки (у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку з усиновленням дитини, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей);
відпустки без збереження заробітної плати;
інші види відпусток, установлені законодавством, генеральною, галузевою і регіональною угодами, колективним і трудовим договорами.
Розглянемо ситуації щодо умов та порядку надання різних видів відпусток, а також їх продовження.
Ситуація 1
Працівниця перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Водночас вона навчається в аспірантурі і бажає взяти додаткову відпустку у зв'язку з навчанням. За яких умов надається відпустка у зв'язку з навчанням під час перебування жінки у відпустці для догляду за дитиною? Як оплачується така відпустка?
Відпустки у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядиплом-ної освіти та аспірантурі надаються лише працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання (ст. 216 КЗпП, ст. 15 Закону № 504/96-ВР).
Для отримання додаткової оплачуваної відпустки у зв'язку з навчанням працівнику-студенту необхідно надати роботодавцю довідку-виклик навчального закладу на сесію, в якій, зокрема, зазначається:
форма навчання;
рівень акредитації навчального закладу;
курс, на якому працівник навчається, період сесії, встановлений навчальним закладом, підстава для надання такої відпустки (для складання заліків та іспитів, настановчих занять, державних іспитів, для підготовки та захисту дипломної роботи), та подати заяву про надання такої відпустки.
Жінка, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має право перервати цю відпустку з метою одержання додаткової оплачуваної відпустки у зв'язку з навчанням. При цьому роботодавець не повинен вимагати, аби така працівниця визначений період відпрацювала перед наданням їй відпустки у зв'язку з навчанням.
Переривання частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною має бути належно оформлене на підставі заяви працівниці наказом роботодавця. Аналогічно після закінчення відпустки у зв'язку з навчанням може бути оформлена відпустка для догляду за дитиною.
До органів праці та соціального захисту населення подається копія наказу (розпорядження) роботодавця про надання жінці відпустки для догляду за дитиною.
Нарахування виплат за час додаткової відпустки у зв'язку з навчанням провадиться за нормами п. 7 Порядку № 100 шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених ст. 73 КЗпП). Одержаний результат перемножується на кількість календарних днів відпустки.
При наданні додаткової відпустки у зв'язку з навчанням оплачуються всі (календарні) дні зазначеної відпустки відповідно до виклику на сесію, в тому числі святкові і неробочі дні.
При цьому слід зазначити, що якщо протягом розрахункового періоду працівник не мав заробітку не зі своєї вини, в тому числі перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, то відповідно до п. 4 Порядку № 100 середня заробітна плата розраховується, виходячи з установлених за його посадою у штатному розписі на момент проведення розрахунку тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Ситуація 2
Як правильно надати щорічну відпустку працівнику, якого було звільнено з роботи 02.10.2007 р. та поновлено на роботі за рішенням суду (наказ від 23.03.2010 р.) з дати звільнення? Своїм рішенням суд зобов'язав визнати період З 02.10.2007 р. до 17.03.2010 р. вимушеним прогулом та оплатити його. Працівник фактично приступив до роботи 08.04.2010 р. (ознайомився з наказом). 09.04.2010 р. працівник написав заяву щодо надання йому щорічної відпустки за період роботи з 01.11.2008 р. до 31.10.2009 р. з 13.04.2010 р., оскільки вважає, що його поновлено в усіх правах і він має право використовувати всі належні йому відпустки за час вимушеного прогулу. За який період роботи йому можна надавати відпустку? Рішення суду оскаржується в апеляційному суді і виплати за час вимушеного прогулу ще не проводилися.
Згідно з вимогами частини п'ятої ст. 235 КЗпП прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника (частина перша ст. 77 Закону № 606-ХІV).
Питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника згідно з п. 2.10 Інструкції № 58, зокрема визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним (наприклад: «Запис за №___є недійсним, поновлений на попередній роботі»).
Отже, поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною.
Згідно зі ст. 9 Закону № 504/96-ВР до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується також час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
За час вимушеного прогулу працівникові виплачується середній заробіток (ст. 235 КЗпП).
Враховуючи те, що час оплаченого вимушеного прогулу зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, робочий рік (період), за який працівникові має надаватися щорічна основна відпустка, повинен відлічуватися з дня поновлення його на роботі (у наведеному випадку з 02.10.2007 р.). Якщо до незаконного звільнення працівник мав право окрім щорічної основної відпустки на щорічну додаткову відпустку, наприклад за особливий характер праці, то слід звернути увагу на те, що щорічна додаткова відпустки за особливий характер праці та її тривалість встановлюються колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону № 504/96-ВР).
Відповідно до частини другої ст. 9 цього Закону до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8), зараховуються:
час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Відповідно до зазначеного час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, не зараховується. Тому за період з 02.10.2007 р. до 17.03.2010 р. (дати фактичної роботи) працівник має право лише на щорічну основну відпустку.
Ситуація 3
На підприємство прийняли робітника, який має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС. За графіком відпустка у нього в грудні. Нещодавно він повідомив адміністрацію, що використовуватиме основну та додаткову відпустки, які мають компенсувати органи соціального захисту. Який порядок їх надання? .
Пункт 22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону № 796-ХІІ дає право особам, віднесеним до категорії 1 - 2 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік. Ця відпустка є гарантованою державою пільгою, а тому роботодавець зобов'язаний забезпечити це право працівника впродовж року.
Зазначена відпустка не належить до виду щорічних відпусток, визначених п. 1 ст. 4 Закону № 504/96-ВР на неї не поширюються норми цього Закону, передбачені для щорічних відпусток.
Отже, ця відпустка має бути надана працівнику за його заявою протягом року, оскільки її перенесення з незалежних причин на другий рік не допускається. Виплату грошової компенсації за цю відпустку чинним законодавством не передбачено, тобто вона має бути використана.
Розрахунок за час цієї відпустки провадиться підприємством відповідно до Порядку № 100, а виплата коштів на підставі цих розрахунків провадиться органами соціального захисту населення згідно з Порядком № 936.
Ситуація 4
Приватний підприємець має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2. Чи має він право оформити додаткову відпустку на 16 календарних днів як ліквідатор?
Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Статтею 2 Закону № 504/96-ВР визначено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Відповідно до зазначеного приватний підприємець не має права на будь-який вид відпусток, у тому числі на додаткову відпустку, передбачену статтями 20 і 21 Закону № 796-ХІІ, оскільки він не перебуває у трудових відносинах.
Ситуація 5
На підприємстві працює подружжя. Від першого шлюбу у дружини є донька 2002 р. народження. Згодом у подружжя народилася спільна дитина. Жінка на даний момент перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За рішенням суду батько дитини від першого шлюбу визнаний безвісно зниклим. За іншим рішенням суду чоловік усиновлює доньку дружини від першого шлюбу. Чи має право такий працівник на соціальну відпустку згідно з п. 1 ст. 18-1 Закону № 504/96-ВР тривалістю 56 календарних днів у зв'язку з усиновленням дитини?
Право на отримання одноразової оплачуваної відпустки у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів встановлено Законом № 573-VІ, який було розроблено з метою поліпшення соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також створення умов для реалізації їх права на сімейне виховання.
Отже, зазначена соціальна відпустка може бути надана особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2342-ІV дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки; діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.
Враховуючи вищезазначене, чоловік, який усиновив дитину дружини від першого шлюбу, права на соціальну відпустку у зв'язку з усиновленням дитини не має.
Ситуація 6
Застрахована особа (мати) доглядає дитину-інваліда віком до 18 років. У період відпустки матері дитина захворіла і мати отримала лікарняний. Чи має право зазначена жінка на продовження відпустки, якщо її дитина-інвалід хворіла в період її відпустки?
Згідно зі ст. 11 Закону № 504/96-ВР щорічна відпустка має бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
Крім того, відповідно до п. 3.15 Інструкції № 455 листок непрацездатності не видається для догляду за хворою дитиною в період щорічної (основної та додаткової) відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до трьох років.
Отже, щорічна відпустка може бути перенесена на інший період або продовжена лише на підставі листка непрацездатності, який засвідчує тимчасову непрацездатність самого працівника, а не дитини.
Інна ПЕТРЕНКО,
оглядач «Вісника»
Тетяна СТАШКІВ,
начальник відділу режимів праці,
нормування та професійної
класифікації Департаменту,
“Вісник податкової служби України” № 33 вересень 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)