Особливості спрощеної системи бухгалтерського
обліку суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб
Статтею 2 Закону № 996-ХІV передбачено, що він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності. Як зазначено в листі № 31-34000-10-10/17931, такими суб'єктами підприємницької діяльності є юридичні особи, визначені відповідно до Закону № 2063-III.
Суб'єктами малого підприємництва згідно зі ст. 1 зазначеного Закону, зокрема, є юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. грн.
Статтею 11 Закону № 2063-III суб'єктам малого підприємництва надано право застосовувати спрощену систему оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку (на умовах, визначених Указом № 727/98) та застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності. Цією ж статтею передбачено, що вона може застосовуватися поряд із діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, - на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Тобто суб'єкти малого підприємництва самостійно обирають, чи вести бухгалтерський облік за загальним правилом з використанням загального Плану рахунків, чи у спрощеному вигляді із застосуванням спрощеного Плану рахунків і складанням фінансової звітності відповідно до ПБО 25.
Особливості застосування спрощеного обліку розглянемо у цій статті.
Організаційні аспекти бухгалтерського
обліку на малому підприємстві
Обов'язок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності вищезазначеними суб'єктами визначено Законом № 996-ХІV, зокрема ст. 2 цього Закону встановлено, що він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.
Бухгалтерський облік ведеться безперервно з дня реєстрації малого підприємства до його ліквідації.
Малі підприємства ведуть бухгалтерський облік відповідно до єдиних методологічних засад та правил, встановлених Законом № 996-ХІV і національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Питання організації бухгалтерського обліку на малому підприємстві вирішується власником або уповноваженим органом (посадовою особою) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, дотримання законодавства при виконанні господарських операцій несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво малим підприємством.
Керівник малого підприємства може в залежності від обсягу облікової роботи:
ввести до штату підприємства посаду бухгалтера;
створити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером;
передати на договірних засадах ведення бухгалтерського обліку спеціалізованому підприємству (централізованій бухгалтерії), аудиторській фірмі або приватному підприємцю;
вести бухгалтерський облік самостійно.
Підприємство (підприємець) самостійно визначає облікову політику, форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Звертаємо увагу на те, що про вибір спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності необхідно зазначити у власному наказі підприємства «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства» (лист № 31-20080-2-6/8885).
Початковим етапом бухгалтерського обліку є суцільне документування всіх господарських операцій шляхом складання певних первинних документів. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга ст. 9 Закону № 996-ХІV).
Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів і бухгалтерської звітності встановлено Положенням № 88.
Наступним етапом обліку є реєстрація відомостей, відображених в первинних облікових документах, регістрах бухгалтерського обліку, що застосовуються; складання бухгалтерської звітності; використання даних бухгалтерських регістрів для одержання іншої інформації, яка необхідна для підприємства та зовнішніх користувачів.
Відповідно до п. 8 Методичних рекомендацій № 422 узагальнення інформації про господарські операції малі підприємства можуть здійснювати за простою і спрощеною формою бухгалтерського обліку, регістри яких побудовані на застосуванні спрощеного Плану рахунків.
Для суб'єктів малого підприємництва національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу (форма № 1-м) і звіту про фінансові результати (форма № 2-м) (частина третя ст. 11 Закону № 996-ХІV). Порядок їх заповнення подано в ПБО 25.
Тобто спрощена система бухгалтерського обліку і звітності для суб'єкта малого підприємництва, зокрема, передбачає застосування спрощеного Плану рахунків, затвердженого наказом № 186, складання фінансової звітності відповідно до ПБО 25 та застосування регістрів бухгалтерського обліку для малих підприємств, затверджених наказом № 422.
Застосування спрощеного плану рахунків
Відповідно до п. 2 наказу № 186 спрощений План рахунків можуть застосовувати, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, яких відповідно до чинного законодавства визнано, суб'єктами малого підприємництва, у разі, якщо фінансова звітність ними складається відповідно до ПБО 25 (див. додаток 1). При цьому слід врахувати такі особливості:
облік та узагальнення інформації про позабалансові активи і зобов'язання підприємства здійснюють з використанням позабалансових рахунків класу «0» Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом № 291;
записи на рахунках бухгалтерського обліку спрощеного Плану рахунків і на позабалансових рахунках для узагальнення інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань, про доходи і витрати, факти фінансово-господарської діяльності необхідно здійснювати відповідно до Інструкції № 291;
для забезпечення необхідної деталізації та аналітичності обліково-економічної інформації підприємства до спрощеного Плану рахунків вводять субрахунки, виходячи з призначення рахунків, потреб управління підприємством, використання назв рахунків і субрахунків Плану рахунків.
Особливість спрощеного Плану рахунків полягає в тому, що:
облік товарів ведеться на рахунку 26 «Готова продукція»;
облік доходів від реалізації, інших операційних, звичайних і надзвичайних доходів здійснюється на рахунку 70 «Доходи»;
всі витрати операційної діяльності обліковуються на однойменному рахунку 84;
неопераційні витрати звичайної діяльності та надзвичайні витрати відображаються на рахунку 85 «Інші витрати»;
до нього не включено рахунки класу 9 «Витрати діяльності».
Форми ведення бухгалтерського обліку
Частиною п'ятою ст. 8 Закону № 996-ХІV передбачено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку - певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Малі підприємства, що застосовують спрощений План рахунків, можуть обрати просту або спрощену форму бухгалтерського обліку (п. 8 наказу № 422). Розглянемо їх докладніше.
Проста форма бухгалтерського обліку застосовується малими підприємствами з незначним документооборотом (кількістю господарських операцій), що здійснюють діяльність з виконання нематеріаломістких робіт і послуг, та передбачає використання Журналу обліку господарських операцій (додаток 1 до наказу № 422).
У Журналі обліку господарських операцій (далі - Журнал) записи здійснюються на підставі первинних та зведених облікових документів, відомостей нарахування заробітної плати і амортизації тощо з відображенням суми операції на рахунках бухгалтерського обліку.
Журнал ведеться щомісяця. Дані рядка «Сальдо на кінець місяця» з Журналу за попередній місяць переносяться у рядок «Сальдо на початок місяця» Журналу за звітний місяць за кожним рахунком бухгалтерського обліку.
Господарські операції звітного місяця відображаються у хронологічній послідовності позиційним способом. У графі 3 «Зміст операції» із зазначенням суми операції у графі 4 та одночасно у графах «Дебет» і «Кредит» двох рахунків бухгалтерського обліку відповідних видів активів, власного капіталу, зобов'язань, доходів і витрат.
Підсумкові дані у Журналі визначають підрахунком суми оборотів за дебетом і за кредитом усіх рахунків бухгалтерського обліку і виведенням сальдо на кінець місяця. Суми дебетових і кредитових оборотів за місяць мають бути однаковими і дорівнювати показнику рядка «Усього оборотів за місяць».
Аналітичний облік розрахунків з оплати праці з дебіторами і кредиторами малі підприємства ведуть у Відомості 3-м (додаток 5 до наказу № 422), підсумкові дані якої заносяться до Журналу.
Спрощена форма бухгалтерського обліку передбачає узагальнення інформації про господарські операції у таких регістрах бухгалтерського обліку, наведених у таблиці і (п. 15 наказу № 422).
Склад фінансової звітності суб'єктів малого
підприємництва та терміни її подання
Як зазначено вище, для суб'єктів малого підприємництва національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу (форма № 1-м) і звіту (форма 2-м) про фінансові результати (частина третя ст. 11 Закону № 996-ХІV). Нагадаємо, що зазначені форми та порядок заповнення звітності для таких суб'єктів установлено ПБО 25.
Фінансова звітність суб'єктами малого підприємництва складається у тисячах гривень з одним десятковим знаком.
Для спрощення процедури складання фінансової звітності суб'єкти малого підприємництва можуть використовувати Методичні рекомендації № 1524.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства, складається станом на кінець останнього дня кварталу (року). Для новоствореного підприємства перший звітний період може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців (ст. 13 Закону № 996-ХІV).
Відповідно до частини першої ст. 14 Закону № 996-ХІV та п. 2 Порядку № 419 підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) згідно з установчими документами, а також органам державної статистики. Крім того, суб'єктам малого підприємства, як і іншими підприємствами, слід не пізніше 1 червня року, що настає за звітним періодом, подавати (надсилати рекомендованим листом) річну фінансову звітність державному реєстратору у складі Балансу та Звіту про фінансові результати (частина третя ст. 14 Закону № 996-ХІV).
Терміни подання фінансової звітності визначено п. 5 Порядку № 419, відповідно до якого квартальна фінансова звітність подається підприємствами органам, зазначеним у п. 2, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.
Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата (п. 4 Порядку № 419).
У разі коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день (п. 10 Порядку № 419).
Також нагадаємо, що показники річної фінансової звітності обов'язково мають підтверджуватися проведенням інвентаризації активів та зобов'язань підприємства (п. 12 Порядку № 419).
Оксана СКІЧКО,
оглядач «Вісника»
“Вісник податкової служби України” № 34 вересень 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)